Віктор Нікіфоров (Gorim!): "Музика вивільняє напругу, після чого стає краще"

Віктор Нікіфоров (Gorim!): "Музика вивільняє напругу, після чого стає краще"

Автор проєкту Gorim!, харків’янин Віктор Нікіфоров, продовжує розвиватись та експериментувати. Музикант, який скромно називає себе початківцем, веде власну боротьбу за увагу слухача й вірить, що популярним можна стати завдяки унікальності творчості.   

В ефірі шоу "Вікенд Нової Музики" на Радіо "Промінь” музикант презентував свій новий трек "Не по плану", а також розповів ведучій Ксенії Івась, як виховує впевненість у собі серед нестабільних емоційних станів, в чому полягає його аудіофільство та про що буде наступна пісня. 

Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь

Раніше я писав якісь історії, віддалені від мене, а тепер стало більше щирості

Як настрій? Як справи? 

Нормально. Я сьогодні дуже добрий, хороший і в мене чудовий настрій. Нині ніби вже літо – перший теплий день, бо в “печері”, де ми зараз живемо, дуже холодно! 

Чіткий розпорядок дня, керування часом, тайм-менеджмент, графіки – це про тебе? 

Ні. Але мій психолог каже, що мені треба це робити. 

Як ти взагалі ставишся до планів?

Планувати – дуже круто, але зараз це складно робити, на жаль. Раніше, мені здавалось, що я вже почав навчатися щось планувати. Бо я така людина: щось захотілось – я туди, потім мене рвануло сюди… А у плануванні потрібна самодисципліна. Цього мені не вистачає. До війни, здавалося, якийсь проблиск був, але все змінилось і ти вже не можеш нічого планувати. Можеш пробувати, але стикаєшся з такими проблемами, що нічого не виходить. 

Ти приходив до нас минулого літа, майже рік тому. Зараз презентуєш пісню "Не по плану". Які плани тобі довелось посунути, аби представити саме цей трек? 

Творчі плани посунути? Не знаю. А які у мене творчі плани? Ось вони – я презентую у вас пісню. І я ще буду у вас в гостях і ще буду представляти пісні. 

Яка історія написання пісні "Не по плану"?

Спершу я роблю атмосферу і в ній вже пишу. Мені так зручніше. Думаю, що в піснях найважливіше – саме атмосфера. Отже, я її створив і мене "поплавило". Гадаю, це зараз багатьом зрозумілий стан. Ми спілкуємося з друзями, знайомими. І всі вони кажуть, що день через день мають то такий настрій, то такий. І от я лежу у такому нестабільному стані на підлозі… Я зазвичай слова пишу на підлозі. І створив приспів. А куплет – вже трошки пізніше, десь за пів годинки. Записав відразу на домашній мікрофон. І вирішив потім залишити цей вокал. 

Ким би ти не був, хто б тобою не займався, скільки б грошей в тебе не вкинули, яким би не було супераранжування – якщо в тебе немає пісні, то все… 

Вирішив не записувати пісню на студійний мікрофон? 

Так, бо це була моя перша емоцію, яку записав. Я так роблю не вперше. У пісні "Біг" перший куплет записаний так само, сидячи на підлозі великої кухні, в якій була сильна луна. І людина, яка це все зводила, мені потім дуже "дякувала". 

Твоя пісня – про тривожні стани та невпевненість. В чому ти засумнівався, а в чому навпаки за рік повномасштабної війни став більш впевненим? 

Мені здається, я сам стаю більш впевненим, бо це ми теж проходимо з психологом. Це те, чого мені не вистачало, але ми працюємо. Я намагаюсь робити якісь кроки. Але я ні в чому не засумнівався. В чому був впевнений, у тому і залишився. Іноді ти можеш засумніватись у своїй музиці: чи потрібна вона комусь. Але є люди, які пишуть тобі. Скажімо: "Я прокинулась. І слухаю вашу пісню вже два тижні" або "Я щодня, коли сідаю в машину, слухаю цю пісню". І коли є такі люди, мені стає дуже тепло, хочеться більше писати музики. Але треба не забувати й про себе. Взагалі раніше я, здається, писав якісь історії, віддалені від мене, а тепер стало більше щирості. 

На своїх сторінках у соцмережах ти часто порушуєш важливі теми. У березні ти написав цікавий пост про боротьбу за увагу. Можеш пояснити, в чому саме вона полягає? 

