Ілюстративне фото: defence-ua.com
Програма ЄС з передачі Україні 1 млн артснарядів пробуксовує
Наскільки масштабна і серйозна проблема браку боєприпасів і як її можна розв'язати?
Давайте говорити, що коефіцієнт вогневого ураження, на жаль, на користь окупантів. За добу вони можуть випускати від 12 до 15 тисяч артилерійських і танкових снарядів по позиції Збройних сил України. Натомість ЗСУ можуть відповідати 7-8 тисячами максимум. Інше питання, що інтенсивність вогневого ураження окупантів за останній рік значно зменшилася. Якщо у перші місяці війни кількість снарядів, які випускалися по наших позиції, була приблизно 60-70 тисяч, то наразі ця цифра знизилася до 15 тисяч. Тобто і в росіян є певні проблеми з кількістю снарядів і головне логістикою їх постачання.
Щодо проблем Збройних сил України. Налагоджено виробництво Укроборонпромом снарядів 152-го радянського калібру і відповідно 155-міліметрового натівського калібру. Але їхньої кількості недостатньо. Вже другий рік війни, а тої кількості, яка випускається Укроборонпромом за рік, вистачає буквально на максимум місяць інтенсивних бойових дій. Тобто війна поки не стала локомотивом розвитку вітчизняного ВПК і Укроборонпрому, зокрема. Основні спроможності української сторони були направлені, на жаль, не на виробництво засобів ураження, артснарядів та іншого військового спорядження, а на закупівлю. Натомість, коли з'явилася ще одна гаряча точка на світовій політичній мапі, а це Близький Схід, перед українським військово-політичним керівництвом постало питання щодо можливого браку снарядів. Я нагадаю, що програма передачі українській стороні 1 мільйона артснарядів, започаткована країнами ЄС, відверто пробуксовує. Наразі передано не більше 30% від тієї кількості, яка була анонсована. Цього не вистачає навіть для активного характеру оборони, вже не говорячи про контрнаступ. Тому, коли західні партнери закидають нам уповільнений темп контрнаступу, варто говорити про те, що однією з причин є невиконання самими західними партнерами умов постачання для ЗСУ артилерійських снарядів. Бо складається ситуація, коли ЗСУ змушені атакувати ешелоновану російську оборону без прикриття з повітря, без інженерної техніки розмінування і, відповідно, без необхідної кількості артилерійських, танкових і мінометних снарядів, які конче необхідні для придушення вогневої активності російської сторони.
Бракує лише боєприпасів для артилерії чи інші снаряди теж в дефіциті?
Це стосується і 122-х міліметрових, і мінометних, всієї лінійки. Тобто того, що забезпечує вогневу міць Збройних сил України і активний характер оборони. Кількості недостатньо. На жаль, склади зберігання ще колишніх радянських снарядів в країнах Варшавського договору не безмежні, вони фактично вичерпані. Так, розконсервовані заводи з виробництва артилерійських снарядів на території Чехії, Болгарії, але цієї кількості недостатньо, враховуючи інтенсивність боїв на фронті. Бо інтенсивність боїв навіть вища, ніж за часів Другої світової війни. Наші західні партнери виявилися неготовими до цього. По-перше, неготовими до інтенсивності таких боїв і до того, що російська федерація штучно затягує війну і грає на виснаження ВПК України і країн Заходу.
30% на війну – це вже критично
Міністерство оборони Великобританії повідомило, що в РФ наступного року на війну можуть спрямувати до 30% державних витрат. Як це може вплинути на ситуацію на полі бою і чи має ворог дефіцит боєприпасів?
Інформація Міноборони Великої Британії базується на так званому контрольованому витоку інформації російської сторони. Тобто на інформацію, яку "вкинули" російські спецслужби. 30% від загальних потреб – це критичний стан для будь-якої економіки. В часи Першої світової війни, коли цей показник перебільшив 25%, це стало колапсом для російської імперії. Її економіка просто лягла. Союзні країни Антанти тоді витримали навантаження, бо витрати їхньої економіки були до 20%. Тому 30% на війну – це вже критично. Але якщо ця цифра відповідає дійсності, то я не виключаю, що це призведе до стагнації російської економіки і соціальних потрясінь всередині самої імперії.
Стосовно браку снарядів. Так, якщо на початку війни називалася цифра до 15 мільйонів снарядів на складах російської армії, то тепер називається цифра 5-6 мільйонів. Тобто можемо говорити, що є певний брак. Але зниження інтенсивності пов'язане не тільки зі зменшенням кількості снарядів у ворога, а й з успішною роботою українських Збройних сил. Тому будемо сподіватися, що проблем з логістикою в росіян стане ще більше. Тим більше, що вже є досить чудові приклади ураження військових складів російської армії. Великі проблеми окупантів зі снарядами опосередковано підтверджує і характер військово-технічної співпраці РФ з КНДР – це можливість передачі до 300 тисяч артснарядів. З одного боку ця цифра лякає своєю кількістю. Але з іншого боку, цієї кількості вистачить на місяць, максимум півтора. Тобто РФ знов стане перед питанням, а що далі?
А далі прийдеться стикнутися з тим, що ВПК європейський, США і інших країн більш розвинутий і гнучкий, ніж російський. Власне, відоме німецьке підприємство Rheinmetall наразі вже розширило виробництво артснарядів за рахунок введення додаткового підприємства в Іспанії. Це 300 тисяч снарядів. США теж заявили про збільшення випуску снарядів до 2 мільйонів на рік. Плюс, Сполучені Штати уклали договори на постачання артснарядів вже з демократичної Кореї. Мовиться про 500 тисяч. Тому в росіян досить скоро можуть виникнути певні проблеми і з кількістю снарядів, і з їх спроможністю постачання безпосередньо до лінії зіткнення.
А самі росіяни скільки можуть виробляти?
Повідомлялося про 1,5 мільйона снарядів. Але це не правда. Аналітики "Правої справи" проаналізували ситуацію і можу сказати, що наразі в РФ немає таких спроможностей щодо випуску такої кількості снарядів. Подібна цифра називалася у 2007-2008 році, коли не було активної фази бойових дій і, відповідно, не було секторальних і персональних санкцій стосовно підприємств російського ВПК. Наразі вони можуть випускати до 700 тисяч на рік. Так, це велика кількість, але порівняно з можливостями ЄС і США, це в рази менше.
Дмитро Снєгирьов. Фото: apostrophe.ua
З огляду на ситуацію в Ізраїлі, ми можемо відчути брак деяких видів озброєння і боєприпасів?
Певною мірою відчуємо, але Ізраїль є військово-технічним партнером США поза блоком НАТО. Йому кожен рік виділяється приблизно 3,5 млрд доларів. Тому, в незалежності від ескалації на Близькому Сході, в бюджет США вже закладені ці гроші. Це перше. Друге. Про підтримку Ізраїля заявили не тільки США, а й провідні європейські країни. Крім того, ВПК Ізраїлю достатньо потужний, щоб забезпечити ЦАХАЛ необхідною кількістю військового спорядження.
Стосовно українського питання, то вчора ми отримали два чергові транші військово-технічної допомоги. Від США на суму 150 млн і від Бельгії на суму 550 млн. Це більш, ніж показові речі. До цього, буквально тиждень тому, були пакети військово-технічної допомоги від Німеччини на 1 млрд доларів. І аналогічні пакети з боку Великобританії – 155 млн, і Норвегії – 90 млн. Тобто, ці всі суми говорять про те, що сподівання російської сторони на ескалацію військової напруги на Близькому Сході, як елемент відволікання від українських проблем, зазнали нищівної поразки.
