Результат пошуку: лист на радіо
На фото: Ада Роговцева, авторка Лілія Лилик, Радіо Промінь
"Радіо Промінь завжди було площадкою для Артистів, а в цьому проєкті, ми вирішили надати можливість "прямої мови" Поетам. Бо саме вони складають у слова наш біль і наші переживання, продукують нові сенси, щодня плекають Перемогу, і вселяють віру в краще майбутнє для всіх українців, для військових, для мирних, для всіх. І саме вони, все частіше є авторами пісень, які звучать в етері радіостанції. "День, якого не повинно бути" — сучасні українські поети вперше з власною лірикою. Кожне вимовлене слово в цьому проєкту, це не просто звук, це відзеркалення сенсів і емоцій, які Автор сам закладав у поезію. Нам вдалось створити дуже потужний і емоційний документ епохи війни", — каже авторка та продюсерка проєкту "День, якого не повинно бути" Лілія Лилик.
Павло Вишебаба – військовий, екоактивіст, музикант, письменник.
Ірина Цілик – українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів, кіносценаріїв. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Світлана Поваляєва – українська письменниця, журналістка. Мама Романа Ратушного.
Максим Кривцов – поет, фотограф, громадський діяч, доброволець. Кавалер ордена "За заслуги" III ступеня, посмертно.
Микола Кулініч – поет, служить у лавах ЗСУ.
Людмила Горова – поетеса, письменниця. Авторка культової пісні "Буде тобі враже".
Наталя Лелюх – практикуючий акушер-гінеколог вищої категорії, блогерка, письменниця.
Роман Коляда – журналіст, теле та радіоведучий, поет, піаніст-імпровізатор.
Ада Роговцева – акторка театру та кіно. Народна артистка України, Народна артистка СРСР, Герой України. Кавалерка ордена княгині Ольги, ордена "За заслуги". Лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка.
Сергій Жадан – письменник, поет, перекладач, громадський діяч, фронтмен гурту "Жадан і Собаки". У березні 2022 року висувався на Нобелівську премію з літератури.
Олена Гусейнова – поетеса, журналістка, радіоведуча.
Тетяна Власова – поетка та співачка, популяризаторка поезії.
Фото: Пресслужба Morphom
Океан Ельзи до другої річниці повномасштабної війни росії проти України презентує сингл "Відповідь". Святославу Вакарчуку знову вдалося влучно передати емоції та озвучити думки мільйонів людей.
Сергій Бабкін видав альбом "Лютий", з якого ми послухаємо пісню "Висота".
Ivan NAVI презентує пісню "Біжи по небесах" — вона про втрати і світлу памʼять.
Гурт Molodi представляє пісню "Живу наполовину", що є особистою історію учасника гурту Кирила Рогового, батько якого зник у Маріуполі навесні 2022 року.
VovaZiLvova та Morphom свої переживання війни втілили у новій пісні "Я не на війні Але війна в мені".
Паліндром масовий біль українців сконцентрував у новому треку "Сансет".
Ми також презентуємо новинки, що випустили KOLA, Moann & Гурт Дно & Муха Мухич, Alina Pash та Скрябін.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 16-23 лютого: Океан Ельзи, Паліндром, Ivan NAVI, Сергій Бабкін, KOLA, Molodi
Трек-лист: 00:12 Анонс шоу, 02:45 Скрябін — Місця щасливий людей 2024, 06:43 Alina Pash & Felower & Past Life Romeo — Wonder, 08:53 Molodi — Живу наполовину, 11:05 Molodi презентують сингл "Живу наполовину", 13:02 Bahroma — Ю, 16:59 Sheetel & Renie Cares — Я — це ти, 20:03 Ivan NAVI — Біжи по небесах, 23:55 Ivan NAVI презентує сингл "Біжи по небесах", 25:21 Анонс шоу, 27:02 Morphom презентує сингл "Я не на війні. Але війна в мені", 28:25 VovaZiLvova & Morphom — Я не на війні. Але війна в мені, 31:00 Moann & Гурт Дно & Муха Мухич Вщент, 34:40 Паліндром — Сансет, 38:06 Степан Бурбан презентує сингл "Сансет", 40:00 Рома Майк & Ekspert — Пробуди мене, 42:58 Сергій Бабкін — Висота, 46:17 Сергій Бабкін презентує альбом "Лютий", 48:17 KOLA — Міліметр, 50:37 Океан Ельзи — Відповідь, 53:46 Святослав Вакарчук презентує сингл "Відповідь".
Прем'єра шоу Селекція в ефірі Радіо Промінь щопʼятниці о 18:00.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Продюсер і ведучий Олександр Стасов, редакторка Валерія Федченко, звукорежисери Дмитро Кожухар і Ростислав Фролов, саундпродюсер Роман Києвицький, виконавчий продюсер Радіо Промінь Максим Яковенко.
© Радіо Промінь, Національна Суспільна Телерадіокомпанія України 2024.
Фото: Пресслужба Morphom
Фото: Пресслужба Shmiska
"Я задумалася, а що робити людям, які не закохані? Зникнути! Ну, зникнути, певно, не вийде, тому залишається тільки дивитись зі сторони на все, що там відбувається. Не всі, хто там дарує комусь тонну квітів, хто пише під балконом фразу "Віко, я тебе люблю!", хто витрачає всі свої студентські гроші на квиток в кіно і ресторан на двох — дивитись зі сміхом і з таким станом постійного нерозуміння "А чому я не роблю всі ці речі?", "Чому я все це не відчуваю?". З цих всіх моїх роздумів непомітно для мене написалася моя пісня "Нічого". Вона виникла ніби по факту, знаєте, ніби так і повинно було статися, бо це є мій чесний погляд на людей навколо, чесний погляд від людини, яка любові не відчуває, яка в це свято не входить в лист запрошених. Коротше пісня про самотніх людей. А так як людей я дуже люблю, як і ділитися з ними творчістю, в мої плани входять деякі івенти, щоб це зробити. Наприклад, 8 березня ми робимо феміністичний концерт в Парижі від жінок, для жінок, про жінок на сцені. Бо їх робота роками обезцінювалася. Як артистка-жінка вважаю, що це важлива тема. Звичайно, в мої плани входить переїзд в Україну влітку приблизно на місяць-два для того, щоб мати змогу дати концерти, об'єднатись разом з нашою музичною спільнотою, за якою вже дуже засумувала, як і засумувала за Україною", — розповіла Shmiska в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у вересні Shmiska видала сингл "Страх".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем'єри 9-16 лютого: Антитіла, Shmiska, Геля Зозуля, Wellboy&Parfeniuk, Ingret, vioria
.jpg)
колаж: Українське Радіо
Владислав Радецький: Багатьом людям важко вибрати правильний пароль. Тому я нагадаю, що з точки зору інформаційної безпеки стійким, або надійним вважається парольна фраза з двох слів, яка містить від 10 до 12 символів бажано. І там крім великих і малих літер має бути ще хоча б кілька цифр і хоча б один спецсимвол. Це основні такі стандартні вимоги до стійкого паролю. Крім того, якщо ми вже говоримо про більш серйозний підхід, пароль, або парольна фраза не мають містити тих речей, які про людину можна дізнатися з її сторінки у соціальній мережі. Це часто психологія. Якщо ми візьмемо, скажімо, десять людей випадкових і попросимо їх просто придумати, навіть не пароль, а просто придумати якесь слово, більшість з них, приблизно 90 відсотків, вони перш за все згадають те, що їм подобається. Хтось любить читати книги. Комусь подобаються музичні гурти. Він пригадає, чи назву з пісні, чи слова пісні. І так далі і тому подібне. На цьому моменті дуже багато людей спотикаються, бо вибирають в якості паролю або клички домашніх улюбленців, і так далі і тому подібне. Це має бути те, що не властиве людині. Як приклад, я завжди наводжу, кому важко, то – я суджу по собі – я, людина, яка працює з комп’ютерами, отже в моїх паролях не повинно бути нічого з айтішної термінології. Тобто, ніяких там команд, ані лінукс, віндовз і так далі. Я приводжу по собі опера і вальс. Я не є шанувальником опери. Я не ходжу на танці. Відповідно я про це ніколи не писав, ні з ким не ділився, а значить це буде важко приписати саме мені. бажано пароль придумувати або самому. І я рекомендую це не з першої спроби робити. А зробити кілька спроб. Потім подивитися критично що вийшло. Краще за все, коли людина бере аркуш паперу і олівець, або ручку. І пробує і записує. Записали раз. Ага! Недостатньо символів. Або недостатньо складних. Записали другий. А, це можна сказати, бо я це виставляв у фейсбук, або в інстаграмі. На третій раз – о! Оце вже таке, що не схоже, і це вже більш складне. По такому принципу.
Владислав Радецький. Фото: radetskiy.wordpress.com
Попри важливість надійної парольної системи, користувачі в усьому світі продовжують обирати легкі, невигадливі паролі. Компанія NordPass, розробник однойменного менеджера паролів, проаналізувавши майже 4,5 терабайти паролів, що потрапили у загальний доступ внаслідок витоків даних, опублікувала топ–20 паролів, які найчастіше використовувалися у 2023 році. Якщо коротко підсумувати – користувачі наступають на ті самі граблі. Міркуйте самі – на першому місці пароль 123456. Ним свої акаунти захищали 4 млн 524 тисячі разів. У компанії зазначають, що на злом такого пароля сучасним системам перебирання знадобиться менше секунди. Такими ж легкими для злому є паролі "адмін" (він на 2-му місці), комбінація цифр 12345678 (3-тє місце), 123456789 (4-те місце) та 1234 (5-те місце). Цікаво, що кожного року ці паролі залишаються на перших місцях.
І тут кожен із нас, хто мав справу з вибором пароля, мабуть, згадає, що часто система може запропонувати свій пароль. Причому він видається доволі надійним, адже складається з набору різних літер, цифр і символів. Та чи надійні такі паролі? Говорить викладач факультету інформатики Києво-Могилянської академії Трохим Бабич.
Трохим Бабич: Настільки надійні, що до першого злому вашої скриньки, де вони і зберігаються. Тому що, розгортаючи тему паролів, найнадійніший пароль, це той, який знаєш тільки ти, який тільки до одного акаунту відноситься, і який в ідеалі ніде не записаний. В ідеалі. Тому що, якщо казати про листочки. Далеко не ходити. Французька телерадіокомпанія Фердвекс, якщо не помиляюсь. Зламали. Тому що на одному стрімі на студійному обладнанні у них висів стікер, маленький кольоровий листочок, на якому був їх логін і пароль від Твіттера. І, відповідно, під час трансляції це зауважили, там буквально на 5–тій хвилині цього стріму Твіттер було отримано. Найменший ризик лишається, це парольні менеджери, так звані, це окремі програми, це не вбудовані в браузер, а окремі програми, які це зберігатимуть. Але, кібербезпеки завжди може бути багато, але ніколи не буде достатньо. Тому що є прецеденти, коли навіть всіх провайдерів ламали. Я вже не пам’ятаю, чи був там витік з цими паролями, чи не був, але тим не менш, навіть з цим, на жаль, спати спокійно на сто відсотків не можна ніколи.
Трохим Бабич. Фото: skovoroda.ukma.edu.ua
Пароль – це перший ступінь або перший фактор захисту від зламу облікового запису. І, як стає зрозуміло, дуже важливо подбати про його надійність. Адже якщо хакери викрадуть пароль, то під загрозу потраплять усі наші особисті дані, документи, важливі листування та багато іншого. Тож як захистити свій пароль? Розповідає Владислав Радецький, інженер із кібербезпеки компанії OptiData.
Владислав Радецький: Тут є кілька варіантів. Раніше було прийнято зневажати людей, які записували паролі, і залишали ці папірці з паролями або під клавіатурою, або взагалі клеїли їх на монітор. Зараз більшість користувачів, не залежно від того, за якою операційною системою вони працюють, чи це віндовз, чи це маккуест, вони частіше за все користуються функцією збереження паролів в браузерах. З точки зору інформаційної безпеки, це – ризик. Тому що, якщо людина буде необережна, і якщо вона або перейде за шкідливим посиланням, або відкриє спеціально підготовлену приманку–документ з фішингового листа, вона може заразити свою систему. І більшість з вірусів, які проходили через мої руки, вони в першу чергу спрямовані на те, щоб збирати збережені паролі і передавати власнику. Тобто, ціль номер один – це збережені в браузерах паролі. Тому для людей я завжди пропоную три варіанти. Перший – він ідеальний, але, на жаль, мало хто собі може дозволити. Це – придумувати пароль і намагатися їх тримати в пам’яті. Це було нормально, коли не було такої великої кількості облікових записів. Зараз у більшості з нас від 10 до 50 різних реєстрацій, різних акаунтів. І, зрозуміло, що пам’ятати повністю це не можливо. Другий сценарій. Є додатки, які називаються менеджери паролів. Або парольні менеджери. Їх небагато. Вони є різні. Є безкоштовні. Є платні. Є ті, які зберігають усі паролі, усі облікові записи локально. Звичайно, вони захищають і шифрують. Є ті, які синхронізуються з хмарою. Тобто, людина завела акаунт один раз. Там позаписувала всі свої секрети. І в неї цей парольний менеджер доступний з комп’ютера і з мобільних пристроїв. Це зручно, але знову ж таки це більш ризиковано. Якщо людина ще жодного разу не пробувала цим користуватися, я можу порекомендувати спробувати. Є безкоштовний варіант швейцарська компанія "Proton". Вони буквально півроку тому презентували свою версію, своє бачення того, як має працювати менеджер паролів, називається ProtonPass. Для того, щоб ним скористатися, потрібно просто зареєструвати обліковий запис на їхньому сайті. Третій варіант коли я починав свою кар’єру в АйТі, це було не прийнято, за це могли зневажати. Але зараз, враховуючи те, як усе змінилося. Як для деяких користувачів, роблю так би мовити, знижку, або спрощення, і я кажу, що у деяких випадках, коли людині складно запам’ятати, коли людина з якихось причин не хоче користуватися парольними менеджерами, я допускаю, що людина бере – тільки не нотатки в телефоні, тільки не якийсь текстовий файл на робочому столі в жодному разі – людина бере звичайний записник, записує туди свої паролі. Але єдина умова, що цей записник людина не носить з собою постійно. Цей записник у неї лежить вдома, бажано в якійсь шухляді, яка зачиняється, або на робочому місці в сейфі. Тобто, коли вона може контролювати фізичний доступ до цього записничка.
Один із найвідоміших способів викрадення паролів – фішинг. Це коли кіберзлочинці надсилають електронні листи нібито від відомих організацій, друзів або колег жертви. Отриманий електронний лист може мати правдоподібний вигляд і не викликати підозри, але містити шкідливе посилання чи вкладений файл. Що відбувається, коли користувач свідомо або несвідомо відкрив таке посилання? Пояснює директорка Центру медіааналітики "Cyber Media Track" Анастасія Кондрико.
Анастасія Кондрико: Тут можуть бути декілька варіантів. Якщо ми говоримо про фішинговий ресурс, то там, скоріше за все, їй будуть намагатися нав'язати здійснити певний платіж. Ввести дані своєї фінансової картки, CVV код, номер цієї картки, термін дії картки, і так далі. І в такий спосіб отримати доступ до всієї картки загалом. Може бути інша історія. Ну, тут в залежності від того, наскільки людина захищає свої облікові записи і захищає свої інші акаунти. Зрештою, ми навіть часто можемо не побачити наслідки, які відбулися. Напевне, чули про різне вірусне програмне забезпечення, шкідливе програмне забезпечення. Це – інфостіллери, скелогери, бекдори і так далі. Ці віруси, коли потрапляють на наш гаджет, вони є абсолютно непомітні для нашого ока. І, поки ми з кимось листуємося, і нам здається, що ми здійснюємо свою діяльність абсолютно конфіденційно, хтось може повноцінно відстежувати нашу активність і зчитувати усе наше листування. Або нишпорити у наших папках і шукати все те, що може бути схожим на паролі. Третя історія найнеприємніше. Це – бекдори. В такий спосіб ми можемо надати комусь повноцінний доступ до свого гаджету. І без нашої участі та бажання ця особа може вмикати камеру та мікрофон нашого ноутбука, або персонального комп’ютера. А ми навіть не будемо знати про те, що це відбувається. Це особливо неприємно. Ну, і, зрештою, звичайно, може тягнути за собою досить неприємні наслідки для нашої фінансової безпеки, безпеки наших персональних даних, і навіть фізичної зокрема.
