Спеціальний підрозділ ЗСУ з захисту культурної спадщини
Збройні сили України оголосили про створення спеціального підрозділу з захисту культурної спадщини, який працюватиме в структурі цивільно-військового співробітництва. Про це повідомив Генштаб ЗСУ. Що це за ініціатива? Як все це буде працювати? Чому раніше такого не було?
Насправді це досить тривала історія. Тому що перші спроби принаймні поставити на обговорення питання створення такого підрозділу з'явилися може навіть раніше за 2014 рік. Але гостро це питання постало точно у 2014 році після анексії Криму та вторгнення Росії на територію Донецької та Луганської областей. Україна вперше тоді з 1991 року і взагалі з часів Другої світової війни стикнулася з ситуацією, коли культурна спадщина опинилася під загрозою в сенсі військових дій, з одного боку, і незаконного вивезення і привласнення – з іншого. Оскільки Україна є учасницею низки міжнародних конвенцій, зокрема, це Гаазька конвенція 1954 року, яка має два протоколи, пов'язані з культурною спадщиною. Зокрема, другий протокол Україна ратифікувала не так давно, це відбулося в 2020-х роках. Це був великий виклик перед усією спільнотою знайти аргументи, чому в Збройних Силах має бути такий підрозділ, і які задачі він має виконувати.
Ця дискусія тривала дуже довго. Це були і громадські ініціативи, зокрема створення Міжнародного комітету Блакитного щита. Думаю, що знак Блакитного щита знають всі, хто цікавиться історією збереження культурної спадщини. Його редакція прописана в конвенціях, цим знаком маркується все, що стосується культурної спадщини. Поки Україна не ратифікувала другий протокол Гаазької конвенції, нам було проблематично запровадити це на державному рівні. Тому що ці вимоги міжнародних конвенцій не мали інструменту всередині держави. А після ратифікації другого протоколу Гаазької конвенції і створення Міжнародного комітету Блакитного щита це стало можливим. І після повномасштабного вторгнення це питання поновилося.
Важкий діалог з керівництвом Міністерства оборони та керівництвом ЗСУ
Ця дискусія тривала з керівництвом Міністерства оборони та керівництвом ЗСУ. З початком вторгнення ми були до цього дотичні. На жаль, це був не дуже успішний діалог від самого початку. І ЗСУ були зайняті іншими нагальними задачами. Але я дуже рада, що на сьогоднішній день це питання зрушилось з місця. Минулого року був експериментальний проєкт, який передбачав створення такого підрозділу в складі Сил територіальної оборони. Але це був власне експеримент. Як буде діяти цей підрозділ, ми поки що в деталях не знаємо. Ця інформація станом на зараз не дуже оприлюднюється. Ми поки що не знаємо, хто входить до його складу, і хто його очолює.
Задачі нового підрозділу
Але розуміємо, що він, очевидно, насамперед, буде виконувати координаційні функції. Хоча, якщо мова йде про цивільно-військове співробітництво, це потенційне створення більш дієвої мережі, яка дозволить працювати з об'єктами культурної спадщини на місцях. І це можуть бути дуже різні задачі. Може бути, наприклад, і фіксація пошкоджених об'єктів в тих зонах, куди немає доступу для цивільних. Це може бути моніторинг дотримання норм міжнародного гуманітарного права, зокрема, стосовно культурної спадщини, невикористання її у військових цілях. Якщо вони були використані, це буде так само фіксуватися.
Ми знаємо, що, наприклад, російські війська багато окопувалися на археологічних об'єктах, зокрема, на курганах чи городищах. Тож цей підрозділ може займатися нерухомою спадщиною, а також, можливо, долучиться до питань збереження рухомої спадщини. Зокрема, з музейними чи іншими колекціями. Ми все це будемо бачити в процесі. Це основне коло задач, яке обговорювалася з 2014 року. Мало місце кілька етапів обговорення, кілька ініціатив, і на цьому етапі завершилася таким рішенням. І це не може не тішити.
Археологія – вкрай вразлива частина нашої спадщини
Чи будуть до цих підрозділів задіяні фахівці? Адже ця робота потребує досвіду істориків, археологів, мистецтвознавців, музейників.
