Андрій Сибіга, Тамара Гусейнова, Дмитро Хоркін у студії Українського Радіо
"Зараз час на сильну дипломатію"
Тамара Гусейнова: Переговори, Штати, дадуть зброю, не дадуть зброю, хтось сказав, що зупинять зброю… Як тут розібратися, щоб правильно розуміти дипломатичну роботу?
Андрій Сибіга: Зараз час геополітичних турбуленцій, а відповідно ― час на сильну дипломатію. І я переконаний, що дипломатія зараз має шанс наблизити мир для України ― мир справедливий, стійкий, всеохопний. Це принципова позиція української сторони. Ми робимо все, щоб зупинити російську агресію і завершити війну цього року. Ми робимо все, щоб досягти перемир’я і, безумовно, тут ми потребуємо підтримки наших партнерів. Почну одразу з того, що ми ― не одні. Це дуже важливо, і я хочу нашим слухачам це сказати: Україна не одна. Ця війна нас навчила та відкрила нові пласти взаємодії з нашими партнерами, тож сьогодні ми маємо справжніх союзників і партнерів на міжнародній арені.
Дмитро Хоркін: Розпочнімо тоді з військової допомоги наших партнерів, зокрема Сполучених Штатів Америки. Лунає дуже багато заяв, і найчастіше наші медіа тиражують заяви далеко не уповноважених осіб.
Андрій Сибіга: Виходячи з норм міжнародного права, у кожній державі є три особи, які уповноважені робити заяви, коментувати зовнішню політику чи коментувати події та явища від імені держави ― це президент, голова уряду та міністр закордонних справ. Саме їхні заяви віддзеркалюють реальний стан речей, тому дуже важливо мати цю інформаційну гігієну та критично ставитися до маси заяв, які лунають навколо. Новина, яка була актуальною зранку, ввечері може втратити свою актуальність. Це вимагає відповідної адаптації і від нас, маю на увазі дипломатичну службу, діяльність конкретних дипломатичних установ та відповідних підрозділів центрального апарату.
Щоби підвищити ефективність усієї дипломатичної служби, я підписав наказ про нову структуру Міністерства закордонних справ. Це було зумовлено тим масштабом викликів, які стоять перед зовнішньою політикою та перед дипломатичною службою, яка забезпечує реалізацію зовнішньополітичного курсу. Безперечно, ця структура має відображати реалії країни, яка воює. Я переконаний, що затверджена структура саме відображає ці реалії та найкращі європейські та світові практики, а також реалії, пов’язані зі значною кількістю громадян України, які перебувають за кордоном. Ми ще більше будемо фокусуватися на належному забезпеченні прав українців за кордоном. Крім того, важливо відображати питання відбудови. Роками у МЗС працював департамент роззброєння. Більше такого не буде. У нас створено відповідний підрозділ міжнародної безпеки та оборони. Цей підрозділ буде фокусуватися на залученні військової допомоги для України, тому що Міністерство закордонних справ і дипломатичні установи є активним суб’єктом у залученні цієї допомоги, її продовженні, її безперервності. Для мене як міністра це дуже важливо. Згаданий департамент повністю адаптований під виклики воєнного часу. Ця структура дозволятиме нам ще більше фокусуватися на роботі з нашими ключовими партнерами, тому що ми робимо більше спеціалізацій на конкретних регіонах. Індо-Тихоокеанський регіон, країни Африки, країни Близького Сходу, окремо виділено управління країн Центральної Азії, щоб посилити з ними зв’язки, а також є управління санкцій та департамент світового українства. Уся ця структура відображає ті реалії та пріоритети, над якими ми зараз працюємо. Дуже сподіваюся, що ця структура почне працювати вже на систему. Я дуже хочу, щоб ця система зміцнювалась і посилювалась.
"В Індо-Тихоокеанський регіон глобально зміщуються торговельні потоки, і ми повинні відігравати тут свою роль"
Дмитро Хоркін: Ви сказали про Індо-Тихоокеанський регіон, про Африку, я так розумію, що і по Латинській Америці є управління.
Андрій Сибіга: Латинська Америка у нас зберігається департаментом. Ми виокремили з попередньої структури окреме управління ― це буде управління США та Канади, для того щоб тісніше працювати з нашими найближчими союзниками.
