Результат пошуку: Життя в ефірі
Американці гостро пережили момент приниження їхнього Президента і тепер будемо свідками різноманітних "ударів" з боку США по Росії як способів помститися за приниження.
Кримську декларацію США щодо не визнання анексії півострова Росією як результат образи Трампа на Путіна прокоментував в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" політолог Віктор Небоженко.
"У великій політиці, крім відкритих чи закритих факторів, діють закони політичного театру і в цьому театрі кожен хоче бути примадонною. У Гельсінкі відбулася зустріч двох, так би мовити, "альфа самців", лідерів держав. Так сталося, що Путін виглядав краще, ніж Трамп. Він не зробив нічого, щоб допомогти президенту Трампу виглядати краще.
Американці не люблять слабких політиків і взагалі слабких людей. І вони не люблять, коли їхній Президент не може демонстративно підкреслити важливість американського способу життя, американського лідерства. Президент Путін показав свої переваги, але вся американська еліта, і республіканці, і демократи, гостро пережили цей момент приниження, який вони вважають несправедливим. І тепер будемо свідками різноманітних ударів з боку США по Росії, які не будуть прямо пов'язані із Трампом".
Нагадаємо, Вашингтон не визнає анексії Криму і вимагає відновити територіальну цілісність України. Голова Державного департаменту США Майк Помпео оприлюднив Кримську декларацію, в якій заявив про невизнання анексії півострова Росією.
Слухайте програму "Сьогодні. Вдень" по буднях з 13.00 до 15.00!
Як у ЦВК ставляться до того, що в Україні з'явилася така масована політична агітація на різноманітних носіях задовго до виборів, прокоментував в ефірі Українського радіо в програмі "Коло доброчесності" заступник голови Центральної виборчої Андрій Магера.
Андрій Магера: Щодо політичної реклами, то ми чудово знаємо, що вона використовується лише під час виборчого процесу зареєстрованими кандидатами на пост Президента України чи політичними партіями, які висунули кандидатів на парламентські вибори. Діяльність політичної партії полягає в тому, що вона 356 днів на рік має займатися такою діяльністю, яка спонукає виборців голосувати за цю партію. Це конституційна функція політичної партії за статтею 36.
Але в законі є така норма, що передвиборча агітація в ЗМІ має фінансуватися учасниками виборчого процесу з виборчих фондів. Хіба зараз є ці виборчі фонди?
Андрій Магера: Зараз немає виборчих фондів і бути не може. Тому все, що відбувається зараз, воно відбувається за межами предмету регулювання закону про вибори народних депутатів України. Треба з'ясовувати момент закону про політичні партії, інші законодавчі акти, що стосуються державного фінансування політичних партій. Прямого відношення до закону про вибори народних депутатів ця реклама не має.
Як ви вважаєте, чи потребує ця ситуація якогось врегулювання?
Андрій Магера: Чисто із суб'єктивного погляду мені не подобається ця реклама, яка є, ні зараз, ні під час виборчого процесу. Я думаю, що є сенс на рівні нового виборчого закону чи Виборчого кодексу врегулювати той аспект, що будь-яка зовнішньополітична реклама має бути заборонена. Але для цього має бути рішення парламенту. Тільки на основі законодавчого акту такі новели можна запроваджувати в життя. Як це робити? Оскільки зараз іде державне фінансування політичних партій, треба думати, куди їм використовувати ці кошти. Партії повинні мати можливості розвивати свої осередки. Вони мають нарешті ставати партіями європейського зразку.
Прослухати повну версію розмови
Що таке антидискримінаційна перевірка підручників і навіщо вона потрібна, розповіла в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Ввечері" доктор юридичних наук, кандидат філософських наук, професор, Урядова уповноважена з питань ґендерної політики Катерина Левченко.
Антидискримінаційна перевірка підручників - справа нова для нашої країни?
Катерина Левченко: Вона проводиться на виконання закону "Про засади державної політики з запобігання та протидії дискримінації", який був ухвалений у 2012 році. Потім були розроблені методичні рекомендації. І вже рік-два як вона почала проводитися.
Яке коло підручників приблизно може потрапити під приціл? Це виші, середні навчальні заклади?
Катерина Левченко: Поки антидискримінаційна експертиза проводиться щодо шкільних підручників, але це не означає, що відразу всі підручники беруться і аналізуються. Це достатньо великий обсяг інформації. І робоча група, яка створена Міністерством освіти і науки, вона може аналізувати певну кількість підручників за рік. І так крок за кроком робиться така експертиза. Поки проаналізовані підручники для першого класу і планується проводити експертизу далі по класам.
І які порушення знаходять в наших підручниках?
