Двадцять восьма річниця ухвалення Декларації про державний суверенітет України.
.jpg)
В ефірі Українського радіо у програмі "Сьогодні. Вдень" про прийняття Декларації про державний суверенітет України і про сучасне політичне життя висловився голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко.
Наталя Чорна: Які уроки мала б винести наша держава за цей період?
Павло Жовніренко: Якщо порівняти з 1990 роком, то значною мірою суверенітет України був проголошений якраз завдячуючи Росії, бо Росія першою оголосила про суверенітет, це парадокс, але так склалося. Єльцин і Горбачов були лідери на союзному олімпі. Один лідер Росії, інший - лідер Радянського Союзу. Горбачов сформулював те, що має бути перебудова. Єльцин теж авторитарний лідер, вони боролися між собою. Росія раніше оголосила про суверенітет (на понад місяць раніше, ніж Україна). Росія тоді стала юридично незалежною від СРСР. Коли Україна оголосила про суверенітет, то вона була далеко не першою. Перед тим були країни Балтії, Азербайджан, Грузія, Молдова. Вони раніше оголосили про суверенітет.
Що означала деларація про суверенітет? Те, що Україна залишалася в СРСР, республіки залишалися в СРСР, але докорінно мінялася конституційна основа Радянського Союзу і радянських республік. Якщо до того союзні закони мали верховенство над республіканськими, то після прийняття декларації про суверенітет республіканські закони стали мати верховенство над союзними. Радянський Союз фактично перетворився в конфедерацію.
Наталя Чорна: Україна винесла певні уроки? Вона зробила висновки, якщо зараз озиратися?
Павло Жовніренко: Завжди людська психіка так влаштована, що ти бачиш негативи, загрози. Я бачу негатив у порівнянні з 1990 роком у тому, що тоді все таки була меншість тих депутатів, які прагнули незалежності. Так звана Народна рада - тоді їх було всього 125 осіб у Верховній Раді. Вони прагнули не тільки проголошення суверенітету, а й справжньої незалежності. Але більшість Верховної Ради тоді становили комуністи, червоні директори. Зараз немає нічого формального, що зв'язує членів Верховної Ради з Москвою, Радянським Союзом, Росією, але фактично Україна пробуксовує.
Наталя Чорна: У чому саме Україна пробуксовує?
Павло Жовніренко: Основна проблема - це зміна системи. Тобто олігархічна система влади залишилася. Небезпека зараз полягає в тому, що немає всередині Верховної Ради потужної антиолігархічної сили. Не просто на словах. Після Євромайдану була надія, що пройдуть у Верховну Раду добробатівці, євромайданівці, і вони сформують активну меншість. Але вийшло не так. Олігархи розкидали їх по різним фракціям. Фактично антиолігархічної боротьби ми зараз не бачимо.
Наталя Чорна: Які надії Ви покладаєте на майбутні вибори? Вони можуть щось змінити?
Павло Жовніренко: Вони можуть змінити, бо у нас є неолігархічні партії, є запит на неолігархічну систему. На жаль, поки що немає бачення яким чином об'єднати цих людей, політичні сили в одну потужну силу, яка здатна перемогти. Хоч перемогти не так і важко. Якщо брати суто фізично, то кількість олігархів - одна мільйонна від чисельності України. Всі інші не зацікавлені, здавалося б, в олігархічній системі. Єдиний ресурс в олігархів - це гроші. Цим ресурсом вони користуються, щоб мати ЗМІ, політполе, соціологів, політтехнологів, виборців. Можливо, у нас треба змінити виборчу систему. У нас є загальне виборче право всіх громадян, але немає загального виборчого обов'язку. Людина в праві сама вибирати. Громадянин має два значення - юридичне і соціальне. З юридичної точки зору всі від 18 і вище - це громадяни. Вони мають право голосувати. Але з соціальної точки зору є дуже багато негромадян. Громадяни - це ті, які здатні і беруть на себе відповідальність. А сотні тисяч людей, які не знають за кого голосувати, і не хочуть голосувати, які беруть гречку та інше? Чому б не зробити громадян і, умовно кажучи, жителів України? Нехай мають всі однакові права. Єдине, що жителі України не матимуть права голосувати. Але за це вони отримують від держави, умовно кажучи, ту гречку, яку вони отримуть від олігархів.
Наталя Чорна: Чи будуть депутати використовувати політичні канікули для нарощення своїх рейтингів?
Павло Жовніренко: Під час цих канікулів вони навряд чи будуть нарощувати рейтинги. По-перше, це час відпочинку для депутатів. А по-друге, літо - це політично не активна пора року. Зараз час для громадянського суспільства, і для тих, хто опікується свободою виборів, політичною корупцією. Якраз час дивитися яким чином проводять час депутати. Дивно виглядає, коли в країні криза, коли купа проблем, в тому числі законодачого плану, коли на нас Європа, МВФ тиснуть (причому їхні вимоги збігаються з вимогами громадянського суспільства), а в цей час вищий законодавчий орган відпочиває.
Наталя Чорна: Хоч і мертвий сезон, але ми бачимо політичну рекламу.
Павло Жовніренко: Повісити білборд - не значить активізуватися. Літо можна використовувати для політичного життя, якщо робити партійну толоку. Це сезон роботи. Якщо це робити разом із людьми, разом із виборцями, то пізніше це матиме свої наслідки.
На мій суб'єктивний погляд, зміна виборчої системи не спрацює, це призведе до монополізації самої партійної системи, тоді коли значно легше буде керівникам фракцій, партій вирішувати питання членства чи не членства у Верховній Раді того чи іншого громадянина України.
Якою б не була поганою змішана чи мажоритарна система, там все таки були і є можливості для того, щоб люди своєю активністю з мінімальним вкладенням грошових ресурсів перемагали і проходили у Верховну Раду. Зараз це може бути досить проблематично. Повертаючись до 1990 року, то виборчі закони зараз набагато консервативніші. Тут якраз не вистачає розуміння громадянського суспільства між словами і між тим, з чим вони збігаються. Кожен громадянин України має тиснути на Верховну Раду. У кожного є можливість наближати Україну до суверенності, до незалежності. Будь незалежним від того, що тобі пропагують по телевізору, порівнюй факти. Оцінювати депутатів треба за його труди, а не за, що він пише.
Наталя Чорна: Люди оберають найпростіший шлях.
Павло Жовніренко: Пора вже зрозуміти, що чим простіший шлях ти обираєш, тим складнішим буде твоє життя.
Наталя Чорна: Ви свідомо не говорите про політичну волю?
Павло Жовніренко: Я не знаю що таке політична воля. Я знаю, що таке інтерес. В олігархату немає інтересу зміцнювати суверенітет. Він по своїй природі інтернаціональний. Для надвеликого бізнесу найголовніше - це рух капіталу. І ми це бачимо за результатами діяльності олігархічних політичних сил.
Прослухати повну версію розмови.
На фото - Павло Жовніренко.
