Фото ілюстративне
"Це більше лежить у сфері піару, а не соціальної підтримки"
Чому замість адресної допомоги для тих, хто справді її потребує, встановили допомогу всім, але з такою складною системою адміністрування ― щось підпадає під програму, щось не підпадає?
Перший момент ― чому абсолютно для всіх. Як на мене, це більше лежить у сфері піару, а не соціальної підтримки. Коли ти допомагаєш абсолютно всім, то в тебе є можливість пропіарити цю тему про допомогу всім українцям під час війни. За безпосередньої медійної підтримки ця інформація легше розходиться. Але є певний негатив, коли люди розуміють, що кошти отримують абсолютно всі, а не лише ті, хто справді потребує допомоги. Адже під час війни держава й повинна це робити ― виділяти кошти на конкретні родини, які потрапили у складне матеріальне становище, на дітей, які стали сиротами, також збільшити виплати пенсіонерам, які мають пенсію меншу за 5 тис. грн, та допомогти ВПО. Держава це має робити. Але рішення про тисячу для абсолютно всіх ухвалене саме з позиції піару. Стосовно використання цих коштів, було вирішено, що вони мають піти на українські товари з метою синхронізуватися з "Національним кешбеком". Плюс комунальні послуги і ще кілька напрямів.
"На ці кошти не передбачено окремих статей, їх постійно знімають з інших програм"
Люди по-різному ставляться до цієї тисячі. Хтось бере і перераховує на армію, а хтось каже, що мені від держави нічого не потрібно, і не бере. Якщо людина не скористалася, куди діваються ці кошти?
Немає такого, що кошти залишаються. Тому що сума, передбачена цією програмою, є недостатньою. Вже зараз, враховуючи ту кількість заявок, що були зроблені та які ще будуть зроблені, бачимо, що виділено на 2-3 млрд менше, ніж потрібно. Тому уряд постійно шукає ці кошти, знімає з якихось інших програм, з резервного фонду і потім дофінансовує. Отже, кошти не можуть залишитися, адже цей напрям недофінансований. Але якщо би справді лишилися кошти, то їх перерозподілили б на фінансування інших програм. Треба розуміти, що на ці кошти не передбачено окремих статей, їх постійно знімають з інших програм. Наприклад, цього року зняли з програм підтримки родин із дітьми, підтримки українців, які потрапили у складне матеріальне становище, а також зняли з резервного фонду. Тобто окремої статті немає, а уряд у рамках своїх повноважень здійснює внутрішній перерозподіл цих коштів. У цьому, як на мене, є проблема: з цільового використання кошти перенаправляються на масове використання. Я, до речі, цю тисячу взяв, щоб перерахувати її на оборону держави. Але це роблять менше 10% людей, які отримують тисячу гривень.
Незрозуміла ця "благодійність у квадраті". Мовляв, ось вам благодійність ― і ви можете її використати на благодійність.
Для мене це також загадка. Адже благодійність буває різна, а тут категорії громадян не визначені. Вважаю, що підтримка армії ― це нормальний варіант, куди можна витратити ці кошти. Вони підуть безпосередньо на цільові видатки для оборони.
"Гроші беруться від наших міжнародних партнерів"
У наших слухачів багато запитань. Звідки беруться гроші, як вони розраховуються на цю програму і чим конкретно ми десь підв’язані так, щоб ці гроші "не згоріли"?
Ці гроші беруться від наших міжнародних партнерів. Усі невійськові витрати фінансують саме вони. За рахунок цих коштів була передбачена лише одна програма ― соціальної підтримки. Але уряд вирішив перерозподілити ці кошти. Торік кошти перерозподілялися із програми з розмінування, і виникало питання, яким чином Україна, що має величезну кількість замінованих земель, чомусь не потребує цих коштів, тож ми можемо перерозподілити їх і роздати всім українцям. Виглядає як певний необґрунтований популізм ― зняття з важливих програм і перекидання на таку підтримку.
"Більшість українців обирають найпростіший спосіб витрачання цих коштів ― на комунальні послуги"
Щодо витрачання коштів на українські товари. Це залежить від того, чи приєднаний конкретний магазин до програми "Національного кешбеку", чи здійснив він усі необхідні заходи, щоб зареєструвати відповідні товари. Крім того, сам виробник має відповідним чином зареєструватися у програмі "Національний кешбек" та зареєструвати саме ті шрихкоди. Далі це питання також банків, щоб кошти відповідно перераховувалися. Одне слово, програма дуже складна для перевірки щодо витрачання саме на українські товари. Тому більшість українців обирають найпростіший спосіб витрачання коштів ― це перерахунок на комунальні послуги. Такий спосіб витрачання тисячі зараз на першому місці. У цьому році ще одне нововведення: прибрали частину коштів, які можна було спрямувати на оплату мобільного зв’язку. Це пов’язано з тим, що потім ці кошти можна отримати у вигляді готівки. Також цьогоріч скасована можливість оплати за рахунок цієї тисячі так званих креативних індустрій. Тобто ― якщо раніше можна було купити квиток у театр чи кіно, то тепер такої можливості немає. Трохи почистили, але програма залишається незрозумілою та без належного ефекту.