Катерина Левченко: Ми називаємо це виявами дискримінації або дискримінаційної мови. Взагалі це ознаки етнічної належності, віку, статі, стану здоров'я, сімейного, майнового стану, місця проживання, мовні ознаки. Наприклад, як побачили автори дискримінаційної експертизи, що в підручниках проявляється дискримінація осіб за віковою ознакою. Тут всі люди похилого віку зображуються немічними. Але це не дуже коректно, на це звертається зараз багато уваги в європейських країнах, бо тривалість життя зростає, люди працюють довше. Це такий приклад ейджизму. Також рекомендовано поміняти слово інвалід на людина з інвалідністю тощо.
Після виявлення в підручниках помилок, що з ними далі буде відбуватися?
Катерина Левченко: Якщо є зауваження, це не означає, що підручники просто вилучають. Але наступного разу, коли вони будуть друкуватися, авторам рекомендується врахувати такі пропозиції.
Прослухати повну версію розмови
Зарплати українців зросли за останні півроку, згідно з даними Держстату, більш ніж на чверть. У січні-травні 2018 року розмір середньої номінальної заробітної плати становив 8 225 гривень, що на 26,7% більше, ніж за той самий період минулого року. Індекс реальної заробітної плати становить 102,9. Чи означають ці цифри, що життя українців покращилося, прокоментувала в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" завідувачка відділом дослідження рівня життя Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Людмила Черенько.
Людмила Черенько: Давайте для спрощення брати не за періоди, а от останній місяць, де більш доступна інформація, травень 18 року. То якщо ми візьмемо рівно рік, заробітна плата номінальна зросла на 27,6%. Що це означає? Це означає, що реально на картку люди отримали в середньому на 27% більше грошей у вигляді заробітної плати. Але ціни за цей самий період зросли майже на 12%. Тобто очевидно, що ціни зростали менше, ніж заробітна плата номінальна. Але реальна заробітна плата отримується не прямим відніманням. Там трохи інший перерахунок. І реальна заробітна плата з травня 2017 до травня 2018 зросла на 14%. І ці 14% за рік - це і є купівельна спроможність. Це означає, що ми настільки більше можемо дозволити собі купувати в магазинах, на ринках тощо.
Дмитро Хоркін: А що входить у цей перелік послуг і товарі?
Людмила Черенько: В індекс споживчих цін входить все, незалежно від того, людина отримує щось платно чи безоплатно. Індекс споживчих цін просто враховує ціни ринку. Інша справа, що він дуже чутливий до структури. Тобто яку структуру бюджету ми візьмемо за основу. Наприклад, якщо визначено в індексі, що продукти харчування займають менше 50% бюджету, а у нас з вами вони займають більше 50%, от чому люди і скаржаться, що у нас так ціни виросли, а статистика вказує, що ціни виросли набагато менше, бо люди в основному орієнтуються на продукти харчування, які в них забирають значну частку бюджету. А в індексі споживчих цін продукти харчування займають значно меншу частку.
Дмитро Хоркін: Найвищі зарплати зафіксували в Києві - середня 12,721 грн, Донецька область - 9, 173, Дніпропетровська - 8,237. На жаль, традиційно Тернопільська, Чернівецька мають найнижчі зарплати, а також Чернігівська і Херсонська.
Людмила Черенько: Тут є два фактори. По-перше, вищі зарплати традиційно в тих регіонах, де більше розвинена промисловість. Нижчі стандарти оплати праці в тих регіонах, які більш орієнтовані на сільськогосподарську діяльність. Але є інший фактор. У нас тіньова заробітна плата відіграє дуже суттєву роль в бюджеті. І якби тінь була розподілена по населенню, по регіонах однаково, дуже було б просто обрахувати і дораховувати, і оцінювати. До тіньових доходів більш схильні підприємства малі, середні. Тому у великих містах, де великі розвинені корпорації переважають, там менш поширені тіньові заробітки. У західних регіонах цікава ситуація. Якщо бідність ми оцінюємо за витратами, а не за доходами, то за цими показниками західні регіони на сьогодні входять в групу благополучних.
Прослухати повну версію розмови
Індекс споживчих цін росте не так швидко як ціни на продукти харчування.
На цьому наголосила в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" завідуюча відділом дослідження рівня життя Інституту демографії та соціальних досліджень Людмила Черенько.
За її словами, в індекс поживчих цін входить все, не залежно від того людина має отримувати це платно чи безкоштовно, він просто враховує ціни ринку. Вона додала, що індекс споживчих цін дуже чутливий до структури бюджету, тобто вона береться за основу. Соціолог наголосила, що в українців переважно витрати на продукти харчування забирають більше 50% заробітної плати.
Слухайте програму "Сьогодні. Зранку" по буднях з 8.00 до 10.20!