Дмитро Хоркін: Для нас Індо-Тихоокеанський та Африканський напрям є відносно новим. Ми раніше не робили такі акценти.
Андрій Сибіга: Напевно, ми так не фокусувалися. Цей напрям надзвичайно перспективний та багатообіцяючий. Індо-Тихоокеанський регіон ― це регіон, куди глобально зміщуються торговельні потоки, і ми повинні відігравати тут свою роль. Ми маємо посилювати нашу дипломатичну присутність, незважаючи на воєнну агресію, тому що це спрацьовує. Наведу конкретний приклад. Після відкриття наших додаткових посольств у Африці ― а ми відкрили дев’ять ― товарообіг з Африкою зріс на понад мільярд доларів. Не можу сказати, що це прямий наслідок, але безперечно ― роль посольств у цьому значна, тому що це дає можливість присутності України. Якщо брати оборонну промисловість, то ми ― така країна, яка може негайно тестувати на полі бою вироблені продукти. А це означає якість і передові технології. Наші партнери це розуміють і сприймають Україну як контриб’ютора, як країну, що робить суттєвий вклад у спільний безпековий простір ― трансатлантичний та європейський. Наша безпека неподільна, і це усвідомлення вже є у наших партнерів. Я чітко можу це підтвердити, особливо після саміту НАТО в Гаазі.
Андрій Сибіга у студії Українського Радіо
Як міністр закордонних справ, свій перший візит поза межі Києва я здійснив на Сумщину в бойову 21-шу бригаду, якій МЗС допомагає. Це важливо, щоб відчувати військових. Я чув їхні оцінки щодо зброї, яка постачалась від західних партнерів. Ми зараз чітко розуміємо, що нам потрібно саме сьогодні для досягнення результату. Але протягом цього періоду повномасштабної російської агресії допомога була різна, і зараз ми напевно вже підійшли до стадії її впорядкування. Як жартують військові, щоб не було цього "зоопарку" різних видів зброї, який розпорошує ресурси і вимагає різного обслуговування. Це справжній виклик. Я знаю випадки, коли в деяких бригадах було понад 17 видів різних броньованих автомобілів чи бронемашин. І коли ти це розповідаєш партнерам, то вони не можуть повірити, бо їм складно впоратися навіть із двома видами. Тобто наші військові зараз ― це безпрецедентний взірець мужності, організованості та стандартів, які ми будемо привносити у трансатлантичну безпеку.
"Нам необхідно не лише втримати цікавість, а й боротися за наше місце у глобальному медіапросторі"
Тамара Гусейнова: Перші два роки про Україну знали, нею цікавилися. Цей рівень уваги та цікавості потрібно постійно втримувати. Як вам це вдається? Які ви ставите тут пріоритети? Тому що треба і вичавити російські "балєти", імперські наративи, і при цьому не спуститись у шароварщину, а показати, що Україна ― дуже сучасна.
Андрій Сибіга: Нам необхідно не лише втримати цікавість, а й боротися за наше місце у глобальному медіапросторі, за присутність у мейнстрімних ЗМІ, за об’єктивне висвітлення тих подій, які відбуваються. Ми справді зараз в епіцентрі глобальних геополітичних процесів, хочемо ми цього чи ні. Справжнє усвідомлення прийде пізніше. Я завжди кажу нашим партнерам, що насправді ХХІ століття розпочалось у лютому 2022 року. Це змінило світ і поділило його для кожної української сім’ї на "до" і "після", але й дало усвідомлення, наскільки Україна значуща, наскільки ми важливі, наскільки Україна відігравала та може відігравати ще більшу роль у глобальних геополітичних процесах. Для того, щоб ми були присутні у медійному просторі, є набір класичних інструментів ― культурна дипломатія, публічна дипломатія, діяльність посольств, різноманітні мистецькі заходи тощо. Але тут я б особливо наголосив на ролі Президента України. Тому що завдяки його активності, зокрема медійній присутності, вдається втримувати Україну на тих місцях, які ми зараз маємо.
Дмитро Хоркін: Зараз організовуються і престури. Ця робота у вас також посилено ведеться.
