Капітолій – Будинок Конгресу США на Капітолійському пагорбі у Вашингтоні. Фото: commons.wikimedia.org
Це було би неможливо, якби Трамп був проти
— Республіканці, очевидно, якби не проголосували і цього разу за пакет допомоги Україні, стали б заручниками колосальної історичної провини.
Треба підкреслити роль самого спікера Палати представників Майкла Джонсона, який, до речі, вже кілька разів в минулому підкреслював, що він підтримує Україну і виступає проти Путіна, Росії. Він, звичайно, був своєрідною маріонеткою Трампа. Але, попри все це, він усе-таки набрався мужності й зрозумів історичну важливість цього моменту. Так що йому треба віддати належне, що він усе-таки виявив певну мужність. Звичайно, це було би неможливо, якби Трамп був проти. І треба теж тоді спитати, чому саме Трамп змінив свою думку чи, можливо, просто виявив не зацікавлення в цій справі? Я не переконаний, що Дуда його переконав, бо його, фактично, ніхто не може переконати: якщо він вперся і тримається певної позиції, то він буде триматися цієї позиції попри все. Я, схильний до того, що, з однієї сторони, він тепер замішаний в цій судовій справі, яка відвертає його увагу. А можливо – це просто спекуляції з моєї сторони – що подальше ігнорування цього питання може кинути на всю Республіканську партію, включно з ним, погане світло. Можливо він це зрозумів і прийшов до рішення, що краще підтримати Україну, ніж не підтримувати – бо це погано. На нього міг вплинути теж і цей фактор. Але, знову ж, це чисто спекуляція з моєї сторони. Величезна більшість аналітиків, коментаторів, журналістів, газет, журналів постійно за останні кілька тижнів писали, що обов'язково треба підтримувати Україну, що це буде фатальна помилка зі сторони Америки, якщо вона такого не зробить. Так що публічний тиск був величезний. Я такого давно не бачив. Це вплинуло на Трампа? Мало би вплинути. Але, звичайно, ми не знаємо. Трамп – це людина-демагог, популіст. Коли йде мова про політику, то він непередбачуваний, але його можна передбачити в тому сенсі, що він реагує на те, що йому особисто погано або добре. Він не керується якимось високими ідеалами, він не керується якимось переконаннями політичними. Це людина, яка спонтанно реагує на обставини і ухвалює рішення: чи мені корисно, чи не корисно. Можна тоді прийти до висновку, що він чомусь ухвалив рішення, що йому вже ця справа стає не корисною. Рейтинг Байдена дещо зріс і можливо, що Трамп, як й інші республіканці, прийшов до певного розуміння, що треба ситуацію міняти і перебрати ініціативу на себе і таким чином вони можуть похвалитися тим, що врятували Україну. Досі це був винятково демократичний розум.
Трамп не заважав спікеру Джонсону
— Таких запеклих ультраправих трампістів кілька. Наскільки вони сильно можуть впливати на позицію республіканців у подальших голосуваннях щодо України?
Вони все-таки представляють меншість, навіть досить велику меншість. Цих дуже-дуже радикальних радикалів буде 20-40 приблизно. Їхні прибічники готові їх підтримати, але вже більш-менш умовно. Вони не безапеляційні радикали. Так що впливати на політику вони можуть, як і тепер впливали на дискурс, вони говорять речі, які дуже часто є дурницями. Але, беручи під увагу вплив соцмереж у теперішній Америці – Марджорі Тейлор Грін може щось сказати про біолабораторії в Україні – кожна людина твереза знає, що це нонсенс, але не кожен американець належить до цієї категорії й може дуже легко повірити. Так що вони впливають до тої чи іншої міри на дискусії, на питання, про які говорять медіа. Але, попри те, вони все-таки є меншістю – не забувайте, що вони впливали на це питання підтримки України не тому, що більшість республіканців була за. Хоча з'ясувалося, що більшість республіканців так і проголосувала "проти" (йдеться про голосування у Палаті представників Конгресу США, де саме у фракції республіканців незначна більшість все-таки проголосувала проти допомоги Україні. Натомість у Сенаті Конгресу США більшість фракції республіканців проголосувала "за" – ред.) Це (у Палаті представників – ред.) було приблизно 50 на 50%. Вони погрожували відставкою самого Джонсона і їм це не вдалося, але це було реальним, і Джонсон це розумів. І тільки коли Трамп виявив свою підтримку Джонсону – це було тиждень тому, вони разом сфотографувалися – то меседж Ґрін та її колегам був досить явним, що Трамп не буде заважати Джонсону. І таким чином вони мали би теж його послухати. Їхній вплив ситуативний. В цьому випадку він був міцний, це не означає, що він в майбутньому такий самий буде.