Як вміння розуміти мову людського тіла допоможе людині у різноманітних життєвих ситуаціях, розповів в ефірі Українського радіо в програмі "Життя плюс" експерт, психолог Валентин Кім.
Якщо включити свідоме ставлення до спілкування, то можна визначити, що людина може поводитись досить дивно. Це спонукає вас поставити додаткові питання і побачити, хто перед вами насправді. Спілкування - автоматичний процес. Тобто ми здебільшого не замислюємося над тим, що кажемо. І шахраї дуже часто користуються цим режимом автопілоту.
В наступному році на нас чекають вибори і багато політиків-популістів будуть розкидати свої сітки, заманювати виборців і треба розрізняти, коли людина каже щось впевнено і сама вірить у те, що вона каже, а коли це просто шахрай від політики. Коли людина читає текст, плутається, починає брехати, злитися, коли ти бачиш як виступають кілька політиків, ти одразу маєш розрізнити, хто з них справжній лідер, хто домінує. А це дуже важливо в політиці, бізнесі, у відносинах, хто займає перше місце. І треба розрізняти ці правдиві імпульси. Вони допомагають вам більш уважніше ставитися до свого співрозмовника.
Марія Кучеренко: "ЄС і НАТО - це шлях до нормального життя, Росія - це шлях до безладу і конфліктів"
Російський бізнесмен фінансує провокації в Македонії та Греції.
Нещодавно пролунала заява македонських посадовців про те, що деякі бізнесмени фінансують провокації в країні. Восени в Македонії має відбутися референдум щодо зміни назви країни. Македонські інформ-ресурси називають конкретні прізвища - йдеться про російського мільярдера, екс-депутата Держдуми Івана Саввіді, який зараз живе у Греції. За даними цих інформ-ресурсів Македонії, він перераховував опонентам перейменування Македонії не менше 300 тисяч євро. Йдеться про те, щоб зірвати вступ Македонії до НАТО.
Ситуацію аналізувала в ефірі програми Українського радіо "Сьогодні. Ввечері" керівник проектів Центру досліджень проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко.
Оксана Маловічко: Російський слід знаходимо і тут, і це вже не перша балканська країна, де це відбувається. Що скажете?
Марія Кучеренко: Так, дійсно, я погоджуюсь із тим, що Саввіді міг це зробити, я не можу цього стверджувати, бо це стверджувати має слідство, але Саввіді це дійсно дуже впливова особа в Греції. Він власник футбольного клубу з крайніми дуже правими настроями - це друзі сербського клубу "Партізан", які відправлятли своїх фанатів воювати за так звані ДНР/ЛНР. Тому я не бачу жодних протирічь у тому, про що сьогодні говорять усі македонські ЗМІ. Дійсно, вплив Росії у Греції він надпотужний. Треба чекати офіційних заяв, висновків слідства і тоді вже стверджувати. Але на сьогодні жодної причини говорити про те, що Росія не захоче дестабілізувати Македонію і не захоче впливати на це рішення, немає.
Віталій Науменко: Як ви думаєте, випадково чи ні ці дані македонських спецслужб про заангажовану участь російських спецслужб, агентів впливу, з'явилися напередодні зустрічі Трампа і Путіна?
Марія Кучеренко: Звісно, це не випадково і про це говорили вже дуже і дуже давно, в тому числі і македонські ЗМІ, і загальнобалканські. Але зараз зроблений такий акцент перед цією зустріччю з тим, щоб нагадати Російській Федерації, що вона не може почувати себе на Балканах так вільно, як вона того хоче, не дивлячись на те, що енергетичний сектор Балкан повністю залежний від Російської Федерації. У будь-якому разі, це важлива заява, вона була політичною і прозвучала зараз звісно через політичні мотиви.
Оксана Маловічко: Грецька влада висилає двох російських дипломатів за втручання у внутрішні справи країни. Наскільки перейшли межу так би мовити російські дипломати? Про що взагалі свідчить це рішення грецької влади?
Марія Кучеренко: Це рішення грецької влади, по-перше, свідчить про те, що Греція є послідовним прибічником політики НАТО щодо безпеки. У будь-якому разі, російська загроза аналізується НАТО на рівні інформаційної небезпеки, і це входить в усі заяви. Твердження про те, що Російська Федерація дестабілізує країни і через інформаційну складову, не можна відкидати. Це послідовність Греції, як країни-члена НАТО. Російські дипломати вже перейшли межу, бо Греція дуже часто відвідується не лише чиновниками від російської православної церкви, бо назвати їх дійсними священниками не можна, Греція відвідується праворадикалами середньої ланки. Заперечувати, що Росія перейшла межу, а Греція боїться за свій суверенітет в жодному разі неможна. Це крок вимушений.
