Українського радіо

Син батьків-агрономів, сам агроном Сергій Крайняк взяв до рук зброю, щоб боронити землю від чужинців, ще у 2015. Наразі "Агроном" — командир роти безпілотних наземних систем 5-ї окремої штурмової бригади.

Донеччанин Віталій Овчаренко, солдат ЗСУ та громадський активіст — про звитягу побратимів і якою має бути перемога в Україні і рідному Донбасі.

Мамині гени — азербайджанські, а батькові корені — із Ічкерії. А він — Вугар з позивним "Чечен", українець по духу, по совісті, бо народився і виріс на козацькій землі. Він, офіцер, на визвольній війні з 2014 року. Наразі боронить рідне Запоріжжя у складі 116-го Пологівського батальйону Запорізької бригади ТРО.

Випускник Одеської академії — офіцер 35-ї бригади морської піхоти Олександр Попович. Херсонський наступ, бої в Красногорівці, знову Херсонщина — це місця звитяги його роти сміливців.

У нього були вагомі причини не йти на службу. Але Артем "Німець" памʼятав, що він — офіцер. І 40-річний фармацевт стає добровольцем 111-го Бердянського батальйону ТРО. Щоб боронити рідне Запоріжжя.

На шевроні 100-ї механізованої бригади — козацький хрест та замок Люборта, як символ твердині козацької землі. Цю міць принесли на схід бійці бригади. Після кількох місяців боїв у 2023 році на Бахмуті, Купʼянському, Сіверському напрямках 100 окрема бригада ТРО першою була відзначена Президентом почесною відзнакою "За мужність та відвагу".

Офіцер з позивним "Кварц" має крицевий характер воїна. Інженер за освітою, лицар трьох орденів Богдана Хмельницького, командир артилерійського дивізіону 82–ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Іван Бакрев. На визвольній війні став хоробрим та вправним командиром.

Журналіст, історик, націоналіст. На війні Вадим Джувага — солдат 53-ї бригади ім. князя Володимира Мономаха.

Про таких говорять: козацького роду, воїн по духу. Випускник Аграрного університету Віталій Павленко, на визвольній війні звитяжний капітан "Сід", командир роти 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславськоі бригади.

У середмісті Січеслава (Дніпро) мешкає дружна, напрочуд патріотична родина. Тато Станіслав Чабан — військовий, доброволець ще з 2014, мама — волонтер, а 9-річна Софійка пише вірші про татових побратимів, про українську мову, про Україну. Кошти від продажу своєї першої книжечки "Хмаринкові мрії" дівчинка віддає на потребу татової бригади.