Ілюстративне фото ДСНС України
Як після Другої світової війни
Україна через розв'язану проти неї Росією війну є однією з найбільш замінованих країн у світі. Але завдяки державній програмі розмінування ситуація поступово змінюється. Фермери знову виходять у поля, і вже сьогодні можна побачити конкретні результати: від посівної кампанії до випікання паски з борошна, створеного із зерен із розмінованих полів. Яка нині загальна ситуація із замінуванням в Україні?
Подібна проблема в Європі була після Другої світової війни. Всі інші приклади, які існують у світі, не зовсім релевантні для України з огляду на масштаб викликів, на інтенсивність бойових дій, на типи небезпечних предметів та зброї, яка застосовується на цій території. Різні ландшафти, різні території, різні стани, в яких знаходяться ділянки. Тому для того, щоб зрозуміти, що ми зараз маємо вирішувати, нинішню ситуацію можна порівняти зі станом справ після Другої світової війни.
Очищати територію не тільки якісно, але й швидко
Коли і як почався процес розмінування в Україні?
Швидкість – важливий фактор для нас. Але якщо ми говоримо про світову практику, швидкість не є головним показником процесу розмінування. І ми цю практику змінюємо. Тому що для нас критично важливо очищати територію не тільки якісно, але й швидко. Тому що, по-перше, у нас немає часу на розкачку, нам потрібно швидко відновлювати нашу економіку і давати людям роботу. По-друге, після Другої світової війни розмінування насправді відбувалося швидко. Але інструментарій, який був тоді, ми не можемо застосовувати зараз. Тому що після Другої світової війни обидві сторони, спочатку окупаційна німецька, після цього совєтська, використовували у великій кількості військовополонених. Ми таку практику не застосовуємо. Тому що це суперечить міжнародному праву.
Технології змінюються, підходи змінюються, вимоги до якості змінюються. Тому те, що відбувається нині в Україні, по суті, стає передовою практикою світової протимінної діяльності. У нас багато проблем: є ліси, є водойми, є інфраструктура. В Україні найшвидше розвивається аграрний напрямок із очищення територій. Від українського збіжжя дуже сильно залежав Глобальний Південь. І це наша роль на глобальній продуктовій арені. Тобто, не тільки ми залежимо від поставок зброї та боєприпасів, також і світ залежить від України. Тому якщо наші партнери не будуть думати над тим, як допомагати Україні не тільки на фронті, а й в гуманітарному контексті й не будуть вкладатися в розмінування, то їм доведеться вкладатися в боротьбу з голодом в африканських країнах або в Південній Азії.
Беремо дрон, доєднуємо інфрачервону камеру і починаємо по-новому застосовувати
Які технології нині має Україна, які технології нам надають партнери?
Був нещодавно дуже смішний випадок. У нас є представник програми розвитку ООН в Україні, котрий приїхав нещодавно на місію. Це дуже шанований пан, він 30 чи 40 років працює по всьому світу в протимінній діяльності. Коли ми почали з ним говорити про інновації та технології, він сказав, що йому боляче про це говорити. Адже, мовляв, він говорив про технології та інновації на панельних дискусіях ще 25 років тому. Я запитав у нього, чи десь застосовувалися ці технології, чи можливо тільки про них говорили? І він погодився з тим, що раніше справді про це тільки говорили. А застосовувати починають тільки зараз в Україні.
Інновації – це не якісь неіснуючі методи. Це не якась історія, яку вигадали з нуля науковці в лабораторії і перемістили на поле. Це існуючі продукти і технології, які ніколи до цього не використовувалися в цій галузі. Наприклад, дрон. Це засіб доставки, і це не новина. Ми просто цьому засобу доставки придумали нове застосування тут в Україні, починаючи з фронту. Зараз на цей дрон вішаються датчики і сенсори, які існували і до 22-го року. Всі ці технології існували, просто зараз ми починаємо їх по-іншому використовувати. Ми беремо дрон, інфрачервону камеру або будь-який інший сенсор, який може сканувати поверхню землі, доєднуємо цього дрона і починаємо по-новому застосовувати.
Ігор Безкаравайний. Фото: Укрінформ
Ключовий фактор відіграє програмне забезпечення, яке збирає і аналізує дані. Створення цього програмного забезпечення, яке швидко може поєднувати великі масиви даних, обробляти ці великі масиви, робити аналітику для того, щоб побачити, де небезпека, і куди вона може рухатися – це те, що створюється тут в Україні. І це те, чим ми можемо пишатися. Основний розвиток технологій, зміна підходів у розмінуванні відбувається саме на етапі ідентифікації небезпеки. Перший етап розмінування – це обстеження території, і саме воно займає багато часу. Звісно, розмінування займає більше часу, ніж обстеження. Але й обсяги різні. Умовно після обстеження дійсно небезпечними залишаються 15-20% території. Розміновувати потрібно набагато менше, ніж обстежувати. Використання дронів, камер, різних сенсорів, супутникових знімків збирається до купи, обробляється, і з цього формуються зони небезпеки, до яких ми маємо потім дістатися фізично. А потім приступати до пріоритезації та очищення.
