Фото надане артистом
Мені здається, що в підході до творчості і до мистецтва загалом треба ставити над-ідею. Якщо немає маленької локальної над-ідеї, все інше – просто матеріальне лайно
Олександре, вітаємо! Ти якось писав, що дуже мало кого можеш слухати з українських виконавців. Зрозуміло, що як музичний критик ти дуже вимогливий і ставиш планку досить високо. Кого зараз слухаєш з українських виконавців, на кого порадив би звернути увагу?
Так. На жаль, я багатьох, про кого говорю, знаю особисто. Навіть всіх (сміється). Це я не просто говорю як якийсь слухач, який тільки-но щось почув. Одна з останніх робіт, фундаментальна, як на мене, – це івано-франківський гурт, чи швидше, музикант Юрій Дубровський, який теж брав участь в нашому треці "Тиша" (він там співає наприкінці). Він грає в гурті Octopus Kraft (і nug колись). І ось Octopus Kraft і ще один гурт – AZIMUT – зробили спліт "Agni Parthene / Apoleia", який вийшов буквально тиждень тому. Там десь 12 хвилин, це прямо фундаментальна праця, яка говорить не з сучасним, а ніби це закид на якусь вічність. Так здалося, принаймні, мені.
Я багато спілкуюся з музикантами з-за кордону – з Америки, Європи, багато колись робив інтерв’ю для "ШО", і зараз це роблю для проєкту "Звукоряд" у своєму блозі. І це не соромно показати людям, які працюють за кордоном. Тому що коли вони знову приїдуть в Україну, їм треба буде виступати на одній сцені з людьми, які музично і текстуально стоятимуть поряд. Тому що багатьох музикантів просто соромно випускати на сцену – максимум вони просто можуть постояти як глядачі. А так, щоб було якесь творче музичне змагання – це дуже важко.
Так, розуміємо. Ми часто говоримо про різність масштабів – про те, що можна творити кон’юнктурні проєкти на сьогодні, а можна бути тією людиною, яка закладає фундаменти й змісти для того, що проросте згодом, і стане тим, що не горить із часом.
Так, безумовно. Я завжди пам’ятаю свого улюбленого філософа Шопенгауера, який говорив, що він пише не для сучасників, а для тих, хто буде після нього. Мені здається, що в підході до творчості і до мистецтва загалом треба ставити над-ідею. Якщо немає маленької локальної над-ідеї, все інше – просто матеріальне лайно. Ти зробив – і воно пішло. А потім ми говоримо – чому в нас немає бекграунда? Бо бекграунд формується на базі над-ідеї. Якщо він формується на матеріальному лайні, то отримаємо історичний клозет, і це дуже гидко.
Ох, ми би залюбки слухали радіостанцію, де ти був би музичним чи програмним директором – цікаво, як би ти формував свої програми і з якої музики складав. Скажи, ти ж зараз в Одесі мешкаєш?
Так, я постійно в Одесі.
Розкажи, як змінилося місто за останні кілька років, за твоїми спостереженнями? Є якась динаміка?
Я Одесу споглядаю вже 43 роки. Це туристичне місто, сюди приїжджає багато людей, навіть зараз – на море, не дивлячись на обстріли кожного дня. В перші два роки після масштабного вторгнення місто наче вимерло – я пам’ятаю в перше літо навіть бур’н на пляжі біля моря, нікого й нічого. Зараз все це знов живе. Про якість людей, котрі сюди приїжджають, і про те, що я споглядаю, – не скажу, тому що не бачу, тому що я не купався в морі років п’ять. Я не сприймаю літню Одесу, коли тут багато туристів…
…як нормальний одесит…
Так, я колись полюбляв зимову Одесу. Зараз, на четвертому році війни, мені здається, прокидається багато якогось внутрішнього маргіналізму, який є локальний і який змішався з тим, що прийшов сюди. Споглядати це важко, тому що я звик до Одеси внутрішнього маргіналізму. А коли ще багато зовнішнього… Але для мене це місто сили, місто історичне, місто автентичне, яке – на щастя – знають у всьому світі. Навіть коли я списуюсь з музикантами за кордоном, його знають усі. І на жаль, наші злосусіди його полюбляють – просто дуже, дуже хочуть це місто. Але це сакральне місто, і воно залишається таким.
