Фото: Анастасія Мантач, Суспільне Мовлення
Якщо я всім серцем люблю людину, я буду кричати про це на весь світ
Ваша нова композиція "Одна на мільйон" — щоб потанцювати чи порефлексувати?
Кирило: Однозначно, щоб потанцювати. Ми іноді граємо на контрастах, а зараз хочемо дарувати своїй аудиторії позитивні емоції.
Іван: Ми самі по собі позитивні, дуже веселі, і ця енергія просто переповнює нас, тож ми вирішили показувати це через музику.
Вас двоє, а "Одна на мільйон" — так називається ваша пісня. Як ви між собою визначили, якою має бути ця одна на мільйон?
Кирило: Це дуже ємна мовна конструкція — "одна на мільйон". Вона вже сама по собі багато пояснює. Нам не треба між собою визначатися, що це означає. Просто буває так: зустрічаєш людину і розумієш — ось воно.
Іван: І немає взагалі жодних сумнівів — ти бачиш, що вона ідеальна.
Якщо, наприклад, вам сподобається одна й та сама дівчина? Що будете робити?
Іван: Насправді ми найкращі друзі вже протягом десяти років. І в нас були складні ситуації, коли ми ще були дітьми. Ми проходили їх доволі складно. Зараз ми вже майже дорослі, тому просто спілкуємося, розмовляємо і зараз у нас немає жодних проблем із цим
Кирило: Ну або просто вирішуємо на "камінь-ножиці-папір".
У вашій пісні є такі рядки: "Притягну тебе до себе, поцілую прямо на людях". Ви схильні відкрито показувати свої почуття?
Іван: Якщо я всім серцем люблю людину, я буду кричати про це на весь світ. Жодних проблем у цьому не бачу.
Кирило: Те ж саме. Коли я закоханий, коли я кохаю, для мене немає жодних перепон, щоб говорити про це іншим. Мені навпаки хочеться показувати свою людину: постійно з нею постити фотографії, викладати історії. Тобто не лише з'являтися разом на людях, а й показувати її у соцмережах.
Чи бувало так, що ви робили щось дуже емоційне, не зважаючи на думку інших чи навіть на хейтерів?
Іван: Насправді я взагалі дуже емоційний, гучний і люблю щось вигукувати на людях. Наприклад, моя подруга зробила вії, і коли вона приходить, я можу просто на всю вулицю закричати: "Вау, які в неї вії, подивіться!". І для мене це дуже мило, прикольно. Мені байдуже, що люди звертають на це увагу, бо я знаю, що роблю приємне іншій людині, і мені самому подобається так виплескувати свої емоції. Можливо для когось це дивно, але для мене це абсолютно нормально.
Ми не будемо робити абищо, щоб залишатися на слуху
Що для вас означає "абсолютне щастя"?
Іван: Напевно, для мене це момент, коли я взагалі ні про що не думаю. Коли я можу просто розслабитися, бути там, де хочу, і з тими людьми, з якими хочу. І не думати про жодні проблеми, а насолоджуватися кожним днем, проживати його і просто чудово проводити час.
Кирило: Для мене абсолютне щастя — це дозволити собі розслабитися поруч із людиною. Я говорю про щастя, яке відчуваєш саме з людиною. Для мене одним з визначних факторів є той момент, що я дуже часто чув про те, що у жінки повинно бути відчуття безпеки поруч із чоловіком. Можливо це все стереотип, але я навіть за собою це помічав, коли не відчуваю від людини якихось небезпек: істерик, непорозумінь, недомовок чи неможливості довіряти людині. Це все руйнує. А от коли всі ці фактори відсутні, коли я просто довіряю людині, можу з нею розслабитись, бути чесним, відвертим, справжнім і таким, який я є: іноді депресивним, іноді дуже веселим і трошки навіть дурним. І в усьому цьому я бачу щастя з людиною.
Що для вас стало найбільшим відкриттям під час Нацвідбору на Євробачення?
Іван: Для мене, мабуть, найбільшим відкриттям стало те, наскільки ми витривалі. Тому що ми ніколи не працювали в такому шаленому графіку з такою кількістю завдань і роботи над собою. Це було справжнє випробовування, яке дало нам неймовірні результати. І ніхто, навіть ми, не очікували, що ми на це здатні. Ми працювали щодня і щовечора, і під кінець вже були як зомбі, але це все було заради результату. І в підсумку, коли все закінчилося, ми видихнули і зрозуміли, що це було не даремно.
Про вас дізналися дуже багато людей, багато вболівали за вас і голосували. Чи збираєтеся ви брати участь у нацвідборі наступного року ?
Кирило: Тільки якщо буде класна пісня. Цього року ми точно знали, що хочемо податися. Ми писали пісню про себе, про свій дім, і одразу вирішили, що якщо будемо подавати заявку на Євробачення, ми писатимемо і хочемо розказати саме про це. І це був дуже логічний і виважений хід. Можна навіть сказати, що він став підсумком нашої дворічної роботи — тим, до чого нас ці два роки довели, до якого рівня ми дійшли і що ми готові показати й розказати.
