Ілюстративне фото із сайту Pixabay
"Люди дивилися винятково на відсоткову ставку"
Асоціація українських банків приєдналася до стратегії розвитку фінансової грамотності до 2030 року, запровадженої Національним банком. Чи справді споживачі банківських послуг і самі банки перебувають по різні боки барикад? Чи ми кожен по-своєму працюємо над одним і тим же? Чому і навіщо створена ця стратегія, до якої приєдналася Асоціація українських банків?
Я почну з фундаментальних речей. На наш погляд, недоліки, проблеми чи труднощі, з якими ми стикаємося в фінансовій та банківській системі, походять зокрема і від рівня фінансової грамотності. Проаналізуймо кілька всім відомих випадків. Перший випадок, який спадає мені на думку, коли в 2007-2008 роках багато позичальників взяли кредити в банках на різні цілі, в тому числі, на іпотеку. Кредити брали тоді в іноземній валюті, адже в ті часи було дозволено видавати кредити в іноземній валюті. Зараз це вже неможливо в такій кількості. Щоб отримати нині кредит в іноземній валюті, потрібно показати дохід в іноземній валюті. А в ті часи відсоткова ставка по валютному кредиту була 8-10%, а по гривневому – 22-25%. І люди, не до кінця усвідомлюючи валютні ризики і факт, що валюта може і подорожчати, і подешевшати, дивилися винятково на відсоткову ставку. Потім трапилася доволі серйозна проблема, коли курс із 5-ти гривень різко стрибнув до 8-ми.
Другий приклад – це ситуації, коли ми стикаємося з шахрайством. Коли, наприклад, телефонують до людей пенсійного або літнього віку і розповідають, що їхній син чи донька нібито потрапили в якусь неприємну ситуацію. І для того, щоб їм допомогти, потрібно терміново заплатити. І ці пенсіонери навіть не здогадуються, що з їхніми дітьми все гаразд, а телефонують до них насправді шахраї, які хочуть виманити гроші.
Або ж, приміром, ви хочете продати якісь старі речі, наприклад дитячий візок чи ліжко, які вам вже не потрібні. Виставляєте на сайті свій товар, і вам одразу починає писати людина з наміром цей товар купити. Вам потенційний покупець надсилає посилання на веб-сайт, і пише, що робить оплату тільки через нього. І ви через свою необізнаність переходите за цим посиланням, а воно виглядає, як сайт справжнього відомого поштового оператора або торгового майданчика, де ви розмістили своє оголошення. І ви вводите туди номер своє карти, CVV коди тощо. Після чого ваші кошти зникають.
Ці приклади, які просто спали мені на думку, свідчать про потребу підвищення фінансової грамотності повсякчас для різних груп населення. Для різних груп користувачів мають бути різні канали, різна подача, і говорити треба про різне. Молоді люди 25-30 років, які, приміром, прагнуть дізнатися про заробіток на криптовалюті, теж можуть потрапити на якусь біржу, яка може виявитися шахрайською історією. А людина старшого чи похилого віку, не до кінця розуміючи, як користуватися тим чи іншим фінансовим інструментом, може потрапити на гачок шахрая і втратити якусь суму грошей.
"Банку не все одно"
Протидія шахрайству – це справді спільна акція, де кожен зі свого боку повинен долучатися. А от з приводу того, який кредит брати – валютний чи гривневий, коротший чи довший, здавалося б, банкам яка різниця? Є клієнт, який підписав угоду, нехай платить.
Я відповім коротко. Банку не все одно. Тому що банк жодним чином не зацікавлений забрати у клієнта квартиру, машину чи інший предмет застави. Для банку це теж може стати проблемою, оскільки Національний банк має певні вимоги щодо того, який обсяг матеріальних непрофільних активів може бути на балансі у банку. Банк не зацікавлений бути тримачем тисяч квартир або тисяч автомобілів, які потрібно тримати десь на якомусь автопарку. Банк зацікавлений проаналізувати клієнта, подивитися його фінансову спроможність, з'ясувати, чи дозволяє йому його дохід взяти цей кредит і з високою ймовірністю його погасити. А застава, яка береться банком, це своєрідна страховка для непередбачуваних обставин. Тому що практично завжди банк видає в кредит кошти, залучені у інших людей. Це кошти, залишені на депозит або з поточного рахунку. І банк цими коштами оперує.
