Фото: Фейсбук-сторінка Sasha Boole
Ми маємо надзвичайно складні життєві переживання і гумор, самоіронія, сатира – це те, без чого нам набагато складніше дасться цей шлях
Сашо, розкажи, будь ласка, про пісню "Тримаєм Посадку". Як виникла ідея створити цей, за твоїм власним визначенням, окопний фолк?
Ідея виникла ще коли я був у зоні бойових дій. Але це не було так, що я собі думав в окопі: "Ось сяду я зараз і напишу пісню…" Ні, пісень мені там створювати не доводилось. Не було ані часу, ані можливості, ані, чесно кажучи, бажання. Але побратими постійно жартували, робили щось кумедне. Пам'ятаю, пісня про пса Патрона лунала з кожної праски і від неї починало сіпатись око. І я якось пожартував, що, мовляв, не знаю, що там тримає той пес, але пацани тримають посадки. Такий феномен цієї війни, на жаль. І так фразочка закріпилась у моїй голові. Я її із собою тягав, возив, а зараз, коли з'явилась можливість трошки видихнути, взятись за свої нотатки, я, власне, ту фразу підняв – і так народилась пісня.
Яку реакцію ти отримав від людей? Чи були серед слухачів ті, хто образився на її іронічний текст?
Загалом реакція на пісню на 99% дуже позитивна і схвальна як від військовослужбовців, так і від цивільних. Є один відсоток таких "ображенок", яких зачіпає, наприклад, фраза "економічний фронт", але таких людей дуже мало. Почитавши коментарі до пісні у соціальних медіа, мені здалося, що навіть у межах цього одного відсотка є частина російських ботів, тому що вони відразу починають просувати наратив про те, що "поки Зеленський та воєнкоми жирують, ви гинете". Але 99% людей схвально сприйняли пісню, що мені дуже тішить.
Я навіть бачила, як Іван Марунич, лідер гурту Karta Svitu, на своїй сторінці у Facebook запостив кліп на цю пісню, чим підтримав її промо…
Це, мені здається, нормальне, нетоксичне ставлення музикантів одне до одного і взагалі нормальна модель комунікації в суспільстві: люди відчувають іронію, розуміють, що ми маємо надзвичайно складні життєві переживання і гумор, самоіронія, сатира – це те, без чого нам набагато складніше дасться цей шлях.
Поклавши руку на серце, мушу зізнатися, що не планував у якомусь найближчому майбутньому презентувати пісню
Кліп на цю пісню вийшов у межах проєкту "Мистецтво – наша броня". Що це за ініціатива? Чому ти вирішив до неї долучитися? Що проєкт тобі дає?
Цей проєкт ініціювала громадська організація фестивалю Respublica за підтримки Українського культурного фонду. Його ціль полягає в тому, щоб допомогти артистам, які вимушено полишили музичну ниву і стали військовослужбовцями або приєднались до сил оборони в інших підрозділах, повернутись до творчості. Коли проєкт розпочався, у мене ще й пісні не було, лише замальовки. Я відправив матеріали режисеру, мовляв, ось така у мене є потенційна пісня, якщо вона вам подобається, можемо на неї зняти кліп. Він погодився і діло пішло. Вийшло так, що у моєму випадку ціль проєкту спрацювала на всі сто відсотків. Поклавши руку на серце, мушу зізнатися, що не планував у якомусь найближчому майбутньому презентувати пісню. Я не знав, коли її допишу, а коли видам й поготів. Емоційно я не був готовий до того, щоб повертатись у всю цю історію. Думав собі збирати демки й, можливо, колись, коли закінчиться війна, я демобілізуюсь, то їх і запишу. А тут випала така нагода. Я подумав, що шкода її втрачати, і от, власне, повернувся до музичної справи. Видав пісню, кліп, написав вже три нові композиції, чимало зі своїх нотаток взяв у роботу. Тому це мене дуже добре надихнуло.
То після релізу пісні "Тримаєм Посадку" буде альбом?
Про це зарано говорити, буде ще кілька синглів і, я сподіваюсь, кілька відео. А пізніше ми це все підсумуємо військовим альбомом.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
