Фото: Бригада швидкого реагування Національної гвардії України "Рубіж"
Що таке балістична ракета?
Можемо це визначити в порівнянні. До основних загроз, від яких страждають українці, належать передусім ракети, що рухаються по аеродинамічній траєкторії, це траєкторія літакового типу. Вони летять за тими ж законами фізики: здійснюють політ, спираючись на повітря і маючи аеродинамічну поверхню, яка дозволяє підтримуватися у повітрі на певних швидкостях і долати великі відстані. Як правило, цей політ здійснюється горизонтально до землі і підтримується відповідним двигуном.
Що стосується балістичних ракет, то вони, як правило, здійснюють політ по параболі, вистрілюються з максимальною силою, досягають кульмінаційної точки, залежно від докладеної кінетичної енергії. Вони можуть підніматися на значну висоту, як-от балістичні ракети середньої чи великої дальності. Їхня траєкторія подібна до траєкторії снаряда, наприклад, випущеного з міномета. У другій частині своєї траєкторії балістична ракета падає вниз, розганяючись до можливої швидкості. Цим і відрізняються такі ракети — способом запуску й тими законами фізики, які використовуються, щоб задати їхній рух та відповідний напрямок.
Балістичні ракети летять із більшою швидкістю, як правило, надзвуковою. Це дозволяє їм долати відстані за значно менший час. До таких можемо зарахувати С-300, які російські терористи використовують не за призначенням: не для захисту власних міст, а для терору українців на прифронтових територіях. Долітали і до Києва, але то були нові ракети типу С-400 з підвищеною дальністю.
Що стосується 25 березня, уже встановлено фахівцями, що це була ракета "Циркон" — кажуть, що збити її неможливо. Але ЗСУ розвінчують цей міф, як було спочатку і з "Кинджалом". Колектив учених, що розробляли ці ракети, тепер у в'язниці. "Циркон" — гіперзвукова ракета, що розроблялась як протикорабельна. Особливість у тому, що вона летить по змішаній аеробалістичній траєкторії. "Циркон" вистрілюється мінометним стартом, твердопаливним прискорювачем, виводиться в шари розрідженої атмосфери на висоту 30-40 км. У розрідженому просторі вона може розвивати швидкості, які дозволяють їй називатися гіперзвуковою. Це понад 5 Махів. На прикінцевій ділянці вона починає поводитись як балістична ракета. Саме велика швидкість цих ракет і обумовлює складність боротьби з ними.
Ракета "Онікс" — що це за вид?
Це радянська надзвукова універсальна протикорабельна ракета середнього радіусу дії, її основне призначення — застосування в якості протикорабельної зброї. Російські терористи пристосували "Онікс" для завдання ударів по наших прибережних територіях: зокрема, Одеса потерпає від цих ракет. Це ракета середньої дальності, у радянські часи вона мала відстань застосування до 300 км. Нині вона модернізована і має відстань застосування до 800 км.
Ця ракета також може застосовуватися з комбінованою траєкторією. Щоб досягти максимальної швидкості, приблизно 3000 км/год, вона має піднятися високо, на відстань 14-15 км, а на кінцевій траєкторії спускається вниз. Оскільки ця ракета здебільшого застосовується над поверхнею моря, на кінцевій ділянці траєкторії вона летить на відстані 10-15 м від поверхні, що дозволяє їй долати системи ППО.
А що таке КАБи?
Це керовані авіаційні бомби. До розробки й застосування цих бомб російські терористи прийшли у зв’язку з тим, що на первинному етапі широкомасштабної агресії наразилися на шалений опір з боку захисників України, насамперед нашої ППО. Склалася ситуація, що росіяни не могли застосовувати авіацію, щоб завдавати дошкульних ударів авіаційними бомбами. Єдине місце, де вони могли використовувати бомби — це Маріуполь, де застосовувалися вільнопадаючі бомби. Бомба — це страшний снаряд, який несе від 250 кілограмів у тротиловому еквіваленті до двох-трьох тонн, є бомби різних калібрів. Щоб їх застосовувати, розробили спеціальний прилад керування та планерування. Грубо кажучи, приробили до бомби крильця, обладнали нехитрим пристроєм наведення, який дозволяє не високоточно запускати її в район із відстані 50-70 км, що, своєю чергою, уможливлює застосування авіації. Саме бомбами з крильцями, КАБами, росіяни тероризують мирне населення України.
Чому, коли летить балістична ракета, часто це відбувається буквально одразу після сигналу тривоги — або ж система оповіщення навіть не встигає спрацювати? Чи існують способи виявляти загрозу раніше?
Виявляти загрозу балістичного озброєння складно через особливості його застосування. Наприклад, крилаті ракети або той же "Кинджал" запускаються з повітряних носіїв, літаків. Ознакою їх застосування передусім є підйом цих літаків з аеродромів базування у повітряний простір, їхній вихід на рубежі запуску. Ці рубежі російські терористи розташовують або в малонаселених місцинах, або над морями, Чорним чи Каспійським, — зокрема через те, що частка цих ракет падає на їхній території. Усе це помітно наявними засобами розвідки (космічної, радіоелектронної), що дозволяє вчасно виявляти підготовку противника до запусків ракет.
У ситуації з балістикою це набагато складніше, позаяк ті ж системи С-300 чи "Іскандери" переміщуються по землі. Росіяни можуть таким чином таємно готуватися до запуску, й ознак застосування небагато. Подібне трапляється з тими ж таки "Цирконами", що можуть запускатися з території Криму — як із рухомого носія, так і зі стаціонарного об’єкта. Тоді запуск ракети або її рух можна помітити вже на виході на траєкторію польоту, виявити за допомогою радіолокаційних засобів, якщо дальність їхньої дії дозволяє це зробити. Але ці ракети мають таку швидкість, що минають буквально хвилини від моменту запуску, не кажучи вже про мить їхнього виявлення, до того, як вони потраплять у цілі, визначені російськими терористами.
Текст підготувала Кайгородцева Валерія, відредагувала для публікації Юлія Озен
