Фото: Пресслужба Абіє
Остаточне рішення говорити про проблему насильства в контексті війни та виносити музично цю тему в культурний простір з'явилося після поїздки на Херсонщину
В ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь Абіє розповіла Денису Денисенку про виступи у прифронтових містах, чим натхнена її пісня "Дім", про меседж, який вона несе та чому саме Євробачення стало для неї важливою платформою, щоб говорити про важливе.
Співачка відверто розповіла, чому вирішила говорити про об'єктивізацію і сексуалізацію жінок через пісню, з якою бере участь у Нацвідборі, а також про те, чому важливо говорити про ці проблеми голосно й відкрито.
Абіє: Ну, найперше, що хочеться сказати: я громадянка цієї країни. І скільки себе пам’ятаю, стільки ж пам’ятаю відчуття дискомфорту через об’єктивізацію та сексуалізацію в суспільстві — у навчальних закладах, у колах людей, які мене оточували. Бути об’єктом цього завжди було неприємно. Я дуже хотіла, щоб нарешті мій голос мав вагу, щоб я могла протистояти цьому явищу. Адже ці процеси відбувалися ще з дитинства, і дуже неприємно усвідомлювати, що для дорослих це норма, а тобі некомфортно в цьому світі. Що ж мене спонукало? Мої відчуття, історії моїх подруг, їхніх подруг, усього жіноцтва, яке мене оточувало й оточує. Це справді сумна статистика: всі вони зіштовхуються з цією проблемою. Просто хтось це толерує, хтось намагається пристосуватися й виживати в цих умовах. Але це зовсім не моя історія. Я не можу до цього звикнути. Я хочу протистояти.
Виконавиця також поділилася тим, який головний меседж несе її пісня не лише для України, а й для європейської публіки.
Абіє: Я хочу сказати, що ми не маємо права мовчати й не маємо права здаватися. Особливо зараз. Те, що відбувається в нашій країні зараз — ця боротьба. Ця страшна війна і її жахливі наслідки не можуть залишитися поза нашою увагою. І всі ті, хто мовчали раніше (я маю на увазі в контексті домагань, насильства, усіх страшних наслідків сексизму), тепер повинні говорити. Ми більше ніколи не маємо боятися. Бо саме так повинне розвиватися наше суспільство. Інакше навіщо тоді все це?
"Пісня «Дім» — це маніфест проти насильства, яке є частиною реальності для багатьох. Це не тільки жіночий біль, а сила підтримки і віри у зцілення. Я вперше говорю про це публічно. Для мене це дуже хвилююче і вкрай важливо, тому що я вірю, що це початок великих змін. І саме Євробачення – моя платформа, щоб бути почутою. Співаючи цю пісню, я відчуваю, як наші голоси сплітаються воєдино. Тому я переконана, разом ми зможемо все", — розповіла виконавиця Олександру Стасову в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
За словами співачки, на створення пісні "Дім" вплинула її волонтерська діяльність і поїздки на лінію зіткнення.
Абіє: Остаточна форма пісні склалася під час моєї поїздки на Херсонщину. Разом із командою ми проводили заходи для місцевих жителів цього селища, і саме там я почула історії жінок, які пережили страшні знущання. Також колеги переповідали мені історії, які залишили у мені глибокий рубець. Тема насильства завжди була для мене близькою, болючою й такою, що резонує. З початку повномасштабного вторгнення історії про Ірпінь, Гостомель, Бучу, Ізюм глибоко засіли в мені й нагадують про важливість говорити про цю важливу проблему. Але остаточне рішення написати про це, говорити про проблему насильства в контексті війни та виносити музично цю тему в культурний простір з'явилося саме там, на Херсонщині.
Зараз я розумію, що навіть знищивши наші будинки, росіяни не можуть позбавити нас відчуття дому
Абіє в ефірі шоу "Вікенд нової музики" розповіла, що для неї означає дім, і чому, переживаючи разом з країною реалії війни, вона по-новому зрозуміла, що справжній дім — це не лише фізичний простір.