Віталій Науменко: Не видається вам, що під впливом обставин історичної правди, різних інших векторів, Росія приречена програти битву за Балкани?
Марія Кучеренко: Я хотіла б на це сподіватись, але ми маємо бути дуже обережними, тому що Росія має парамілітарні угрупування, що діють на Балканському півострові й вона навряд чи відступиться у найближчому майбутньому. Але я дуже сподіваюся на розум і далекоглядність балканської влади і народів саме через те, що вони прекрасно розуміють - Євросоюз і НАТО - це шлях до нормального життя, а так звана допомога Росії - шлях до корумпованого ладу в їх країнах, шлях до безладу з точки зору безпеки, шлях до конфліктів.
Прослухати повну версію програми
Пісня гурту KAZKA "Плакала" очолила перше місце чарту кліпів в українському сегменті YouTube. Про музичні парадокси та сприйняття мистецтва різними поколіннями розмірковував в ефірі Українського радіо в програмі "Життя плюс" поет, музикант і телевізійник Миклола Бровченко.
Пісня в останні десятиліття з’являлася як фонограма. Те, що звучить з платівки, з магнітофона, з будь-якого носія. Пісня для слухання. Коли людина слухає музику, в неї працює уява. Зі словами чи без, у людини народжуються картинки. Слухаєш – тебе це тримає і ти перебуває у певному стані. Якщо пісня набрала понад 10 мільйонів голосів, отже, пісню слухали.
.jpg)
Топ-новина сьогоднішнього дня - саміт Трамп-Путін у Гельсінкі. Уже відбулася особиста зустріч Трампа і Путіна. Хто кому має поступатися? Якого роду домовленості можуть з'явитися в легальному і закритому варіанті?
В ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Ввечері" підсумки сьогоднішньої зустрічі Трампа і Путіна аналізував голова і співзасновник Громадської організації "ЦентрUA" Олег Рибачук.
Віталій Науменко: Які у Вас особисто очікуваня від цієї зустрічі?
Олег Рибачук: Багато з того, що я прогнозував, відбулося. Для мене було зрозуміло, що обов'язково буде двостороння зустріч, і було зрозуміло, що обов'язково вона затягнеться по часу. Далі було також зрозуміло, що ми з вами будемо вимушені гадати, здогадуватися, аналізувати, бо правду про те, що там два дуже передбачувані і не дуже характерні непублічні президенти домовлялися нам буде важко дізнатимся. Хоча я абсолютно певний в тому, що і ця зустріч пройде свій цикл розвитку - від дуже гарного початку до дуже великого розчарування між Президентом Путіним і Трампом.
Оксана Маловічко: Про що все таки з вашої точки зору домовилися Путін і Трамп і чому?
Віталій Науменко: Чому у Дональда Трампа було це настирливе бажання провести цю зустріч тет-а-тет? Називають три причини: "Я хочу ближче познайомитися з Володимиром Путіним", "Я хочу мінімізувати витоки інформації". І третє - на цій зустрічі крім Трампа і Путіна були тільки особисті перекладачі, але не було радників (займає значно жорсткішу позицію щодо Росії на користь України).
Олег Рибачук: Думаю, що третій фактор тут є найважливішим тому, що у Трампа була своя програма, і він насправді стане жертвою власних переконань у тому, що він має якісь надзвичайні здібності читати думки і впливати на своїх співбесідників. У чому проблема Трампа? Йому напередодні зустрічей "пам'ятки" готують дуже спрощено, у нього не хватає терпіння прочитати великий документ. А Путін має надзвичайно великий досвід маніпуляції такими людьми як Трамп. І Путін точно знає на чому треба грати, щоб Трамп вийшов надзвичайно задоволений зустріччю. Тільки тут є одна проблема. На таких зустрічах обіцяються речі. І Трамп належить до тих людей, яких бажано не дурити, якщо щось було обіцяно (а Путін неминуче порушить свої обіцянки). Тому Трампу треба через це пройти, який покладається на власні інстинкти, і точно програє Путіну, за плечима якого величезний маніпулятивний досвід.
Віталій Науменко: Привертають увагу кілька заяв Трампа, які набули широкого розголосу перед цим самітом ("Це хороший старт, це дуже-дуже гарний початок"). З іншого боку Трамп не має завищених очікувань від зустрічі з Путіним. Негласне гасло цієї зустрічі "Давайте вирішимо як дорослі".