Андрій Сибіга: Якщо брати престури для іноземних журналістів, то наведу приклад останньої поїздки африканських журналістів. Незважаючи на формальну присутність наших інституцій за кордоном, нам все одно доводиться заново відкривати Україну, особливо в Африці. Просто в ручному режимі, у конкретних країнах долати російські наративи, тому що РФ і надалі має сильні позиції та сильний інструментарій пропаганди. Тож ця поїздка відкрила для африканських журналістів велич України. Вони мали змогу побувати в наших ключових містах, насолодитись у Києві спеціальним перформенсом, організованим диригенткою "Metropolitan opera", це була подія, присвячена поверненню українських дітей. Така подія ― завжди емоція. До речі, цей перформенс відвідала перша леді Олена Зеленська. І потім ми подивилися статистику публікацій після цієї поїздки ― це сотні позитивних та прихильних до України матеріалів. А всі ці журналісти ― інфлюенсери у своїх країнах, які впливають на вироблення рішень політиків. Відтак ми цю практику будемо продовжувати.
Дмитро Хоркін: Ви задаєте цей тон. А наскільки встигають інші інституції?
Андрій Сибіга: Я не та людина, яка нарікає. Треба показувати якість і виходити з того ресурсу, який є. Вважаю, що у нас ресурсу достатньо, просто треба правильно розставляти пріоритети та виділяти правильний контент. Треба розуміти, на яку аудиторію ти працюєш, на яку географію. Усе це має працювати адаптивно. Нагадаю, що у сфері управління МЗС перебуває також і Український інститут. Це дуже потужний інструмент представлення України за кордоном через вимір м’якої сили ― культури. Скажу вам чітко, що наша культура конкурентна за кордоном, ми маємо це усвідомлювати. Наші митці ― це особливе слово, яке ще буде визнано у світовому мистецтві. Ця війна тригернула окремі мистецькі течії ― кінематограф, театр, художні сфери, книговидання тощо. Українська книга стає цікавою для закордону. Але щоразу вони запитують у мене, де ж ваш Ремарк? Коли ж будуть твори про війну? Є дуже високі очікування від України, і я хочу, щоб роль Міністерства закордонних справ у підтримці наших митців зростала. Ми вже обговорили правильні треки взаємодії з Українським інститутом і проводили консультації з Мінкультом та митцями.
"Мій підхід такий: один приїзд ― вирішення всіх проблем"
Тамара Гусейнова: Як українці тут, в Україні, та ті, що тимчасово за кордоном, можуть вам допомагати? Ми пам’ятаємо, як у 2022 році люди виходили на великі площі у відомих столицях, з нашими прапорами, з написами мовою тієї країни, де вони перебувають. Було все дуже потужно. А як іще українці можуть допомагати? Робити подкасти, відео, тегати їх? Дайте рецепт, як вони можуть бути корисні.
Дмитро Хоркін: Додам, що є країни, де не просто вимушені переселенці, а проживає діаспора кількох хвиль, і вона дуже впливова. З якого боку тут можна заходити?
Андрій Сибіга: Ми дуже уважно стежимо за суспільними настроями у європейських та інших країнах на предмет, зокрема, підтримки України. За кордоном зараз перебуває понад 7 млн громадян України, це значна цифра. Якщо говорити про рецепт, то це ― гуртування, консолідація, збереження своєї ідентичності та зв’язку зі своєю Батьківщиною. Тому ініціатива Зеленського, яка вже втілена ― Закон про подвійне громадянство ― відкриває нові можливості зберігати зв’язок з Батьківщиною, в тому числі формальний.
Дуже важливо, щоб наші громадяни були лобістами своєї держави. Це завжди тиск на політичні середовища у кожній країні. Кожен політик у силу своєї діяльності звертає увагу на публічні прояви. Кожен депутат того чи іншого регіону хоче заручитися підтримкою середовища, а українська громада зараз помітна, її голос чують.
