Дональд Трамп. Фото: AP Photo/José Luis Villegas, Pool, File
Українцям не вистачає комунікації саме з трампістами
Ви у Сполучених Штатах. Що ви робите зараз там?
Так, я дійсно зараз у Сполучених Штатах. Буквально зараз я в Техасі. Перед тим тиждень працювала у Вашингтоні. Це був дуже інтенсивний тиждень. Я тут із делегацією українських військових, яких я сама сюди привезла в рамках адвокаційної місії, щоб після виборів у Сполучених Штатах, коли обрали Дональда Трампа, ми провели певні зустрічі з трампістами, республіканцями, можливо навіть з оточенням Дональда Трампа або з консервативними ЗМІ. Тобто з людьми, які зараз будуть максимально дотичні до майбутнього президента Сполучених Штатів. Це і адвокаційна, і журналістська історія. Нам не вистачає сильно комунікації саме з трампістами, з людьми з оточенням Дональда Трампа. От з цим у нас великий пробіл є.
Що ви бачите там за атмосферою, за сприйняттям? Те, що стосується медіа консервативних, те, як сприймають і що питають українських військових?
Навіть у кабінетах сенаторів, конгресменів, аналітичних центрах радять не озвучувати публічно, якщо у нас якісь зустрічі проходять приватні. Щоб ми не озвучували, з ким були зустрічі і хто що сказав. Вони в приватних розмовах відвертіші. Меседжі дуже відрізняються часто від того, що вони озвучують публічно. І це про те, що закидали Дональду Трампу люди, що його риторика передвиборча дуже сильно відрізняється від того, що буде відбуватися насправді, і від того, що він озвучує в приватних розмовах людям зі свого оточення. Із зустрічей, які відбувалися одні за одними зранку до ночі, жодна людина не сказала мені, що у Дональда Трампа або у когось з його оточення є вже дійсно сформований план щодо нас. Вони сказали, що Україна зараз у розмовах не обговорюється в принципі. Дональд Трамп зараз у своїй резиденції перебуває в Мар-а-Лаго і майже постійно проводить співбесіди з людьми, які можуть обійняти певні посади в його адміністрації.
Трамп не довіряє розвідці. Він не довіряє Deep State абсолютно. І тому він буде отримувати інформацію вже достатньо глибоку після інавгурації. І, власне, коли будуть вже призначені його люди на посади різні, зокрема і в службу розвідки, тоді він отримає повний доступ. І так само наші співрозмовники прогнозували, що якраз таки після того, як він отримає цю інформацію, він може змінити свою думку. Як приклад, вони наводили ситуацію зі спікером конгресу Майком Джонсоном, який так само змінив свою думку щодо України. Він змінив її після того, як отримав доступ до розвідувальної інформації щодо України. Звісно, була історія і щодо делегації, які до нього приїздили. Це були делегації українських баптистів. Але і ця розвідувальна інформація, яку він отримав, так само. Тому деякі конгресмени, сенатори, трампісти висловлювалися, що він отримає доступ і він може змінити свою думку абсолютно кардинально.
В Америці стежать за тим, що ми пишемо в соціальних мережах
Що робити, коли ти щось читаєш про "Трамп заявив", "Трамп сказав", когось призначають або домовляються призначити?
По-перше я хочу все ж таки обов'язково прокоментувати щодо того, що у нас переважно підтримували Камалу Гарріс. Це не було не помітно тут, у Штатах – вони за цим стежать. Я була здивована, що вони навіть стежать за тим, що ми пишемо в соціальних мережах, тобто, вони відслідковують настрої в Україні, тут, у громадянському суспільстві. В Офісі президента нашому якраз-таки за останні тижні вже перед виборами вони настільки змінили свою риторику внутрішню, що навіть покладали і покладають певні сподівання на президентство Дональда Трампа. Там якраз песимізму не було. Бо треба відділяти риторику передвиборчу від того, що буде насправді. Все ж таки намагатися якось шукати золоту середину. Є іноземні ЗМІ, які обов'язково треба аналізувати, читати і розуміти, що є демократичні ЗМІ, які представляли картину перед виборами якось по-одному. Є республіканські ЗМІ, є також наші українські ЗМІ. Я би сказала, що навіть у нас у ЗМІ так само був якийсь нахил теж в одну сторону, саме в демократичну. Трамп все ж таки десь презентувався, як людина, обрання якої є катастрофою для нас. Я би все ж таки тут радила вимикати трошки емоції, включати раціо, збирати декілька джерел інформації і виокремлювати з них золоту середину, суть, істину і якось не вестися обов'язково на заголовки, а все ж таки читати більше і намагатися вишукувати саме аналітиків, які дійсно працюють по американській темі – американістів. Вони в Україні є, їх достатньо мало, але вони є і вони спеціалізуються якраз таки на дуже раціональному розборі американської політики і вони дуже логічно розбирають, що ж відбувається насправді, не займаючи якусь зі сторін.
В Україні мало хто розуміється на американській політиці. Колеги журналісти видавали бажане за дійсне, презентували, що Камала обов'язково переможе. Якби демократи висунули якогось іншого кандидата, а не Гарріс, якщо би це був кандидат не з чинної влади, або, принаймні, хтось із губернаторів, я впевнена, що у нього було би набагато більше шансів перемогти Трампа. І якщо би все ж таки це був кандидат чоловік. Тому що Америка ще перебуває в такому стані, коли вона не готова обрати президентом жінку.
Люди, які впливають на Трампа: Маск та Трамп-молодший
Говорячи про людей, які навколо Трампа: Ілон Маск викликає величезний інтерес, Вівек Рамасвамі, Марджорі Тейлор Грін.