Працює такий підхід: "тільки людина з проактивною позицією може отримати соціальну допомогу"
З приводу перерозподілу "залишкових" коштів із соціальних програм. Деякі соціально вразливі верстви населення залишаються просто невидимими для держави, тому що у них не все гаразд із документами, наприклад, щось втрачено під час евакуації. Люди є, а держава не може спрямувати на них свою підтримку через прогалини в документації. Тобто ― гроші західними партнерами виділено, але ці виплати не можуть дійти до людей через бюрократичні перешкоди.
Це дуже глобальна проблема. Держава робить такий підхід, що тільки людина з проактивною позицією може отримати соціальну допомогу. Ти маєш збирати документи, підтверджувати умови свого проживання тощо ― усе це лежить на тобі. Тобто проактивна позиція на отримання допомоги часто лягає на осіб, які не можуть ходити і збирати документи через свій стан, наприклад, інвалідність. Отже, нам треба повністю міняти систему соціального захисту ― коли саме держава має стати у проактивну позицію. Є людина, тож визначається її статус, її відповідність критеріям для отримання соцдопомоги ― і допомога надається. У багатьох країнах Європи саме так і відбувається. А у нас часто було так, що активні люди, які відстежували всі ці програми, отримували більшу соціальну допомогу, ніж людина у віці, яка не мала можливості все це "виходити". Це серйозна проблема, яку на сьогодні держава і не намагається вирішити. Адже так просто сказати: "Ось є перелік документів. Якщо ти їх не зібрав, то ти випадаєш із програми ― ми просто тебе не бачимо і вважаємо, що ти допомоги не потребуєш". Можливо, знімаючи кошти із тих соціальних програм, держава навіть створила такі умови отримання певних довідок, які просто неможливо отримати через війну. Тобто держава часто створює дуже багато перешкод для отримання соціальної допомоги. Людина може махнути рукою, бо почуває себе приниженою, коли її ганяють із кабінету в кабінет, щоб поставити печатку чи щось підписати. При тому, що у 90% випадків уся ця інформація у державних структурах є.
"Якщо вам треба купити товари українського та не українського виробника, то їх треба розділяти на два окремі чеки"
Що і як можна оплатити на Укрпошті із зимової тисячі, а також який перелік ліків, котрі можна купити?
На Укрпошті ви маєте можливість оплатити комунальні послуги, а також можете придбати ті товари, що там пропонуються. Як відомо, на руки гроші не дають. Товарів обмежена кількість, але держава хоче максимально контролювати, тому з’являються певні непорозуміння, бо ці товари не завжди продаються за оптимальною ціною. Щодо аптек. Знову ж таки, аптека має бути зареєстрована в системі "Національний кешбек". Ліки можна купити лише українські, причому вони також мають бути зареєстровані у системі. Тому перед купівлею треба дізнаватися, чи препарат відповідно зареєстрований. Важливо знати, що коли вам треба купити товари українського та не українського виробника, то це треба розділяти на два окремі чеки. Якщо товари змішати в один чек, то система не пропустить.
"Держава заохочує обирати саме українські товари, незважаючи на те, це ліки чи інші товари"
Але ж ліки ― це питання не так економіки, як здоров’я. І коли держава у форматі соцдопомоги впливає на вибір ліків, які можна купити, а не тих, які лікують ― здається, тут щось не так у системі?
У нас є багато українських виробників, які виготовляють ліки з діючою речовиною, як в іноземних препаратах. Але різниця в ціні доволі суттєва, іноді у 3-5 разів. І у нас часто таке сприйняття, що іноземні допомагають, а наші ні, хоча це не підтверджуються відповідними дослідженнями. Думаю, тут ідеться саме про економіку. Держава заохочує обирати саме українські товари, незважаючи на те, це ліки чи інші товари. Тому не бачу непорозуміння. Якщо вам ці українські ліки допомагають, то ви можете їх оплатити зимовою тисячею. Якщо вам допомагають інші ліки, неукраїнського виробництва, тоді ви їх купуєте не за рахунок цієї тисячі.
Слухачі пишуть, що на пошті їм пропонують оплатити лише комуналку, а перекинути кошти на армію ― такої можливості немає.
Це питання поставало рік тому. Керівництво Укрпошти говорило, що це свавілля безпосередньо самих поштарів на місцях і що українці мають можливість використати кошти на різні цілі. Ніяких заборон тут немає. Але на практиці працівникам пошти так легше ― переконати людей, щоб вони платили за найпростіше.