Проблема у нашому способі життя, як мені здається. Ось ТікТок, ось Інстаграм… Ми всі на видноті. Можливо, у таких людей, як я, так і має бути. Може, мені не хочеться знімати сторіз, бути залежним від цього, але це все одно стається. Бо тебе не будуть слухати, якщо не будуть знати, якщо не буде підписників. Соціальні мережі нас міцно тримають. 

І ти вступив у цю боротьбу? 

Так. Думаю, якби я працював не артистом, не саундпродюсером, якби я, як раніше, був інженером, то я б не вів свої соцмережі. 

Що ти робиш для того, щоб твоя творчість була помітною? З якими викликами доводиться зіштовхуватись чи, можливо, конкурувати? 

Так, музична сфера конкурентна. Багато людей просто ігнорують тебе, особливо з цієї ж сфери, коли просиш про підтримку. Або можуть пообіцяти підтримати і не зробити цього. Такого багато. 

Що значить "підтримати"? Зробити репост? 

Так. Я, скажімо, якщо подобається якась пісня, можу зробити рілс. Хоча для мене таких і небагато існує, щоб хотілось зіграти і сказати: "Респект!". Ось у KOLA мені дуже сподобалась пісня "Літачок". 

Ти – інді-артист, але, якщо потребуєш більше уваги, можливо, є сенс співпрацювати з лейблом? 

У мене є свій лейбл. 

З продюсерським центром? 

В принципі, я знаю, як працює те, що вони роблять. Просто потрібні гроші, а зараз їх ні в кого немає. Тому, мені здається, є сенс займатись музикою самому. 

Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь

Люди, коли пишуть пісні і роблять аранжування, закладають туди набагато більше, ніж це можна послухати у звичайних навушниках 

Що музиканти отримують, коли підписують контракт із лейблом, і що втрачають? 

Втрачають мінус тридцять відсотків. Насправді я не суперобізнаний в цій справі. Є плюси й мінуси. Тобто є люди, які мають зв'язки, довго в цьому працюють, для них двері відчиняються легше. Але є й багато негативних кейсів. Взагалі, мені здається, що все залежить від пісні. Ким б ти не був, хто б тобою не займався, скільки б грошей в тебе не вкинули, яким би не було супераранжування – якщо в тебе немає пісні, то все… 

Ти не тільки музикант, а ще й аудіофіл. До речі, що це означає? 

Це означає, що я люблю слухати музику. І для мене прослуховування музики – це особливий вид дозвілля. Щоб це робити правильно, потрібна нормальна атмосфера, своя студія, правильна апаратура. Бо люди, коли пишуть пісні і роблять аранжування, закладають туди набагато більше, ніж це можна послухати у звичайних навушниках. Це можна зрозуміти, тільки якщо ти, наприклад, на студії або в якомусь клубі, де крута аудіофільська апаратура, і ти просто відчуваєш усім тілом, що малось на увазі. Так, я люблю послухати хорошу музику. 

Я кайфую, мені подобається, коли музика має атмосферу, вайб. Коли ти, слухаючи пісню, потрапляєш в якесь інше місце

Музика для тебе – свого роду терапія? 

Так, це терапія. Я не хочу переоцінювати музику, казати, що вона виліковує суперскладні захворювання. Але музика може тебе наштовхнути на якісь рішення. Моїй дівчині і, між іншим, майбутній дружині, дуже подобається слухати музику в студії. Вона приходить туди щоп'ятниці, плаче там. Так в ній вивільняється якась напруга, після чого стає краще. 

Чи був такий катарсис у тебе?   

У мене буває, але я не плачу. Я кайфую, мені подобається, коли музика має атмосферу, вайб. Коли ти, слухаючи пісню, потрапляєш в якесь інше місце. Це робота фантазії, це як книжку читати. 

Отже, ти опанував мистецтво слухати. А у мистецтві створювати музику, як гадаєш, на якому ти рівні? 

Думаю, на рівні початківця. Тому що тут стільки всього, чого я ще не знаю, чого можна іще спробувати і хотілося б спробувати. Тому я на дуже низькому рівні. 

Про що будеш розповідати у своїй наступній пісні? 

Буду розповідати про кохання, про розбиті серця. 

Сподіваюсь, це не автобіографічна пісня.

Ні. А може і автобіографічна… Не знаю. Мені здається, це просто якась проекція, фантазія. Просто вирішив дати людям те, чого їм не вистачає. Я давно не писав про кохання, думаю, людям це близько. Тому вирішив зробити щось для них.  

 

Редакторка текстової версії – Анастасія Герасимова.
 

Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.