Щодо Маска з того, що я чула, що це дійсно людина, яка знаходиться ледь не цілодобово поруч із ним. Він дійсно бере участь майже в усіх кадрових рішеннях і дійсно навіть це вже, здається, публікували в західній пресі, що він почав дратувати певне оточення Дональда Трампа, що він аж щось занадто сильно впливає. Але він дійсно впливає. Тобто він радить навіть щодо України. Я б сказала, що він був епізодично присутній якраз-таки на розмові Зеленського з Трампом, тому що зі своїх джерел знаю, що він там буквально приєднався секунд на п'ять-шість-сім. Він не був на паралельному телефоні. Ні, це було абсолютно коротке таке приєднання. Його розглядати, як людину, яка буде опікуватися питаннями України, точно не можна. Але що він у найближчий час буде відігравати одну з найголовніших ролей… Він і так само син Дональда Трампа Дон Джуніор. Він також буде відігравати одну з основних ролей. А він якраз таки відрізняється достатньо негативним ставленням до України і у нього в соціальних мережах можна часто побачити, як він буквально висміює саме Зеленського. Чому? Давно вже радили, щоби голосом України у Сполучених Штатах був не лише президент. Російська пропаганда дуже вправно за останні роки діяла проти України. Ми взагалі з цими меседжами в Сполучених Штатах не працювали. Тому російська пропаганда свою справу зробила. Її меседжі дуже класно зайшли трампістам і не лише виборцям, а навіть окремим політикам. Тому тут можна сказати, що певну роботу українська влада не проробила і не давала за весь цей час працювати іншим голосам в Америці, які би сприймалися зовсім по-іншому. Я, чесно кажучи, дуже сумніваюсь, що от зараз проти військових, які є зі мною тут у Сполучених Штатах, можна було би запустити якусь таку історію про корупційність. І ми на кожній зустрічі артикулюємо про те, що американські гроші витрачаються так, як, власне, вони мають витрачатися. У нас не так багато є прямої фінансової підтримки. Дуже часто американці взагалі цього не знають. Навіть політики цього дуже часто не знають. По рівню запитань інколи стафери (впливові чиновники, що вводять у курс кожної конкретної справи сенатора чи члена Палати представників, опрацьовують, узгоджують законопроекти – ред.) конгресменів чи сенаторів більш обізнані в деталях щодо допомоги Україні, ніж навіть певні політики. Тому такі речі варто роз'яснювати. Адже це проблема, насправді, багатошарова щодо того, що і вони неправі, і ми інколи не робимо того, чого би мали робити тут, у Сполучених Штатах.
Юлія Забєліна разом із делегацією українських військових у США. Фото: facebook.com/Yulia Zabelina
Американській владі не вистачає емоційного розуміння України
Що ще, крім корупції в Україні, цікавить людей? От про що запитували?
Якщо ми говоримо про офіційну ще чинну владу в Сполучених Штатах, то я впевнена, що інформації їм із того, що я знаю, вистачає. В Україні працює велика кількість американської розвідки. До нас постійно приїжджають представники розвідувальних органів Сполучених Штатів, ЦРУ працюють в Україні. Їм не вистачає емоційного розуміння України. От цифри у них є, а їм не вистачає розуміння, що Україна готова боротися, що Україна готова стояти. Переважна кількість військових і не лише їх готові чинити спротив, навіть якщо допустити, що американської допомоги вже не буде. Тобто це люди, які готові будуть воювати будь-якими методами, аби не допустити територіальних поступок, аби не допустити окупації Росією. От цього американці не розуміють. Вони намагаються навіть на своїх закритих зустрічах вже там серед політичного істеблішменту достатньо найвищого просувати думку, що Україна нібито вже готова от сьогодні на поступки. Тобто вони інколи цього не розуміють, інколи вони свідомо маніпулюють, щоб робити так, як їм це вигідно. Це стосується навіть не стільки зараз республіканців. Серед демократів так само є нерозуміння того, як Україна бачить свою стратегію перемоги. Слово "заморозка" взагалі звучить чи не найчастіше і серед представників одного політичного табору, і серед іншого. Їм не вистачає інформації про те, що Україна готова стояти далі і як саме, який саме план є в України, на які зміни і реформи Україна готова піти в армії, в Силах оборони. Цього їм не вистачає.
"Ми ще цей ресурс американський емоційний не вичерпали щодо України"
Чи загибель цивільних досі вражає американців? Чи хоче світ чути про це, чи чує він і що з цим робити?
Це складне питання. Я б не сказала, на жаль, що їх якось прямо вражає ця інформація про обстріли. Я би також не сказала, що це втома. Я бачу більше нерозуміння і недостатність діалогу і десь недостатність інформаційної роботи з боку України. Нам давно вже треба було працювати по-іншому трохи, щоб якось емоційно залучати американців більше: делегації з різними групами, інформаційна робота в різних в Штатах. Коли бачать українських військових, їх постійно вітають, розмовляють, розпитують, що і як. А от в більш віддалених Штатах – Техасі, Флориді, Каліфорнії – взагалі про Україну інформації менше, роботи на місцях з громадами менше, з організаціями менше. В Техасі велика дуже ветеранська спільнота. Це взагалі ветеранський штат. І нас тут майже немає. Ми там майже, як Україна, не присутні, не залучені, не робимо якісь спільні речі, колаборації. Тобто ми емоційно, на жаль, не залучаємо. Хоча я думаю, що ми ще цей ресурс американський емоційний не вичерпали щодо України.
Втоми я не бачу. Я бачу недостатність роботи. От справді, якщо є якась втома, то вона є навіть серед певних політиків у Вашингтоні, а не серед пересічних людей, журналістів, дипломатів, експертів, аналітиків. Непахане поле роботи є, і все.