А в стратегії розвитку фінансової грамотності, до якої ми, як Асоціація українських банків, приєдналися, є блок фінансової грамоти для школярів 8-9 класів. В школах учні 8-9 класів і цього року, і в наступних роках будуть мати змогу обрати собі предмет економічного спрямування – фінансова грамота. І НБУ разом з іншими органами міжвідомчої групи, яка у них створена, виробили рамку, що має знати підліток 8-9 класу у питанні фінансової грамоти. І це дуже добре. Бо коли я навчався в школі, у нас таких предметів не було. І дуже добре, що за 30 років Незалежності вони з'являються хоча б зараз.
Ми вирішили підтримати цю ініціативу дуже конкретними діями. У нас є банкіри-практики, які сьогодні працюють в банківському секторі. І ми хочемо зробити групу ентузіастів, волонтерів, які мають хист до публічних виступів, які вміють і люблять розповідати і ділитися своїми вузькоспеціалізованими знаннями з ширшою кількістю людей. І таким чином почати для вчителів шкіл розповідати вузькоспеціалізовані деталі з питань фінансової грамоти від практиків: яка різниця між рахунками, яка різниця між платіжними інструментами, що таке віртуальна картка, що таке CVV код. Ми розуміємо, що своїми ресурсами ми не можемо охопити всі школи України. Ми хочемо, щоб наші банкіри, які погодяться на цю ініціативу, проводили інтенсиви, лікбези для вчителів. Я не впевнений, що зараз всі школи знайдуть профільних викладачів фінансової грамоти. Тому, ймовірно, це буде викладання за сумісництвом. Наприклад, учитель математики або інформатики підтягне свої знання, отримає додаткову кваліфікацію і буде додатково викладати.
Андрій Дубас. Фото: facebook/Асоціація українських банків
Наша мета – допомогти вчителям, які виявлять бажання додатково викладати цей предмет, легко зорієнтуватися. Ми хочемо вибрати кілька пілотних областей, в яких ми втілимо цей проєкт впродовж першого року. І після того, як це успішно вийде в цих областях, ми хочемо поділитися цим досвідом в інших регіонах.
Чи є вже відгук від системи освіти на вашу ініціативу?
Ми нині перебуваємо в дискусії. Мені поки буде не дуже коректно ділитися деталями цієї дискусії. Одне можу сказати: ми від себе зробимо все можливе, щоб втілити цю ініціативу. Нам потрібна допомога в донесенні цієї інформації до шкіл, до вчителів. Ми б дуже хотіли, щоб все відбувалося не в форматі відеозв’язку, а все ж в форматі очного спілкування. Очне спілкування набагато ефективніше, ніж відеозв’язок. Я думаю, що це реально.
"Зараз є можливість використовувати такий інструмент, як захист прав споживачів фінансових послуг"
Тобто, обом сторонам – і банкам, і їхнім клієнтам – важливо розуміти логіку своїх дій? Банку цікавіше мати надійного клієнта? Однак не завжди трапляється з боку банків бачити таку зацікавленість.
Людський фактор ніхто не скасовував. Якщо трапляється неетична поведінка окремого працівника банку, пам’ятайте, що зараз є можливість використовувати такий інструмент, як захист прав споживачів фінансових послуг. У НБУ, регулятора фінансовий послуг, є спеціально створене управління, до якого можна подати скаргу за неякісно надану послугу в банківському відділенні. Цей інструмент з’явився кілька років тому, і вже працює. Це не дуже подобається банкірам, бо інколи клієнти справді надають недостовірну інформацію, але Нацбанк примушує розбиратися тощо.
