Заяви Путіна про мир — це не мирні переговори, а пропозиція для України здатися — Шелест

Заяви Путіна про мир — це не мирні переговори, а пропозиція для України здатися — Шелест

Україна підписала двосторонні безпекові угоди з США та Японією, які стали унікальним прецедентом. В Італії на саміті G7 нарешті надломилася крига щодо заморожених російських активів. А попереду запланований саміт миру в Швейцарії. На цьому тлі президент Росії Володимир Путін заявив, що нібито готовий до мирних переговорів, але має умови, зокрема Україна має вивезти свої війська з тимчасово окупованих Росією регіонів.  Втім такі заяви — "це не мирні переговори, а пропозиція для України здатися", констатувала в ефірі Українського радіо директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики "Українська призма" Ганна Шелест. Вона пояснила: подібні заяви очільника Кремля про переговори відбувалися щоразу, коли він розумів, що ситуація на полі бою може бути не на його користь, бо Україна отримувала новий тип озброєння від партнерів.

0:00 0:00
10
1x

Робочий візит президента України Володимира Зеленського до Італії для участі у Спеціальному засіданні G7. Фото: president.gov.ua

Путін заговорив про умови щодо миру 

Виступаючи в Міністерстві закордонних справ 14 червня, Путін висунув нібито умови для припинення бойових дій. Він заявив, що нібито готовий до мирних переговорів, але для цього вимагає від України вивезти свої війська з тимчасово окупованих росіянами регіонів, які Кремль вважає своєю територією. Це Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізька області у межах адміністративних кордонів. І вкотре повторив, що Україна повинна повідомити про відмову від вступу в НАТО. Мовляв, якщо ці умови будуть виконані, то Росія негайно припинить вогонь. Здавалося б, нічого нового, але новина полягає в тому, що саме зараз він вкотре таке озвучив. Чи не здається вам, що це не випадково відбулося напередодні саміту миру, де Росія не буде присутньою, але інформаційно Путін доніс позицію Російської Федерації, з якою вони нібито готові виходити на якісь переговори?

Ситуація навіть ще більш складніша. Звичайно, що це відбулося саме напередодні саміту. Останній місяць російська дипломатія дуже активно працювала над тим, щоб його зірвати. Було  достатньо делегацій по всьому світу, вмовляли країни Глобального Півдня не приїжджати. І один з аргументів, який працював на деякі нейтральні країни — це про те, що "ми не запрошені".

І тут, звичайно, йому потрібно було продемонструвати на фоні всіх обстрілів України, що насправді, вони хочуть миру, от наші умови, а українці не хочуть.

Але другий фактор — це те, що це відбулося відразу після підписання безпекових угод зі Сполученими Штатами, з Японією, з низкою інших держав і з передачею нового озброєння відразу після "Рамштайна". А Путін в попередні два роки, зазвичай, говорив про переговори щоразу, коли він розумів, що буквально за тиждень і ситуація може на полі бою бути не на його користь, бо Україна отримувала якийсь новий тип озброєння.

Путін наголосив, що Україна має вивести війська з території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей в адміністративних кордонах. Мантру про позаблоковий статус в Кремлі повторюють давно, але чи не здається вам, що Путін окреслив той максимум, що вони вимагають задля того, аби, якщо колись і будуть переговори, то виходити з максимальних позицій? Адже він розуміє, що доведеться йти на поступки.

Це не нова вимога, тому що коли ухвалювалося рішення щодо включення окупованих територій в склад Російської Федерації рік тому, то там теж прописувалася фактично вся територія цих регіонів, через що ще тоді і юристи, і військові сперечалися, що Путін на всій міжнародній арені буде говорити про те, що фактично він зараз йде захищати ті території, а не додаткові завоювання будуть відбуватися. Так само, як свого часу відбувалося із Донецькою і Луганською областю, коли перед 2022 роком постійно лунали заяви про те, що вони збираються "визволити" всю територію цих областей.

"Це не мирні переговори, а пропозиція для України здатися"

На вашу думку, на саміті миру буде якась реакція на те, що заявив сьогодні Путін?

Реакція, навряд чи, але обговорення буде, бо ми прекрасно розуміємо, що там є низка держав, які мають більш стабільний діалог з Москвою, які представляють себе як нейтральні, які хотіли би почути обидві сторони тощо. І відповідно уявити, що ніхто з них не згадає про цю ініціативу було би просто неможливо. Питання в тому, наскільки нам вдасться дуже швидко продемонструвати, що тут немає чого обговорювати, що це не тому, що Україна не готова до переговорів, а тому, що те, що вимагають — це не мирні переговори, а пропозиція для України здатися.

На саміті G7 нарешті надломилася крига щодо заморожених російських активів 

В Італії відбувся саміт G7 в Італії. Що найголовніше ми отримали після цього саміту?