Якщо ми вирішимо піти наступного року, то не повинні осоромитися. Тобто ми повинні показати гідний рівень, щоб це не було гірше, ніж цього року. Навіть якщо ми, наприклад, цього разу вирішимо бути не настільки серйозними й підіймати, наприклад, не таку серйозну тему, а робити щось більш "качове", танцювальне, чи щось таке, під що можна головою помотати. А подавати заявку, щоб просто прийти, тому що нас вже люблять, — це як нехтувати й знецінювати любов своїх слухачів. Ми не будемо робити абищо для того, щоб залишатися на слуху. Якщо робиш — треба робити це якісно.
Ми знаємо, що зможемо зробити шоу без допомоги інших людей на сцені
Я знаю, що ви збираєтеся порадувати фанатів і видати повноформатний альбом. Розкажіть про нього.
Іван: Так, ми вже давно ходимо з ідеєю написати альбом — напевно, останні два роки. Але ми ніяк не могли визначитися зі стилем, у якому відчуваємо себе, тому ніяк не могли видати якийсь результат. У нас нарешті зібралося доволі багато пісень в класному стилі, який максимально показує нас.
Зараз до нас привернена увага, тому ми хочемо порадувати наших слухачів і нарешті порадувати себе та всю нашу команду, випустивши альбом. Плануємо реліз на 28 березня. У ньому буде 10 або 11 пісень, і, на нашу думку, всі вони сильні та гідні. Це не просто пісні заради кількості — ми обрали справді найкращі, хітові композиції. Ми думаємо, що альбом буде дуже потужним.
Кирило: І навіть придумали вже назву. Буде альбом "Душею і тілом". "Молоді. Душею і тілом".
Це буде десять пісень, чи це буде концептуальне звучання, якась одна історія?
Кирило: Ні, це буде десять різних історій. Вони будуть схожі за настроєм, але це десять окремих пісень. Деякі з них про більш сумні почуття, інші — про більш світлі, як, наприклад, "одна на мільйон" чи "серенади".
Іван: Найголовніше, що всі вони максимально про нас, бо ми теж різні. Ми буваємо веселі, іноді сумні, а іноді драйвові. І кожна пісня показує нас з різних боків — це найголовніше.
Зараз вас двоє. На сцені буде живе звучання? Очевидно, будуть ще музиканти?
Кирило: На сцені буде живе звучання, але у нас є концепція — ми завжди будемо вдвох. Ми знаємо, що зможемо зробити шоу без допомоги інших людей на сцені. Ми не про команду, яка буде займатися звуком і світлом, а саме на сцені нас двох вистачить для того, щоб слухачам було цікаво. Ми самі робимо всю музику, а на концертах будемо більш детально пропрацьовувати різні моменти з подовженням пісень, адаптаціями, інтро. Щоб ніхто на концерті не засумував.
Іван: Ми впевнені, що вдвох на концерті зможемо зайняти всю сцену.
%20Large.jpeg)
Фото: Анастасія Мантач, Суспільне Мовлення
Хочеться збільшувати масштаб MOLODI і вирости до того, щоб зібрати Stereo Plaza
Ви для себе вже сформулювали навіщо існує гурт MOLODI?
Кирило: Ми існуємо, щоб, по-перше, просувати свою думку, свій меседж. Ми вже багато разів чули, що нас називають голосом молодого покоління. Ми проживаємо певні проблеми й співаємо про них, ми проживаємо щасливі моменти — і теж про них співаємо. Ми хочемо бути дзеркалом того, що відбувається, і робити це стильно.
Це один з головних моментів, на якому ми хочемо акцентувати. Ми приділяємо багато уваги тому, щоб усе, що ми робимо, було професійним, стильним. І щоб за це не було соромно через два роки, наприклад.
Чи не думали ви коли-небудь вийти в центр міста й просто зіграти якусь пісню під гітару?
Іван: У жовтні ми робили вуличний концерт у центрі Києва.
Кирило: Це було на честь другої річниці нашого гурту — два роки з моменту першого релізу. Ми вирішили, що не можемо пропустити цей момент.
Яка ваша найбільша мрія на цей рік?
Іван: Напевно, найбільша мрія, щоб закінчилася війна, щоб усі хлопці та дівчата повернулись додому — це мрія не тільки наша, а й усіх українців, і вона на першому місці.
А мрія як музикантів — це, напевно, випустити альбом. Хоча це вже не мрія, а реальність. А ще — зіграти перший сольний концерт.
Кирило: Я хочу одразу мислити якимись більшими категоріями. Якщо говорити про концертний майданчик, то я хочу думати про Stereo Plaza. Можливо це не буде наш перший концерт, але хочеться збільшувати масштаб MOLODI і вирости до того, щоб зібрати Stereo Plaza, і щоб для нас це було не мрією, а логічною метою, до якої ми йдемо.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