Джонсон міг стати союзником сатани
— Ви погоджуєтеся, що тут зійшлися просто зірки і у Джонсона все дуже вдало склалося?
Так, я із вами повністю згоден. Джонсон скоріше чи пізніше зрозумів те, що йому говорили різні газети, аналітики, коментатори, що це історичний момент і перед ним великий вибір: він може стати союзником сатани або союзником добра. І він це зрозумів, я так припускаю, під впливом тих факторів і ухвалив рішення, що просто йому неможливо не ухвалити таке рішення позитивне. Звичайно, ми не знаємо точно, це все припущення, але, я думаю, вони переконливі. Бо він дійсно має бути віруючою людиною і важко уявити, що людина, яка є переконаним християнином, могла би проголосувати проти такого заходу. Інша річ з Трампом. Він кілька тижнів тому сказав, що Біблія – це його найулюбленіша книжка. Але це, звичайно, посміховисько. Я не зовсім переконаний, що він, як і Путін, особливо вірять в те, що проповідують. Але Джонсон – це інший тип людини, він здається вірянинуючим і серйозним християнином, який переконаний, що, принаймні, до певної міри треба поводитися по християнськи.
За тиждень-два почнуть надходити в Україну зброя, амуніція і ракети
— Байден після свого підпису знову почне обставляти справу такими чином, що "ми ж допомогу надали, далі – "червоні лінії" (для України – ред.) і далі оце боягузтво: не спровокувати рашистів на якісь радикальні дії. Як ви думаєте?
Скоріше ні. Якби Україна хотіла атакувати, щоби напасти, щоби уразити військові чи інші цілі у самій РФ, там були б певні зауваження зі сторони Білого дому. А коли йде мова про Крим, який все-таки визнається частиною України, бо це окупована територія, я думаю, ставлення дещо інше – воно є і залишиться таким. Так що я певен, що за тиждень, може за два почнуть надходити в Україну зброя, амуніція і ракети.
"Американці самі точно не знали, що вони хочуть від цієї війни"
— В американському політикумі є – або хоча б у частини – є усвідомлення, що вони все-таки винні перед українцями за це зволікання. Чи такої провини немає?
Звичайно, що є. Але це, переважно, серед журналістів, аналітиків, професорів, інтелектуалів, ті, хто постійно пише по цій справі. Вони повністю розуміють, що Америка мала нагоду дійсно допомогти Україні і можливо навіть і допомогти до тої міри, що Україна би перемогла ще півроку, а може навіть рік тому. І Байдена постійно критикують – всі, до речі, не тільки республіканці, але теж і демократи та інші – що він замало, запізно завжди давав і дає. Те, що проголосували цей законопроєкт, є добрим прикладом, що могли би це зробити ще півроку тому, якби Байден притиснув би всіх. До речі, він тоді мав інші можливості. Він багато тут зробив поганого чи, принаймні, не доброго. Республіканці, на жаль, не допомогли справі, так що весь американський політикум тут скомпрометувався: мав нагоду зробити щось позитивне, мав нагоду конкретно допомогти Україні, мав нагоду призвести, можливо, навіть і до суцільної поразки Росії. Але такого не зробив з різних причин. Тут є просто механізми демократії, які є повільні, які інколи йдуть туди, інколи сюди. Це один фактор. Інший фактор – американці самі точно не знали, що вони хочуть від цієї війни: чи хочуть вони української перемоги, чи хочуть російської поразки… Про це говорили республіканці, вони не раз критикували Байдена за те, що в нього не було виробленого плану. Вони теж плану не мали. Головний фактор, який впливав на Байдена, як і на багатьох республіканців – це те, що вони боялися і далі бояться російської поразки, що б це не означало. Знову ж таки не зовсім зрозуміло, що це мала би бути за така поразка. Але вони цього бояться: бояться розпаду великої держави, бояться, що ядерна зброя потрапить до рук терористів, бояться масових хвиль втікачів – вони цього шалено бояться, як і, до речі, європейці. Готові допомогти, але може забагато, питають, може це замало?! А може так, а може інакше… Якби Захід нарешті зрозумів – і він до того вже доходить – але якби нарешті і конкретно зрозумів, що то йде мова не тільки про Україну, не тільки про померлих українців і загиблих, а йде мова, зрештою, про Захід та про його існування, існування, в якомусь морально духовному сенсі слова, але конкретне фізичне існування Заходу, конкретне фізичне існування Європейського Союзу, НАТО… Певні країни вже до того доходять. Певні сили в певних країнах теж до того переконання доходять, але ще не всі. І це, звичайно, гальмує справу і гальмувати буде, аж поки нарешті не розуміють, що йде мова не тільки про Україну, але про себе.
