Радіо здорової людини
— Промінь – це завжди свято, радість, молодість, ініціатива. Там завжди кипить життя, приходять зірки, влаштовуються фотосесії. Як ви відчуваєте цей 59-річний рубіж? Наскільки це зріла радіостанція? Якої ваги вона набрала за ці роки?
Максим Яковенко: Думаю, що нам ще рости й рости! Я не відчуваю цей вік. У нас, справді, і на вихідні, і рано-зранку все і вирує, і кружляє, і співає, і танцює. Радіо здорової людини.
— Здорової, спортивної, креативної, творчої, талановито людини. Насправді вік будь-якої радіостанції не можливо виміряти стажем, віком, ювілеями. Тому що кожен раз медіа оновлюється. Цього вимагає час. І це нещодавно зробив і Промінь, як і все Суспільне. Наскільки оновилася радіостанція, її саунд, її загальне звучання?
Вікторія Польченко: Для мене зміни відбуваються мало не щодня. Якби Промінь був людиною, то в моєму уявленні це була б людина, яка має поважний вік у паспорті, але яка щодня вдосконалює свої знання, свої вміння. Вона знає, що відбувається у тих, хто нещодавно отримав паспорт. І мені дуже подобається, що сама команда Променя любить вчитися. Це найголовніше. І навіть якщо щось не вдається, дуже важливо, як на мене, зробити таку атмосферу в команді, щоб хотілося виправляти помилки. Не закриватися в собі, а йти на контакт з колегами, йти на контакт із суспільством та відчувати задоволення від того, що вдалося.
Для мене також дуже важливо, що саме завдяки нашому продакшну ми не обмежуємо наші дії тільки в межах Радіо Промінь. У нас є дуже багато проєктів, які виходять за рамки Радіо Промінь. Саме за допомогою продакшну. Мені здається, що на Радіо Промінь гарні голоси, розумні голови, сучасне мислення – дуже пластичне і дуже креативне. Колеги і справді виходять за рамки існування радіо. Вони йдуть і несуть оці промінці на кожен канал Суспільного.
— Оскільки ви музична радіостанція, ви повинні бути в спайці з шоу-бізнесом, який не стоїть на місці і постійно розвивається: нові звуки, нові формати, нові терміни. Не пісні, а треки, композиції. Ми розуміємо, що кожному часу – свій звук і свої ідеї.
Вікторія Польченко: І мені дуже приємно, що у нас вже кілька років є програма "Промінь рекомендує". Збирається команда – виконавчий продюсер Максим Яковенко, продюсер цього проєкту Віталій Клімов, головний музичний редактор Олег Головаха і відбирає все нове, що є. І ми, з огляду на наш досвід, на те, що ми переслухали терабайти музики, можемо відібрати пісні і відчути – вони можуть сподобатися. Ми дивимося на одну композицію з різних точок зору – музичного редактора, літературного редактора, аудиторії. А що нового принесе ця музика? Що я відчую?
Нової музики нині дуже багато
— З віком і досвідом ви можете вловити те, що роблять зовсім юні зірочки? Чи вдається вам йти за ними?
Максим Яковенко: Зараз дуже багато класного матеріалу. Ми намагаємося шукати саме пісні, твори з хорошими текстами. Нової музики нині дуже багато: щотижня у нас виходить в ефір 20-25 нових пісень, а відслуховуємо ми ще більше.
Максим Яковенко. Фото: Анастасія Мантач
— Як ви знаходите ці пісні? Вам надсилають їх на якусь скриньку?
Максим Яковенко: Є сервіси, які збирають новинки. Ми підписані на них. Віталій Клімов, який є продюсером проєкту "Промінь рекомендує", відшуковує ці пісні, зв’язується з артистами. Іноді вони дуже дивуються, коли чують, що їм телефонують з Радіо Промінь і хочуть їхню пісню. Ми шукаємо здебільшого ці пісні. І за останні рік-два суттєво змінилося ставлення музикантів до радіостанцій.
"У багатьох радіостанцій в базі близько 600-800 треків, а у нас – 2 000"
— Але ви не перейшли повністю на формат ФМ станцій з ротацією пісень?
Максим Яковенко: Ротація пісень є. Це переважно хіти. Є треки, які звучать менше. Ми сучасна ФМ радіостанція. Але у багатьох радіостанцій в базі близько 600-800 треків, а у нас – 2 000.
