Марс – четверта за відстанню від Сонця планета Сонячної системи. Названа на честь Марса – давньоримського бога війни. Зображення Марса, зроблене американським космічним апаратом "Viking-1" 1980 року. Джерело зображення: nssdc.gsfc.nasa.gov
Китай зможе наздогнати США
Якою є зараз динаміка дослідження космосу? Які тенденції ви простежуєте?
Після того, як зник Радянський Союз, поступово його пальму перехопив Китай. І зараз Китай дійсно є суперником США у питаннях дослідження та використання космічного простору. Китай має амбіційні плани до 2045 року взагалі вийти у лідери космічних перегонів. На це у них виділяється величезний бюджет, і ті плани до 2045 року, які вони озвучили, демонструють, що вони дійсно зможуть наздогнати американців і навіть їх перегнати. І, наприклад, зараз уже серйозно говорять про те, що до 2030 року американці можуть не встигнути повернутися на Місяць, ніж це зроблять китайські тайконавти. Тобто, саме це суперництво сьогодні фактично спонукає розробляти нові технології та активізуватися у питанні дослідження дальнього космосу.
Але ще кілька десятиліть тому про Китай навіть не йшлося в космічному просторі. Леонід Каденюк літав 1997 року вперше з українським прапором у космос саме в команді з чотирма американцями та одним японцем. І ось Китай тишком-нишком вийшов вже на передові позиції у цій галузі.
Китай навіть пізніше, ніж Каденюк, був у космосі, запустив свої першу пілотовану місію. Для китайців ця подія на початку 2000-х років стала подією номер один. Зараз китайці мають орбітальну пілотовану станцію навколо Землі, яка дуже нагадує станцію "Мир", яка була запущена наприкінці радянської епохи. Після розвалу Радянського Союзу завдяки американцям вона ще проіснувала декілька років, і американці теж використовували цю станцію для своїх досліджень. Вона стала міжнародною на той момент. Тож китайці мають вже і пілотовану космонавтику, і досвіди виходу у відкритий космос, і зараз теж хочуть зробити свою міжнародну станцію. Вони підписали угоду з Пакистаном, і перший іноземний тайконавт буде вже на цій станції за кілька років. Тобто, Китай демонструє, що на базі новітніх технологій може не просто повторити те, що було, але й зробити краще.
Україна мала плани щодо розвитку космонавтики, але забракло грошей
Україна зараз також має амбітні плани щодо дослідження космосу?
Звичайно, ми раніше мали такі плани. До речі, планувався український модуль, який би працював в рамках Міжнародної космічної станції. Такий проєкт розроблявся наприкінці 90-х років та був затверджений основними учасниками Міжнародної космічної станції — і США, і Росією як основними власниками своїх сегментів на Міжнародній космічній станції. Щобільше, наприклад, були ідеї також долучитися до проєкту станції Gateway, яка є навколо Місяця. Але в нас проблема в тому, що не вистачало фінансування, щоб здійснити ці плани.
Американський космічний човник "Шатл" полетів у космос уперше лише у 1981 році — аж через 20 років після першого польоту людини у космос. Чому так довго американці готували цей політ?
Після того, як Юрій Гагарін побував у космосі, американці знайшли національну мету – стати першими, чия людина ступить на поверхню Місяця. Була побудована величезна ракета "Сатурн-5" і космічні апарати класу "Аполлон", які шість разів літали до Місяця. Шість разів змогли астронавти походити по поверхні Місяця, зібрати багато зразків ґрунту і провести багато експериментів. А після того, як закінчилася програма "Аполлон", тоді в американців дійсно з'явилася думка про те, а як зробити так, щоб можна не просто запускати одноразово ракету у космос, а щоб ще цей космічний апарат міг повертатися на Землю. Тоді виникла ідея запускати на ракеті човник у вигляді орбітального літака, який потім би повертався вже завдяки своїм аеродинамічним якостям як літак на поверхню Землі та робив горизонтальну посадку на звичайній смузі аеродрому.
Андрій Колесник. Скриншот із відео Суспільного
Найближче вікно на Марс буде наприкінці 2026 року
А чи є технології для підвищення швидкості космічних польотів?
Щоб полетіти на Марс, не потрібні роки. Потрібно 6-8 місяців, щоб дістатися туди. Але для цього треба вдале астрономічне вікно: щоб Марс і Земля розташовувались на орбітах таким чином, щоб цей шлях був найкоротший. І таке вікно відкривається раз на 26 місяців. Найближче вікно буде наприкінці 2026 року. І щоб здійснювати швидші подорожі, звичайно, потрібно прийти від двигунів, які працюють на хімічному паливі, на такі типи двигунів, які можуть швидше розганятись із меншим використанням палива. І найбільш перспективними є двигуни, які живляться ядерною силовою установкою. Тобто, на борту космічного апарату має бути мікроядерний реактор, який би працював і виділяв би необхідну теплоенергію для того, щоб можна було розігрівати робоче тіло і завдяки імпульсу розганяти швидше космічний апарат. Тобто, такі плани з використанням ядерних силових установок існують, особливо для дослідження зовнішніх планет сонячної системи у найближчому майбутньому. Причому їх розробляють багато країн: і США, і Росія, і Китай. Я думаю, що в 2030-х роках ми вже побачимо перші спроби використання нових двигунних установок для польоту в далекому космосі.
Людина, яка народиться на Марсі, не може потім жити на Землі
А наскільки ідея Ілона Маска про заселення людей на Марс вам видається реальною? Чи це лише такі піар-акції, щоб привернути до себе увагу?
Наразі Марс — це все-таки планета, яка ще далека від того, щоб там можна спокійно жити людині. На Марсі можливе використання сонячних батарей. Звичайно, можна використовувати ядерні реактори для того, щоб давати можливість працювати інфраструктурі на Марсі. Але велика проблема в тому, що там немає кисню, там атмосфера вуглекислого газу, і також там на третину менше тяжіння, ніж на Землі. Людина, яка народиться на Марсі, не може потім жити на Землі.
Є шанс побачити людину на Марсі вже в 2040-х роках
А може людина народитися на Марсі?
Так, звичайно, якщо створити штучне приміщення, зі штучною атмосферою всередині, повністю замкнуту, то в принципі це можливо. Завдяки тим ресурсам, які є на Марсі, а я сподіваюся, що там великі поклади льоду під поверхнею, а також вуглекислий газ, то можна завдяки хімічним реакціям генерувати кисень для дихання і теж кисень для того, щоб заправляти ракети як окиснювач. А як паливо таким же чином можна в межах хімічної реакції видобувати метан. І тому зараз Ілон Маск робить ракети на метані та кисні для того, щоб фактично прийти на Марс і запустити установку, яка з місцевого льоду та вуглекислого газу буде генерувати кисень і метан, щоб потім повернутися, наприклад, на Землю. Такі пробні польоти будуть не у пілотованих варіантах, але їх потрібно зробити хоча б кілька разів для того, щоб зрозуміти, де є вузькі місця в технологіях – для доробки. На мою думку, безпілотні місії будуть у 2030-х роках. А якщо вони виявляться вдалими, то є шанс побачити людину на Марсі вже в 2040-х роках.