Анастасія Кондрико. Фото: "Cyber Media Track"
Сьогодні кожна людина має до ста і навіть більше облікових записів у різних сервісах, для яких потрібно запам’ятати дані для входу. Тому не дивно, що часто користувачі намагаються спростити собі життя, використовуючи на різних сайтах однакові комбінації для входу. Однак саме паролі часто є тим єдиним бар’єром, що стоїть між кіберзловмисником та конфіденційними даними жертв. А ще – це віртуальні ключі до онлайн–банкінгу, електронної пошти, соціальних мереж, стрімінгових платформ, служб таксі та доставки, а також усіх даних, розміщених у хмарних сховищах. Що відбувається, коли наш пароль або паролі зламали? І як діяти в такому випадку? Говорить інженер із кібербезпеки компанії OptiData Владислав Радецький.
Владислав Радецький: Тут трошки складно, тому що для багатьох людей, які не дотичні до галузі інформаційної безпеки, багато людей усвідомлюють що щось сталося занадто пізно. Дуже складно одразу зрозуміти, що ти втратив свої облікові дані по тій причині, що хтось взяв пароль. Якщо у людини, скажімо, не були облікові записи захищені додатково другим фактором, цими одноразовими кодами з додатків, або апаратними токенами, людина може місяцями не знати, що чужі люди отримали доступ до її документів, або до переписок. Як правило, більшість із постраждалих, більшість із жертв помічають тільки коли файли недоступні, або файли спотворені. Це коли ми говоримо про результати роботи вірусів–шифрувальників. Тобто, те, що називається "ранцем вф". А якщо людина просто чи вибрала неправильний пароль, скажімо, недостатньо складний, чи людина не активувала захист через використання другого фактору, людина може собі далі користуватися соціальною мережею, месенджером, чи там корпоративною поштою, і може не знати, що туди заходить не тільки вона. Тому саме цей момент, саме питання типу що робити коли зламали, давайте так, по–чесному, більшість людей пропускають оцей момент зламу, і вони вже звертаються по допомогу, або починають бити на сполох, тільки тоді, коли їх файли пошифровані, або коли з їх акаунтів в соцмережах, чи в месенджерах починають розсилати якийсь небезпечний контент. Отоді! Тому спочатку я б порекомендував періодично перевіряти наявність своїх облікових даних у вільному доступі в Інтернеті. Є така річ, як зливи персональних даних. Або ще їх називають бази паролів, чи дампи. По–різному це іноді кажуть. Суть одна. Кожен з нас має багато облікових записів. Ми реєструємося на сайті в онлайн магазині, ми реєструємося на форумах, на якихось сайтах новин. Ми всюди залишаємо як мінімум зв’язку – свій логін і пароль. Проблема в тому, що ми не можемо проконтролювати, ми не знаємо наскільки обережно ці адміністратори того, чи іншого ресурсу, ставляться до захисту наших персональних даних. І час від часу стається так, що ці сервіси, ці портали зламують, їх компрометують. І викрадають базу з логінами і паролями. І можуть зразу виставити на продаж, якщо там не знайшлося покупця, через певний час воно починає вже по Інтернету розповсюджуватися безкоштовно. Так от, гарний варіант для людей, які дбають про свою цифрову безпеку, це періодично перевіряти наявність своїх робочих, або корпоративних адресів електронної пошти і персональних електронок. Зокрема, хоча б тих, до яких прив’язані мобільні телефони. Тобто, якщо андроїд, то це гуглівський акаунт, якщо Apple, то це Apple ID. Як це можна зробити? Є в Інтернеті дуже відомий популярний ресурс haveibeenpwned – це на сленгу безпечників "Чи мене зламали?" Він адмініструється відомим американським дослідником Троєм Хантом. І на цьому сайті кожен бажаючий може в поле пошуку ввести адресу електронної пошти. І, якщо, не дай боже, так сталося, що якісь із тих сайтів, де я, чи ви реєструвалися, якщо їх зламали і це десь спливло в Інтернеті, то цей сайт одразу повідомить, що ось, дивись, он там, наприклад, пару років тому був злам популярної соцмережі LinkedIn, і твої облікові дані засвітилися в Інтернеті. І людина вже розуміє: так, ага, мені треба негайно зайти на LinkedIn, зайти під своїм обліковим записом, обов’язково змінити пароль, і перевірити, чи я включив захист через використання другого фактору. Це – превентивна міра. І бажано це періодично перевіряти. Я так всім рекомендую. Інша справа, якщо людина, наприклад, працювала і відкрила якийсь документ і зрозуміла, що вона зробила помилку. Наприклад, там мав бути якийсь, як часто це буває, рахунок на оплату, або там якась повістка з суду, чи ще щось. Людина відкриває документ. Документ пустий. Або документ взагалі якийсь з російським шаблоном. І людина розуміє, що, напевне, десь щось почалося якесь зараження. В цьому випадку той пристрій, з якого було зроблено, або перехід за посиланням, або відкриття документу, він вже не може вважатися довіреним. І людині потрібно пересісти або за інший комп’ютер – звичайно не у всіх є можливість, але бажано! – пересісти за інший пристрій, і позаходити в усі свої облікові записи, в усі свої акаунти, позмінювати паролі, подивитися активні сесії. Якщо є якісь активні сесії чи з інших країн, чи з інших міст, як правило, більшість соціальних переж дозволяють показувати і вони можуть сповіщати користувача, до прикладу, якщо людина постійно в останні кілька місяців, або в останні кілька років вона завжди користується Фейсбук з Києва, то соціальна мережа сповістить, якщо була спроба заходу, кажімо, з Нідерландів, або там , не дай боже, з Ростовської області, якось так. Тобто, якщо людина зрозуміла, що вона зробила щось неправильне, і там щось відкрилося, чи там… Знову ж таки, це не завжди одразу очевидно, це не завжди одразу видно. Тому, це дуже таке складне питання. Тому що, без сторонньої допомоги, без втручання хоча б фахівця з служби підтримки, навіть. У державних і у приватних є або IT helpdesk, або адміністратори. Без втручання людей, які можуть швиденько перевірити там перелік запущених процесів, подивитися мережеві з’єднання, подивитися список автозавантажень і т. д. і т. п., звичайний користувач без досвіду, як правило, не зможе на будь–якій системі. Це стосується що віндовса, що лінокса, що мака. Звичайний користувач не зможе сам у себе діагностувати чи в нього на системі запустився якийсь шкідливий код, чи не запустився.
Створення надійного пароля – це перший і один з найважливіших кроків у забезпеченні своєї цифрової безпеки. Якщо ви досі не переймалися наявністю чи надійністю пароля, то час це зробити. І передусім подбати про надійний парольний захист для таких основних сервісів як поштова скринька, банківський акаунт, акаунти сайтів, де відбуваються інтернет–покупки (адже саме там зберігаються дані банківських карток), а також акаунти у соціальних мережах.
Цей матеріал підготовлено в рамках "Всеохопної інформаційно-просвітницької кампанії з протидії дезінформації", що впроваджується Українським радіо та Smart Angel у співпраці з експертними організаціями за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю редакції програми і не обов'язково відображає позицію ЄС.
колаж: Українське Радіо
Анастасія Кондрико: Існує таке стійке стереотипне уявлення, що жертвами кібершахраїв можуть стати лише заможні особи, медійні персони, власники бізнесу тощо. Насправді, це геть не так. Сьогодні хто завгодно може опинитися під такою фінансовою, маніпулятивною загрозою. І це лише наша з вами відповідальність, в який спосіб ми захищаємо себе. Зрештою, від того може залежати не тільки наша фінансова безпека, але й фізична безпека. Якщо ми говоримо про некоректне використання соціальних платформ і оприлюднення великої кількості персональних даних, фотографій, відео контенту в Інтернеті. Тому, пам’ятаймо про те, що кожен може стати жертвою.
Кожен дев'ятий українець ставав жертвою шахраїв від початку повномасштабного вторгнення російської федерації. Такими є дані опитування сервісу моніторингу Опендатабот і Національного банку України, оприлюднені восени 2023 року. Спеціалісти опитали майже 113 тисяч користувачів своїх сервісів і виявили, що 11% українців від початку повномасштабної війни ставали жертвою шахраїв.
З’ясувалося, що найчастіше злочинці ошукують молодь (18-24 роки) та людей у віці 65+. За даними опитування, найчастіше українців ошукували під час покупки чи продажу товару в інтернеті — із таким стикався кожен другий респондент. Друга за популярністю зловмисна схема — фішингові посилання.
Інтернет став невід’ємною частиною нашого життя. Значна кількість послуг і покупок поступово переходять у сферу онлайн, адже це досить зручно та просто. Однак слід пам’ятати, що разом із цим збільшується і кількість випадків шахрайства в мережі. Адже використання новітніх інформаційних технологій, безготівкової форми розрахунків полегшують життя не лише пересічним громадянам, а й шахраям. Злочинці вигадують усе нові та винахідливі схеми, як заволодіти коштами довірливих людей, які не завжди розуміють, що їх можуть ошукати.
Крім фінансових пасток, не варто забувати і про полювання на особисту інформацію та персональні дані користувачів. Під прицілом шахраїв — наші акаунти, месенджери, поштові скриньки тощо. І в кожному з цих випадків слід дотримуватися окремої інструкції щодо захисту, говорить начальник відділу протидії злочинам у сфері комп'ютерних систем Департаменту кіберполіції Національної поліції Євгеній Євгеній Дороганов.
Євгеній Дороганов: Насправді, це дуже широке питання. Тому що, якщо це стосується месенджерів, це одна інструкція, якщо це стосується поштових скриньок, це зовсім інша інструкція, якщо це стосується банківської інформації, це ще інша інструкція. А якщо ми говоримо про соцмережі, то, якщо ваш акант вже викрадений, і ви не маєте до нього доступу, будь-яка соцмережа надає можливість звернутися до служби підтримки такої соцмережі. Якщо ви вже розумієте, що ваш акаунт скомпроментовано. А тим більше, якщо це є каскадний ефект! Наприклад, з вашого акаунту іде розсилка якась фішингова, чи будь-яка інша, треба терміново дзвонити до служби підтримки з вимогою саме видалити, або заблокувати такий акаунт. В подальшому через надсилання до служби підтримки сканкопії, або ксерокопії паспортів, або будь-яких документів, які вони запросять, можна відновити доступ до такої сторінки. Якщо це стосується поштових скриньок, звертаємося у службу підтримки. Але там трохи інший процес. В принципі, він покроковий. І будь-якій особі, яка звернеться, не буде важко видалити, заблокувати або тимчасово заморозити цей акаунт. Якщо це стосується банківської інформації, то необхідно терміново звернутися до банківської установи з проханням вимогою заблокувати той чи інший картковий рахунок. І, в принципі, вже після блокування у взаємодії з банком вирішувати, як перевести ці заблоковані кошти з паралельним доведенням, що ви є власником цих коштів, відкриттям нових рахунків. То, в принципі, використання двохфакторних ідентифікатів та інших методів захисту таких рахунків.
Телефонними дзвінками від нібито представників банку чи СМС-ками з повідомленням виграшу або можливості отримати грошову допомогу, нині, здавалося б, мало кого здивуєш. Однак, за словами Євгенія Євгеній Дороганова, це не зменшує ані шахрайських зусиль у цьому напрямку, ані кількості людей, що стають жертвами.
Нагадаю, персональними даними можуть вважатися будь-які відомості, за якими ідентифікується або може бути ідентифікована фізична особа, зокрема: прізвище, ім’я, по батькові, адреса, телефони, паспортні дані, національність, освіта, сімейний стан, дата і місце народження, проживання та багато-багато іншого. Така інформація про особу та членів її сім’ї може оброблятися чи поширюватися виключно за їхньої згоди. Крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Тож з якою метою шахраї використовують персональні дані? Продовжує Євгеній Євгеній Дороганов.
Євгеній Дороганов: Якщо ми говоримо саме про персональні дані, зокрема дані відносно банківських акаунтів та карткових рахунків громадян, то потрібне розуміння, що заволодіння такими даними веде до каскадних ефектів. Наприклад, якщо хакери або кібершахраї заволодівають такими даними, в подальшому вони можуть намагатися їх використовувати для оформлення різноманітних онлайн кредитів, зняття грошових коштів на певних майданчиках тощо. Тобто треба не забувати про каскадні ефекти. Тому якщо ви підозрюєте, що ваші дані були скомпрометовані, особливо банківські дані, картки або рахунки, на яких є грошові кошти, я би радив терміново звернутися до банківської установи з вимогою заблокувати такі картки або рахунки. З метою уникнення того, що за якийсь період часу, зазвичай, вночі, за місцевим часом, де знаходиться людина, можливо, будуть здійснені якісь зняття з таких карткових рахунків або електронних карток онлайн-банкінгу. І щоб це упередити необхідно одразу ж звернутися до банківської установи. Це — найкращий варіант.
Ілюстративне зображення із сайту Pixabay
У Кіберполіції нагадують про елементарні правила, які допоможуть не стати жертвою у цифровому просторі. Ось деякі з них, що стосуються банківських карток та підозрілих посилань:
Отже, не розголошуйте усі реквізити платіжної картки та контролюйте рух коштів на рахунку. Представники банку по телефону можуть питати лише перші 6 та останні 4 цифри платіжної картки, і більше ніяких кодів чи пін-кодів.
Шкідливі посилання шахраї розсилають через месенджери, смс та e-mail. Не відкривайте нічого підозрілого, не переходьте за посиланням. Навіть якщо воно від ваших знайомих чи друзів — шахраї могли отримати доступ до їхнього акаунта. Спершу зателефонуйте і запитайте, чи справді посилання від них.
До речі, про акаунти. Це ще один аспект безпеки у цифровому просторі. І ще одне поле діяльності для шахраїв. Як зрозуміти, що акаунт під загрозою або ж його вже зламали? І як діяти у таких випадках? Пояснює заступник директорки Центру демократії та верховенства права Ігор Ігор Розкладай.
Ігор Розкладай: Бувають різні атаки. Тобто, є атаки суто хакерські, коли вас намагаються зламати. Є атаки, коли вас намагаються заглушити. От заглушення — це якраз стосується багатьох публічних осіб. Коли, наприклад, починають вивчати їхні профілі, вишукувати пости, які не відповідають стандартам спільноти — на них скаржитись. Тобто, по суті, тут виходить ситуація, що людина сама щось не так сказала, система її одразу не вловила — наприклад, слово, яке не можна використовувати у соцмережі — але потім хтось спеціально вивчив профіль, знайшов цей пост, на нього поскаржився, і вам починають прилітати скарги. Такі таргетовані атаки були у наших військових, і публічних діячів. І від них достатньо важко захиститись. Тобто, тут єдине, що можна порадити, по-перше, намагатись знати правила і не створювати приводів, друге, є така опція, наприклад, "закрити старі пости". Тобто, якщо вам це не принципово, то сховати ці пости або для себе, або для друзів, залежно вже від типу профілю. Це перша історія. Друга історія — кібератака. Тут дуже уважно треба дивитися на повідомлення, які приходять від системи. І розуміти, що і вони можуть бути підробленими. Моя рекомендація, якщо приходить сповіщення — запит на скидання паролю, запит на якийсь код, вас просять перейти за якимось лінком, то перше, це переконайтеся, і краще з комп’ютера, а куди веде цей лінк? Коли ви наводите мишкою — це я, чи це не я, на будь-який лінк взагалі в браузері, вам внизу показує куди він веде. І якщо ви побачите, що там веде не на facebook.com, а на ікс сайт який-небудь, або щось таке, в жодному разі не клікайте! Просто позначте одразу цей лист як фішинговий. У тому ж емейлі є така опція "позначити лист як фішинговий". І все. Тому що це один із способів власне зламу, коли вам приходять оці сповіщення від начебто соцмереж. І таке було від LinkedIn, від багатьох мереж вони намагаються це імітувати. Друга історія. В жодному разі не вестися на повідомлення "шановний адмін, фан сторінки, ви там щось порушили, перейдіть за лінком". Такі сповіщення, які отримують багато адміністраторів сторінок і груп, є фішинговими. Є спеціальне меню у вашому профілі фейсбуку. Тобто, якщо це сторінка, або профіль, там треба перейти в допомогу, підтримку. Повідомлення від служби підтримки. Там є ваші сповіщення. І ось там є сповіщення від самого фейсбуку, що ви щось не так зробили. Коли вам приходить сповіщення, де ви маєте клікнути на якийсь лінк, який веде кудись на "домен би ри", наприклад — бразильські чомусь домени останнім часом були — це стовідсотковий фішінг. Тому що далі вас попросять зайти, начебто, в систему, але це вже не вхід в систему, це вже крадіжка ваших даних. Звісно, що в таких ситуаціях потрібна підтримка фахівців. І наші партнерські організації проєкт "Надійно". Вони якраз у таких ситуаціях, коли відбувається саме злами, вони 24/7 допомагають. Фахівці можуть допомогти, як зупинити там DDOS-атаку або подібні прояви. Тому що тут звичайний користувач, навіть я не впораюся. Я б так само, напевне, просив допомоги. Бо атаки бувають достатньо різними. Бувають дуже нетипові атаки. Я пригадую, наприклад, наш офіс атакували перед вторгненням через Wi-Fi. Тобто, у нас намагалися зламати Wi-Fi мережу. І перші мої дії були — я просто вимкнув усі Wi-Fi точки і вже потім зв’язався із системним адміністратором, який потім вживав певних безпекових заходів. Тобто, іноді навіть доводиться, наприклад, вимкнути комп’ютер з мережі фізично. Зараз дуже поширилися різноманітного типу шахрайства щодо фінансів, нажаль. Ми це спостерігаємо, вже, напевно, останні півроку. Але чомусь саме на новорічні свята це взагалі досить сильно активізувалося. Це, звісно, кластичні виплати від "Дії", ООН, НАТО, напевно від Служби Божої ще тільки не вистачає. Але це все фішинг. Тобто, це все намагання викрасти гроші з вашого акаунту. Тому в жодному разі! Є всі офіційні сайти, будь ласка, тільки офіційні сайти і ніяк інакше! І так само зараз дуже поширилися різні прояви щодо якихось ліків, додатків, казино, "Швидкі гроші". Отут треба згадати народну мудрість "Безкоштовний сир тільки у… мишоловці".