Олег Рибачук: У чому тут величезний виклик, і мова йде не тільки про Україну? Зрозуміло, що кожен із лідерів намагається спілкуватися, в першу чергу, зі своїми виборцями. Трамп відразу говорить, відразу натякає на те, що, по-перше, він усю відповідальність поклав на Обаму. Він кожен раз наголошує, що це найгірша адміністрація, бо і Крим Росії здала, і багато інших речей зробила. Друге - Трамп говорить, що з Росією краще мати стосунки, ніж не мати їх зовсім. А Путін фактично переконав своїх співвітчизників у тому, що ера ізоляції минула. У чому тут небезпека цього "Давайте вирішимо як дорослі"? Путін пропонує почати життя з нової сторінки. Для Путіна дуже важливо, щоб вони почали говорити про щось майбутнє, а не про минуле, де він як паршивий кіт нашкодив дуже багато (і мова йде не тільки про Україну, мова йде про світ). Путін дуже сподівається, що йому це минеться.
Оксана Маловічко: Наскільки багато приділили уваги темі України? Чого варто очікувати?
Олег Рибачук: Я в інтернеті прочитав витримки з прес-релізу Кремля. Мене здивувало, що коли на офіційному сайті Кремля перелічували питання, які обговорювалися, то питання починалися з України. Я не вірю в те, що Путін і Росія хотіли б вирішити наші проблеми, мене це більше насторожує тому, що вся пропагандистська машина Росії завжди говорила, що тема України не є актуальною. Для мене це говорить про спробу Путіна переконати, як свого часу він це робив із Бушем.
Оксана Маловічко: Зрозуміло, що Путін у своєму амплуа, він хоче перекласти відповідальність аби звинуватити в усіх гріхах Україну. І у перші хвилини свого виступу у Гельсінкі на прес-конференції він сказав на весь світ про те, що США мають вплинути на Україну і примусити її до більш жорсткого виконання Мінських угод.
Олег Рибачук: Це було дуже легко передбачувано. Буде цікаво як на це відреагує Трамп. Цікаво, що візит Трампа супроводжувався масовими протестами.
Віталій Науменко: Як Ви думаєте, Трамп відчув все таки важливість України?
Олег Рибачук: Він це відчув не стільки, що він зустрівся з Порошенком, але саміт НАТО, дещо навіть несподівано для мене, дав дуже чіткі сигнали - а це об'єднана Європа, в тому числі і по Криму, і по перспективах членства України і Грузії в НАТО, і про те, якою має бути архітектура безпеки в Європі. Він чітко відчув, що хочуть європейці, і він, маючи інстинкт політика, точно зрозумів, що позиція країн НАТО одностайна. І ця позиція полягає в тому, що не можна допустити дати право Росії вирішувати де яка країна має бути, і не можна визнати законним і змиритися з тим, щоб у 21-му столітті була окупована, анексована територія. Трамп уже зараз робить багато речей як кандидат на другий термін.
Оксана Маловічко: Зустріч Трампа і Путіна є саме сигналом? Сигналом яким і для кого? Чи не буде вона поворотним моментом у ставленні до Путіна?
Олег Рибачук: Я, маючи добрі стосунки з американцями, бачу, що кожен американський президент цей цикл походить. На початку свого президентства чи то перезавантажень, але вони намагаються все таки якось вибудувати особливі стосунки з Росією. І неминуче цей цикл закінчується глибоким розчаруванням.
Прослухати повну версію розмови.
На фото - Олег Рибачук.
Про значення оздоровчих практик в житті людини будь-якого віку розповіла в ефірі Українського радіо в програмі "Життя плюс" коуч Аліна Халецька.
Медитація — це індійська духовна практика, випробувана сторіччями. Є три основні її категорії. Це фокусування і концентрація уваги. По-друге, відкрита увага, коли ти спостерігаєш за природою. І легка присутність, коли ти не маєш негативних думок, дозволяєш своїй свідомості розслабитися. Ти сприймаєш світ таким, яким він є. І це теж дуже приємна медитація, бо знижується рівень стресу, поліпшується настрій, навіть артеріальний тиск приходить до норми.
.jpg)
Двадцять восьма річниця ухвалення Декларації про державний суверенітет України.
В ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Вдень" про прийняття Декларації про державний суверенітет України і про сучасне політичне життя висловився голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко.
Наталя Чорна: Які уроки мала б винести наша держава за цей період?
Павло Жовніренко: Якщо порівняти з 1990 роком, то значною мірою суверенітет України був проголошений якраз завдячуючи Росії, бо Росія першою оголосила про суверенітет, це парадокс, але так склалося. Єльцин і Горбачов були лідери на союзному олімпі. Один лідер Росії, інший - лідер Радянського Союзу. Горбачов сформулював те, що має бути перебудова. Єльцин теж авторитарний лідер, вони боролися між собою. Росія раніше оголосила про суверенітет (на понад місяць раніше, ніж Україна). Росія тоді стала юридично незалежною від СРСР. Коли Україна оголосила про суверенітет, то вона була далеко не першою. Перед тим були країни Балтії, Азербайджан, Грузія, Молдова. Вони раніше оголосили про суверенітет.