Щодо громади, яка поколіннями виїхала з України та функціонує за кордоном. Дуже важливо вибудувати місточки і також зробити синергію цієї хвилі людей, які вимушено зараз залишили Україну, з тією громадою, котра вже десятиліттями проживає за кордоном своїми структурами. Надзвичайно важливо, щоб відбувся цей процес поєднання і взаємодії, тому що не в усіх країнах це працює. Ми бачимо, що Росія крізь призму своєї агресії працює у наших середовищах за кордоном ― це різні провокативні події, втягування громадян України у незаконну діяльність, також є релігійний чинник. Тому громадяни України повинні відчувати опіку своєї держави, вони не залишені державою, ми про них дбаємо.
Зараз ми максимально діджиталізуємо консульські послуги за кордоном. З останніх досягнень ― можливість отримання нотаріальних послуг у цифровій формі. Для людей це економія коштів, зручність, бо не потрібно приїжджати у консульські установи, відпрошуватися з роботи тощо. Мій підхід такий: один приїзд ― вирішення всіх проблем. Я знаю, що є багато нарікань на електронну чергу. Ми, до речі, звернулися до правоохоронних органів, щоб вони допомогли нам боротися із кібершахраями, які спеціально заповнюють і блокують слоти, унеможливлюючи нашим громадянам доступ до сервісів. Я дуже хочу, щоб ми за кордоном у консульських установах могли видавати ID-картки; щоб ми могли надавати допомогу в оформленні водійських прав; щоб мали змогу оформлювати податковий ID-номер. Це спростить життя нашим людям. Разом із віцепрем’єром Федоровим ми спільно працюємо, щоб усе це стало реальністю у наших закордонних установах. У мене є спеціальний заступник, який відповідає за цифровізацію, є консульський департамент, а також окремий трек для дітей. За кордоном народжуються діти, і дуже хочеться, щоб молоді батьки отримували повний спектр допомоги в оформленні документів, і щоб це було мінімально бюрократично. Зараз ми вже досягли згоди з "Новою поштою" та "Укрпоштою" щодо можливості надсилання паспортних документів українцям за кордоном.
Тамара Гусейнова: Тобто народилося малятко ― і ти можеш зробити так, щоб воно набуло громадянства України.
Андрій Сибіга: Обов’язково, з відповідним пакетом документального супроводження. У нас це буде окремий трек ― "еМалятко". Я дуже сподіваюся, що в короткій перспективі вже будуть відчутні для наших громадян результати.
Санкції проти Росії справді діють
Тамара Гусейнова: Вибори в Європі. Минулий рік був складним і для Європи, і для світу ― відбувалося дуже багато виборів. Для нас це велика проблема, тому що в країнах міняються політики. Які ви моменти тут визначаєте?
Андрій Сибіга: Безперечно, вибори в країнах, важливих для України, це завжди певні ризики. Я приверну вашу увагу до Грузії. Чим завершилася ситуація з виборами, коли посилились російські впливи у цій країні та зупинився євроінтеграційний трек? Я все чітко вимірюю через російську агресію ― росіяни завжди намагаються скористатися ситуацією. Безперечно, цей цикл виборів, який мав місце минулого і цього року, Росія намагалася використати у своїх цілях ― щодо послаблення підтримки України, щодо легітимізації якось своїх прагнень. Я маю на увазі вибори в Молдові, де було чітке російське втручання, також вибори в Румунії. І зараз наші партнери розуміють це як виклик для їхньої безпеки. Для багатьох держав Європи проведення виборів стало безпековим викликом через втручання російського фактору. І вони до нас звертаються, у тому числі, про допомогу нашого досвіду боротьби з кібератаками, російською пропагандою ― і ми надаємо таку підтримку. До речі, вибори в Німеччині, у США ― Росія також намагалася конвертувати виборчі процеси у свій інтерес для забезпечення продовження своєї агресії.
Дмитро Хоркін: Україна має підтримку. Але є країни, які ніби не дуже дієво нас підтримують, проте вони можуть бути учасницями санкційного процесу і тиску на Росію та її сателітів. Наскільки зараз відстежується цей трек?
Тамара Гусейнова: І як санкції міняються? Це вже 18-й європейський пакет?