Найголовніше, що ми отримали, — це, звичайно, рішення щодо можливості використовувати відсотки від заморожених російських активів. І дуже важливо, що це було прийнято не суто на рівні Європейського Союзу, а що це був саме G7. Бо там є і Японія. І тут не питання, в якій країні скільки цих грошей перебуває чи в якій валюті. А те, що ми демонструємо, що це не суто Сполучені Штати і Європейський Союз, а що є і Канада, і Японія, що коаліція набагато більша. А відповідно на ці країни можуть орієнтуватися і інші, навіть якщо ці гроші будуть позикою. Тож крига надломилася. І ми знаємо, наскільки важко було для всіх країн взагалі погодитися на використання російських активів. Бо хтось боявся, що порушиться міжнародна валютна система. Хтось боявся, яким чином раптом така велика кількість грошей може вплинути на соціально-економічну ситуацію. А хтось був, в принципі, під впливом. І саудівські, і китайські представники телефонували до країн Європейського Союзу і говорили: "Звичайно, ви можете це зробити. Але ми не можемо гарантувати, що ми не заберемо всі свої гроші з ваших банків, бо ми не будемо впевнені, як ви з ними будете далі поводитися". У цьому випадку достатньо серйозно, бо ми говоримо про достатньо великі суми, і якщо раптом їх забрати з банків Бельгії, це може призвести до краху банківської системи. Тобто всі розуміють довгострокові наслідки. А беручи до уваги, що великі гроші, особливо, коли ми говоримо про державні гроші, то не завжди вони в демократичних країнах маються на їх рахунках. І, відповідно, вони прекрасно розуміють, що санкції за права людини чи ще за щось завжди можуть бути накладені і на них. І до цього ці суверенні капітали — це завжди була "священна корова", яку ніхто не чіпав. Максимум її заморожували. Такі прецеденти були і під час Другої світової війни. Але не віддавали комусь іншому. А в цьому випадку це вперше, коли рішення приймається щодо передачі комусь іншому.


Робочий візит президента України Володимира Зеленського до Італії для участі у Спеціальному засіданні G7. Фото: president.gov.ua

"Безпекова угода з США значно відрізняється від інших наших угод"

Сполучені Штати стали 17-ю країною, яка уклала договір з Україною на 10 років. Володимир Зеленський сказав, що "ми підписали найміцнішу угоду зі США від початку нашої незалежності". І додав, що це найсильніша угода з Америкою, є юридично зобов'язуюча частина угоди, є абсолютно корисні деталі по ППО, по літаках. Зафіксували, що Америка допомагатиме Україні в постачанні ескадрильї винищувачів". Ваша оцінка підписання цієї угоди? І чому Штати аж стали 17-ми? 

США не хотіли обмежитися просто передачею якоїсь військової допомоги. Це вони роблять в рамках "Рамштайну", а також безпекової угоди про стратегічне партнерство між Україною і Сполученими Штатами, яка в нас є. Вони хотіли, щоб ця угода достатньо значно відрізнялася від інших угод, які між нами є. Тому там є і про реформи, і про військово-технічне співробітництво та можливості спільного виробництва зброї. Це все потребувало більш детального узгодження, ніж просто фіксування, що "ми завжди будемо з вами, давайте дружити". Крім того, це потребувало деталей і формату — це все ж таки частина законодавства, а не просто меморандум. Тому все це і зайняло певний час для того, щоб максимально задовольнити обидві сторони.


Володимир Зеленський та Джо Байден. Фото: president.gov.ua

Якщо говорити про виконання цієї угоди, чи залежить її виконання від того, хто буде очільником Білого дому? Чи матиме право денонсації цієї угоди в односторонньому порядку, наприклад, наступний президент США, якщо він вирішить не працювати згідно з цією угодою?

Теоретично, на жаль, так. Там є одне положення, яке може дати таке право. Це не так автоматично може відбуватися, але деякі спостерігачі говорять, що там є дуже схожа на іранську угоду стаття, яку можна використати саме таким чином. Водночас це достатньо складна угода для того, щоб просто одним розчерком пера, сказати, що ми беремо і виходимо. Тому що зараз вона може запустити процеси, зокрема по ВПК, які неможливо буде просто взяти і відгорнути назад, бо вони вже стануть частиною інших законодавчих актів і частиною економіки. Саме тому Державний департамент дуже бажає залучити не тільки великі компанії, а й малі і середні військово-промислові компанії, які готові на більші ризики і які вже готові починати співпрацювати з Україною.

Безпекова угода з Україною — це унікальний прецедент для Японії 

Щодо угоди з Японією, то для самої країни це певною мірою теж історична угода з огляду на стан Японії і її шлях у військовому співробітництві після Другої світової війни.

Це унікальний для Японії прецедент, бо після закінчення Другої світової війни, по-перше, юридично Японія досі є в стані війни з Російською Федерацією, а по-друге, вони не мають збройних сил. Це було обмежено їх конституцією. Відповідно, для них будь-яка військова допомога, це є вже безпрецедентним кроком. І ми побачили, як за останні два роки змінилася японська політика щодо України, щодо Російської Федерації, щодо себе. Там дуже серйозні дискусії. І те, що зараз вони підписують таку серйозну угоду, це дійсно є для них безпрецедентним з точки зору взагалі зміни бачення себе і безпекової архітектури у світі.


Фуміо Кішіда та Володимир Зеленський. Фото: president.gov.ua