Так. Особливо археологів. Тому що пошкоджена дуже велика кількість саме об'єктів археології. Це можуть бути пам'ятки і об'єкти, про які ми навіть ще не знаємо. Масоване зведення військово-оборонних споруд, безумовно, на них впливає. Саме археологія є вкрай вразливою частиною нашої спадщини. І ми до сьогоднішнього дня не уявляємо, що ми втрачаємо, який обсяг археологічної спадщини може бути пошкоджений внаслідок цієї тривалої війни. Я думаю, всі бачили ці жахливі фотографії повністю переритих полів внаслідок обстрілів. Росіяни застосовують важку техніку для спорудження своїх інженерних військових споруд. Якщо вони знаходять там якісь цінності, ми, з одного боку, втрачаємо самі об'єкти, їхню автентичність і цілісність, а з іншого боку, в Україну навряд чи повернеться все те цінне, що вони там могли знайти.
Це буде великий масив втрачених рухомих і нерухомих об'єктів
Я підозрюю, що вони моніторять такі речі, з огляду на те, яку активність вони розгортали в Криму під час побудови своїх інфраструктурних об'єктів. Також їхня потужна активна археологічна спільнота перетинала наш кордон. Ці люди були в Криму, і проти декого вже введені санкції. Це буде великий масив втрачених рухомих і нерухомих об'єктів. Деякі з них неможливо буде відновити. Тому будь-яка фіксація, чи на місці будь-яких пошкоджень, чи супутникових знімків – це все на сьогоднішній день вкрай важливо. Щоб хоча б розуміти, що відбувається, і що ми втрачаємо.
Ворог також постійно б'є по нашій енергетичній інфраструктурі. Зрозуміло, що це надважливі артерії нашої держави. Культурна спадщина, яка знаходиться довкола, також через це страждає. Чи немає певного конфлікту в тому, що при швидкий відбудові енергетичної інфраструктури, культурна спадщина залишається певною мірою за межами цих зусиль?
Це дуже важливе і дражливе питання. Тому що поки, на жаль, ми бачимо вкрай невтішну тенденцію в питаннях збереження як довкілля, так і культурної спадщини. Це одна зі стратегічних задач для системної і систематичної роботи для громадського сектору і професійних спільнот – адвокатувати питання, щоб культурна спадщина посідала належне місце в процесах відновлення. Ми маємо цілу низку випадків, з якими стикнулися ще на початку 2022 року, коли паралельно йшло дуже багато процесів.
Разом зі стрімким розбором завалів втрачалися автентичні архітектурні елементи
Наприклад, комунальні служби після обстрілів починали дуже швидко розбирати завали. І там, де це стосувалося об’єктів культурної спадщини, разом з розбором цих завалів дуже швидко втрачалися автентичні архітектурні елементи тощо. Що відбувається зі вже згаданою археологічною спадщиною, важко навіть уявити. Ми повністю її втрачаємо. На відміну від міст, до археологічних об’єктів немає доступу цивільних фахівців. В містах він переважно є. Після ДСНС приходять спеціалісти з охорони культурної спадщини, і можуть фіксувати пошкодження. Такі ініціативи нині існують. Наприклад, лабораторія НеМо, ініціатива з моніторингу культурної спадщини. Є й ціла низка інших ініціатив в різних регіонах, які фіксують пошкодження тієї частини культурних об’єктів, які знаходяться в доступі цивільних осіб.
Також ми маємо об’єкти критичної інфраструктури, частина яких взагалі не доступні на сьогоднішній день. Такі як Каховська ГЕС. Ми тільки дистанційно можемо моніторити, що там відбувається, і які були пошкодження. У зв'язку з цим безпосередньою задачею Міністерства культури та стратегічних комунікацій є розробка цілісного документу, цілісної стратегії, яка буде конвертована в певні конкретні документи, яка опише відновлення об'єктів культурної спадщини і роль цього процесу в загальних процесах відновлення. Поки що такого бачення немає.
Пам’ятки без охоронного статусу влада дозволяє після прильоту повністю знести
Але крім того, подекуди на місцях починають швидко ухвалюватися якісь рішення. Ми розуміємо, що певна частина культурних об'єктів може бути втрачена. Під особливим ризиком ті об'єкти, які не мають статусу культурної пам'ятки. Це старовинні будівлі, які не мають офіційного юридично захищеного статусу. І, наприклад, після прильоту це дозволяє місцевій владі дуже швидко озвучити завдання повністю її знести. Звичайно, такій підхід неприпустимий. Ми стикалися і продовжуємо стикатися з цим нерозумінням, коли спадщина сприймається, як тягар. А не як історичне обличчя наших міст чи інших населених пунктів. А як, вибачте, валіза без ручки, якої треба якомога швидше позбутися, щоб віддати землі під вигідні забудови.