"Ніхто нічого нам не може запропонувати проривного і почали все робити самі"
Чи достатньо у нас фахівців для такої роботи? Чи залучаємо ми до співпраці фахівці із країн-партнерок?
До 2024 року ми ще намагалися шукати фахівців по світу. Знаходили різні каліфорнійські стартапи, які можуть показувати щось в лабораторії, запрошували їх на тестування, і в реальних умовах вони нічого не показували. Тому що реальні умови – це взагалі не лабораторія. І тоді відбулося переосмислення і усвідомлення, що ніхто нічого нам не може запропонувати проривного. Тому ми почали все робити самі.
Почали засновувати українські стартапи і компанії. Хтось почав перепрофільовуватися. Є команди, які після початку повномасштабного вторгнення навчилися швидко оцінювати збитки внаслідок руйнації і фізичного знищення об'єктів. Вони через супутники оцінювали ці збитки. Потім почали поглиблювати роботу, все більше і більше навчати свої моделі і зараз дійшли до рівня, коли працюють з такими масивами даних, які убезпечують нас від великих витрат часу на обстеження. У нас на початку повномасштабного вторгнення, десь у 2023 році, в медіа періодично з'являлася новина про те, що теплова камера на звичайному дроні допомагає в розмінуванні побачити міни. Потім ці підходи спростовувалися, адже доводився факт, що ці міни нагріваються на сонці й ідентифікувати їх можна в дуже короткий проміжок часу, коли вони вистигають.
Відбувалося розвінчування цих міфів. І ця історія про те, що теплові камери можуть знаходити небезпечні предмети, періодично знову з'являється. Буквально кілька днів тому я зустрічався з хлопцями, дуже крутими українсько-данськими стартаперами, які сказали, що знайшли метод застосування термокамери. Я питаю: "Господи, знову?". А вони відповідають, що нині все по-іншому. І вони мені показують знімок. Температура +5, Херсонська область, початок весни. Я бачу великий знімок, на якому нічого не видно. Потім вони включають систему, яка розпізнає зміни амплітуди, і вона показує якісь дуже-дуже маленькі зміни температури. Коли ми починаємо наближати це зображення, ми бачимо маленьку теплову пляму, яка зовсім трішки відрізняється від плями, яка поруч. А коли ми переключаємося на звичайний знімок високої роздільної статності, ми бачимо, що це не просто пляма, а руками насипані горбик землі посеред поля.
І таких горбиків ми бачимо дуже багато. Стає зрозуміло, що це мінне поле. Виходить, що ми можемо поєднувати різні масиви даних з якісно навченим програмним забезпеченням. І зараз ця історія про те, що дешева термокамера все знайде, переходить в практичне застосування. Спочатку ми казали, що це якась магічна історія, потім ми її розвінчували, а зрештою дійшли до того, що це робоча технологія. Але для цього потрібно було пройти шлях в півтора роки. І цей шлях ми пройшли тут в Україні. І тепер це буде продукт, який можна буде масово використовувати в усьому світі.
У нас формуються ринки, екосистема з протимінної діяльності
Чи складно виокремити ефективні стартапи? Адже їхній пошук також вимагає часу. Чи завжди до вас приходять зі стовідсотковими ідеями?
Ми навчаємося всі разом. Ми не є фахівцями в цьому питанні, тому опановуємо досвід поступово. Сказати однозначно, що ця співпраця щось дасть, а ця – ні, ми не можемо. Це середовище тільки формується. Тому що формується експертиза в цій галузі, формується ринок для цієї галузі, тому що в більшості випадків стартапи відповідають на запити галузі. Нам потрібно вирішувати проблему швидко і дешево.
І на цьому запиті починають проростати технології. Ніколи питання розмінування не стояло на порядку денному в світі так, щоб вирішувати цю проблему швидко, ефективно і дешево. Зазвичай це були донорські гроші, які поступово використовувалися. Але у нас все змінюється. У нас формуються ринки, у нас формується екосистема з протимінної діяльності. Відповідно, як виклик на цю проблему, формуються різні галузі навколо проблеми. Інноватори в сфері протимінної діяльності – це частина цієї екосистеми. Ми робимо потроху, але фундаментально.
