2/3 пацієнтів в Україні не отримують кров або взагалі, або вчасно — ДонорUA

2/3 пацієнтів в Україні не отримують кров або взагалі, або вчасно — ДонорUA

Для того, щоб підтримувати кров'яний баланс країни, необхідно мати мільйон зареєстрованих донорів, ми ж маємо 128 тисяч. Водночас, в перші дні повномасштабного вторгнення кількість охочих здати кров зросла в десятки разів. Як формується в Україні культура донорства, як наша кров може врятувати нас самих і як стати донором в ефірі Радіо Культура розповіла Ірина Славінська, співзасновниця ДонорUA.

0:00 0:00
10
1x

Фото: МОЗ

Міжнародний день донора в Україні і світі відзначають 14 червня. Чому необхідне донорство, і про що це взагалі? Чому іноді кажуть, що донорство — це не завжди про іншого, донорство — це, виявляється, про себе?

Ірина Славінська: Ми в Україні протягом 8 років намагаємося робити систематичні проекти, охоплювати нові аудиторії. Донорами можуть бути люди від 18 років, верхньої межі немає. Тобто аудиторія досить широка, і для кожної з них ми шукаємо нові підходи. Ми намагаємося охопити якомога більше тем, пов'язаних з донорством, і 14 червня ми будемо багато говорити про себе, а саме про те, як про себе турбуватися, для того, щоб потім бути в нагоді іншим. Я запрошую киян і гостей міста 14 червня в ТРЦ Гулівер з 10 до 13 годин здати кров. Для цього потрібно попередньо зареєструватися на сайті, оскільки наші можливості зі збору крові обмежені, а охочих здати в цей день, очевидно, буде багато. Окрім Києва до нас долучаються всі міста, адже ми співпрацюємо з МОЗ і Українським центром трансплант-координації, які управляють системою крові. В рамках цьогорічної кампанії передбачені найрізноманітніші заходи, і онлайн, і офлайн, і навчальні, і виставкові.

Чи багато нині в Україні охочих здати кров?

Ірина Славінська: В системі ДонорUA зареєстровано на сьогоднішній день близько 128 тисяч донорів. Тих, хто здавав кров двічі — 30 тисяч в нашій системі. Решта встигла здати тільки один раз. Зауважу, що після 24 лютого кількість донорів значно виросла, до початку повномасштабного вторгнення в системі було 40 тис. людей. За перший тиждень війни ми отримали 25 тисяч. У нас навіть "ліг" сайт в ці дні, і коли ми дзвонили адміністратору, він питав: "Ну що трапилося, мільйони зайшли на нього?" Перевірив, а зайшли справді мільйони.  Принагідно нагадаю, що на сайті ви можете знайти всю інформацію: де здавати кров, як до цього підготуватися, хто може бути донором, як часто можна здавати кров тощо. Закликаю всіх реєструватися, ми спільно з МОЗ формуємо резерв, вам прийде повідомлення, де можна здати кров і долучитися до цієї вкрай потрібної справи. В рамках безпеки ми прибрали з сайту контактну інформацію, а всю необхідну інформацію можна знайти в персональному кабінеті.

Що нам вкрай важливо знати про донорство на регулярній основі? Адже велика кількість людей здають кров один раз, якщо, приміром, її потребує хтось з друзів чи родичів...

Ірина Славінська: Ми проводимо багато досліджень і вивчаємо мотивацію людей здавати кров. В нашій системі зареєстровані люди, котрі свідомо прийшли до цього. Почувши десь, вони зробили свій свідомий вибір зареєструватися і ознайомитися з усіма правила та протипоказаннями, адже не всі можуть бути донорами. До протипоказань відносяться: прийом ліків на постійній основі, хронічні захворювання (серцево-судинні, інфекційні, такі як гепатит, чи ВІЛ), або тимчасові причини, наприклад, вагітність.

Завжди наводжу такий "хрестоматійний" приклад, як чоловік, рятуючи людину, приховав, що у нього виразка шлунку, і під час донації крові у нього почалася внутрішня кровотеча. Тобто геройство в цій справі абсолютно не потрібне. Не потурбувавшись, насамперед, про себе, ми не зможемо потурбуватися про інших.

Людина, перебуваючи в стресі, коли крові потребують рідні люди, може промовчати про своє, наприклад, погане самопочуття, або незахищений секс або контакт з хворою людиною.

Ірина Славінська: Так, донорство повинно бути супер відповідальним. Донорство — це не довідка про те, що я врятував комусь життя. Донорство — це про те, що я здаю кров, коли я можу.

