Фото: Пресслужба OTOY
Якщо людина шукає просто музику для розваги чи наївну романтику, в альбомі "8 роздумів" цього не знайдеш
Розкажи про свій альбом "8 роздумів", який ти видав нещодавно. Що це за робота?
Ми нещодавно на одному з подкастів намагалися сформулювати, що таке взагалі моя творчість і конкретно цей альбом. Це таке продовження публічної терапії. Крім того, цей альбом — це як друг, якого тобі завжди бракувало. Друг, який сідає біля тебе й запитує: "Що в тебе болить? У мене приблизно так само болить". Він ділиться своїми проблемами, і ти відчуваєш, що ці труднощі перегукуються з твоїми. Це щось більше, ніж просто музика, це роздуми, через які проходить кожен слухач.
Це перший твій альбом, де ти не орієнтувався на лайки. Це завдяки команді та аудиторії? Чи міг би ти собі таке дозволити на початку кар’єри?
Я не можу сказати, що маю надзвичайно велику аудиторію. Вона середня, але це не заважає робити те, що хочу. Велика заслуга тут моєї команди, вони допомагають із просуванням та самопіаром. Але творчість (пісні та їх звучання) — це моя відповідальність. І хоч тепер я себе відчуваю впевнено у цій позиції, я б міг так само писати і на початку своєї кар’єри. Це не залежить від часу чи успіху, а від внутрішнього відчуття моменту.
Зараз OTOY — це інді-артист, чи вже частина великого шоубізнесового процесу?
Якщо дивитися на кількість інтеграцій і масштаби співпраці, то це вже ближче до великого шоубізнесу, ніж до інді. Але що таке інді-артист? Де межа? Мені здається, що визначити це важко. Навіть ті, кого називають інді, вже є частиною великих процесів. Наприклад, той же "Один в каное" — це інді чи вже альтернатива? Надто тонка межа.
Коли ти вперше до нас приходив, ти казав, що ти не репер. Чи важливо для тебе зараз, як тебе ідентифікують і як ти сам себе позиціонуєш?
Мені байдуже, як мене ідентифікують. Кожен має своє суб'єктивне сприйняття, і це нормально, навіть якщо воно не перегукується з моїм. Скільки людей, стільки й думок та позицій. Я не хвилююся, чи вважають мене репером або музикантом іншого жанру. Єдине, чого не хотілося б — це щоб мене сприймали за дурника. Якщо ми говоримо про позиціонування, — я є я, буквально такий, який я є в повсякденних діалогах, поза ефіром, коли бачуся з матір'ю чи друзями. У своїй творчості я висловлюю все, що мені болить. Немає жодного образу чи накрученого вайбу.
Ми помітили, що на твоєму новому альбомі стало значно менше explicit-контенту, ніж на попередньому. Це свідоме рішення?
Це рішення абсолютно несвідоме. Я ніколи не цураюся матюків, якщо емоція того потребує. Але в цьому альбомі інший настрій, адже емоція, з якою я його писав, суттєво відрізняється від емоції попередніх альбомів. Мені вже не хочеться агресії чи темряви, як у попередніх альбомах. Зараз я переживаю стадію прийняття. Мене цікавить планування майбутнього, де важливо робити все можливе, щоб дожити до завтра, допомогти своїм друзям і побратимам зробити те саме. Цей альбом більше про спокій, ніж про злість. Якщо я захочу злості, мені є куди її виливати.
Окрім "8 роздумів" додаймо ще декілька про тебе особисто. Як ти змінився з моменту виходу твого першого альбому "CVIT", на якому був трек "STREET FIGHTER", і до тепер?
Це вже абсолютно інший персонаж вже. Якщо говорити про те, чи щось змінилося, то змінилося все. Мені здається, що найважливішим фактором стала війна. Вона змінює всіх докорінно. На жаль, тих, кого війна не змінює — це часто якісь "ватні" люди, які стоять осторонь, і я навіть не вважаю їх людьми. Ті, хто асоціює себе з війною в Україні сьогодні, поділяються на два варіанти: ти або для Сил оборони, або ти в Силах оборони. Це дуже змінює людину. Якщо говорити про мене, то я подорослішав, заспокоївся й, напевно, остаточно зрозумів, чого хочу в житті. І якщо говорити конкретно про цей альбом, — я покохав, і це дуже важливо. Ці зміни зараз сильно впливають як на мою творчість, так і на мою поведінку.
Я почуваюся щасливим у тому, що маю, і йду шляхом, який мені приносить задоволення
Якщо повернутися до часів початку твого кар'єрного зростання, чи є щось, за чим ти сумуєш, але це вже не повернути?
Так, я сумую за великою кількістю українських діячів і талантів, які, на жаль, вирішили поїхати за кордон і почати нове життя там. Це дуже прикро, тому що якби вони залишилися частиною цієї великої сім'ї, під назвою Україна, ми б могли досягти ще більшого. Також сумую за втраченими життями моїх друзів і близьких. Якщо ж говорити про особисті здобутки, то я не хотів би нічого змінювати чи повертати. Я почуваюся щасливим у тому, що маю, і йду шляхом, який мені приносить задоволення.
Якщо говорити про твій альбом як про глобальний продукт, чи вважаєш, що він може стати не лише локальним продуктом?
Ні, я так не вважаю. Цей альбом точно не стане глобальним продуктом, тому що теми, які в ньому піднімаються, резонують з дуже конкретним колом слухачів, здебільшого — свідомих українців. Ті, хто переживає подібні емоції, знайдуть щось для себе в цьому альбомі. Але якщо людина шукає просто музику для розваги чи наївну романтику, тут цього не знайдеш. Альбом не про глобальність, а про глибину. Глобальність буде вже в наступному релізі.
До нас приходили TVORCHI, у них багато англомовних пісень, вони виступали на Євробаченні й це мало б привести до них велику європейську аудиторію, але цього глобального прориву не відбулося. Як ти бачиш перспективи українського репу на світовій сцені? Чи може український реп знайти своє місце там, чи це більше музика для внутрішнього слухача?
Я вважаю, що якщо в репі будуть поєднуватися англійська та українська мови, він зможе знайти своє місце на світовій сцені. Якщо ж реп буде виключно українською, це буде важчий і довший шлях. Проте український реп можуть почати любити так, як люблять латинську чи африканську музику — завдяки унікальному звучанню, яке може ідентифікуватися. На жаль, в Україні зараз такого звучання немає. Ми маємо посили, ми маємо сенси, і це наше найважливіше. Але якщо наші посили й сенси будуть зрозумілі за кордоном, то в нас є великі шанси. Я планую долучатися до цього процесу і сприяти розвитку української музики на міжнародному рівні.
Якщо ми говоримо про гурт TVORCHI та артистів, які намагаються рости на європейську сцену, важливо розуміти, що поза музикою має бути величезний потік усього — ти маєш бути цікавим як на сцені, так і поза нею: на ютуб-шоу, в інтерв'ю, у своїх висловах, у своїй позиції. Ти маєш вести за собою людей, ти маєш бути лідером. Якщо ти лідер — тебе чекає успіх.
Ти розповів, що планується друга частина альбому "8 роздумів", тобто буде "16 роздумів"?
Побачимо. Я впевнений, що це буде абсолютно інший об'єм треків з іншим звучанням і сенсами. Це буде глобальний продукт. Сподіваюся, що він вийде наступної весни.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.