Що означала деларація про суверенітет? Те, що Україна залишалася в СРСР, республіки залишалися в СРСР, але докорінно мінялася конституційна основа Радянського Союзу і радянських республік. Якщо до того союзні закони мали верховенство над республіканськими, то після прийняття декларації про суверенітет республіканські закони стали мати верховенство над союзними. Радянський Союз фактично перетворився в конфедерацію.
Наталя Чорна: Україна винесла певні уроки? Вона зробила висновки, якщо зараз озиратися?
Павло Жовніренко: Завжди людська психіка так влаштована, що ти бачиш негативи, загрози. Я бачу негатив у порівнянні з 1990 роком у тому, що тоді все таки була меншість тих депутатів, які прагнули незалежності. Так звана Народна рада - тоді їх було всього 125 осіб у Верховній Раді. Вони прагнули не тільки проголошення суверенітету, а й справжньої незалежності. Але більшість Верховної Ради тоді становили комуністи, червоні директори. Зараз немає нічого формального, що зв'язує членів Верховної Ради з Москвою, Радянським Союзом, Росією, але фактично Україна пробуксовує.
Наталя Чорна: У чому саме Україна пробуксовує?
Павло Жовніренко: Основна проблема - це зміна системи. Тобто олігархічна система влади залишилася. Небезпека зараз полягає в тому, що немає всередині Верховної Ради потужної антиолігархічної сили. Не просто на словах. Після Євромайдану була надія, що пройдуть у Верховну Раду добробатівці, євромайданівці, і вони сформують активну меншість. Але вийшло не так. Олігархи розкидали їх по різним фракціям. Фактично антиолігархічної боротьби ми зараз не бачимо.
Наталя Чорна: Які надії Ви покладаєте на майбутні вибори? Вони можуть щось змінити?
Павло Жовніренко: Вони можуть змінити, бо у нас є неолігархічні партії, є запит на неолігархічну систему. На жаль, поки що немає бачення яким чином об'єднати цих людей, політичні сили в одну потужну силу, яка здатна перемогти. Хоч перемогти не так і важко. Якщо брати суто фізично, то кількість олігархів - одна мільйонна від чисельності України. Всі інші не зацікавлені, здавалося б, в олігархічній системі. Єдиний ресурс в олігархів - це гроші. Цим ресурсом вони користуються, щоб мати ЗМІ, політполе, соціологів, політтехнологів, виборців. Можливо, у нас треба змінити виборчу систему. У нас є загальне виборче право всіх громадян, але немає загального виборчого обов'язку. Людина в праві сама вибирати. Громадянин має два значення - юридичне і соціальне. З юридичної точки зору всі від 18 і вище - це громадяни. Вони мають право голосувати. Але з соціальної точки зору є дуже багато негромадян. Громадяни - це ті, які здатні і беруть на себе відповідальність. А сотні тисяч людей, які не знають за кого голосувати, і не хочуть голосувати, які беруть гречку та інше? Чому б не зробити громадян і, умовно кажучи, жителів України? Нехай мають всі однакові права. Єдине, що жителі України не матимуть права голосувати. Але за це вони отримують від держави, умовно кажучи, ту гречку, яку вони отримуть від олігархів.
Наталя Чорна: Чи будуть депутати використовувати політичні канікули для нарощення своїх рейтингів?
Павло Жовніренко: Під час цих канікулів вони навряд чи будуть нарощувати рейтинги. По-перше, це час відпочинку для депутатів. А по-друге, літо - це політично не активна пора року. Зараз час для громадянського суспільства, і для тих, хто опікується свободою виборів, політичною корупцією. Якраз час дивитися яким чином проводять час депутати. Дивно виглядає, коли в країні криза, коли купа проблем, в тому числі законодачого плану, коли на нас Європа, МВФ тиснуть (причому їхні вимоги збігаються з вимогами громадянського суспільства), а в цей час вищий законодавчий орган відпочиває.
Наталя Чорна: Хоч і мертвий сезон, але ми бачимо політичну рекламу.
Павло Жовніренко: Повісити білборд - не значить активізуватися. Літо можна використовувати для політичного життя, якщо робити партійну толоку. Це сезон роботи. Якщо це робити разом із людьми, разом із виборцями, то пізніше це матиме свої наслідки.
На мій суб'єктивний погляд, зміна виборчої системи не спрацює, це призведе до монополізації самої партійної системи, тоді коли значно легше буде керівникам фракцій, партій вирішувати питання членства чи не членства у Верховній Раді того чи іншого громадянина України.