Андрій Сибіга: Щоб зупинити російську агресію, нам зараз потрібні три речі. Перша позиція ― залученість, лідерство США у мирних зусиллях. Ми вітаємо зусилля США і президента Трампа щодо наближення миру для України. Друга позиція ― підняття ціни для російського агресора продовжувати війну. А це досягається через санкції, подальшу ізоляцію, використання заморожених активів РФ. Ми маємо чіткий інструментарій підвищення ціни для агресора. Санкції мають бути руйнівними. І третя позиція ― це зміцнення України. Допомогти Україні стати більш самодостатньою, щоб ми могли виробляти більше зброї, щоб ми підвищували свою безпеку та обороноздатність завдяки підтримці.
Щодо санкцій. Це один із найбільш дошкульних для Росії інструментів, тому вона так їм протидіє. Мій дипломатичний досвід свідчить, що чим більше ми чуємо переможних заяв з російського боку, тим більше у них проблем в економіці. Санкції справді діють. Росіяни навчилися їх обходити завдяки нелегальним схемам або третім країнам. До речі, ми уважно відстежуємо зростання товарообігу третіх країн, зокрема, в контексті нарощування обсягів торгівлі з Росією товарами подвійного призначення. Це буде одна з наших наступних цілей.
"Я особисто дзвоню"
Тамара Гусейнова: А це правда, що буквально кожен російський дрон розбирається на гвинтики, і якщо там знаходять якусь деталь чи мікросхему з якоїсь країни, то ви одразу телефонуєте туди?
Андрій Сибіга: Так, я особисто дзвоню. І у нас є спеціальний уповноважений із питань санкційної політики. Це робить і керівник Офісу, і сам Президент. Доводимо до відома партнерів.
Я проводив у Львові зустріч міністрів закордонних справ країн Євросоюзу. До речі, ми під час цієї події дали політичний старт створенню спеціального трибуналу щодо притягнення Росії за злочин агресії. Це надзвичайно важлива подія, вперше з часів Другої світової війни. Під час зустрічі ми розмістили виставку російської трофейної зброї. Я вдячний нашим спецслужбам за надані матеріали. ГУР зробило спеціально діаграму кількості елементів із розбивкою по країнах, де ці елементи були вироблені. Я підводив кожного міністра і показував цю діаграму. І це мало свій ефект ― після повернення у свої країни міністри вжили додаткових заходів для припинення постачання елементів. Це ж не означає, що держава постачає, бо існують схеми обходу, різні нелегальні варіанти.
Андрій Сибіга, Тамара Гусейнова, Дмитро Хоркін у студії Українського Радіо
Отже, ми й надалі будемо наполягати на сильному санкційному тиску. Я дуже сподіваюся, що в найкоротшій перспективі буде введено потужний санкційний пакет з американської сторони. Ми з ними перебуваємо у постійному контакті. Президент Зеленський мав надзвичайно продуктивну зустріч із президентом Трампом у Гаазі, де також обговорювалась необхідність саме санкційного тиску на РФ. Треба примусити Росію до миру. Україна беззастережно показала відданість мирним зусиллям. Ми це неодноразово продемонстрували, прийнявши безумовне перемир’я. Тепер ― час тиску на Росію, щоб вона сказала чітке "так" перемир’ю на суші, у воді та в повітрі. А цього можна досягти лише санкціями. Тому є 18-й пакет, і ми маємо відповідні сигнали, що він буде ухвалений у короткій перспективі. Цей пакет ― один із найбільш вагомих з точки зору удару по російській економіці, він фокусуватиметься на енергетиці, банківській системі, передбачено санкції щодо Nord Stream. Ми також працюємо у напрямку обмеження візових можливостей для отримання багаторазових віз громадянами країни-агресорки, в тому числі для російських дипломатів, які зловживають своїм статусом, переміщаючись і залучаючись до протизаконної діяльності на території європейських країн. Важливий момент ― має бути синхронізація. У нас є ще Японія, це перша країна в Азії, яка запровадила санкції проти РФ, вона є санкційним лідером. Є також Нова Зеландія, Канада, Велика Британія, Австралія ― щоб усі ці пакети були синхронізовані за рівнем тиску. До речі, Україна найближчим часом синхронізує свої санкційні кроки з 15-м, 16-м та 17-м європейськими пакетами. Ми повинні тиснути на Росію задля досягнення справедливого миру.