Одіозний документ
Ця маніпуляція економічними показниками і короткотерміновою економічною вигодою, на жаль, дуже сильно впливає на людей. Кілька днів тому прийнятий дуже одіозний документ – постанова Кабміну, яка стосується експерименту з відновлення ГЕС, які були пошкоджені внаслідок бойових дій і перебувають у відомстві Укргідроенерго. Ця постанова вразила всю професійну спільноту. Як пам’яткоохоронну, так і природоохоронну. Тому що вона прописує можливість відновлення таких об’єктів, всупереч будь-яким законам. І тих, які стосуються охорони культурної спадщини, і тих, які визначають містобудівні норми.
Знищення спадщини набуває статусу спрощення бюрократичної процедури
Там прямим текстом прописано, що не будуть проводитися супутні археологічні дослідження. Вони повністю відміняються. І ми бачимо, що в публікаціях, в медіа вся постанова пішла під гаслом спрощення бюрократичних процедур. Тобто можливість знищити спадщину у нас набуває статусу спрощення процедури. Це дуже маніпулятивні речі, і про це потрібно говорити. Ми всі усвідомлюємо, що такі об'єкти потрібно швидко відновлювати. Але нехтувати і продовжувати своїми руками нищити спадщину, якої і так було знищено неймовірно багато, особливо в XX столітті, особливо в часи побудови тих же ГЕС, це неприпустимі речі. З одного боку, в промовах високопосадовців ми чуємо, що культурна спадщина є засадничим елементом національної безпеки, і водночас, приймаються постанови, які дозволяють нищити її і не зважати на неї. Це свідчить про те, що на рівні керівництва країни немає єдиного бачення. І з цим потрібно працювати, так не можна залишати ці процеси.
1179 пошкоджених або зруйнованих об’єктів культурної спадщини
За роки війни ми втратили дуже багато культурних пам’яток. Про яку точну кількість нам говорить офіційна статистика?
Цей процес підрахунку ми запустили в Міністерстві культури і стратегічних комунікацій в кінці 2022 року. Обласні адміністрації збирають дані по території області, ведуть свою статистику, а потім надсилають ці дані до міністерства. І міністерство видає цифри, які ми бачимо в публікаціях. Останні цифри були за листопад. Дані за грудень ми побачимо вже в січні. Колеги з міністерства називають цифру 1179 пошкоджених або зруйнованих об’єктів культурної спадщини. Ця статистика не є вочевидь повною, тому що вона враховує тільки три категорії об’єктів: пам’ятки місцевого значення, пам’ятки національного значення і об’єкти, які мають статус щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Їм ще має бути наданий статус пам’ятки. І сюди не входять, як будинок на Жилянськй, пам’ятки, які не мають захищеного статусу. Тому ми не бачимо з цієї статистики повну картину втрат по культурній спадщині в цілому. Це дуже-дуже загальна картинка.
Ці дані дуже складно збирати, наприклад, в прифронтових громадах. А тим паче, на лінії бойового зіткнення. Не до всіх є доступ. І саме завдяки підрозділу ЗСУ, який ми згадували на початку розмови, могла б бути суттєва допомога в цьому питання. Загалом вся спадщина дуже потерпає, оскільки це – старі будівлі. Пошкодження від вибухових хвиль можуть бути невидимими для нас зараз, але через них об’єкти старіють. Тобто те, що не зруйноване, може мати оці невидимі пошкодження, через які об’єкт почне швидше руйнуватися в майбутньому. Нам потрібно зосередитися на тому, щоб максимально якісними сучасними методами дослідити ці об’єкти, зафіксувати їхній стан і розробити там, де це можливо, хоча б стабілізаційні програми. Ми розуміємо, що ніяких коштів не вистачить на те, щоб відреставрувати це одразу, але принаймні потрібно законсервувати найбільш проблемні об’єкти. Це дуже важливо.
