Фото надане артисткою
Автентика – це найбільша цінність, ми не маємо загубити її
Ти хотіла займатись соціальною психологією – а опинилась в світі мистецтва і стала співачкою. Чи легко було для тебе змінити вектор?
Я вважаю, що в житті все стається так, як має бути. Тому я не опиралась. Вважаю, що це доля. Навіть якщо ти спочатку трішки не туди пішов, Господь тебе поверне на ту стежку, яка для тебе визначена. Я вважаю, що в моєму випадку все сталося так, як і мало бути. І я щаслива.
Ти – онука відомої фольклористки і збирачки народних пісень Полісся. Як ти ставишся до того, що говорячи про тебе, люди постійно згадують її? Ти пишаєшся цим – чи навпаки, не хотіла би перебувати в її тіні?
Ні, звичайно, мені це приємно! Бабуся була берегинею фольклорної пісні. І мені насправді пощастило народитись в такій родині. Моя бабуся співала, і батьки також. В дитинстві це сприймалось як належне і не цінувалось особливо. Але вже в старшому віці прийшло величезне усвідомлення, який це подарунок долі. І коли бабусі не стало, в мене був шок – наче ось її не стало, і це все зникне. Мабуть, з того часу я і почала до цього так сумлінно ставитись, і більше співати автентичні пісні.
Автентика – мабуть, це найбільша цінність, тому що у вирі всіх сучасних тенденцій і подій зараз багато виконаців, які використовують в своїй музиці етномотиви. Але все ж таки ми не маємо загубити автентику, пам’ятати її. А я її дуже добре пам’ятаю – тому що зростала в такій атмосфері. Тому я дуже пишаюсь, що мою бабусю згадують. І навіть на концертах я завжди бабусю згадую. Говорю, де були записані ті чи інші пісні, від кого.
Для своїх пісень ти використовуєш фольклор саме рідного Полісся чи також матеріали з фольклорних експедицій до інших регіонів? Чи є в тебе якісь улюблені перли?
В основному мій репертуар – це бабусині пісні, поліська манера співу. Але пісні є і волинські. Коли я вивчаю якусь пісню, то я слухаю бабусин спів і якісь особливості виконання намагаюсь відтворити правильно. Також на Поліссі є дві інші яскраві виконавиці – Домініка Чекун і Уляна Кот. В мене також є пісні з їх репертуару.
Щодо моїх улюблених – важко так одразу сказати. Мабуть, це буде перша пісня, якої моя бабуся колись навчилась від своєї бабусі Наталки (бо вона в ранньому віці втратила батьків, і її виховувала бабуся). І от, власне, моя бабуся перейняла пісенний репертуар від своєї бабусі. В нас якось йде через покоління (сміється). І перша пісня, якої вона навчилась – це "Вийду я, вийду".
А можеш зараз заспівати шматочок?
Можу заспівати! (співає)
Дякуємо тобі, твоїй бабусі, прабабусі і всій родині за ці скарби. Дякуємо за творчість! Сьогодні ми презентуємо трек "Зозуленько". Що ми маємо про неї знати?
Це авторська пісня. Створена вона була дуже просто і дуже швидко. В мене є хороший знайомий Петро Берестенко, який мені надіслав демку з музикою. І за хвилин 15 мені якась асоціація прийшла з пташкою – зозулею. І дуже швидко написалися слова.
Взагалі, зозуля – це символ кохання. Про цю пташку колись говорили, що вона виступає посередником між закоханими і доносить їхні голоси одне одному. Власне, сама ця пісня про кохання, розлуку. Знову ж таки – вона авторська, але черпає етнічні мотиви і гармонію.
Слухати трек "Зозуленько (за участі Petro Berestenko) Галини Куришко, як і багато інших прем’єр, можна в плейлисті "Промінь Рекомендує 2024" на Spotify.