Шахраї постійно вигадують нові схеми та механізми для того, щоб ошукати користувачів. Або, правильніше сказати, змушені це робити, оскільки їхні попередні схеми викривають і ті стають неефективними. Водночас шахраї швидко пристосовуються до нових реалій. Однак і Кіберполіція не пасе задніх, говорить начальник відділу протидії злочинам у сфері комп'ютерних систем Департаменту кіберполіції Євгеній Євгеній Дороганов.
Євгеній Дороганов: Національна поліція є гнучким органом. І підлаштовується до тих вимог суспільства, які діють на сьогоднішній день. А тому на початку війни це було шахрайство, одне шахрайство, зараз трохи інше. Наприклад, на початку війни ми бачили зріст шахрайства в напрямку шахрайських дій щодо громадян, які хотіли покинути зону бойових дій, гарячі точки. Це особи, які обіцяли вивезти когось звідкілясь. І, отримуючи грошові кошти, пропадали. Знову ж таки, з’явився відносно новий вид шахрайства. Це шахрайство відносно волонтерів та волонтерських організацій, які теж, якщо зайти на сайт кіберполіції, можна побачити, що побіжно розкриваються і документуються. Хотілось би додати, що з’явився ще один вид шахрайства. Це шахрайство з недоставки військових товарів. Тобто, все ж таки, на жаль, є особи, які беруть грошові кошти від волонтерів, від простих громадян, які не волонтери, а просто хочуть допомогти нашій країні, і в якийсь момент часу під час переписки вони пропадають. І не доставляють ніяких товарів. Як тільки ми бачимо сплеск нових видів злочину, ми відповідно на них і реагуємо.
Євгеній Євгеній Дороганов наголошує, що звертатися до Кіберполіції потрібно у будь-якому випадку: навіть якщо йдеться про втрату невеликої суми грошей. Адже будь-яка крадіжка — це злочин.
Євгеній Дороганов: Викрадення пляшки води з магазину і викрадення вагону вугілля — це ж і там і там викрадення. І ми реагуємо на будь-яке звернення. Є відповідна реакція. Відповідно до Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів. Будь-яке звернення може стати епізодом злочинної діяльності. Тобто, потерпілі можуть знаходитися по всій території України та за її межами. А шахраї у певній області. Ми їх документуємо. І потім, завдяки тому, що громадяни з усіх цих областей вражених звертаються, ми можемо оголошувати про підозру особі у здійсненні декількох епізодів, а не тільки там одного-двох, за які ми знаємо. Тому ваша проблема з викраденням ста-двісті гривень є теж підставою для звернення до правоохоронного органу. Можна безпосередньо написати на сайті кіберполіції звернення. Багато звертаються. Вже більше сорока двох тисяч звернень опрацьовано. Це за період року. Треба розуміти, що для правильного прийняття рішення відносно деяких звернень необхідне певний період часу. Тому що іноді буває так, що потерпіла особа знаходиться в одному регіоні, а бандит, шахрай знаходиться в іншому регіоні. І тут вже застосовуються вимоги Кримінально-процесуального кодексу щодо здійснення досудового розслідування. В принципі, я думаю, це не треба розказувати, але механізми відпрацювання таких звернень є. Як показує практика, вони працюють. І працюють успішно.
"Кому я потрібен, ніхто мене не зламуватиме".
Це одна з поширених помилок користувачів інтернету. Людина не існує у вакуумі: у неї є колеги, друзі, родина. Після зламу одного користувача хакерові-зловмиснику дістаються його контакти. Серед них може бути і відома людина. І ця відома людина швидше відкриє лист або повідомлення від знайомого, ніж від випадкового спамера. Цим хакери і користуються, надсилаючи листи усім знайомим зламаного користувача. А в листі може бути посилання на фальшивий поштовий сервіс або вірус. Деякі хакери навіть листуються від імені своєї "жертви", підроблюючи стилістику та пунктуацію користувача.
Тож запевнення себе, що "я нікому не цікавий" аж ніяк не убезпечить від того, що і ви можете стати жертвою. Відстороненість — найбільша помилка користувачів цифрового простору, переконаний викладач факультету інформатики Національного університету "Києво-Могилянська академія" Трохим Трохим Бабич.
Трохим Бабич: Люди дуже сильно покладаються на те, що кібербезпека це щось, що не про них. Це щось, що їх обійде стороною, це щось таке абстрактне. У фільмах! Це от щось про фільми. Мене це не обходить. І люди дуже на це покладаються. В результаті потім дорого платять. Базові рекомендації. Перш за все, в будь-якій ситуації завжди треба працювати холодною головою. І, коли у тебе трапляється якась ситуація, ти завжди можеш задаватись питанням — це навіть не про кібербезпеку, а загалом логічне: "Що це? З якою метою? Яка тут ціль переслідується?" Я, наприклад, користуючись якимись торгівельними майданчиками, якщо тільки починається якийсь поспіх, я одразу крок назад "Вибачте, будь ласка!" Розумію, що не важливо, скільки там гривень буде — 100, чи навіть тисяча, мені буде спокійніше не стати учасником схеми, а все ж таки зберегти свої кошти. Тому це просто банальна обачність і дотримання загальних рекомендацій. Тому що загалом наш постінформаційний світ кишить цією інформацією. От, якраз в тому і проблема, що ми настільки звикли з усім погоджуватися і ставити "Так, я з усім згоден! Так, я прочитав!" Що в результаті банальні рекомендації того ж пароля ми ігноруємо. Так само, якщо казати про платіжні махінації, про торгівельні площадки, там також пишеться про те, що там "Якщо у такому-то випадку вас те й те, — не ведіться!" Але люди все одно покладаються на власну безпеку. Тому найбільша проблема кібербезпеки в Україні це — відстороненість і абстрактне уявлення, що це буде не зі мною.
Щоб не стати жертвою в інтернеті, подбайте про свій цифровий захист.
Складні паролі до електронної пошти, соціальних мереж та інтернет-банкінгу. Двофакторна автентифікація (це коли для входу в акаунт, крім логіна та пароля, потрібно ввести код підтвердження, що приходить на смартфон, електронну скриньку або у відповідний застосунок).
Надійно зберігайте і не розголошуйте пін-код до картки. Змінюйте його або регулярно — 1 раз на 3 місяці, або ситуативно — якщо виникла підозра, що хтось іще може його знати.
Користуйтеся тільки ліцензійним програмним забезпеченням. Своєчасно й систематично оновлюйте його.
Не користуйтеся російськими програмами.
Не переходьте за сумнівними посиланнями.
Блокуйте комп’ютер та інші гаджети, якщо відходите від них.
Вмикайте Bluetooth та Wi-Fi тільки тоді, коли ними користуєтеся.
Намагайтеся не використовувати публічний Wi-Fi.
Фінансові та інші конфіденційні операції здійснюйте лише із власних гаджетів.
Регулярно здійснюйте резервне копіювання даних, зберігайте резервні копії на зовнішніх носіях інформації та налаштуйте функцію "відновлення системи".
Не підключайте флешки та зовнішні диски, не вставляйте CD та DVD у свій комп’ютер, якщо не довіряєте повністю їхньому джерелу.
Відкрийте окрему платіжну картку для покупок в інтернеті.
А також не переказуйте кошти незнайомим людям чи фондам (це передусім стосується донатів).
Правил існує набагато більше, але навіть дотримання елементарних допоможе убезпечити себе і зменшити ризик стати жертвою у цифровому просторі.
Цей матеріал підготовлено в рамках "Всеохопної інформаційно-просвітницької кампанії з протидії дезінформації", що впроваджується Українським радіо та Smart Angel у співпраці з експертними організаціями за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю редакції програми і не обов'язково відображає позицію ЄС.
Фото: Пресслужба гурту Kozak System
The Hardkiss презентують сингл "Тільки там" та анонсують камерний концертний тур містами України.
Гурт Adam пропонує до нашої увагу зворушливу історію кохання, що втілилася у пісню "Серед Зими".
Kozak System свою новинку "Люди-Титани" присвятили героям, які отримали на війні серйозні поранення і тепер починають нове життя.
Сергій Жадан і Марта Липчей презентують спільний трек "Народжена в серпні".
Love, Mary у своїй творчості досліджує прояви кохання. Цього разу вона представляє пісню "Поцілунки".
Рома Майк продовжує у своїх піснях ділитися емоційними історіями сприйняття війни. Сьогодні ми послухаємо його трек "Пробуди Мене".
Ми також презентуємо новинки, що випустили Kalush Orchestra, Lely45, Діти Інженерів і гурт Дно.
Радіо Промінь · Українські прем’єри 2-9 лютого: The Hardkiss, Adam, Kozak System, Діти Інженерів, Lely45, Рома Майк
Трек-лист: 00:12 Анонс шоу, 02:32 Міша Правильний & Libenson — Викладач,
05:33 Громадянин Топінамбур — Дістало, 09:03 Рома Майк & Ekspert — Пробуди мене, 11:30 Рома Майк презентує сингл "Пробуди мене", 12:54 Діти Інженерів — Життя 2.0, 15:22 Alina Pash & Pasha Chornyy — Ne Novenka, 17:54 Love, Mary — Поцілунки, 20:10 Love, Mary презентує сингл "Поцілунки", 20:26 Анонс шоу, 23:54 Марта Липчей і Сергій Жадан презентують сингл "Народжена в серпні", 24:30 Жадан і Собаки & Марта Липчей — Народжена в серпні, 27:55 Probass & Hardi — 04:30, 30:58 Kozak System — Люди-Титани, 33:56 Іван Леньо презентує сингл "Люди-Титани", 35:48 Lely45 — Я сподіваюсь, 38:06 Гурт Дно — Романтичний трек, 41:22 Adam — Серед зими, 44:49 Михайло Клименко презентує сингл "Серед зими", 45:57 Kalush Orchestra — Янголом, 48:06 The Hardkiss — Тільки там, 51:15 Юлія Саніна презентує сингл "Тільки там".
Прем'єра шоу Селекція в ефірі Радіо Промінь щопʼятниці о 18:00.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Продюсер і ведучий Олександр Стасов, редакторка Валерія Федченко, звукорежисери Дмитро Кожухар і Ростислав Фролов, саундпродюсер Роман Києвицький, виконавчий продюсер Радіо Промінь Максим Яковенко.
© Радіо Промінь, Національна Суспільна Телерадіокомпанія України 2024.
колаж: Українське Радіо
Треба відповідально ставитися до своїх паролей
Щороку в Україні та світі вчиняються десятки тисяч злочинів з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, програмних, програмно-апаратних засобів та інших технічних і технологічних засобів та обладнання. Щодня зловмисники крадуть персональні дані, кошти з рахунків, збирають безліч конфіденційної та комерційної інформації. Цифровий простір ― по суті, безмежний, а досвідчені хакери мають усі необхідні навички та засоби, щоб залишатися в ньому інкогніто. Сьогодні кібератаки шкодять не лише фізичним та юридичним особам, але й державам. Як саме ― пояснює Анастасія Кондрико, директорка Центру медіааналітики "Cyber Media Track".
Анастасія Кондрико: Насправді, сьогодні ми з вами стикнулися з величезною потужністю нашого ворога, крім внутрішніх ворогів, які й до того існували в медіапросторі, інтернет-просторі. Сьогодні рашисти також намагаються заважати нам з вами існувати, заважати діяти нашій інфраструктурі, зрештою чинити свій негативний вплив через соціальні мережі та, відповідно, досягати тих цілей, які вони планують собі в межах своїх інформаційно-психологічних спеціальних операцій. Від того, наскільки ми будемо розуміти правила та основи кібергігієни і ставитися відповідально до своїх паролей, до своїх облікових записів, до налаштування власне своїх акаунтів у соціальних мережах, буде залежати наша результативність і захищеність. Багато хто з українців не лише на побутовому рівні використовує інтернет-можливості, але й під час виконання своїх професійних обов’язків. Тому відповідальність кожного ― це, власне, захист держави загалом. Згадайте, напередодні повномасштабного військового вторгнення кількість ДДОС-атак, яка відбулася на сайти наших міністерств, банківських установ тощо. Основне завдання ДДОС якраз і полягало в тому, щоб вивести з ладу сайти державних структур. Для чого? Для того, щоб потім у суспільстві виникли панічні настрої, що щось відбувається, що держава не в змозі контролювати всю ситуацію. І якщо це відбувається в інтернет-просторі, то це може статися завтра з Україною загалом. Тож ми можемо опинитись у тій ситуації, в якій опинилися. Звісно, страждає наша з вами сьогоднішня інфраструктура, зокрема, енергетичний комплекс, державні підприємства, які пов’язані із забезпеченням соціальних потреб нашого суспільства. Але, так чи інакше, ми з вами можемо захищатися і повинні це робити залежно від того, де працюємо і які обов’язки виконуємо.
Країни Євросоюзу вразливі до нарочитої російської пропаганди
Із початком повномасштабної війни до військових держави-терористки долучилися також російські хакери та кіберспеціалісти. Таким чином війна розгорнулася не лише на території України (фізично), а й в інформаційному просторі (віртуально).
Що таке інформаційна війна? Це міждержавне протистояння в інформаційному просторі, що має на меті завдати збитків інформаційним системам, процесам та ресурсам, критично важливим структурам; підірвати політичну, економічну та соціальну системи; здійснити масовану психологічну обробку населення; дестабілізувати суспільство і державу, а також примусити державу ухвалити рішення на користь супротивника. Ясна річ, кожна з перелічених цілей повністю відповідає парадигмі "руского міра на території України". Якщо на початку повномасштабного вторгнення російські хакери спрямовували свої дії на комунікації систем державного та військового управління, то згодом агресор частково змінив вектор дій і сконцентрував зусилля на тому, щоб завдавати шкоди цивільному населенню та об’єктам життєзабезпечення. Про зміни методів у роботі російських кіберзлочинців протягом повномасштабної війни розповідає викладач факультету інформатики Національного університету "Києво-Могилянська академія" Трохим Бабич.
Трохим Бабич: Якщо говорити ретроспективно, то на початку повномасштабної ескалації, коли ми зійшлися в інформаційній війні, Росія намагалася втягнути свої класичні методи у нові рамки. Тобто всі ці фейкові новини та інше. Вона в це пограла, не змогла досягнути, мені здається, відчутних результатів. Бо воно все дуже швидко розвінчувалося. З їхнього боку все відбувалося дуже наляписто, скажімо так, не було якогось ретельного рісьорч-дослідження. А просто так ― тяп-ляп. І потім Росія просто повернулась у те, в чому має, на жаль, кращий досвід ― журналістське просування через якісь авторитетні видання. Адже люди не читають далі великих заголовків новин, і в цьому дуже велика проблема. Я вважаю, що Росія спробувала залетіти на якесь нове для себе поле, і вона там пограла. Вони зрозуміли, що не можуть тут грати, і просто вийшли з цієї гри. Ви ж пам’ятаєте, скільки реально було на початку розгону. Є ГО "Детектор медіа", яка періодично публікує інформацію про те, що був такий-то фейк абощо. Тут цікаво дивитися, як із різних каналів інформації приходять звістки про те, що планується якась спецоперація щодо дискредитації. Візьміть поставте собі нагадайку, щоб через три місяці просто глянути, чи вона була? І ви побачите, що вона реально буде. Але ― це ти почув, що вона буде, потім вона відбувається. Ти, як золота рибка, про це все забув. А тоді: "У-у, влада продає нас, здає нас!". І тільки потім, коли все розвінчується, таки: "А, точно! Казали, що таке буде. Попереджали. Було таке". Ми тримаємось в інфовійні добре, відкрито, коли ми поширюємо інформацію правильно, у нас є канали, розгалуження. Проте гебістсько-чекістські методи, на жаль, працюють там, де у нас немає досвіду, бо у нас не було таких цілей. Там у них спрацьовує. І це погано. Майже рік тому Борель писав статтю про його ретроспективний погляд на анексію Криму, мовляв, тоді ми всі подумали, що цим усім завершиться. Але воно розтягнулося. І він там назвав дуже важливу штуку, що в Росії є наріжні камені власної пропаганди на зразок "раша тудей", а в Євросоюзу їх немає. І відповідно, Євросоюз і його країни лишаються вразливими до такої пропаганди. У них немає цих нарочитих наративів. І вони до цього просто не готові. І тому в цьому аспекті нам було б краще десь дограти, дотиснути, допрацювати, де нам треба себе посилювати.