Чи перевіряється кров після донації?

Ірина Славінська: Так, робляться печінкові проби — рівень АЛТ і білірубіну.

Скільки людей ми рятуємо, здаючи кров?

Ірина Славінська: Здаючи кров, ми рятуємо три людини. Кров розділяється на три компоненти: еритроцити, тромбоцити і плазму, які можуть піти і одній людині, і трьом різним людям. Ми, до речі, транспортуємо кров до прифронтових лікарень. Тому, якщо ви маєте протипоказання до донорства, але хочете нас підтримати, ви можете зробити донат. Адже доставка крові на фронт теж потребує великих коштів. Для крові потрібно ще багато розхідного матеріалу, її потрібно перевірити, доставити на фронт, і вона має бути найвищої якості.

Як часто можна бути донором?

Ірина Славінська: Донором в Україні можна бути кожних два місяці. Треба просто знайти годину часу і прийти в центр крові. Вони працюють з 8 до 12. Але ми намагаємося робити додаткові заходи в публічних місцях, приїжджаємо в офіс до корпорацій тощо. Оця регулярність дійсно підтримує кров'яний баланс в країні, яка живе в дуже непередбачуваних умовах.

Як змінився кров'яний баланс в країні від 24 лютого? На скільки виросла потреба в крові у зв'язку з важкими боями і великою кількістю поранених?

Ірина Славінська: Для того, щоб ми сказали, що крові в країні достатньо, потрібно, щоб було зареєстровано мільйон донорів. А ми маємо 128 тисяч. З початком повномасштабного вторгнення потреби виросли на 60 відсотків. А там, де хлопці і дівчата отримують поранення, ми маємо щодня величезні крововтрати.

Чи контактуєте ви з подібними організаціями в світі, і чи допомагають вони Україні?

Ірина Славінська: В основному це Червоний хрест,  і в світі це, переважно, громадські організації. Ми тісно співпрацюємо з такими організаціями в Англії, залучаємо також інші європейські центри. Ми не співпрацюємо з Червоним Хрестом, ні з українським, ні з міжнародним — це наша принципова позиція. Ми маємо грант від ЄС, який допомагає нам популяризувати донорство. Адже, насамперед, потрібно сформувати культуру донорства, а вже потім йдуть дії людини.

Чи багато у нас людей з хронічними захворюваннями, які, відповідно, не можуть бути донорами?

Ірина Славінська: Ця проблема стосується не лише України. В світі лише 15 людей можуть бути донорами. ВООЗ вивела формулу: якщо в країні 2 відсотки громадян будуть донорами, дефіциту крові не буде. Це — 303 донації на 1000 населення. А в Україні до повномасштабного вторгнення було 12 донацій на 1000 населення. Це означає, що 2/3 пацієнтів в Україні не отримують кров або взагалі, або вчасно. Це не означає, що ми погані, це означає, що донорство у нас стихійне, і у нас немає запасів крові. А коли людина не отримує вчасно кров, вона помирає. Про це варто завжди пам'ятати, бо ми ніколи не знаємо, що кожного з нас чекає завтра. Кожен з нас може опинитися на лікарняному ліжку. І кров, яку ти здав, може врятувати тебе ж на наступний день. Тому банк крові має бути наповнений.

Чи є куріння перешкодою для донорства?

Ірина Славінська: Не можна курити за дві години до донації крові, і дві години після цього. Але про донорство варто говорити не лише через заборони. Я би хотіла наголосити на тому, що донорство, наприклад, є профілактикою онкозахворювань, бо воно тримає рівень заліза в нормі. Також донорство є профілактикою від серцево-судинних захворювань. Донорство розріджує кров, тримає її у відповідній консистенції, щоб не утворювався тромбоз. Тобто це — один з найкращих профілактичних заходів для того, щоб бути здоровим.

Чи потрібно, перш ніж стати донором, пройти обстеження організму і на які хвороби?

Ірина Славінська: Система цього не вимагає. Існує переддонаційний огляд, де відбувається співбесіда з лікарем. Теоретичні опитувальники є основою довіри до людини. Потрібна бути профілактична культура, і кожен рік потрібно робити обстеження організму.

Чи потрібна після донації якась спеціальна дієта, чи рухи, чи препарати для відновлення крові?

Ірина Славінська: Препаратів точно не потрібно, бажано вживати їжу, збагачену вітамінами і мінералами. Можна зробити акцент на грант, на вітамін С.