В контексті згаданих тобою переписок з артистами. Коли почалось повномасштабне вторгнення, ти звертався до знайомих музикантів-іноземців з проханням публічно підтримати Україну. Чия відмова тебе найбільше вразила, чия потішила, хто з музикантів здивував?
Я коли ще писав для журналу "ШО", то постійно зв’язувався з іноземними музикантами, тому що мені було потрібно, щоби нашу пресу знали там. Коли ми робимо локальний продукт, а хочемо в Європу – це тупиковий підхід. Тому що, якщо ми хочемо бути в Європейському Союзі на рівних правах в сенсі культури, то потрібно, щоб нашу культуру знали там. Ми знаємо відомі британські, американські видання – а українські видання суто локальні. Тож я робив із закордонними музикантами інтерв’ю. І коли почалось повномасштабне вторгнення, я почав їм усім писати.
Мене здивував підхід деяких музикантів. Наприклад, гурту Amenra. Це відомий бельгійський постметал-гурт з маленького міста Кортрейк. Їх єдиний аргумент був: ми не будемо в росії виступати, але в нас там є друзі і ми полюбляємо Тарковського. І типу все. В нинішньому контексті Ізраїль-Палестина вони виявили лівацьку позицію – і тепер я зрозумів, чому вони були не за Україну в той момент. Все, що від них було, це "тримайся" і "ми не будемо виступати в росії". Така зручна позиція "за все хороше проти всього поганого".
Але були інші люди. Наприклад, Йоганнес Перссон з гурту Cult Of Luna зі Швеції. Він розказував, що їхав у поїзді в березні 2022-го і зустрів родину з Харкова, вони сиділи поруч з ним. І він вийшов з потягу і записав мені відео: "Тримайтеся, тиран буде поборений, Glory to Ukraine!". Це було дуже важливо.
Я списався з музикантами з гурту Faith No More, з Біллом Гулдом. Це дуже великий гурт, вони колись багато виступали в росії, в них там величезна фан-база, як і по всьому світу. І вони мали виступати в росії і не поїхали. І виклали пост на підтримку України. Навіть Russian Circle, дуже відомий пост-металічний гурт з Америки, незважаючи на назву, виклали пост. І стикнулись з величезним хейтом. Лі Ранальдо з гурту Sonic Youth написав пост. А гурт навіть виклав у себе запис концерту в Києві 1989 року, коли вони виступали з Воплями Відоплясова.
Це було дуже важливо в той момент. І це був стейтмент, тому що великі люди в музиці – це саме той великий простір, над-ідея. А маленькі – боялися і бояться до сих пір. І все, що вони можуть дати – це "Free Palestina". Це весь їхній стейтмент. України для них не існує. Тому що вони ніколи не були, ніколи не будуть і не знають, що таке Україна. Для них маленький клуб в Європі на сто людей – це максимум. Ну і хай їм грець. Я робив це не для того, щоб чимось пишатися, а щоб у той момент музиканти саме вхопили контекст. Тому що багато хто не був у контексті! Вони вважали нас і злосусідів однією країною і не розуміли, що ця агресія – це не вітчизняний конфлікт, а велика війна між двома різним країнами.
І я весь березень 2022-го це робив, і навіть дописався до великого журналу Full Moon у Чехії – і до цього часу пишу для нього про наших українських музикантів.
Безмежно вдячні тобі на твою позицію і твою діяльність! Будемо раді поспілкуватися з тобою іншим разом – більш розлого і особисто!
Слухати пісню keeroo "Тиша (за участі Sasha Proletarskyi)", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