ІПСО тривають десятиліттями
Існування у кіберпросторі передбачає певні правила. Як і в реальному житті. Але, як і в реальному житті, їх обов’язково хтось порушує. А деякі зловмисники та порушники ідуть ще далі та розвивають цілу систему злочинної діяльності, що ставить перед собою ту чи іншу мету. Однією із них є інформаційний вплив, що здійснюється через різні інструменти та методи. Продовжує директорка Центру медіааналітики "Cyber Media Track" Анастасія Кондрико.
Анастасія Кондрико: Сьогодні досить поширеними стали такі слова, як фейк, наратив, інформаційна психологічна спеціальна операція, або ІПСО і так далі. Звісно, така активізація пов’язана з нашим ворогом, безпосередньо з агресором, який намагається перешкоджати нормальному життю українців не лише фізично, але й в інтернет-площині. Тому, перш ніж сприймати інформацію, яку ми отримуємо з медіапростору, через соціальні платформи, певні сайти, телеграм-канали тощо, треба зважено до того ставитися. Тобто ― аналізувати, з якого ми ресурсу беремо ту чи іншу інформацію, кому може бути вигідним оприлюднення такої інформації. І перш ніж нею ділитися або коментувати зі своїх справжніх акаунтів ― де є наш нікнейм, місце роботи, місце нашого проживання і т.ін. ― слід добряче подумати про наслідки. Сьогодні, коли ми говоримо про ІПСО, маємо пам’ятати, що Росія вже давно зацікавлена в тому, щоб чинити такий негативний вплив, який призведе до дезінтеграції нашого населення, розколу нашого суспільства, дискримінації певних прошарків суспільства тощо. ІПСО відбуваються вже не перший, не другий і не третій рік. Ці операції тривають десятиліттями. Зокрема, такою найпоширенішою ІПСО є те, що Крим, який був окупований Російською Федерацією, насправді просто повернувся додому, відбулася історична справедливість. Зрештою, все те, що далі робить русня, намагаючись прикрити це ІПСО різними фейками, наративами, впровадженням пропагандистських історій, це всього лише елементи такої інформаційної психологічної спеціальної операції. Вони впливають і на своїх, і на мешканців Криму і, зокрема, на частину українців, які й досі не до кінця можуть розпізнати елементи пропаганди. Зазвичай, коли будь-яка новина викликає у нас певні емоції, вони можуть бути як позитивного, так і негативного характеру, це вже, скоріше за все, і є пропаганда. Як відомо, ще Гебельс одним із чотирьох принципів пропаганди якраз виокремлював емоції. Тому, коли ми бачимо певну негативну або позитивну інформацію, яка нас тригерить, ми на неї реагуємо в соціальних мережах, робимо репости, коментуємо. Тут треба згадати про те, як працюють соціальні мережі загалом. Напевно, чули, як працює фейсбук. Йдеться про те, що основне завдання будь-якої соціальної мережі, котра, як правило, є безкоштовною для своїх користувачів, змусити своїх юзерів якомога більше часу провести на цій соціальній платформі. Для чого? Для того, щоб продати нашу увагу потім рекламодавцям. Як працюють алгоритми? Вони на кількісній основі знаходять ті публікації ― це може бути текст, фотоконтент, відеоконтент тощо ― який отримує найбільшу кількість реакцій від певної аудиторії. Це можуть бути лайки, дизлайки, коментарі, репости. Алгоритмам байдуже ― позитивні чи негативні такі реакції. Відповідно, алгоритми вважають, якщо певний матеріал подивилася значна кількість людей або на нього певним чином відреагувала, то існує висока ймовірність: якщо продемонструвати це ще більшій кількості людей, то вони так само будуть реагувати. Відповідно, будемо проводити все більше й більше часу у соціальних мережах. І зрештою, наслідки можуть бути абсолютно критичними. Коли ми бачимо значну кількість лайків або коментарів, то часто апріорі, за своїм стадним інстинктом, сприймаємо таку інформацію як правдиву. А якщо ми бачимо щось подібне і в телеграм-каналах ― сьогодні 78% українців беруть новини з телеграму ― то нам здається, що це правда і ми можемо вірити такій публікації. До речі, рекомендую фільм "Соціальна дилема". Його зняли на Нетфлікс у 2021 році. Там на камеру розробники Вікіпедії, ютуба, фейсбука, твіттера та інших соціальних платформ відверто розповідають, які маніпуляції використовують соціальні платформи, щоб використати наш з вами потенціал і маніпулювати нашою активністю. До сьогодні Цукерберг на регулярній основі заявляє про те, що вони намагаються боротися з ботами і ботофермами, штучними акаунтами, які можуть використовувати для реалізації певної мети. Але насправді такі намагання геть ні до чого не призводять. Відповідно, наслідки ми бачимо. Бачимо, які резонансні історії відбуваються у фейсбуці. І часто вони геть не пов’язані з реальним життям.
Фото: armyinform.com.ua
Кібербезпека ― це комплексний підхід
Кіберпостір дає людині багато можливостей. А для декого стає навіть паралельним світом, у якому людина проводить більшу частину свого часу. Причому не лише розважаючись, а й працюючи, заробляючи, споживаючи інформацію. Технології допомагають створити комфорт, заощаджують час, дають можливість вільно спілкуватися. До "цифри" активно підключаються усі сфери нашого життя. Головні екрани телефонів більшості людей містять іконки з безліччю застосунків ― починаючи від годинника та прогнозу погоди і аж до робочих скриньок, корпоративної пошти, інтернет-банкінгу, вивчення мов, ігор, соцмереж, месенджерів та багато іншого. Але чим більше ми присутні у кібепросторі, вважає викладач факультету інформатики Києво-Могилянської академії Трохим Бабич, тим більше ризиків у нас виникає і тим обачнішими маємо бути.
Трохим Бабич: Кібербезпека ― це комплексний підхід. Це весь ваш ландшафт представлення у мережі. І ви самі з ним працюєте. Якщо у вас немає Інстаграму, у вас мінус шматочок. У вас немає ще чогось ― мінус шматочок. Але чим більше у вас всього є, тим більша у вас площина, де ви можете схибити. І відповідно, ви маєте собі на цьому ландшафті будувати певні "парканчики", обмежувати це все. Вочевидь, якщо у вас на одному телефоні і мобільний банкінг вашої фірми, і Інстаграм, і ще якась прикольна гра, яку рекламували у соціальній мережі, а потім дивишся, а там якийсь "Хун Чан Чжоу" виробник. І ти такий: "Ну, китайці, мабуть, шарять в іграх!". А потім у тебе ― бадунц! ― і все відбулося.
Правила кібергігієни на 99% убезпечать вас в інтернеті
Жертвою кіберзловмисників може стати будь-хто. Особливо зважаючи на те, що зловмисники постійно вдосконалюють свої схеми, методи та механізми. Тому навіть елементарні правила кібергігієни, що стосуються захисту особистої інформації та персональних даних, можуть убезпечити вас у кіберпросторі. На що передусім звертати увагу та яких основних правил дотримуватися ― про це далі начальник відділу протидії злочинам у сфері комп'ютерних систем Департаменту кіберполіції Національної поліції Євген Дороганов.
Євген Дороганов: Найперші методи заволодіння конфіденційною інформацією, або ж персональними даними громадян, з’явилися ще з моменту того, як з’явився Інтернет. З плином часу Інтернет вдосконалювався, тому й хакерські механізми вдосконалювалися. В залежності від того чи іншого інфоприводу, хакери використовували різні інструменти. Це як фішінгові атаки. Тобто це будь-яка розсилка листів, які імітують певні або державні органи, або приватні органи, з метою того, щоб особа або ж перейшла за посиланням, або ж завантажила якийсь шкідливий файл. Але ж потрібно розуміти, що усі атаки можуть бути вдалими лише у тому разі, коли особа, на яку націлена ця атака, дозволяє над собою це зробити. Тобто йдеться про нехтування простими правилами кібергігієни, які вже поширені. Національна поліція завжди згадує про них. І департамент кіберполіції, зокрема. Правила зовсім не складні. Це встановлення антивірусного програмного забезпечення на комп’ютер та регулярне його оновлення. Це недовіра до підозрілих листів, які надходять на електронні поштові скриньки, у месенджери з проханням перейти або перекинути якісь грошові кошти. Це те, що люди довіряють зовсім не знайомим для них людям, які намагаються увійти до них в довіру, і успішно входять. Якщо не нехтувати базовими правилами з кібергігієни ― їх менше десяти ― то можна вберегти себе у 99,9 відсотків будь-яких хакерських атак в мережі Інтернет. Правила є у нас на веб-ресурсі, у телеграмі, наших офіційних джерелах.
Правила кібергігієни
Перше. Банківські дані. Не потрібно на якихось незнайомих або підозрілих сайтах вписувати банківську інформацію. Це ― номер картки, термін її дії та CVV-код.
Друге. Фішінгові сторінки. При переході на будь-який ресурс, перевіряйте адресу цього ресурсу, чи є на ній так званий "замочок", чи вона відповідає дійсно офіційній сторінці, яка повинна бути в тієї чи іншої компанії. Маю на увазі фішінгові сторінки, які імітують діяльність певної компанії, виглядають схоже, але адреса сайту у них зовсім інша. Так зване доменне ім’я.
Третє. Електронна пошта. Якщо ми говоримо про електронну пошту, не слід відкривати листи, а тим більше вкладення до листів, від незнайомих відправників. Якщо вам приходить якийсь лист з терміновою вимогою щось надати, щось відкрити, якийсь додаток у себе на комп’ютері запустити, не потрібно цього робити. Скоріш за все, це шахраї хочуть скористатися тим чи іншим інфоприводом у суспільстві, щоб заволодіти даними.
Четверте. Антивірусне програмне забезпечення. Воно повинно бути встановлене. Воно ж недаремно називається антивірусним, тому має бути встановлене і перебувати в робочому режимі. Воно повинно працювати і бути оновлене. Тому що сигнатурні бази вірусів з плином часу застарівають, тож їх рано чи пізно потрібно оновлювати, щоб антивірус міг реагувати на нові виклики, нові вірусні сигнатури, які з’являються у мережі Інтернет.
П’яте. Оплата доставки ― 30-50%, а не повна сума. Думаю, найпопулярніше правило. Це ― не перекидати за доставку товару повні суми, 50%, 30%. Краще, якщо ви знайдете компанію, яка доставить вам у поштове відділення відправку, ніж ви скинете наперед грошові кошти особам, які вже на свій розсуд або надішлють вам товар, або не надішлють. Це п’ять правил, але їх більше. Дуже просто знайти їх як на нашому сайті, так і написати в будь-яку пошукову мережу "Правила кібергігієни". Вони легкі для використання і на 99 відсотків убезпечать вас в Інтернеті.
Із кожним днем інформаційні технології все більше проникають у життя сучасної людини. Сьогодні, маючи смартфон або інший гаджет із доступом до інтернету, можна спілкуватися з друзями чи знайомими, вирішувати робочі питання, перевіряти пошту чи месенджер, щось купити, оплатити, не звертаючись до відділень банку. З одного боку, усі ці дії передбачають обмін певною особистою інформацією чи конфіденційними даними, що можуть опинитися в руках зловмисників. Але! Це може статися лише в тому разі, якщо бути неуважним або ж не знати й не дотримуватися правил користування кіберпростором.
Цей матеріал підготовлено в рамках "Всеохопної інформаційно-просвітницької кампанії з протидії дезінформації", що впроваджується Українським радіо та Smart Angel у співпраці з експертними організаціями за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю редакції програми і не обов'язково відображає позицію ЄС.
.jpg)
Фото: Національний музей декоративного мистецтва України
Цей проєкт почався саме з питання оцифровування культурної спадщини колекції нашого музею. Ми отримали дуже крутий грант завдяки Французькому інституту і ALIPH Foundation – це міні-фото-лабораторія для оцифровування і створення 3D-моделей. Постало питання про оцифровування, перш за все, колекції Марії Примаченко, оскільки у нас найбільша в Україні колекція – 650 робіт. Можливо, у нас не всі роботи найкращі, оскільки в багатьох музеях України є також дуже гарні роботи, подекуди навіть кращі. Але в нашій колекції є унікальні роботи 30-х років, яких немає в інших музеях. Також у нас є два альбомчики 40-х років, коли вона малювала дуже-дуже маленькі роботи. А ще у нас є кераміка, яку розписувала Марія Примаченко.
Це були перші спроби оцифровування її робіт на цьому обладнанні. Ми обіцяли фонду "Алів" зробити віртуальний музей Марії Примаченко. Тож наш віртуальний музей почався саме з цього мультимедійного шоу "Примаченко. Рік дракона". Ми довго думали, що ж зробити до дня народження художниці, адже це все ж 115 років Марії Примаченко. Хотілось щось нового. Оскільки зараз вкрай актуальне створення 3D моделей завдяки цифровим технологіям, ми у співпраці з товариством "єМузей" спробували щось зробити.
Засновник ГО "єМузей" Дмитро Матяш казав, що дуже захопився цією роботою.
Так. Коли він нам показав першу картину, яку він оживив, а на ній була синя свинка, я сказала, що вона повинна ще тільки хрюкати. Зрештою, вона в нього і захрюкала. Нам дуже сподобалася його робота! Ми – дорослі люди, але раділи, сміялися і аплодували, тому що це було чудово! Він відібрав для шоу 21 картину і оживив їх. І також підібрав до відеоряду одну з пісень гурту "ДахаБраха". Він дуже поспішав до 12 січня, до дня презентації, до дня народження Марії Примаченко. І в цей день я навіть дещо злякалася, тому що я ніколи не бачила біля нашого музею такої кількості відвідувачів. Прийшло понад 500 людей, квитки були безкоштовні, адже відкриття виставок у нас завжди безкоштовні. Ми вирішили, що це буде подарунок всім від Марії Примаченко і від нас.
Які картини представлені на виставці?
У зв'язку з тим, що у нас зараз триває виставка в Нью-Йорку в Українському домі Марії Примаченко, більшість тих робот, які “ожили”, знаходяться за кордоном. Тому в залі представлені тільки 4 оригінальні роботи, які він “оживляв”. І знаєте, відвідувачі хочуть бачити оригінали. Тому ми розширили виставку і збільшили кількість картин до 13-15. А на стіні в виставковому залі паралельно йде проекція, де під музику "ДахаБраха" картини оживають. Вони дуже вписуються в звуки цієї музики, і це просто чудово. Також дуже приємно було почути від моїх співробітників, що вони ніколи не бачили в стінах нашого музею стільки молоді з дітьми. Це було прекрасне музейне дозвілля. І мені дуже приємно, що молодь, яка приходить сьогодні на цей проєкт, взагалі не знала, що в Києві існує такий музей. Тому що українське народне декоративне мистецтво не популярне серед українців. Але воно стає популярним, зокрема і завдяки таким проектам. Але під час війни ним починаються цікавитися ті, хто не цікавився раніше. Бо вони стають українцями.
Коли ми говоримо про Марію Примаченко, одразу згадуємо, що в перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну першим постраждав музей Марії Примаченко в Болотні. Спочатку говорили, що було знищено все, згодом – що все вціліло. Розкажіть, будь ласка, де правда.
По-перше, це не музей Марії Примаченко. Це – історико-краєзнавчий музей Іванкова Іванківського району. Болотня Іванківського району – це село, де народилася Марія Примаченко. В цьому музеї зберігалося 14 картин руки Марії Примаченко. Коли ми всі готувалися до війни, співробітники музею експозицію познімали зі стін і позносили в якесь одне місце. Коли туди прилетіло і почало горіти, це першими побачили сторож та його дружина, які працюють в цьому музеї, бо вони живуть прямо навпроти нього. І він, коли побачив, що музей горить, разом з сусідом кинувся до музею. Вони відірвали грати і залізли в приміщення через вікно. І це був просто щасливий збіг. Це були янголи-охоронці. Вони через вікно викидали ці роботи назовні, а там жінки їх забирали і ховали. І потім ці роботи переховувала очільниця відділу культури Іванківської райради Надія Бірюк. Вона й сама змушена була переховуватися, адже до її чоловіка кілька разів приходили окупанти і цікавилися нею. От така історія порятунку.
