Пресслужба Mari Cheba
Я схожа на Північне море ‒ теж хаотична, творча, у мене постійно щось відбувається.
Ти видала пісню "Тягне", яка відрізняється від попередніх релізів Mari Cheba настроєм, смислами. Розкажи, будь ласка, про "Тягне".
"Тягне" ‒ дуже особиста для мене пісня. Я розлучилася з чоловіком, але не говорю про це в публічному просторі, бо мені треба ще зібратися з думками. Нашу пару багато хто знає, це вісім років життя… Поки що я осмислюю те, що сталося, творчо ‒ записую пісню, готуюсь викласти кліп. Загалом у творчих людей всі внутрішні зміни перетворюються у щось красиве. Якою б некрасивою не була ситуація, пісні вийдуть хороші.
Чула, що до створення цієї пісні долучилися бременські музиканти.
Так, це дуже класна історія. Почалася вона з того, що один справжній музикант з Бремена, Мартін, на початку повномасштабного вторгнення зіграв гімн України на гітарі, записав відео та виклав його в Instagram. Я це відео побачила і написала Мартіну, що перебуваю під Києвом, що нам дуже страшно, але його музика допомагає все це пережити набагато легше. Так ми почали спілкуватися, зустрілися, подружилися. Ми постійно на зв'язку, Мартін теж музикант, у нього є гурт, до того ж хард-рок гурт. Я також познайомилася з вокалісткою його колективу ‒ Карін. Минулого року, влітку, вона запросила мене в гості. Отримати від німкені запрошення ‒ означає, що тобі дійсно довіряють. У Карін будинок під Бременом, у містечку, де народився її дідусь, батько, де мешкають її родичі. Було дуже цікаво там опинитися, побачити справжнє стабільне німецьке життя. І якось Карін каже, що її син Лукас в Берліні займається музикою ‒ працює в студії, пише біти. Тоді я й запропонувала Лукасу разом створити пісню. Електроніку він записав за кілька годин, потім я вже в Україні доопрацьовувала композицію зі своїми музикантами. Це був мій перший досвід інтернаціональної співпраці.
У тебе в пісні є фраза: "Якщо я ‒ риба, яка попалась, то тоді ти ‒ якір, що все тримає". Якою б ти була рибою?
Китом або косаткою. Коли я була у Німеччині, то відвідала острів Бальтрум. Він розташований у Північному морі ‒ найхолоднішому та найбільш нестабільному, бо кожні шість годин відбуваються припливи та відпливи. Воно таке сумбурне… Можливо, саме в такому стані я тоді й перебувала, тому в пісні є алюзія і на острів. Північне море допомогло мені усвідомити саму себе. Було відчуття, ніби тієї миті я була сама серед холодної води. Я схожа на Північне море ‒ теж хаотична, творча, у мене постійно щось відбувається. Між іншим, це Мартін повіз мене на острів, щоб трохи розважити. Цікаво, що громада Бальтрума теж має жовто-блакитний прапор, але на ньому ще є їхній герб. Ніхто цього не знав. І от ми заїжджаємо на острів, а там всюди жовто-блакитні стяги. Я себе відчула як удома.
Якщо раніше я була легкою, повітряною, то зараз в мені дуже багато драми, глибини, якою хотіла б поділитися.
Попередні відеороботи Mari Cheba створювались твоїм тепер вже колишнім чоловіком Андрієм Коренем, ви були дуетом. Після розриву стосунків, кому належить та творчість? Ви якось врегулювали це питання?
Андрій не забирав права, все в мене залишилося. На мою думку, ми добре розійшлися в цьому плані. Але не хочу зараз про це говорити. Всі роботи, права при мені. Гадаю, що в творчому плані розставання пішло мені на користь. Зараз маю дуже талановитого режисера, працюю з Михайлом Сухомлином. Саме з ним будемо доробляти кліп на "Тягне". І це цікавий для мене досвід. Коли працюєш з однією людиною, наприклад, як актор і режисер вісім років, то починаєш розслаблятися. Звикаєш до того, що тебе бачать в певному ракурсі, світлі. З'являються шаблони поведінки. Ти знаєш, що тебе правильно покажуть. А коли працюєш з новою людиною, то маєш ще притертися, побачити, як тебе сприймає інший професіонал. Заразом на себе подивитися по-новому. Для мене це важливий момент.
