Боєць мобільної вогневої групи. 23 ОМБр. Фото: suspilne.media
Українські авіаційні засоби ураження починають працювати на повну потужність
Що ви скажете про цю ніч?
Ми вже пережили стільки, що чимось нас налякати дуже складно. Ця ніч була просто черговою ніччю нашої війни. І росіяни, попри всю ту риторику, а треба зрозуміти, що пропаганда в них працює значно краще, ніж їхні системи ППО, не спромоглися вразити нас чимось – не ударними засобами, а саме якимись новими діями, які виходять за межі того, що вже відбувалося. Для нас це була чергова ніч. І кількість засобів, які випустили росіяни, входять в перелік середньостатистичного показника, який ми вже відслідковуємо впродовж цієї фази нашої 11-літньої війни.
Якщо ми говоримо про цифри, які подають наші офіційні джерела щодо того, що уражено 34% російської стратегічної авіації, то давайте не забувати, що вона ніколи не була 100% готова. Ураження цієї стратегічної авіації призвело до того, що Росія об'єктивно втратила десь приблизно 50% свого повітряного стратегічного флоту, що означає тотальний розгром такого поняття, як стратегічна авіація Російської Федерації. Що стосується Іскандерів. Є приказка, що на війні краще вбивати лучників, аніж відвертатися або ховатися від стріл. І саме тут ми вбиваємо лучників. Ми атакуємо пускові установки. Ми наносимо комплексний удар. Я більш ніж впевнений, що тут ми використали нашу авіацію, тому що такий удар можна нанести переважно авіаційними засобами. Мається на увазі швидкий блискавичний миттєвий і без якихось втрат. Ну і просто інших засобів ураження в нас в тому районі не було. Ми виходимо з вами на абсолютно новий рівень протистояння з Російською Федерацією, коли наші авіаційні засоби ураження починають працювати на повну потужність. І це так само дуже важливо для розуміння, що у Росії залишається все менше і менше можливостей безкарно атакувати нас.
Донецький напрямок залишається головною ділянкою фронту
Що маємо на перший тиждень четвертого літа повномасштабної війни? Що змінилося в стратегіях, тактиках?
Нічого не змінилося в стратегії застосування російських сил та засобів. З іншого боку змінилося все, тому що росіяни, використовуючи старі алгоритми стратегії, не можуть досягнути свого результату. Вони намагаються його досягнути, але кожний крок, який носить виключно обмежений тактичний характер, дається їм ціною неймовірних втрат. Тут треба упередити питання того, що нібито це само по собі відбувається. Це результат надколосального напруження наших Сил оборони. Наші хлопці в надзвичайно складних умовах роблять все можливе, щоб росіяни не просунулися. Так званий літній наступ почався ще два тижні тому. І противник абсолютно свідомо продовжує наступальні дії на головній ділянці фронту на Донецькому напрямку. Там зосереджені основні зусилля противника, він намагається прориватися вперед. Є другорядні напрямки, вони так само є надзвичайно активними: це Лиманський напрямок. Він входить в загальну концепцію того, що ми називаємо проведення стратегічної операції з захоплення Донецької області. Донецький напрямок, а саме ділянки Покровськ, Костянтинівка, Часів Яр, спрямований на те, щоб підготувати просування противника з півдня до Краматорсько-Слов'янської агломерації, а Лиманський напрямок слугує противнику для прориву та створення нависання з півночі над Слов'янсько-Краматорською агломерацією. Щоб врешті виконати те ж саме завдання – стратегічну задачу захоплення всієї Донецької області. Тому саме на цих двох напрямках зосереджено більш ніж 50% зусиль російської армії. Решта напрямків, такі, як Куп'янський, виконують на сьогоднішній день допоміжну роль, так само як і Харківський, і Сумський. Та увага, яка приділяється Сумській області, так само є наслідком ворожої операції по відвертанню нашої уваги від найбільш значущих, найбільш важливих ділянок лінії фронту. Всі ділянки надзвичайно важливі, всі. На кожній з них наші хлопці, наші дівчата роблять все можливе, щоб ворог не просунувся. Але з військової точки зору просто ми виділяємо ті напрямки, де вирішується доля цієї кампанії. Тому ми говоримо про Донецький напрямок, зокрема про ділянку фронту, яка йде зараз через Покровськ майже впритул до Костянтинівки. Про Торецьк, де ми продовжуємо вести відчайдушні оборонні бої і до Часового Яру. Це точка прикладання основних зусиль.