Але я повинна сказати, що на цій хвилі такого нещастя відбувся певною мірою позитивний момент, коли про Марію Примаченко заговорив весь світ. Була купа інтерв'ю, купа звернень і пропозицій. І вже 15 березня 22-го року в Варшаві відкрилася банерна виставка Марії Примаченко під назвою "Український світ Марії Примаченко". І потім поляки запропонували за допомогою Польського інституту зробити цю виставку по світу. Уявіть, у нас йде війна, а наша Марія Примаченко на постерах, на банерах по всьому світу.
Минулого року відбулася виставка в Болгарії. Зараз триває виставка в посольстві України в Марокко, готується виставка в Німеччині. Сьогодні ми отримали лист з Мехіко з пропозицією про виставку, тож вона продовжує мандрувати світом. Культурна дипломатія завдяки Марії Примаченко рухається і популяризує Україну.
Людмила Строкова в студії Радіо Культура
А в чому, на вашу думку, секрет популярності Марії Примаченко?
Просто вона неповторна. Ван Гог, наприклад, теж один такий, теж неповторний. Так точно і Марія Примаченко. Вона така єдина. Це наївне мистецтво. Воно має бути таким. Марія Примаченко, до речі, малювала не тільки звірів, просто вони найбільш популярні. Вона малювала і квіти, і птахів. Малювала і цілі сюжети - і про Чорнобиль, і про війну, і про своє життя. Вона багатогранна, і це чудово, і це цікаво.
Скільки ще триватиме це шоу, щоб всі охочі змогли піти подивитися?
Поки що до 11 лютого. Якщо на нього буде попит, можливо ми продовжимо його до кінця лютого.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
В певні миті, коли відчуваю сильну любов, беру до рук гітару і вигадую сенси.
Минулого року ти потрапив у лонґ-лист Нацвідбору на "Євробачення", а тепер дійшов до фіналу. Як готувався до цього конкурсу?
Насамперед важливою є пісня, тому основна підготовка до конкурсу полягала саме в роботі над нею. Чим далі рухаюсь у своїй творчості, тим з більшою кількістю різних людей знайомлюся. І так вийшло, що в моїй команді є люди, які вже були дотичні до "Євробачення" – працювали над музикою інших виконавців. Вони розуміються на правилах та принципах конкурсу. Тому, коли було необхідно, мені давали поради.
Що для тебе взагалі означає участь у конкурсі? Для чого це тобі потрібно?
Гадаю, час покаже, для чого воно мені було потрібно. Те, що я поставив собі за мету, починаючи з торішнього відбору, пройти до фіналу, вже круто. Тобто я рухаюсь, це точно розвиток. Загалом участь у Нацвідборі – класне промо. Ти показуєш себе, своє обличчя, як спілкуєшся. От зараз ми спілкуємося, і вже більше людей знатиме, як я говорю, як мене звати, про що я думаю.
До речі, Drevo – це Максим Дерев'янчук. Тепер ви це знаєте. Тож Максиме, розкажи, будь ласка, що ти хочеш сказати піснею Endless Chain, назва якої перекладається як "Нескінченний ланцюг"?
Вважаю, що дуже важливо пісню писати на почуттях. Я сам створюю свої композиції. Роблю це зазвичай в стані піднесення. Мені здається, що найкраще почуття в житті людини – любов. Тому, в певні миті, коли відчуваю сильну любов, беру до рук гітару і вигадую сенси, закріплюючи їх любов'ю. Вже потім, пізніше, в текстах висловлюю те, про що думаю. І оскільки це "Євробачення", оскільки це Україна, вважаю, що слід говорити про нашу міць, незламність, силу духу. І Endless Chain саме про них.
Хто тобі допомагав із написанням тексту англійською?
Моя дівчина допомагала. Конкретно в цій пісні ми разом працювали над створенням тексту. Думаю, у нас добре вийшло.
Чому саме твоя пісня має представляти Україну на пісенному конкурсі "Євробаченні-2024"?
Бо мені є що сказати та показати. Думаю, слухачі вже зрозуміли мої сильні сторони. Впевнений, Endless Chain може стати хітом. Але це багато в чому залежить від живого виступу у Нацвідборі. Хоч я і нещодавно на сцені, але не боюся її, мені щоразу цікаво. Я люблю співати. Можу робити це навіть серед ночі, якщо мене раптом розбудити. Найголовніше, що я не відчуваю жодного хвилювання через конкурс. Мені просто в кайф все це.
Коли відбувся реліз твоєї пісні на стрімінгових платформах, ти дивився на реакцію аудиторії? Що ти там побачив?
Я був трошки шокований. Звісно, дивився на реакцію. Endless Chain ставили й ставлять на останні місця за рейтингом. Це засмутило, але одночасно і розвеселило. Така ситуація мене мотивує.
Що саме в ній тебе веселить і підбадьорює?
Це виклик, частина творчого шляху, а він довгий – охоплює не лише сьогодні, завтра, післязавтра. Розумію, що мені треба навчитися іще багатьом речам. Але чим далі, тим цікавіше. На мою думку, чим більше хейтерів, тим більше розголосу. Це працює саме так. Якщо в тебе мало хейтерів, ти не зірка. Але, крім цього, мені подобається, коли критикують.
Який найбільший хейт на свою адресу тобі довелось почути?
Не можу сказати, який найбільший. Воно все – гидота та й гидота.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Хочу, щоб у Швеції Endless chain себе добре представила, щоб її всі полюбили.
Чи відчув ти увагу єврофанів, людей, які не тільки в Україні стежать за конкурсом?
Якщо чесно, не відчув. Коли я йшов на Нацвідбір, то чітко розумів, що таке "Євробачення". Є артисти чи глядачі, які думають, що ти прийдеш на конкурс – і відразу станеш відомим. Це не так, бо йдеться лише про частинку великого шляху. Мені здається, що популярність не залежить навіть від перемоги на "Євробаченні". Має значення те, як ти після нього себе демонструватимеш тій чи іншій аудиторії.
У соцмережах ти на своїх музичних відео з'являєшся як сольно з гітарою, так і з гуртом. Що побачать глядачі 3 лютого у фіналі нацвідбору? Ти будеш сам на сцені чи з музикантами?
У фіналі Нацвідбору буде сольний виступ. Але в мене ж рок-музика, гітарна музика, я хоч і сольний виконавець, але на концертах ми з хлопцями граємо все наживо. Але на Нацвідборі на "Євробачення" можна трошки покреативити й спробувати щось нове, адже це конкурс.
За правилами конкурсу треба, щоб наживо тільки голос звучав. З приводу цього ти переймаєшся?
Та ні, мене це заводить. Я просто розумію, що багато людей не чули, як я співаю, ще й наживо. Якість виконання від багатьох факторів залежить: фізичних даних, емоційного стану. Але я, думаю, покажу те, на що здатний.
Якщо твій виступ 3 лютого буде найкращим і ти станеш представником від України на "Євробаченні-2024", що ти будеш розповідати європейській аудиторії?
"Євробачення" там – це шоу. Щось, як мені здається, гучне. В мене вже є декілька ідей. Перед сном лягаю, закриваю очі, щось там собі мрію, вигадую. Точно не можна ухвалювати жодних необдуманих рішень. Це має бути точна стратегія. Я вважаю, що у нас в Україні є важливі сенси, просто треба правильно вигадати, як про них європейцям сказати, щоб вони почули. Та найголовніше – пісня. Хочу, щоб у Швеції вона себе добре представила, щоб її всі полюбили.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Сподіваюся, в майбутньому моєю сильною стороною будуть пісні, які я сам створив.
Настав час дізнатися трохи більше про тебе. Що означає твій нікнейм і чому ти вирішив себе так назвати?
Я ж Дерев'янчук. Мене в дитинстві називали "дерево", а я зробив Drevo. От і все. Але мені дуже подобається цей нікнейм чи псевдонім. Такий собі, грубо кажучи, мем з дитинства, який перетворився на щось круте – на сценічне ім'я.
Ти сам з Рівненщини, з Вараша. Що тобі найбільше подобається у твоєму рідному місті?
Люди. Як не крути, а там мої батьки. У Вараші я зустрів свою дівчину. У нас, якщо для туристів, є атомна станція – доволі крутий, великий об'єкт. Якби не було війни, можна було б поїхати й подивитися. А загалом, звісно, люди. Тільки люди.
Чим ти займаєшся в житті, крім музики?
Я зараз навчаюсь в магістратурі КПІ (Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" – прим. ред.). Спеціальність – автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології. Я завжди хотів стати футболістом. Проте, вже коли закінчив 11 клас і не вийшло з професійним футболом, пішов навчатися в КПІ. Зараз в моєму житті також присутній спорт. Я без нього не можу. Граю в футбол, пишу пісні, займаюся творчістю.
Якщо твоя музична кар'єра стрімко піде вгору, ти повісиш бутси на цвях? Чи клавіатуру на цвях повісиш? Чи будеш поєднувати?
Так, звісно, буду поєднувати. Це ж тренування. Я зараз граю, плюс спортзал. Це все те, що було в моєму житті, просто його стало трошки менше.
У тебе дійсно неповторна манера виконання. Як навчити співати як Drevo?
Я співаю зі шкільних років. Постійно виступав на різноманітних звітах. Але мені ніколи не подобалося те, як я співаю. До того ж це було непопулярне заняття серед хлопців. А я ж іще футболом займався. Приходив на тренування, а там мене підіймали на кпини. Плюс я ж з маленького міста. Там як люди думають: хлопець співає, що це таке! А я хотів якось виділятись. І от вже у дорослому віці, років три-чотири тому, купив гітару. Щодня співав, вчився. Хотів віднайти щось своє, круте. Так і вийшло.
Ти займався із вчителями? Була постановка голосу?
Ні, я таке не сприймаю. Це ж все унікальність, те, чому не можна навчити.
В чому твоя найсильніша сторона?
У моєму голосі, вокалі. Сподіваюся, в майбутньому моєю сильною стороною будуть пісні, які я сам створив.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з усіма учасниками фіналу нацвідбору на Євробачення 2024 дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Богдан Львов. Київ, 10 січня 2024 року. Фото: Анна Сергієць/Суспільне
"Є сигнал для власників російських паспортів, що їм нічого за це не буде"
Ви були в суді, коли це рішення оголошувала суддя Альона Кушнова. А там був Богдан Львов? Якщо був, яка була його реакція?
Георгій Шабаєв: Богдан Львов був присутній і на цьому засіданні, і на попередніх. Я думаю, він очікував позитивного для себе рішення. Окрім самого Львова, там був ще чоловік іншої судді — Людмили Арестової, у якої в липні 2023 року ми виявили російський паспорт. Він представляє свою дружину-суддю як адвокат. Мені в суді він розповів, що ми (журналісти — ред.) з ним ще теж побачимося. Це свідчить про те, що є сигнал для всіх власників російських паспортів на державних посадах, що ви можете захищати свої інтереси, що вам нічого не буде за те, що ви громадянин Російської Федерації, ви можете піти в суд і поновитися на посаді.
Наскільки для вас це рішення було очікуваним чи неочікуваним?
Георгій Шабаєв: В суді ми не побачили позиції Верховного Суду, ми не побачили чіткої позиції Служби безпеки України з приводу того, що Богдан Львов дійсно є громадянином Російської Федерації. Ми з'ясували, що СБУ нічого і робила для того, щоб перевірити іншим чином російське громадянство Богдана Львова, крім як просто вбила дані його російського паспорту в офіційні реєстри РФ. Ми побачили, що Верховний Суд не мав ніякої чіткої позиції і все посилався на лист СБУ про наявність паспорта. Тобто з самого судового процесу здавалося, що Львов поновиться на посаді. Хотілося вірити в чудо, що цього не станеться, що рішення іменем України у Верховному Суді не буде ухвалювати громадянин Російської Федерації, але його сьогодні таки поновлюють на посаді судді ВС (ввечері 10 січня Верховний Суд на своїй фб-сторінці не погодився із рішенням Київського окружного адміністративного суду і заявив, що подасть апеляцію — ред.).
"Позиція державних органів була дуже слабка"
А вже відомо, з яким обґрунтуванням суддя Альона Кушнова винесла своє рішення?
Георгій Шабаєв: Обґрунтування ще немає, було оголошено тільки результативну частину. Повний текст рішення буде протягом п'яти днів. Але, судячи з усього, суд не переконав лист СБУ, надісланий до Верховного Суду ще торік, де СБУ підтверджувала факт наявності у Богдана Львова російського паспорта. Також не було повідомлень від Державної міграційної служби України про те, чи є Львов громадянином Росії, чи ні. Загалом позиція державних органів на цьому процесі була дуже слабка.
Нагадайте, які докази наявності у Богдана Львова російського громадянства ви навели у своєму розслідуванні, коли він отримав паспорт рф, чи користувався російським документом?
Георгій Шабаєв: Вперше він отримав російський паспорт у 1999 році. І пізніше, по досягненню 45-річного віку, він отримав паспорт у 2012 році. Ми отримали копію його заяви на отримання цього російського паспорта з його почерком, за його підписом, з фотографіями, яких ніде немає в публічному просторі, де він молодий в 1999 році, де в 2012 році, цієї фотографії ніде публічно не було. Богдан Львов цим російським паспортом користувався, коли дарував дружині свою частку у московській квартирі, якою володів. Адвокатська організація "Спілка мертвих юристів" знайшла і сам договір дарування із даними російського паспорта Богдана Львова. Для того, щоб спростувати цю інформацію, він міг би надати договір дарування цієї квартири із даними свого українського паспорта. Але Богдан Львов сказав, що загубив цей договір.
"Кожен третій суддя у новоствореному Верховному Суді є недоброчесним"
Що тепер буде у Верховному Суді? Адже Богдан Львов був не просто суддею, а головою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Марина Ансіфорова: Там буде відбуватися цікава ситуація, тому що на момент затримання попереднього Голови Верховного Суду Всеволода Князєва, ймовірно, неправомірну вигоду, за версією слідства, міг отримати ще певний перелік суддів, крім самого Князєва. Зараз у них жодного з цих суддів немає статусу підозрюваного, ніхто нікому нічого не оголошував. Але вони намагаються зараз бути максимально поза публічним простором, нічого не коментувати. Рішення щодо Львова для них означатиме тільки те, що навіть якщо Богдан Львов повернеться на свою посаду, то вони будуть мінімізовувати спілкування з ним. На мою думку, ситуація буде ставати деталі гіршою зсередини, тому що судді суддів почнуть якимось чином деморалізовувати, якщо можна так сказати. Якщо ми говоримо про зовнішню ситуацію, то я думаю, що наші численні громадські організації, які стоять на сторожі судової реформи, добиватимуться рішення реформувати Верховний Суд. І я на це покладаю власні надії.
В який спосіб?
Марина Ансіфорова: Все, що сталося з Богданом Львовом, Всеволодом Князєвим — це результати роботи попереднього складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка не хотіла дослуховуватися до висновків Громадської ради доброчесності і рекомендувати на звільнення суддів, не призначати їх на посади у Верховному Суді, якщо на них є висновок про невідповідність критеріям доброчесності і професійної етики.
Щодо Богдана Львова був негативний висновок Громадської ради доброчесності, щодо Всеволода Князєва була інформація про ознаки недоброчесності, які Вища кваліфкомісія мала перевірити, але не зробила цього. В результаті такої роботи зараз кожен третій суддя у новоствореному Верховному Суді є недоброчесним.
Але при цьому маємо справедливо зазначити, що і свіжа кров була отримана в новому Верховному суді, туди прийшли науковці і адвокати, які до того не були суддями, завдяки ним практика Верховного суду суттєво оновилася, був гарний поштовх для нових кадрів, для проривних суддів, для проривних правників. Проте при цьому всьому велика кількість, кожен третій був допущений і недоброчесний. І фактично ми зараз маємо якимось чином виправити результати роботи попередньої Вищої кваліфкомісії суддів — зобов'язати суддів чинного Верховного Суду пройти кваліфікаційне оцінювання, перевірку на професійність і доброчесність.
Можу припустити, що значна кількість суддів Верховного суду в такому разі могла б отримати негативний висновок Громадської ради доброчесності знову. Чи можна розраховувати на те, що Вища кваліфікаційна комісія судді, що зараз повністю оновлена, буде такі висновки врахувати? Наприклад, якщо Богдан Львов би прийшов зараз на кваліфікаційне оцінювання?