— І ви зберегли класичні програми, зокрема, Олексія Когана з його "Меломаном".
Максим Яковенко: З 1992 року виходить ця програма.
— 1992 року, нагадаю, відбулося одне з перших оновлень Променя.
Вікторія Польченко: І це був, як на мене, зоряний час Променя. У 1992 році я почала слухати Промінь. І для мене він став відкриттям: як може так сучасно звучати українська музика?
Вікторія Польченко. Фото: Анастасія Мантач
— І Максим вже був тоді долучений до створення культових програм. Наскільки згодився той досвід, коли ти знову повернувся на Промінь, як очільник?
Максим Яковенко: Згодився. Я розумію процес, як будується радіо, як будується продакшн. Найвищий пілотаж – це коли ти щось придумуєш і одразу розумієш, як воно повинно звучати, коли ідея з твоєї голови втілюється в продакшні.
"Майже 100 відсотків у нашому ефірі – українська музика"
— Усі дуже хочуть високі рейтинги, змагаються з конкурентами. Чи ви женетеся за рейтингами? Якщо так, то куди прибігли?
Максим Яковенко: Ми хочемо бути серед топ станцій. Але все одно у нас є місія – просування нової і, насамперед, української музики. Майже 100 відсотків у нашому ефірі – українська музика. Такого майже ніхто не робить.
— Є й зарубіжна?
Максим Яковенко: Саме в згаданій програмі Олексія Когана. Це – світовий джаз.
— Хоча варто сказати, що він дав дорогу, дав старт і безлічі українських джазменів. І це також одна з ваших заслуг.
Вікторія Польченко: Також раз на рік ми готуємо для європейської аудиторії 30-хвилинний мікс Europe's Biggest Dance Show.
Максим Яковенко: І навіть є фідбек. Одна зі слухачок писала нам, наскільки була здивована, їдучи Лондоном, слухаючи ВВС, почула позивні Радіо Промінь.
— Чиї голоси звучать в сучасних позивних Радіо Промінь?
Вікторія Польченко: Це українські музиканти, серед яких і Олег Собчук, і Христина Соловій, й Іван Леньо, і Даніела Заюшкіна. Пам’ятаю, ми зібрали в студії музикантів, і ми попросили їх додати щось своє до маленької мелодії, яка у нас була. Заспівати так, ніби вони співають свій найкращий трек. Всі ці музиканти різні за характером. І наш продакшн, залишаючи мелодику, постійно оновлює саунд. І наш плейлист також оновлюється. І щоб звучання було цілісним, ми робимо оновлення кожні пів року.
Спорт – фішка Променя
— Промінь – це не лише музика, а й спорт. Усі, хто не має можливості дивитися знакові чемпіонати, слухає Промінь. І це теж ваша фішка.
Максим Яковенко: Так, це наша фішка. Жодна ФМ радіостанція не має спортивної редакції. Не має прав на трансляцію. Не має кореспондентів на Олімпіадах чи на інших спортивних змаганнях. У нас працюють дуже круті спортивні журналісти.
— Один із них – Олександр Монзолевський нині в ЗСУ. Варто це згадати. Як ваші слухачі нині спілкуються з вами?
Вікторія Польченко: Будь-який спосіб зв’язку ми підтримуємо. Щодо фідбеку. Я пам’ятаю, як ми переживали, коли під час блекаутів потрібно було давати трансляцію футбольних матчів. І постійно думали – чи на часі це, адже у людей немає електроенергії. Але нам писали люди, що наша футбольна трансляція повертала їх до життя. І в темряві вони відчували, що поряд з ними люди, об’єднані і футболом, і єдиним меседжем Перемоги.
Усе, що звучало на Промені навіть до 1992 року, можна почути
— Розкажіть про проєкт Радіоточка.
Вікторія Польченко: Ми пишаємося тим, що все, що звучало на Промені навіть до 1992 року, можна почути завдяки цьому проєкту. Як він виник? Ми, перебираючи музичну базу, зрозуміли, що зібралося дуже багато пісень, які є золотим пісенним фондом України.
Максим Яковенко: Здебільшого це пісні з нашої фонотеки. Пісні, які писалися в Будинку звукозапису.
Вікторія Польченко: Насправді дуже важливо, принаймні музикою, об’єднати всю Україну. І мені здається, що нам це вдається.