Якою б не була поганою змішана чи мажоритарна система, там все таки були і є можливості для того, щоб люди своєю активністю з мінімальним вкладенням грошових ресурсів перемагали і проходили у Верховну Раду. Зараз це може бути досить проблематично. Повертаючись до 1990 року, то виборчі закони зараз набагато консервативніші. Тут якраз не вистачає розуміння громадянського суспільства між словами і між тим, з чим вони збігаються. Кожен громадянин України має тиснути на Верховну Раду. У кожного є можливість наближати Україну до суверенності, до незалежності. Будь незалежним від того, що тобі пропагують по телевізору, порівнюй факти. Оцінювати депутатів треба за його труди, а не за, що він пише.
Наталя Чорна: Люди оберають найпростіший шлях.
Павло Жовніренко: Пора вже зрозуміти, що чим простіший шлях ти обираєш, тим складнішим буде твоє життя.
Наталя Чорна: Ви свідомо не говорите про політичну волю?
Павло Жовніренко: Я не знаю що таке політична воля. Я знаю, що таке інтерес. В олігархату немає інтересу зміцнювати суверенітет. Він по своїй природі інтернаціональний. Для надвеликого бізнесу найголовніше - це рух капіталу. І ми це бачимо за результатами діяльності олігархічних політичних сил.
Прослухати повну версію розмови.
На фото - Павло Жовніренко.
Зовнішні запозичення України. Україна має впродовж наступних п'яти років повернути 33 мільярди доларів зовнішніх запозичень. Щороку треба залучати близько 5 мільярдів доларів для обслуговування боргів. Яким чином це буде виконано? Чи варто очікувати на відновлення співпраці з МВФ? За яких умов?
В ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Зранку" ситуацію коментував виконавчий директор "Економічного дискусійного клубу" Олег Пендзин.
Дмитро Хоркін: Зовнішні запозичення і борговий тягар України. За рахунок чого склалася така ситуація? Чи можна назвати слова Володимира Гройсмана обгрунтованими про те, що попередні запозичення витрачалися невідомо на що? Як Україна буде виплачувати ці кошти?
Олег Пендзин: Попередні запозичення витрачалися на покриття державного бюджету. Власне, те саме, що й зараз, окрім, кредитів МВФ, які лягають на валютні резерви НБУ. Решта йде на покриття дефіциту. Дефіцит виникає внаслідок формування державного бюджету. Дефіцит затверджується Верховною Радою, коли приймається закон про державний бюджет. З формальної точки зору тут важко щось придумати, бо те саме робилося з 2014 року починаючи. На сьогоднішній момент загальна сума боргу становить близько 76 мільярдів доларів. Інша справа - скільки це співвідношення має ВВП, який є достатньо важливим показником. На сьогоднішній момент для країни перехідної економіки, до яких відноситься і Україна, бажаним було б співвідношення боргу до ВВП не більше 60%. В Україні на сьогоднішній день є трохи більше. Але в світі немає країн, які б не мали боргів. Є екзотичні країни, які є достатньо розвинені, але мають великі борги, зокрема Японія, яка має співвідношення 50% боргу до ВВП. Мова тут йде не про загальну кількість боргу, мова йде про можливість країни обслуговувати ці борги. Тобто можливість генерувати потоки фінансові, які вчасно будуть забезпечувати погашення боргу і виплату відсотків. Тобто, якщо це є, то, на мій погляд, нічого страшного немає. Інша справа, що в економічно слабких країнах, до яких, на жаль, відноситься Україна, чим вищий рівень боргу до ВВП, тим важче цей борг обслуговувати. Хочу нагадати ситуацію 2015 року, коли незважаючи на не таке вже й по відношенню до розвинених країн навантаження, ми все таки були змушені здійснити реструктуризацію боргу у розмірі 15 мільярдів доларів, які були перекладені на 2019 - 2021 роки. І тут я з прем'єр-міністром не можу не погодитись тому, що з наступного року у нас починаються виплати по реструктуризованих боргах і паралельно ми маємо виплачувати наші поточні борги. Тому в середньому в 2019 році починаючи, загальний обсяг того, що ми маємо віддавати на погашення, становитиме порядку 7,5 мільярда доларів. На обслуговування боргу (мається на увазі на відсотки) у нас в бюджеті цього року закладено 130 мільярдів гривень. Боргове навантаження в дійсності дуже велике.
Дмитро Хоркін: Яким чином буде виконане обслуговування цих боргів? Володимир Гройсман зазначив, що на обслуговування боргів потрібно 5 мільярдів доларів щорічно?