Марина Ансіфорова: Я ще хочу повернутися до рішення по Богдану Львову. Зверніть увагу, що рішення по ньому ухвалила суддя Альона Кушнова, яка до цього скасувала своїм рішенням висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність критеріям доброчесності і професійної етики сумно відомого колишнього голови ОАСК Павла Вовка. Цікаво, що ця суддя у 2018 році якраз успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів . Вона була визнана такою, що може здійснювати правосуддя, що до неї немає претензій щодо доброчесності і професійної етики. Від нового складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів я очікую інших рішень.
Журналісти проєкту "Схеми" (Радіо Свобода) у вересні минулого року стверджували, що "очільник Касаційного господарського суду у складі Верховного суду Богдан Львов, який має доступ до державної таємниці, є громадянином РФ". У коментарі журналістам "Схем" Богдан Львов тоді заявив, що російського громадянства у нього немає, але попросив надати йому документи та час, щоб "розібратися". Як повідомило 21 квітня 2023 року інтернет-видання "Детектор медіа", "після виходу матеріалу "Схем" Львов у фейсбук-дописі заперечив, що має російський паспорт, і заявив, що інформація, яку поширили журналісти, "не відповідає дійсності". Крім того, 21 квітня 2023 року інтернет-видання "Детектор медіа" зазначило, що "суддя написав заяву до Державного бюро розслідувань, в якій поскаржився на журналістів. На його думку, поширення такої інформації про нього "спрямоване на вивільнення посади голови суду (примусово чи за власним бажанням), що має полегшити вплив на результати розгляду господарських спорів з боку зацікавлених осіб". Також суддя звернувся (як інформувало 21 квітня 2023 року інтернет-видання "Детектор медіа"), до Служби безпеки України та попросив розпочати кримінальне провадження за статтею 109 Кримінального кодексу України ("Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади").
Ввечері 10 січня з'явилася позиція Верховного Суду — орган не погодився із рішенням Київського окружного адміністративного суду і подасть апеляцію.
Ілюстративне фото. Facebook "СтратКом ЗСУ"
"Це дозволило дещо збільшити масштаби рекрутингу"
Що це за проєкт рекрутингу до ЗСУ?
Це проєкт від платформи Lobby X з працевлаштування. Загалом рекрутинг через Lobby X працював з літа 2022 року на підставі різних угод з військовими частинами, їхніх запитів, коли потрібні були фахівці конкретного профілю. Фактично угода з Міністерством оборони легалізувала те, що вже робилось. І це дозволило дещо збільшити масштаби рекрутингу. Також важливо зазначити, що це не лише Збройні Сили України. Це й інші підрозділи і структури Сил безпеки і оборони, тобто це і Нацгвардія, і Державна прикордонна служба, і Міністерство внутрішніх справ тощо.
Який пакет послуг з рекрутингу ви надаєте?
З того пакету, який ми надаємо підрозділам – це інформування, прийом їхніх вакансій у підрозділ, інформаційна підтримка не лише на наших ресурсах, а й через мережу партнерів. Це допомога кандидатам, які не можуть обрати найкращу вакансію і просять поради. Ми також маємо окрему сторінку, де розповідаємо, як краще написати резюме і допомагаємо підрозділам із супроводом кандидатів. Це безкоштовні послуги.
Ключовий фактор – людиноцентричний підхід і фокус на навичках
В чому різняться підходи до пошуку людей для ЗСУ між вашою платформою і ТЦК?
Деякі ТЦК працюють схожим чином. По-перше, це повністю діджитал-формат, коли людина може зайти на сайт або на Телеграм-сторінку, Твіттер, Фейсбук і подивитися наявні вакансії, як за профілем її цивільної спеціалізації, так і за профілем, якщо в людини є військово-облікова спеціальність. Вона може податися одразу на кілька вакансій. І ці дані потрапляють виключно до підрозділу, який розмістив цю вакансію. Тобто ані ТЦК, ані будь-який інший підрозділ, не отримує доступу до резюме і контактів людини. Після того, як підрозділи проводять співбесіди з кандидатами, починається процес або підписання контракту, або мобілізації, або переведення, якщо це чинний військовослужбовець.
Тобто передусім дивляться на військово-облікову спеціальність?
Не обов'язково. Всі підрозділи забезпечують навчання, якщо це специфічний фах і спеціалізація саме у війську. Але якщо цивільна спеціальність наближена до тої, яка потрібна підрозділу, то з цим простіше. Бо людина, яка працює, скажімо, інженером радіотехнічної апаратури в цивільному житті, буде чудовим зв'язківцем. Це ключовий фактор. Тобто, людиноцентричний підхід, фокус на навичках і інтересах людини, аби підвищити як мотивацію, так і швидше зробити її більш компетентною, більш ефективною для служби в Силах оборони.
Олексій Руденко, керівник військового рекрутингу Lobby Х. ФОТО: Українське Радіо
"Загалом було опубліковано більш ніж 400 нових вакансій"
Наскільки охоче військові підрозділи співпрацюють Lobby X?
За час дії угоди, це трохи більше місяця, загалом було опубліковано більш ніж 400 нових вакансій і серед них у кілька десятків нових підрозділів. Звернулись, зокрема, Об'єднана штурмова бригада Національної поліції "Лють", кілька підрозділів десантно-штурмових військ, окремі батальйони територіальної оборони, батальйони спецпризначення, ГУР. Тому успіхи за цей час доволі непогані, зокрема, із залучення нових підрозділів.
Які спеціальності вони розміщують?
Різноманітні. У нас є хештеги на сайті lobbyx.army, за якими можна подивитися вакансії від авіації і артилерії до більш штабних посад, морально-психологічного забезпечення, управління безпілотниками, техніків зв'язку. Із цікавих за останній місяць – це, наприклад, кілька вакансій капелана, це розвідник до підрозділів активних дій ГУР МОУ, це доволі багато різноманітних інструкторських спеціальностей в різних навчальних центрах. Там і офіцери групи планування, і викладачі курсу лідерства, і координатори напрямку БПЛА саме з інструкторської точки зору. А загалом зберігається тенденція різноманітних ІТ-посад. Є посади штабні – діловоди, бухгалтери. Розвідка дуже потужно увійшла в сферу пропозицій, різноманітні спецпризначенці від Сил спеціальних операцій.
Як відбувається процес відбору охочих, як цей механізм працює?
Кандидат заходить на наш сайт – lobbyx.army, він зосереджений суто на темі військового рекрутингу. Там є різноманітні хештеги, спеціальності, роди військ, різні структури. Людина обирає актуальні вакансії і подається. Там під кожною вакансією є опис, як це зробити. Далі цей лист потрапляє в електронну базу підрозділу, який вже напряму контактує з тими, хто їх цікавить. На жаль, багато підрозділів часто знаходиться в зоні активних бойових дій, тому вони не можуть швидко відповідати. У багатьох підрозділів це займає трошки більше часу для того, щоб оцінити весь пул кандидатів, який подався.
"Ми прибираємо фактор невідомості"
Які в людини можуть бути складнощі після такого рекрутингу? І де гарантія, що через півроку командир не переведе тебе на іншу посаду або в інший підрозділ?
В плані строків несення служби ми підпорядковуємося чинному законодавству. Щодо спеціальностей, то ми прибираємо фактор невідомості. Тобто людина знає в який саме підрозділ вона потрапить і на яку посаду. Якщо це спеціалізований підрозділ, який фокусується на чомусь конкретному, то людина там і залишиться. Щодо можливого переведення за півроку, то контракт, який підписується на військову службу, гарантує те, що людина може переміщатися на інші посади виключно, якщо вони відповідають фаху, і за бажанням військовослужбовця. Але ми гарантуємо, що перше місце служби буде саме таким, яке людина вибрала. Врешті і підрозділи, які до нас звертаються, зацікавлені знайти саме фахівців на конкретні посади.Тому це в їх інтересах зробити так, аби людина залишалася на конкретній посаді і виконувала свої обов'язки.
Пересічні українці наскільки зараз активні на порталі?
Активність користувачів доволі висока. Ми бачимо, що є деякі вакансії, як бойові так і не бойові посади, на які відгукується більшість кандидатів з цивільних. Тому зростання відбулося завдяки тому, що люди тепер знають, що вони можуть самі зробити вибір.
Богдан Львов. Фото з Facebook-сторінки
"Щодо отримання російського паспорта, Львов має дві позиції"
— Колишній суддя Верховного суду Богдан Львов, у якого журналісти та Служба безпеки України виявили російський паспорт і який був відрахований зі складу Верховного суду, пішов до суду, де намагається відновитися на посаді у Верховному суді. Що вам про це відомо?
— Зараз триває суд. Богдан Львов подав позов до Київського окружного адміністративного суду з проханням скасувати наказ голови Верховного суду про його відрахування, поновитися на посаді, і виплатити йому заробітну плату за "вимушений прогул", як він вважає. Тривалий час я ходив на ці судові засідання, тобто ми відстежували, наскільки, по-перше, прозоро ці засідання відбуваються. Одразу ж вирішили питання про проведення онлайн-трансляції цих засідань. Тобто засідання щодо цієї справи доволі прозорі. Але довгий час Львов особисто не ходив на ці судові засідання. І вперше ми його побачили там нещодавно — на початку грудня. Було судове засідання, в ході якого виявилися факти, які ми до цього не знали і які проливають світло на те, яка позиція у самого Львова, яка позиція у Верховного суду як сторони відповідача, а також у Служби безпеки України, на підставі листа якої й було відраховано Львова зі штату Верховного суду.
— Яка позиція у Львова?
— Тривалий час Богдан Львов не вів свою соціальну мережу в Facebook. Але десь місяць, як він почав активно публікувати щось у Facebook, фотографується в суді, каже про те, що він прийшов захищати свої права, що йому незвично бути по ту сторону бар'єра. І тут тривожним сигналом виглядає те, що від початку цей позов Львова мав розглядатися в скандально відомому Окружному адміністративному суді Києва. І розглядати цей позов мав суддя Євгеній Аблов, який фігурує на плівках голови суду Павла Вовка. Дуже неоднозначно особистість. І що цікаво, тепер цей суддя приходить в коментарі в Facebook Львова і каже про те, що бачив матеріали справи та впевнений у правоті Львова. Тож якби справу розглядав суддя Аблов, я думаю, там було б однозначне рішення, як це часто було з Окружним адміністративним судом.
Що стосується позиції Львова, він повністю заперечує факт, що він коли-небудь отримував російське громадянство. Окрім того, він каже, що навіть якби він отримував російське громадянство, то він би все одно не міг бути відрахований зі складу Верховного суду, бо начебто це громадянство було отримано ним до вступу в дію норми закону про те, що суддя з іншим громадянством позбувається права бути суддею. І начебто лист СБУ, який було направлено до Верховного суду, де йдеться про те, що Львов має російське громадянство, не мав ніякої юридичної сили, а встановлювати його інше громадянство мала б або Державна міграційна служба України, або Посольство Росії в Україні.
— А Державна міграційна служба якось у суді зараз фігурує? Вона залучена?
Державна міграційна служба у суді не залучена. Після виходу нашого розслідування було подано петицію на сайті президента про позбавлення Львова громадянства України через те, що він має громадянство Російської Федерації, вона набрала 25 тисяч підписів, і президент доручив комісії при Офісі президента України вивчити питання про позбавлення Львова громадянства України. Після цього ці матеріали з комісії надійшли до Державної міграційної служби України, але цей процес був дуже тривалий, це було запущено ще в жовтні минулого року, і ось зараз Львов під час судового засідання повідомив про те, що Державна міграційна служба припинила розгляд подання про позбавлення Львова громадянства України, тобто це питання більше не розглядається.
— А чому припинила?
— Ми підійшли до Львова після засідання, запитали, чи є там підстави, він каже, підстав немає, нас просто проінформували. Ми також надіслали запит в Державну міграційну службу, чекаємо від них відповідь, але конкретно підстав, чому це було зроблено, ще не знаємо. Але запит ми направили.
— А як щодо позиції СБУ?
— Коли Служба безпеки України передала інформацію Верховному суду про те, що у Львова є російське громадянство, вона ще в цьому ж листі повідомила, що перевірка продовжується. І коли суддя, яка слухає справу по позову Львова, запитала у СБУ, які ще дії були проведені в рамках вашої перевірки щодо наявності у Львова російського громадянства, то під час суду ми почули про те, що жодних інших дій взагалі не проводилося. Після того, як цей лист було направлено, за словами представниці СБУ в суді, більше жодних дій проведено не було.
"Договір про дарування частки квартири в Москві — одне з підтверджень російського громадянства"
— Розкажіть про ваші знахідки, які підтверджують, що у Львова є російське громадянство?
Основною задачею, яку ми ставимо перед собою, коли ми доводимо, що у людини є російське громадянство, нам треба довести факт використання цього російського громадянства для проведення тих чи інших правочинів. Окрім того, що нам вдалося отримати витяги з російської офіційної системи Роспаспорт, де вказується, що Львов отримував одразу два російські паспорти у 1999-му році та 2012-му році за досягнення 45-річного віку. Ми отримали ще інформацію про те, що він використовував цей паспорт, зокрема тоді, коли дарував частку своєї квартири у Москві своїй дружині. Тобто він посвідчував цю угоду своїм російським паспортом. Окрім того, цей російський паспорт є в багатьох базах даних, які були злиті в Російській Федерації. Зокрема, йдеться про бази даних нерухомості Москви, бази даних реєстрації громадянства. Позиція Львова така, що начебто це було навмисно зроблено для того, щоб його дискредитувати під час повномасштабного вторгнення, під час війни з Росією і начебто це може підривати довіру до судової гілки влади. Натомість ми бачимо, що ці бази були вивантажені 5, 6, 7 років тому. Ми зверталися за експертизою щодо російського громадянства і до засновника та керівника проєкту Bellingcat Христо Грозева, і у своїх базах, які Bellingcat має вже десятки років, вони також бачать, що Львов отримував російське громадянство. Тобто це абсолютно виключає ту думку і те пояснення Львова, що це начебто було зроблено навмисно, начебто його дані навмисно в реєстр внесли для того, щоб дискредитувати його перед українським суспільством як представника судової гілки влади. Ми знайшли купу підтверджень того, що він є громадянином Російської Федерації. Але все це Львов спростовує і каже, що це якась робота ФСБ.
— Ви ж запитували у Львова про цю історію з квартирою. Що він вам відповів на те, за допомогою яких документів відбувалося дарування частки? Він же визнав, що їздив в 2012 році до Москви.
— Він сказав, що посвідчував цю нотаріальну дію за своїм українським паспортом і заперечує, що він це робив за російським паспортом. Щобільше, він повідомив про те, що не може тепер знайти цей договір про дарування, що загубив його. Крім того, і дочка, і дружина Богдана Львова також мають громадянство Російської Федерації.
"В Україні досі не існує правового механізму, що дозволяв би усувати з держпосад осіб з громадянством РФ"
— В Україні законом заборонено, щоб громадянин іншої країни був суддею. Чому, на ваш погляд, ті органи, які мають дбати про інтереси національної безпеки і не допускати іноземців до таких посад, не докладають зусиль, щоб провести достатню перевірку суддів?
— Я думаю, що в Україні не вистачає, по-перше, політичної волі для ухвалення таких стратегічних рішень для держави, оскільки Богдан Львов — це не єдиний приклад українського посадовця з російським паспортом. Особливо суддів. Ми робили розслідування про ще інших суддів, які мають зараз російський паспорт. Але питання полягає в тому, що наразі в Україні не існує жодного правового механізму, який би дозволяв усувати з державних посад осіб, які мають російське громадянство. І це при тому, що у нас триває гібридна війна ще з 2014 року та повномасштабна війна з лютого 2022 року. За цей час не створено ніяких правових чи законодавчих ініціатив для того, щоб щось змінити.
Контекст
Журналісти проєкту "Схеми" (Радіо Свобода) у вересні минулого року стверджували, що "очільник Касаційного господарського суду у складі Верховного суду Богдан Львов, який має доступ до державної таємниці, є громадянином РФ". У коментарі журналістам "Схем" Богдан Львов тоді заявив, що російського громадянства у нього немає, але попросив надати йому документи та час, щоб "розібратися".
Як повідомило 21 квітня 2023 року інтернет-видання "Детектор медіа", "після виходу матеріалу "Схем" Львов у фейсбук-дописі заперечив, що має російський паспорт, і заявив, що інформація, яку поширили журналісти, "не відповідає дійсності".