Росія не спроможна вести масштабні наступальні дії
Російська Федерація продовжує створювати враження, що вони можуть тиснути нескінченно. Вже говорять і про Білорусь. Як адекватно оцінити справжні спроможності Російської Федерації.
Спроможності ворожої сторони оцінюються перш за все кількісними і якісними показниками: наповненість озброєннями, військовою технікою, бойових порядків військ, які ведуть бойові дії. Коли ми говорили про Сумську область, то нас лякали проривом до Сум, лякали, що противник через дві-три доби буде вже на околицях обласного центру. І, як підтвердження, казали, що вони створили колосальне угрупування біля 60 000 чоловік. По кількості людей воно так і є. Але скільки там танків? 120. Скільки бойових броньованих машин? Біля п'яти сотень. Цього недостатньо, щоб проводити масштабні наступальні акції. Так само і тут в Російській Федерації, коли ми говоримо про те, що вони мають на сьогоднішній день 640 000 війська, яке діє проти нас. Я б додав сюди ще 32 000 угрупування Росгвардії. На це багаточисельне військо вони мають приблизно 3,5 тисячі танків. Це багато з огляду на те, що це кількість України і Великої Британії разом взятої загалом, але цього недостатньо, щоб говорити про можливість Російської Федерації вести масштабні наступальні дії. Дуже важливим елементом є наявність повітряних засобів наступу та оборони. Російська авіаційна компонента складається десь приблизно з 300 літаків і такої ж кількості гелікоптерів, що дуже мало для можливості проведення якихось масштабних наступальних акцій. Саме тому все, що може дозволити собі Російська Федерація – це дії обмеженого характеру, вони тонкими скибочками просуваються, вминаються в нашу оборону і коштує їм, за словами нашого військового керівництва, 1500 особового складу на квадратний кілометр. Російська Федерація має зараз, як мінімум, 1 млн людей, готових піти до армії. Так побудовано їх суспільство, що мільйон людей готовий покласти голову за абсолютну маячню, яка несеться з кожної праски в Росії. А навченого резерву у них десь приблизно до 3 млн.
Нам допоможе готовність всього нашого суспільства бути частиною Сил оборони України
Міністр оборони Рустам Умєров за підсумками 28 Рамштайну сказав, що цьогорічна допомога Україні буде найбільшою від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України. Той перелік всього озброєння, грошей, безпілотників, можливостей, щоб разом щось виробляти, швидко реалізований. Чи допоможе він нам?
Нам допоможе не цей перелік, а нам допоможе готовність всього нашого суспільства бути частиною Сил оборони України. Можна накидати купу техніки, купу грошей, але якщо є два екіпажі, нащо тоді 10 танків? І тут вже не від союзників, а від нас залежить, наскільки ми вправно зможемо впоратися з цими обсягами. Нам потрібні солдати, люди на війні, нам потрібні бійці, які готові підтримати тих, хто веде бойові дії вже третій рік і замінити їх в окопах. Це основна наша задача. На нас дивиться вся Європа, Сполучені Штати. І вони сподіваються на те, що Україна і далі буде показувати рішучість і впевненість в своїх діях. Але це задача України. Гроші будуть, техніка буде. Виходячи з моральних обов'язків і абсолютно цинічних політичних усвідомлень, Європа робить такі кроки нам назустріч, усвідомлюючи, що якщо Україна не вистоїть, то у Європи практично немає шансів втриматися. Європа готова нам допомагати всім, чим можливо, але все впливає на те, наскільки ми будемо змобілізовані і згуртовані, щоб протистояти російській агресії. Наскільки ми зробимо співвідношення втрат таким, використовуючи західну зброю і наше виробництво, що кожний крок для росіян по українській землі буде пов'язаний з неймовірним болем і втратами. Але це роблять українські солдати. І тут однією зброєю і допомогою від наших союзників не обійдеться. Вона буде, вона посилюється, вона збільшується, але все впирається в ключову позицію – кількість особового складу. Це є найбільшою проблемою. Тонкою цівкою тече поповнення в наші підрозділи, які ведуть бойові дії на лінії фронту. Це не вихід з положення. Це дуже погано. І нам з цим треба щось робити.