Про Маркарову: "в кожного дипломата є ротаційний цикл"
Тамара Гусейнова: Що ви можете сказати про призначення нових послів України?
Андрій Сибіга: Ми готуємо нараду послів для того, щоби підбити підсумки. Безумовно, будуть кадрові рішення, це прерогатива Президента України. Напевно, що слід очікувати близько 20 указів, якими буде і звільнено, і призначено нових керівників закордонних установ. Всі посли повинні розуміти, що мірилом їхньої діяльності є результат. Вони повинні працювати на результат, вони повинні розуміти і бути в реаліях країни, що воює. Я був обурений, перебуваючи в одній країні, коли там знаходилося наше посольство, а в мене мої візаві запитували: "так що, у вас ще триває війна?" Я був обурений, тому таким послам чи працівникам не місце в системі. Це неминучий процес ротації. Відразу після указу, після призначення потрібно бути готовим до повернення, тому що це, ще раз повторюся, прерогатива Президента.
Оксана Маркарова ― одна з наших найбільш успішних послів, це правда. Надзвичайно ефективна, харизматична, але напевно, що в кожного дипломата є ротаційний цикл. Я вам підтверджу, що бачення Президента України було здійснити ротацію у всіх країнах і G7, і G20. Тобто передусім ці країни, в тому числі трек США. Тому це зараз дійсно на порядку денному.
Тамара Гусейнова: Андрію Івановичу, до економіки: вона важлива і без економіки країна війну не виграє.
Андрій Сибіга: Кожен посол, кожне посольство має завдання працювати щодо залучення довготривалої макроекономічної допомоги чи підтримки для України. Це буває в різних формах, але безумовно, що це ― один з пріоритетів діяльності і нашого міністерства, і закордонних установ. Найближчим часом буде проведена конференція з відбудови в Римі. Слід очікувати, що в ході цієї конференції буде укладена низка угод, спрямованих на посилення нашої економічної стійкості, зокрема й енергетичної. Президент доручив зараз нам ― дипломатичним місіям за кордоном ― працювати над залученням підтримки, знайти відповідні форми взаємодії з нашими партнерами, щоби убезпечити проходження нового опалювального сезону. Ми ― країна у війні, звичайно, що нам, маючи такий масштаб викликів, потрібна часом і підтримка від наших партнерів. Тому ми активно включилися і мені здається, що слід очікувати ― і Президент України про це вже публічно казав ― конкретних домовленостей, зокрема і щодо енергетики. Це виявляється і у відповідній підтримці для заповнення газом наших сховищ, для постачання додаткового енергообладнання, генераторів, для допомоги нам у створенні енергоощадної системи енергетики, допомоги в переході на її децентралізацію.
Кожна країна має якусь особливу компетенцію, зараз ми це дуже добре розуміємо. І мені здається, що в нас налагоджено правильний трек роботи з нашими партнерами. Це по лінії Уряду, в тому числі і робота з МВФ, і робота з ЄС щодо макрофінансової підтримки. Цих подій надзвичайно багато по лінії Міністерства фінансів, по лінії Міністерства економіки. Кожен відіграє свою роль. Міністерство закордонних справ в силу свого функціонала як координатор, як міністерство, яке політично забезпечує ці процеси, безумовно включається і це один теж з критеріїв оцінки ефективності посла. У нас, у новій структурі міністерства, також відображено підрозділ, який займається, власне, залученням такої економічної підтримки. Щодо ринків, то ми теж долучаємося щодо напрямку допуску чи доступу українських товарів на світові ринки. Є в нас європейський ринок. Зараз в нас відбуваються перемовини щодо отримання необхідного режиму торгівлі з ЄС, який би максимально відповідав інтересам наших підприємців. Є у нас Британія, з якою така домовленість досягнута. Є Канада, з якою укладено Угоду про вільну торгівлю. Є Австралія.
Але є й Індо-Тихоокеанський регіон, де потрібно ринки ще відкривати для наших підприємців. У нас у міністерстві створена спеціальна рада, де ми чуємо пріоритети від наших компаній, нашого бізнесу, які ринки пріоритетні, куди ми політично повинні досягати і отримувати згоду щодо максимально сприятливого режиму для українського виробника.