Як також повідомило 21 квітня 2023 року інтернет-видання "Детектор медіа", "суддя написав заяву до Державного бюро розслідувань, в якій поскаржився на журналістів. На його думку, поширення такої інформації про нього "спрямоване на вивільнення посади голови суду (примусово чи за власним бажанням), що має полегшити вплив на результати розгляду господарських спорів з боку зацікавлених осіб". Також суддя звернувся (як інформувало 21 квітня 2023 року інтернет-видання "Детектор медіа"), до Служби безпеки України та попросив розпочати кримінальне провадження за статтею 109 Кримінального кодексу України ("Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади").
Фото: Суспільне Мовлення
— Олено, завершилася перевірка диктантів, ваша команда перечитала тисячі листів, що вам найбільше запам'яталося? Що згадуєте найбільше й чим цей диктант відрізняється від попередніх?
— Найбільше запам'яталися, певно, три речі. Перша — це те, що ми отримали як ніколи багато не просто електронних і паперових листів із диктантами, а листів із коментарями, з приписками, з якимись історіями. Раніше люди просто надсилали нам роботи й все, а тепер частіше додають супровідний текст. І на самих роботах, і в електронних листах, і в цих текстах яскраво виокремлюється єдина думка: наскільки помічним є цей диктант людям для відчуття приналежності до спільної української родини, до виявлення своєї громадянської позиції.
Люди відчувають цю спільність: що всі пишуть диктант, незалежно від того, хто в якій країні перебуває. От так і пишуть, що це дійсно акція, яка сприяє єднанню.
Другий момент, що запам'ятався, — це те, наскільки розширилася географія. Це логічно, тому що наших людей виїхало багато в інші країни, й звідти люди продовжували писати диктант. Та ще й місцевих жителів і жительок подекуди надихали. І важливо, що цього року як ніколи багато було людей, які долучилися до диктанту вперше, ба більше — нещодавно перейшли у спілкуванні на українську мову. Вони про це спеціально писали, що "я вперше пишу, це так мене надихає, я така рада чи радий, що приєдналися". Тобто ще ніколи ми не бачили такої кількості коментарів про те, що людина доєдналася вперше.
І третій момент — це таке барвисте розмаїття людей, які пишуть диктант. Тривалий час була поширена така думка, нібито Радіодиктант пишуть в основному учнівство в школах чи студентство в університетах, вчителі та вчительки української мови, що залучаються саме ті люди, які фахово займаються мовою. Але ми бачимо зовсім іншу картину. Диктант пишуть люди зовсім різних професій, і спеціально на цьому акцентують: і кранівниці, і бухгалтерки, і системні адміністратори, і датааналітики. Чому вони про це пишуть? Думаю, їм важливо сказати, хто вони за фахом, наголосити, що вони не є фахово лінгвістами/лінгвістками, але для них важливо написати диктант, знати мову.
Також широка палітра за віком. Наприклад, наймолодший учасник з тих даних, що ми знаємо з листування, — це хлопчик, якому вісім років. Він писав разом із братом, якому 12 років, і з мамою. І от він не встигав, дуже хвилювався, переживав. І мама описала історію, як вона використала цей момент для виховання, як вона пояснила, що важливо бути наполегливим: "Ти підростеш, і ти зможеш встигати за цим диктантом, не треба засмучуватися, якщо щось не вдається з першого разу, а треба пробувати ще". Тобто діти з наймолодшого віку долучаються.
Також писали батьки, що вони долучились до написання Радіодиктанту, бо почули, що їхні діти на уроках онлайн пишуть, і вони собі взяли листочки, підсіли писати. Була категорія найстарших учасників і учасниць. Люди писали, що "я зараз на пенсії, але мені дуже важливо відчувати приналежність". Чимало тих, кому 60-70 плюс років, є учасники віком 87 років і старші. Найстарша учасниця, про яку ми дізналися саме з того, що написано було в листі, їй 90 років, жінка незряча, але попросила свою сусідку, яка їй допомагає по господарству, з її слів записувати, як вона вважає, де яку поставити кому, як яке слово написати. І от вони так вдвох написали цю роботу, доєдналися.
І навіть писали, наприклад: "Чого це ваш диктант, не пристосований до людей пенсійного віку, ми давно ручку в руках не тримали, ми не встигаємо". Інші ж писали: "Чого це ваш диктант не пристосований для маленьких дітей? Вони не встигають писати". А комусь, навпаки, дуже повільно диктували диктант, що по три рази вже поперевіряли все.
Ми бачимо, що доєднуються дуже-дуже різні люди, і за віком, і за професією, і за тим, де перебувають зараз, у якій країні. Але всі наголошують на тому, що Радіодиктант дуже потужно їх об'єднує.
— Розкажіть, будь ласка, про перевірку диктанту та вашу команду.
— Треба розуміти, що є цифра, що показує нам кількість отриманих листів, а є цифра, що показує кількість саме робіт, які ми взяли на перевірку. Це не та сама цифра. Чому? Тому що, по-перше, дуже часто в одному листі може бути по кілька робіт, навіть десятки. Особливо, якщо це писали чи на базі військової частини, чи на базі школи, чи якогось університету, чи родина писала — то люди відправляють одним листом, чи паперовим, чи електронним. Тому зазвичай кількість робіт більша, ніж кількість листів.
Буває таке, що отримуємо якісь інші тексти, що не є диктантом. І рекламні буклети надсилають, і малюнки. Певну кількість листів і файлів, що не йде на перевірку, ми відсіюємо. Це велика насправді робота ще до перевірки: розсортувати, верифікувати й вичленувати саме ті роботи, які маємо перевіряти. Тому що не все те, що прислане, буде перевірене. Ми припиняємо приймати роботи на перевірку в момент оприлюднення тексту диктанту. Цього року це було 29 листопада об 11:00. От уже об 11:01, якщо прийшов електронний лист, ми не маємо права брати його на перевірку. А паперові ми верифікуємо за датою на штемпелі від пошти. Число відправки мало б бути не пізніше, ніж 28 листопада. Тому тут закликаємо надсилати вчасно, якщо хочете, щоб вашу роботу ми перевірили.
Про команду — я б дуже хотіла про цих прекрасних людей з кожної "праски" розказувати, але я, на жаль, розкривати їхні особистості не можу, щоб дотриматися всіх вимог доброчесної перевірки. І користуючись нагодою — щиро дякую своїм колегам за фахову, чітку й якісну роботу та нашу натхненну співпрацю! Можу лише сказати, що цього року, саме до сортування та перевірки, було долучено сім осіб. Це люди зі спільноти EdCamp Ukraine. Усі фахові лінгвістки, редакторки. Хоча диктант — це не твір, тому тут ми можемо залучати й не тільки тих, хто викладає українську мову, бо просто звірити слова й знайти відмінності — це може будь-хто, тут важливі ретельність, уважність, зосередженість. Це люди з різних міст, частина з них із Києва. Працюємо ми онлайн. За попередні роки в нас відпрацьована певна система. Є людина, яка координує цю діяльність і відповідає за приймання листів, за їх класифікацію й сортування та стежить за розподілом робіт для перевірки. Особисто я, як голова комісії, не перевіряю власне всі роботи, тому що в мене інша функція. Має бути, як то кажуть, свіже око. Мені тут дуже допомагає мій багаторічний досвід роботи старшою екзаменаторкою в Українському центрі оцінювання якості освіти. Ми перевіряли ті твори, що пишуть на ЗНО, й цю систему верифікації, подвійної перевірки й переперевірки ми застосовуємо до перевірки Радіодиктанту.
Колеги розподіляють роботи, кожна людина перевіряє свою частину робіт і розкладає за папками залежно від того, скільки там помилок — чи немає жодної помилки, чи одна, чи дві. Ми не перевіряємо весь текст диктанту й не підсумовуємо загальну кількість помилок. Часто люди нас запитують, "цікаво, скільки помилок я зробила чи зробив". Але ми маємо інакше завдання від Українського Радіо: нам потрібно знайти всі роботи без помилок, з однією помилкою або з двома помилками, а от три і більше — це просто один сукупний пакет.
Коли знаходимо третю помилку, то далі вже до кінця робота не перевіряється. Вона складається в теку, де три й більше помилок. І от коли колеги перевірили, розклали все за папками, тоді беруся до роботи я й здійснюю верифікацію. Ті роботи, що ми передаємо Українському Радіо, — без помилок, з однією, або з двома помилками — я перечитую особисто ще раз, щоб упевнитися, що ніде не було допущено якогось огріха, верифікую, що дійсно така кількість помилок є. Серед тисяч робіт, у яких три й більше помилок також роблю для певного відсотка вибіркову повторну перевірку, щоб переконатися в належній якості перевірки.
— Ви якимось чином готуєтеся до перевірки Радіодиктанту?
— До того, як ми починаємо перевірку, я опрацьовую текст диктанту, оскільки, як правило, текст пишеться художній, емоційний. Ми, так само як і всі, не бачимо тексту диктанту від Українського Радіо до моменту, коли він буде оприлюднений. Заздалегідь нам його ніхто не надає. Ми його беремо публічно, як і всі люди. Тоді я його опрацьовую й даю колегам настанови: що ми враховуємо за помилку, а що ні. Я аналізую відповідно до українського правопису де є, наприклад, варіативні розділові знаки, також може бути варіативність написання, звіряю все. Сама сідаю, пишу під диктовку для того, щоб зрозуміти, як був прочитаний диктант, бо може бути ситуація, коли людина, яка диктує, може помилитися, якесь слово не так сказати. Якщо був огріх у читанні, тоді не враховуємо це як помилку. І от оце теж мій великий шмат роботи. Я роблю такий аналіз тексту й виписую конкретні настанови колегам, як ми перевіряємо, що ми враховуємо за помилку, що не враховуємо. Прописую коментарі там, де є не варіативність або абсолютно точно визначена орфограма чи пунктограма. Даю покликання на статтю правопису, аргумент, чому тут має бути саме той чи інший розділовий знак, те чи інше написання. Потім ми це обговорюємо з колегами ще раз, бо я ж теж людина, може я щось випустила з уваги, вони можуть щось іще запитати, а як отут, а чому отут саме так? Ми "по кісточках" розбираємо цей текст, тому насправді завжди підкреслюємо менше помилок, ніж люди, коли роблять самоперевірку. Бо ми не враховуємо частину, що може бути авторськими розділовими знаками, не так інтонована, або можуть бути варіанти написання й так і так. Усі залучені колеги дуже відповідально й доброчесно ставляться до роботи, ми радимося за найменших сумнівів, бо розуміємо, наскільки важливий тим, хто пише, результат. Та й просто не можемо інакше, бо такі наші цінності.
— Скажіть, будь ласка, які помилки вам траплялися найчастіше? Ви вважаєте цей диктант складним чи легким?
— Як на мене, цей диктант був значно простіший, ніж попередній. В ньому майже не було складних орфограм. Якщо брати з точки зору орфографії, то дві найпоширеніші помилки — це написання прикметника "зелено-чорний", що треба було писати через дефіс, але люди писали й двома окремими словами або одним словом, не через дефіс. І другий момент написання з великої чи з малої літери, наприклад, було в тексті "ізюмський шлях" і "подільський ландшафт", що треба писати з малої літери, й було "по селах Полтавщини" — де як власну назву регіону треба було писати з великої. І отут була плутанина, бо хтось "ізюмський шлях" писав із великої літери, а в когось "Полтавщина" з малої. Я думаю, що саме через те, що тут всі три ці варіанти збіглися в одному тексті, трошки могли люди заплутатися.
Багато було, звісно, пунктуаційних помилок, але тому, що цей текст був насичений авторськими розділовими знаками. І фактично більшість із цього ми не рахували за помилки. Бо залежно від інтонування та від варіантів, як розглядати ту чи іншу синтаксичну конструкцію, могли бути або двокрапка, або кома, або три різні варіанти в різних місцях. Тому ми це не рахували. З'ясувалося, що призабули трошки слово "обіч". Хтось написав обабіч, хтось писав це як власну назву Обіч, воно там дійсно чується як назва села. З'ясувалося, що село на Тернопільщині є з подібною назвою, але через "и" — "Обич". Небагато людей зробили цю помилку, хоча її дуже широко обговорювали. Більшість написали "обіч" правильно.
Найскладнішими моментами виявилися дві пунктуаційні особливості. Це двокрапка у безсполучниковому реченні, друга частина якого, за моїм визначенням, є еліптичним реченням: "Посічена обстрілами посадка зеленіє в половину висоти: зелено-чорний прапор". І в останньому абзаці: "Немає нічого щемкішого, ніж летіти трасою в пітьмі, аби встигнути до комендантської, і знати: наприкінці шляху чекає безсонне вікно із жовтим світлом і рідним теплом". Тут абсолютно однозначно наступна частина розкриває зміст попередньої. Це двокрапка на межі частин безособового речення. Але тут теж хтось ставив кому.
Я побачила чітку кореляцію: ті, хто ставив замість двокрапки кому на початку диктанту, ставив кому й у цьому складному реченні, й в останньому абзаці. А ті, хто ставив двокрапку на початку тексту, ставив її й у цьому реченні наприкінці. Як на мене, цей диктант був нескладний, лише от всі плуталися в пунктуації, бо це авторські розділові знаки, там можливі були варіанти.
— Скільки років ви перевіряєте Радіодиктант? Порівняно з минулими диктантами, що можете сказати стосовно цьогорічного?
— Я долучилася до перевірки Радіодиктанту у 2020 році, тобто цей диктант, який ми перевіряли, четвертий. За моїми спостереженнями, сплеск робіт був минулого року, коли було повномасштабне вторгнення. Для нас, для команди, яка перевіряє, був дуже серйозний виклик, бо перевірка припала на період страшних обстрілів, відключення світла, не було інтернету. Ми працювали днями й ночами, щоб вкластися в терміни перевірки, дуже хвилювалися. Цього року робіт так само багато, порівняно з ранішими роками. Кількість робіт збільшується щороку. Але не такий сплеск, як минулого, 2022 року. Що помітно — людям дуже хотілося поділитися своїми емоціями. От такої кількості цих приписок і коментарів ми не мали ні минулого року, ні раніше. Людям важливо було подякувати за те, що є така ініціатива Українського Радіо, за те, що ми перевіряємо. Вибачалися за почерк, старалися писати якнайкраще, щоб нам було легше перевіряти. В одному листі було написано: "Вибачте, писали з побратимом на коліні, може не дуже буде розбірливо написано". І всі писали, що відчувають оцю неймовірну єдність. Тому це основна відмінність диктанту цього року, що людям важливо було, крім просто тексту диктанту, обов'язково артикулювати значення особисто для них такої події. Такого раніше ми не спостерігали.
— З яких країн надходили листи з диктантами, які ви перевіряли? Можливо, якісь листи вам запам’яталися?
— Листи з диктантами надходили не тільки з України. Диктант писали в різних куточках світу. Листи, переважно електронні, були з 39 країн: Австрії, Албанії, Бельгії, Болгарії, Білорусі, Великої Британії, Вірменії, Грузії, Естонії, Єгипту, Ізраїлю, Індонезії, Іспанії, Італії, Канади, Китаю, Латвії, Литви, Мексики, Молдови, Нової Зеландії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, росії, Румунії, Словаччини, США, Узбекистану, Франції, Фінляндії, Хорватії, Чехії, Чорногорії, Швейцарії, Швеції та Шотландії.
Також електронні листи надходили з тимчасово окупованих територій, або з тих, що були нещодавно звільнені. Це Донецька область, Запоріжжя, Бердянськ, Енергодар, Маріуполь, Херсон і Херсонська область, Добропілля Донецької області, Горлівка, з Криму. На одному листі, наприклад, було вказано, що він із Севастополя. Ще, наприклад, п’ять жінок із Союзу українок в Австралії зібралися спеціально, щоб написати диктант, це в них ціла подія була. Ще одна дівчина написала, що в потязі писала, переривався інтернет. Уявіть, їде людина в потязі, на станціях ловить якийсь інтернет, щоб цей запис в ютуб спрацював, і пише диктант... Писали із місць позбавлення волі. Абсолютно фантастичні історії. Наприклад, пан Микола, якому 77 років, пише, що почав спілкуватися українською після початку повномасштабної війни, вивчив українську й писав диктант. З Білорусі був лист, інший лист від ізраїльтян — люди ділилися, що ніколи не вчили українську, але їм важливо було долучитися до написання українського диктанту, щоб виявити підтримку.
Це, до речі, ще одна тенденція, якої раніше не було, — почали писати Радіодиктант люди, які взагалі не з України. Іноземці, які почали вивчати українську мову. І одна робота мене просто вразила до глибини душі. Голландка Джекі "вивчає українську мову зі своєю вчителькою Юлією". Уявляєте — якась наша вчителька от приїхала в Голландію, вони там спілкуються й голландка Джекі почала вчити українську мову. Вона її ще не дуже вивчила, пропускала незнайомі слова, але все одно писала диктант. Значно зросла кількість людей, які є громадянами інших країн, але їм було важливо нас підтримати, й вони писати з нами наш диктант.