І слабкість, і сила Трампа
— Є така думка: "Що таке Трамп? Якщо йому щось не сподобається в поведінці Путіна, він може, як Верховний Головнокомандувач Збройних сил США віддати наказ абсолютно "бахнути" по території Російської Федерації. Така в нього вдача, не з тієї ноги встав і, відповідно, алгоритм дій у нього змінюється". А ви як думаєте?
Це правда. Він непередбачуваний, і на цьому наголошують різні експерти. Навіть кілька місяців чи кілька тижнів тому про це сказав сам Борис Джонсон – британець (експрем'єр Великої Британії – ред.). І це розуміють американці, це розуміють європейці. В тому є, звичайно, і слабкість, і сила самого Трампа, що він, в принципі, готовий на все. І це залежить від його почуттів і його переконання в будь-якому моменті. Чи він готовий "бахнути" по Москві? Можливо. З іншого боку, так само можливо, що він готовий повністю віддати Україну Росії – це не виключається. Так що це все залежить від його моментальних почуттів, які він відчуває в будь-які ситуації.
Усе вирішити за 24 години… Абсурд, але типово для Трампа
— Ідея, яка періодично з'являється у Трампа: мовляв, посадити Путіна і Зеленського за стіл перемовин і ціною навіть втрати української території, як він собі прогнозує, закінчити війну за 24 години. Безумовно українській лідер категорично проти цього, ми територіями не торгуємо і цей варіант абсолютно апріорі не придатний для обговорення.
Звичайно, що не придатний, але те, що він наголошує, що міг би це все вирішити за 24 години… Це абсурд, але це типово для Трампа: він постійно наголошує, підкреслює, який він геніальний, який він прекрасний, який він розумний. Він переконаний – мені здається, що переконаний – що він дійсно міг би таке диво зробити за один день, за одну добу. Це просто абсурд. Він міг би натиснути на українців – це правда. Але так, як він каже, він готовий був би теж притиснути самого Путіна. Однак це, звичайно не вирішить ніякої справи за кілька годин. Це все нереально з його сторони. Але це типово для нього, це дуже типово, що він переконаний, що він все може.
Олександр Мотиль. Фото з відкритих джерел
Можливому президентові Трампу виступати проти підтримки України буде дуже ризиковано
— Чи буде це останній перед президентськими перегонами, перед можливою перемогою Трампа – якщо, звісно, таке трапиться – останній військовий пакет такий масштабний великий для України? Як ви думаєте, військова підтримка України може зберегтися після президентських виборів, незалежно від того, хто переможе?
Я думаю, що так. Якщо виграє Байден, то напевно, військово триватиме. Але навіть якщо виграють республіканці, якщо виграє Трамп, то він вже виграє в ситуації, де республіканці все-таки підтримали цей пакет (допомоги з боку США для України – ред.). Йому тоді відвернутися від цього і сказати, що "ні, я проти підтримки України" – це буде політично вже дуже ризиковано. Інша річ, що він тоді вже буде президентом і, в принципі, може собі багато іншого дозволити. Але, я думаю, що скоріше так.
КОНТЕКСТ
Сенат Конгресу США 23 квітня 2024 року переважною більшістю голосів схвалив законопроєкт щодо надання фінансової та військової допомоги Україні на суму понад 60 мільярдів доларів. Законодавці підтримали скорочення процедури розгляду пакетів про допомогу Україні, Ізраїлю і Тайваню. Це дозволило провести швидке обговорення за 30 годин із обмеженим часом для кожного сенатора. Законопроєкт набрав 79 голосів "за". "Проти" проголосувало 18 сенаторів. Таким чином, обидві палати конгресу США – Палата представників і Сенат – схвалили документ.
20 квітня 2024 року Палата представників Конгресу США проголосувала за законопроєкт щодо надання фінансової та військової допомоги Україні на суму понад 60 мільярдів доларів. "За" проголосували 311 конгресменів, "проти" – 112. Документ розглянули в Сенаті Конгресу США як зміни до сенатського законопроєкту про міжнародну допомогу США, який був ухвалений у лютому нинішнього року. Це спростило затвердження пакету допомоги Україні в Сенаті.
Президент США Джо Байден 24 квітня 2024 року підписав ухвалений обома палатами Конгресу документ.
Також 24 квітня США оголосили про новий пакет військової допомоги для України, який сягає 1 мільярда доларів. Зокрема, він включає засоби ППО, артилерійські боєприпаси, бронетехніку і протитанкову зброю. Про це йдеться у пресрелізі, який опубліковано на сайті Міноборони США.