Абіє: Складно сказати, чим саме для мене є дім. Під час повномасштабного вторгнення, переживаючи разом зі своєю країною всі ці жахіття, я відчуваю емпатію до людей, які втратили свої домівки. Тому, звісно, дім — це батьківська хата, це рідні, які були й залишаються поруч. Але зараз я вже розумію, що навіть знищивши наші будинки, росіяни не можуть позбавити нас відчуття дому. Тому дім — це не лише про будівлю та спогади, це наші відчуття, які ніхто і ніколи не зможе в нас відібрати.
Також Абіє відверто розповіла, що причиною рішення навчатися у польському вищому навчальному закладі стала неприйнятна для неї ситуація, яка сталася з майбутньою співачкою в одному з київських ВНЗ. Вона розказала про неприпустимі вимоги, які стали для неї важким випробуванням, і чому зараз вона бореться за те, щоб такі ситуації більше не повторювалися.
Абіє: Нещодавно в одному з інтерв’ю мене запитали, чому я "втекла" до Польщі. Я замислилася: чи справді це було втечею? Можливо, частково й так.
Коли я обирала професію в старших класах, ми з мамою приїхали на консультацію до естрадно-циркової академії. Я проспівала там пісню, і все начебто йшло добре. Але потім у нас запитали, чи знаємо ми, що другий тур вступу проходитиме в купальниках. Мене тоді це дуже налякало, але я ще не розуміла, як на це реагувати. Коли ти ще юний і не маєш достатнього досвіду, тобі здається, що проблема в тобі, що дорослий світ існує саме за такими правилами, а з тобою щось не так, бо ти цього не зрозумів. Усередині я гостро відчувала, що не хочу цього. Зараз я б не промовчала: висвітлила б це і била у дзвони. А тоді це було в аудиторії, я просто проспівала пісню "Чорнобривці", отримала якісь коментарі. А потім ось таке було прохання — вразити завкафедри туром у купальниках. Після цього я вийшла з тієї аудиторії, з того навчального закладу, і зрозуміла, що це зовсім не моя історія.
У той час, коли в польському ВНЗ не було жодних подібних історій з дивними якимись вступними турами. Все відбувалося культурно, приємно, справді про мистецтво. Я отримала стільки зворотного зв’язку, скільки не отримувала ні на шоу, ні на прослуховуваннях. І в цій моїй розповіді я зовсім не хочу сказати, що там добре, а в нас погано. Я лише хочу, щоб такого більше не було ні з ким. Тому що дівчата у 16 років, вступаючи до мистецького навчального закладу, не повинні проходити "тур" у купальниках. Усе це дуже жахливо.
Фото: Валерія Мезенцева, Суспільне Мовлення
Я хочу заявити про всіх дівчат та жінок, які довго толерували або боялися ставлення, на яке вони не заслуговують
Наталка Шевченко, вона ж Абіє, також поділилася тим, якими змінами наповнена її творчість та чим вона надихається, створюючи музику.
Абіє: Абіє — це Наталка Шевченко. Дівчина з Полтавщини, співачка, авторка, людина, яка постійно розвивається, змінюється, дивується і, напевно, радіє тому, що з нею завжди відбуваються якісь дива та історії, які спонукають її завжди обирати музику і дарувати цим радість тим, хто поряд.
Фіналістка Нацвідбору поділилася, чому для неї перемога у цьому музичному змаганні має особливе значення, і чому вона хоче, щоб голос жінок в українському суспільстві звучав голосно.
Абіє: Я б мала здобути цю перемогу, тому що хочу заявити про всіх дівчат та жінок, які дуже довго толерували або боялися ставлення, на яке вони не заслуговують. Зважаючи на страшну війну, на кількість смертей і на те, що гине цвіт нації заради того, щоб ми жили інакше, ми маємо зараз зупинити ці процеси й чітко та впевнено заявляти про те, як ми хочемо жити. І щоб це були не лише заяви, а й дії.
У фіналі національного відбору на Євробачення, який відбудеться 8 лютого 2025 року, Абіє виступить під другим номером. Цього року голосувати за улюбленого виконавця можна буде через застосунок Дія або за допомогою смс-голосування.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