— Статистики, скільки точно людей написали диктант фактично не існує, але в соціальних мережах ми бачимо, що пише дуже багато людей, і не відправляють на перевірку. Радіодиктант очікують, до нього готуються. Чи впливає диктант на суспільство й суспільство на диктант? Що б ви порадили тим, хто писатиме диктант наступного року?
— Пишуть диктанти, звісно, в рази більше людей, ніж відправляють листи. Ми всім радимо робити перевірку робіт самостійно. За моїми відчуттями, кількість людей, які вперше долучилися до написання диктанту саме завдяки тому, що вони нещодавно перейшли на українську мову, десь у два-три рази більша, ніж у минулі роки. Про це дуже часто пишуть у листах, прямо ціла хвиля таких листів.
Тих, хто прагне перемогти, — закликаємо готуватися ретельно і систематично. Що для цього можна робити? Якраз це те, що насправді дуже пов'язує цей Радіодиктант із черговими результатами дослідження PISA, що їх було оприлюднено нещодавно. В результатах дослідження ми отримали дуже невтішний вердикт, що в наших 15-річних учениць і учнів дуже просіла навичка читання й розуміння тексту. І написання саме Радіодиктантів, або просто під диктовку (є аудіозаписи), дуже допомагає в тренуванні цієї навички, тому що ти сприймаєш текст на слух. Для того, щоб правильно розставити ті ж розділові знаки, треба зрозуміти текст, це не механічна робота. І читання цьому дуже допомагає. Тому я, користуючись нагодою, звертаюся й до батьківства, й до вчительства: будь ласка, через цю ідею підготовки до Радіодиктанту ви направду можете допомогти нашому учнівству, сприяти в подоланні освітніх втрат, пов'язаних, зокрема, з втратою навички читання. Звісно, кращі результати дасть регулярна робота. І ще дуже добре в підготовці допоможе метод спостереження. Коли ви їдете в транспорті, наприклад, бачите рекламу, проаналізуйте, що та як написано. На жаль, дуже часто, я справді цим засмучена, в тих візуальних продуктах, що ми бачимо на наших вулицях і в рекламних проспектах, вивісках, оголошеннях, помилок дуже багато, й орфографічних, і пунктуаційних. Тому це також прекрасна нагода виправлятися та готуватися. Увімкніть своєрідний радар пошуку помилок довкола себе. Сумніваєтеся — подивіться правила, словник, в когось запитайте. А ще корисно читати, бажано вголос. Тобто насправді підготовка до Радіодиктанту також може бути таким загальнонаціональним флешмобом і цікавим та корисним дозвіллям для всієї родини.
Нагадаємо, цьогоріч Радіодиктант національної єдності-2023 відбувся 27 жовтня, у День української писемності та мови, який, згідно з указом Президента України Володимира Зеленського, відтепер відзначатиметься го дня. Авторкою тексту "Дороги України" стала Катерина Калитко, поетеса, перекладачка, авторка прозових творів, лауреатка Шевченківської премії. Читав диктант актор і театральний режисер Олексій Гнатковський. До методичної роботи над Радіодиктантом традиційно долучилася мовознавиця, докторка філологічних наук Лариса Масенко. Традиційно і цьогоріч найбільший україномовний флешмоб об’єднав сотні тисяч українців у всьому світі.
Суспільне Мовлення транслювало Радіодиктант на всіх платформах: телебаченні, радіо та діджиталі: по всій країні на хвилях Українського Радіо та Радіо Культура, наживо транслюватиметься в ефірі телеканалу Суспільне Культура, на ютуб-каналі Українського Радіо і на фейсбук-сторінках Суспільного. Кількість переглядів на ютуб-каналі Українського Радіо сягнула майже пів мільйона.
Листи з текстами Радіодиктанту перевіряли представники вчительської спільноти EdCamp Ukraine.
Нагадаємо, Всеукраїнський радіодиктант національної єдності започаткований командою Українського Радіо у 2000 році задля єднання навколо мови. Відтоді він проводиться щороку і вже став найбільшим україномовним флешмобом, що об’єднує українців і знавців української мови по всьому світу. Цьогоріч листи з радіодиктантом на перевірку надійшли з 39 країн світу, в тому числі написані шрифтом Брайля.
Фото: Українське Радіо
У вівторок, 5 грудня, Суспільне Мовлення оголосило імена переможців Радіодиктанту національної єдності-2023. Пресконференція за результатами цьогорічного Радіодиктанту відбулася у "Медіацентрі Україна – Укрінформ" у Києві за участі Дмитра Хоркіна, члена правління Суспільного Мовлення, Юлії Шелудько, виконавчої продюсерки Українського Радіо та координаторки Радіодиктанту національної єдності, й Олени Масалітіної, голови комісії з перевірки Радіодиктанту та віцеголови Ради громадської організації "ЕдКемп Україна", а також на відеозв’язку був читець цьогорічного диктанту Олексій Гнатковський.
"Цього року у нас дві переможниці, які написали Радіодиктант-2023 без жодної помилки. П’ять осіб написали Радіодиктант з однією помилкою. 34 слухачі та глядачі написали текст Радіодиктанту з двома помилками, а решта — з трьома та більше помилками, — зазначила виконавча продюсерка Українського Радіо, координаторка Радіодиктанту національної єдності Юлія Шелудько. — У нас завжди є папка "Цікаве". Туди додаємо листи до Українського Радіо, до Суспільного. Часом люди надсилають вірші, оповідання, есе, просто пишуть про себе. Також цікаво, що цього року був один лист із Москви — він не став переможним. Географія листів цього року, як завжди світова: звісно, найбільше листів з України, є багато з Європи, а також зі всіх континентів та десятків держав. Загалом близько 20 тисяч листів. Паперових менше — лише близько трьох тисяч, але щороку зростає кількість електронних".
Не припустилися жодної помилки у Радіодиктанті дві переможниці: Христина Гоянюк та Галина Шура.
Переможцями Радіодиктанту національної єдності-2023 також стали учасники, які припустилися однієї помилки:
• Olesia Zhu
• Євгенія Антонюк
• Вікторія Норичка
• Іванна Рубан
• Юлія Шевченко
"Радіодиктант національної єдності — це унікальна українська акція єднання, яка має вже історичну тяглість — понад два десятки роки Радіодиктант звучить в ефірі Українського Радіо. Приклад Христини Гоянюк, яка цього року потрапила до Книги рекордів України як постійна учасниця, що не пропустила жодного Радіодиктанту від 2000 року та неодноразова переможниця вказує нам на цю традицію писати разом. Та попри тяглість нам вдається щороку долучати нових учасників і це дуже важливий фактор об'єднання українців у цілому світі", — зазначив Дмитро Хоркін, член правління Суспільного Мовлення, відповідальний за платформи радіо, телебачення та діджиталу.
"Я читав так, як вважав за потрібне. Насправді це було найдовше прочитання диктанту, як мені вже потім сказали мої друзі й знайомі, які відстежували це. Я перевищив ліміт, що мені виділили [на прочитання диктанту] на 6 чи 7 хвилин. Я правда запам’ятаю на все своє життя, що я та всі українці у світі об’єдналися навколо, а я це вербалізував. Для мене це велика честь. І я правда ніколи не забуду цього досвіду, — поділився актор та читець Радіодиктанту-2023 Олексій Гнатковський. — Дуже дякую всім організаторам, які надали мені можливість це зробити. Дякую всім, хто писав цей диктант: хто правильно писав, хто неправильно писав, хто помилився. Тому, що правда не в цьому — переміг чи не переміг, а що ми разом робили свято української мови, і це дуже круто. Я б повторив".
Цьогоріч Радіодиктант національної єдності-2023 відбувся 27 жовтня, у День української писемності та мови, який, згідно з указом Президента України Володимира Зеленського, відтепер відзначатиметься го дня. Авторкою тексту "Дороги України" стала Катерина Калитко, поетеса, перекладачка, авторка прозових творів, лауреатка Шевченківської премії. Читав диктант актор і театральний режисер Олексій Гнатковський. До методичної роботи над Радіодиктантом традиційно долучилася мовознавиця, докторка філологічних наук Лариса Масенко. Традиційно і цьогоріч найбільший україномовний флешмоб об’єднав сотні тисяч українців у всьому світі.
Суспільне Мовлення транслювало Радіодиктант на всіх платформах: телебаченні, радіо та діджиталі: по всій країні на хвилях Українського Радіо та Радіо Культура, наживо транслюватиметься в ефірі телеканалу Суспільне Культура, на ютуб-каналі Українського Радіо і на фейсбук-сторінках Суспільного. Кількість переглядів на ютуб-каналі Українського Радіо сягнула майже пів мільйона.
Листи з текстами Радіодиктанту перевіряли представники вчительської спільноти EdCamp Ukraine.
Нагадаємо, Всеукраїнський радіодиктант національної єдності започаткований командою Українського Радіо у 2000 році задля єднання навколо мови. Відтоді він проводиться щороку і вже став найбільшим україномовним флешмобом, який об’єднує українців і знавців української мови по всьому світу. Цьогоріч листи з радіодиктантом на перевірку надійшли з 39 країн світу, в тому числі написані шрифтом Брайля.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс "Бробакс", навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.
Ілюстративне фото з відкритих джерел
Перемовини тривають вже третій тиждень
— Яка ситуація на українсько-польському кордоні станом на зараз (28 листопада)?
Ситуація складна, основні пункти пропуску з Польщею далі заблоковані. Треба враховувати, що перемовини тривають вже третій тиждень. Ми очікуємо на позитивні результати цих перемовин, оскільки зі свого боку уряд України намагається вести їх розумно, виважено та з розумінням до польської сторони.
— Лист від міністра інфраструктури Польщі із закликом виконати вимоги польських протестувальників – це про відсутність інших шляхів розв'язання ситуації чи це проміжне рішення, а потім буде щось інше?
Це питання пропуску порожніх вантажних транспортних засобів з України до Польщі. Я думаю, що тут є поле для розумного компромісу з обох сторін. В тому числі, щоб задовольнити якимось чином протестувальників і вичерпати нарешті цю ситуацію.
— Невже ми настільки вплинули на ситуацію з конкуренцією для поляків?
Треба розуміти об'єктивну сторону ситуації. Після повномасштабного вторгнення вантажопотоки між нашими країнами, дійсно, збільшилися в рази. Зрозуміло, що для України це один із життєвих шляхів, як для нашого експорту, так і для імпорту необхідної нам продукції. Однак, за інформацією від польського бізнес-середовища, вони також мають збитки від ситуації, яка створена на українсько-польському кордоні. І, як ми знаємо, більшість перевізників цього протесту, по суті, не підтримують.
— В чому тоді проблема? Чим ми їм так загрожуємо?
Дуже важко оцінювати з об'єктивної точки зору самі вимоги протестувальників, оскільки ми всі пам'ятаємо питання експорту і транзиту зерна через Республіку Польща. Станом на сьогодні в нас ситуація по зерну така, що імпортувати його в Польщу ми не можемо, тобто, воно йде транзитом. Тому певною мірою викликає здивування підключення до цих протестів аграріїв, оскільки якихось об'єктивних причин ми для цього не бачимо.
Маркіян Дмитрасевич. Фото: minagro.gov.ua
Питання "транспортного безвізу" для України зараз життєво важливе
— Якщо ми пристаємо до пропозицій протестувальників і відновлюємо дозволи, то як може змінитися ситуація?
Питання дозволів не зовсім сфера моєї компетенції, це до Міністерства інфраструктури. Але. Ця проблема досить давня. На початку повномасштабного вторгнення Росії це питання розв'язалося тим, що відповідні угоди були підписані Україною і Європейським Союзом. Тобто не з Польщею, вона не є окремим суб'єктом цих домовленостей. І саме тому всі переговори на найвищому рівні ведуться не лише з польською стороною, а й з Єврокомісією. Треба розуміти, що питання "транспортного безвізу" для України зараз життєво важливе. І тому, наприклад, мене радує, що в листі пана Адамчика (Анджей Адамчик, міністр інфраструктури Польщі – ред.) це питання не згадується.
— Тобто всі сторони розуміють, що ситуація напружилася саме через позицію кількох десятків чи сотень людей, які блокують кордони?
Так виглядає, що це навіть не сотні. Але я не хотів би давати якихось політичних оцінок тим, хто ініціював цю блокаду і хто її зараз активно підтримує. Наше завдання – вирішити проблему. Проблема зараз гостра. У зв'язку із погіршенням погодних умов вона ще більше загострюється. Тому тут нам треба все-таки дати простір для наших переговірників і те, про що президент Зеленський говорив – дати час для вирішення цієї ситуації. Оскільки переговори ведуться щодня. Вони проходять сьогодні й проходитимуть завтра. По суті, щогодини шукаються точки дотику. Щодо вимоги, яка стосується випуску порожніх транспортних засобів, то український уряд вже заявив, що готовий на організацію роботи таким чином, щоб це полегшило життя не тільки польським перевізникам, а й українським. Щоб вони могли з порожніми транспортними засобами покидати територію України і далі обслуговувати свої замовлення.
Залежно від пункту пропуску на кордоні застрягло від 500 до 2000 вантажівок
— А скільки зараз українського транспорту застрягло на кордоні?
В залежності від пункту пропуску називається цифра від 500 до 2000 вантажних автомобілів. Тут треба розуміти ще один момент. Одна з вимог нібито протестувальників стосується роботи електронної черги. Але нагадаю, що ідея розширення роботи Е-черги на всіх пунктах пропуску з'явилася не просто так. У період, коли в нас були проблеми з експортом і транзитом нашої агропродукції, також почали виникати великі черги. І для того, щоб водії вантажівок не стояли в черзі годинами, й була запроваджена електронна черга. Вважаю, що цей механізм досить успішно себе показав.
— Чим він не сподобався полякам?
Чим конкретно він не подобається польським перевізникам, дуже важко сказати. На мій погляд, механізм досить прозорий. А щодо вимог про перегляд транспортного безвізу, то для України це питання є критично важливим. Тому ще раз повторю – це угода між Україною та Євросоюзом. В ЄС – 27 країн-членів. І якщо ми повернемося до ідеї "Шляхи Солідарності", то польські пункти перетину і шлях через Польщу – це також частина "шляхів солідарності". І зі сторони Єврокомісії ми маємо повну підтримку того, щоб не лише продовжувати їх функціонування, а й розширювати. Насправді, з часу повномасштабного вторгнення наші перевізники і виробники постійно шукали альтернативні шляхи для експорту своєї продукції. Зрозуміло, що ці "шляхи солідарності" їм дуже допомогли. Тим не менше, з огляду на нинішню ситуація з польським кордоном, наші перевізники, виробники, експортери гнучкі й шукають інших шляхів для перевезення своєї продукції, зокрема аграрної.
"Експорт і транзит через Румунію відіграє величезну роль"
— Очільник Міжнародної транспортної асоціації України зауважив Українському Радіо, що наші фури поїдуть до словацького, угорського і румунського кордонів, якщо блокування в Польщі триватиме. Наскільки це може компенсувати польський напрям?
Треба зрозуміти логістичні обмеження. По Словаччині вантажопотік був невеликий, порівняно з Польщею. Так само з Угорщиною. Це через географічне розташування і логістичні обмеження. Однак через Словаччину і Угорщину експорт, транзит станом на сьогодні йдуть нормальним чином. Що стосується Румунії, то саме експорт і транзит тут відіграє величезну роль загалом для українського експорту. Дійсно, альтернативні шляхи наші експортери, перевізники завжди знайдуть. Тут питання вартості, оскільки логістична плече збільшується. Відповідно, всі несуть фінансові втрати.
"Переговори в аграрній сфері в контексті нашого вступу до ЄС будуть непростими"
— Де і на яких напрямках можна ще очікувати подібних ситуацій?
Ми чітко розуміємо, що переговори в аграрній сфері в контексті нашого вступу до ЄС будуть непростими. Однак уже в середині грудня ми очікуємо на позитивне рішення Євросоюзу, щоб офіційно розпочати переговори про вступ. І, дійсно, там нам потрібно буде знаходити шляхи дотику як із Євросоюзом в цілому, так і з кожною країною-членом. Оскільки нам потрібна буде згода всіх 27 держав ЄС. Ми продовжуємо вивчати досвід вступу в ЄС тих же Польщі, Румунії. Це завжди були нелегкі переговори. Водночас ми бачимо і сигнал з боку самого Євросоюзу: там розуміють, що їм теж треба буде переформатувати свою політику в цьому напрямку.
— Коли, на вашу думку, вирішиться ситуація на українсько-польському кордоні?
Дамо переговірникам найближчі декілька тижнів для позитивного результату.