У твоєму випадку, як приходить притирання?
Взагалі, я вже розумію, якою хочу себе бачити. Ми зробили фотосесію, працюємо над кліпом. У нового режисера своє бачення Mari Cheba, і воно мені зараз дуже імпонує. Якщо раніше я була достатньо легкою, повітряною, то зараз в мені дуже багато драми, глибини, якою хотіла б поділитися. Ми дуже часто відкидаємо свою темну сторону, хочемо бути хорошими, зручними, корисними. Нині це стосується багатьох людей, зокрема і військових теж, які не усвідомлюють, як на них впливає війна, як важко буде з цим впоратись. Оскільки цікавлюся військовою психологією, можу впевнено сказати: ми забагато у собі стримуємо напруги, не хочемо визнати, що не можемо з нею впоратися. Це призводить до серйозних проблем в суспільстві. Творчість якраз допомагає мені з цим впоратися ‒ подивитися на себе зі сторони та провести своєрідну психотерапію.
Ти почала говорити про зміни у житті. Зміни ‒ це завжди рішення. На які саме рішення ти наважилася і чого вони стосуються?
У мене зараз творчість на першому місці, тут нічого не змінилось. Я живу там, де живу. На фоні війни в мене взагалі жодних змін кардинальних не сталося. Єдине, відчуваю внутрішні перетворення, але вони почалися раніше. У мене багато творчих амбіцій, які я довго тримала в собі. У творчих людей є такий момент, що ти ніколи не знаєш, куди тебе приведе твоє мистецтво. Іноді опиняєшся там, де опиняєшся. Але у творчому плані я зараз дуже щаслива. Хвалю себе. Та якби хтось знав, чого це вартувало у житті, то зрозумів би, що бути артистом треба дійсно дуже сильно прагнути.
Лілія Лилик, Радіо Промінь
Якщо раніше могла займатися йогою, медитувати, то зараз духовна практика полягає в тому, щоб бути тут і зараз.
Якщо спостерігати за Mari Cheba від самого початку творчого шляху, складається враження, що останні років десять ти займалась духовними практиками й пошуками себе…
Я постійно цим займаюся, духовна практика щодня. Якщо раніше могла займатися йогою, медитувати, то зараз духовна практика полягає в тому, щоб бути тут і зараз, навчитися приймати реальність без ілюзій. Отримувати нові знання – класно, але це все романтика. Важливо, коли людина починає вивчати й визнавати себе.
Поговорімо про те, що може бути у майбутньому. Якщо помріяти й пофантазувати, якою буде нова Mari Cheba? Можливо, вона вже є?
Не знаю. Те, що можу сказати про себе зараз, то Mari Cheba стала такою, якою була у 2014 році. Знову переживаю той рок-н-рольний, вільний стан. Mari Cheba – людина, яка повністю живе музикою. У мене музика завжди була на першому місці ще з тих часів, коли почала займатися нею професійно. Десь, можливо, це мені допомагало, захищало. Я постійно жила тільки цим. Зараз новий цикл, але вже з набутим досвідом, зі знанням себе, з новими силами, можливостями. Я все роблю по-іншому, більш усвідомлено. Мені дуже подобається мій вік. Те, як я мислю, як мислить моє оточення. Це прекрасний період, коли можеш приділити час дослідженню себе.
У Mari Cheba пісні будуть частіше випускатися, ніж колись?
У мене далі за планом – іще один сингл, він вже готовий. Також я хочу записати свої вірші. Сподіваюсь, на це вистачить ресурсу. Але я налаштована позитивно. Просто треба зрозуміти, куди все це буде рухатись.
Був період, коли ти казала, що втомилася співати про війну і починаєш створювати трип-хоп. Тобто ти постійно змінювала стиль чи тему, ніби люди, які від чогось відмовляються, коли переходять з однієї дієти на іншу. Від чого ти відмовлялася у своїй творчості? І чи справді це треба було робити?
Насправді я не відмовлялась ні від чого. Просто моя творчість має циклічний характер. Тому зараз знову повертаюся якщо не до самого трип-хопу, то до його звучання. Як би я не хотіла, як би не змінювалася, але кручусь весь час десь біля року, трип-хопу, електроніки, зі мною поруч завжди кілька стилів.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