"Президент України ніколи не розмовляв із нотками запопадливості чи намагання сподобатися"
Дмитро Хоркін: Там, де бізнесу часто важко самому розібратися через те, що потрібні зміни на рівні урядів, полегшення, щоб українські бізнеси могли зайти. Я думав ще дещо поговорити про саму дипломатію. В лютому 2022 року, як я розумію, дипломатія зовсім змінилася і ми говоримо не про те, що є фельд'єгерська служба, яка передає вам листи, ви докладно вивчаєте, а вже потім вам відповідають за кордоном. Зараз ви можете зідзвонитися по месенджеру.
Тамара Гусейнова: Цифрова дипломатія, яку Україна продемонструвала світу.
Дмитро Хоркін: Тому залишається дипломатія, церемоніал, протокол, повага і авторитет, але швидкість і динаміка змінилися. Наскільки?
Андрій Сибіга: Ви абсолютно праві. Я можу чітко підтвердити, що зберігається важливість особистих контактів. Одна з таких запорук ефективності дипломатів. У мене особисто є прямі контакти з усіма моїми колегами в Європі і з нашими ключовими союзниками. Тобто дійсно я можу дуже швидко вийти без жодних зайвих формальностей на звʼязок. І статус міністра країни, яка воює, посилює таку мою спроможність.
Але якщо повернутися на початок, в той час і зараз зовнішня політика визначалася Президентом України. Саме його особистою залученістю. Ви знаєте, Президент України ― я брав участь практично в усіх перемовинах, розмовах ― ніколи не розмовляв з позиції слабкості, ніколи. Ніколи Президент України не розмовляв з якимось нотками запопадливості чи намагання сподобатися. Ні. Це завжди були дуже тверді розмови і тому такий результат. Мені здається, що це також вплинуло на характер діяльності та інструментарій наших дипломатів, тому що це дипломатія країни, яка воює. Тому часом необхідно позбуватися якихось формальностей, щоб скорочувати часовий простір для досягнення результату ― від встановлення контакту, від порушення цього питання з нашими партнерами. Тому так, це теж має відбуватися усвідомлення, наскільки ми важливі. Зокрема, ініціативи "Зерно з України" ― це теж про силу. Країна, яка воює, знаходить в собі сили, і моральні, і матеріальні ресурси, щоб допомогти іншим країнам у такий час.
У МЗС України вперше створено Управління недружніх країн
Тамара Гусейнова: Ще й у роковини Голодомору…
Андрій Сибіга: Це дуже символічно, тому що Україна не може толерувати біль і горе в будь-якій географії, страждання людей, які потерпають від голоду. Ми це продемонстрували і це нам додало особливої моральної сили в нашій дипломатії. Ми це побачили. Це відкриває ключ до багатьох столиць, куди ця допомога потрапляє. Я особисто їздив в Сирію, в Дамаск. Я був першим європейським міністром, який туди приїхав. Але я приїхав не з порожніми руками, я приїхав з програмою "Продукти з України для Сирії". Ми також консолідували зусилля наших партнерів, які закупили продукти в Україні, які ми поставили в Сирію. І це теж нам дозволило говорити про нашу нову присутність в цьому регіоні та зміну позиції багатьох країн.
Тому дуже важливо переосмислити цей геополітичний інструментарій, який є в наших руках. Наприклад, дрони. Це насправді колись стане геополітичним інструментом нашим. Також геополітичним інструментом мають бути інші речі, пов'язані з нашими національними інтересами. Не будуть допущені країни до відбудови, які на сьогодні допомагають Росії, російському агресору. Це справедливий підхід, ми про це прямо кажемо таким країнам. І у нас у міністерстві, до речі, вперше створено Управління недружніх країн. І ми не для галочки створили це управління. Зараз ті країни, які допомагають агресору, які постачають йому зброю, які є співучасниками цієї агресії ― ми будемо відслідковувати їхні активності в інших організаціях, з іншими столицями. Ми будемо працювати над їхньою ізоляцією, ми будемо працювати над санкційними режимами щодо них. Вони повинні відчувати наслідки потурання агресору.