Олег Пендзин: Він говорив тільки про цифри цього року. Наступного року буде більше. Тут така ситуація. Від того, наскільки потужна ваша економіка, залежить під який відсоток ви залучали кошти. Якщо ви як великі потужні країни залучаєте кошти дешево на міжнародних фінансових ринках (під 1 - 1,5%), то це нормальна практика. В українських реаліях, на жаль, той борг, який в нас реструктуризований, і який нам вдалося минулого року 3 мільярди, залучивши з міжнародних фінансових ринків, перекредитувати, в середньому відсоток становить 7,33. І це в умовах нашої співпраці з МВФ, в умовах нормального існування бюджету, вчасного погашення боргів. Якщо ситуація погіршиться, і в нас будуть проблеми зі співпрацею з МВФ, а треба сказати, що співпраця з цією фінансовою організацією (і мова йде не про ті дешеві гроші, які ми отримуємо), є маркером для міжнародних фінансових ринків, чи працювати з цією країною чи не працювати? Якщо в країні сидить МВФ, якщо він контролює збалансованість бюджету, якщо він у своєму меморандумі прописує певні політичні вимоги, міжнародні фінансові інституції, міжнародні фінансові ринки знають, що сюди можна вкладати гроші, це більш-менш надійно, бо МВФ контролює ситуацію.
Дмитро Хоркін: З МВФ співпрацюємо з 1992 року.
Олег Пендзин: Ми з МВФ працювали по-різному. Були періоди, коли в нас не було програми, були періоди, коли програма призупинялася. МВФ - це реанімаційна програма. Але не можна все життя сидіти в реанімації, треба виходити з реанімаційної палати, переходити на самоіснування. Тоді програма МВФ буде менш потрібна. Але поки Україна знаходиться в тій фінансово-економічній ситуації, яка є, коли в нас, на жаль, ВВП росте не тими темпами, які нам потрібно, а особливо, коли в нас такі потужні борги і їх погашення в наступні роки є обов'язковим, співпраця з МВФ є потрібною зараз.
Прослухати повну версію розмови.
На фото - Олег Пендзин.
Як знайти свою улюблену справу, яка б дарувала радість життя, розмірковувала в ефірі Українського радіо в програмі "Життя плюс" дизайнерка прикрас Жанна Борель.
У школі я мріяла стати спочатку стюардесою, потім зубним техніком. Людина все своє життя намагається знайти якусь справу, в яку вона буде вкладати саму себе, свою любов, щоб ця справа дарувала радість їй і навколишнім. Тому коли людина смикається то туди, то сюди, то це нормальний шлях становлення.
До прикрас я прийшла, взагалі як жінка я люблю прикраси і мені було дуже сумно бачити те, що я бачила на прилавках у магазинах. І тому вирішила, чому я буду це купувати і носити, я робитиму сама те, що я хочу. Спочатку я захопилася полімерною глиною, сьогодні це вже срібло. Я не малюю ескізів, натхнення приходить під час роботи. Воно якось саме тече і ти не знаєш, чим все закінчиться і що буде на виході.
Як подолати кордон недовіри між суспільством і тими, хто оступився, але хоче почати життя з чистого аркуша, з колишніми ув'язненими, розмірковував в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" автор документального фільму "Небо над головами" Василь Возняк.
Перед самим створенням фільму й ідеєю було відвідування місць несвободи, зокрема, Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх. Ми приїжджали туди із отцем Костянтином. Я побачив, що ці діти дуже спраглі спілкування, спраглі розуміння. І мені хотілося приїжджати ще. Звичайно, найбільше, чого потребують люди, які потрапляють туди і виходять звідти, це довіри. Немає злих людей, а є злі вчинки. І слід розрізняти вчинки і людину.
Як у Китаї ведеться людям похилого віку, розповів в ефірі Українського радіо в програмі "Життя плюс" знавець Пiднебесної, журналiст-мiжнародник Олексiй Коваль.
Пенсія в країні залежить від регіону Китаю. Якщо брати по всій країні, то вона вже перевищувала 2500 юаней. Це 370 доларів. Найбільша пенсія в Тибеті, хоча це найменш розвинений регіон, але там найбільші державні дотації, тому там пенсія доходить до 4000 юаней, це десь 600 доларів.
У Китаї є багато вимог, які впливають на виплату пенсії. Зокрема, вона фактичного прив'язана до прописки. Також в країні активно діє накопичувальна система, якою багато хто користується, зокрема, сільські жителі.
Китайська валюта доволі стабільна, тому це вигідно накопичувати і не варто зберігати гроші під матрацом, а варто заробляти на них. І можна бачити таку картину, коли бабусі і дідусі сидять перед екранами і спостерігають як зростають їхні акції. А ще китайські пенсіонери займаються ранковою гімнастикою у парках. Вони надзвичайно активні.