Фото @savonik_ph з інстаграм-сторінки mlbmusic_
"Все почалося з того, що я взяв до рук гітару десь приблизно в 10-11 класі, не знаючи, що таке музика… Так потроху навчившись грати на гітарі, я також почав займатись вокалом. І вже в кінці 11-го класу я вперше виступив, не просто підігравши на гітарі, а співав, і це дало такий поштовх"
Привіт! У соцмережах ти розповідав, що вперше вийшов на сцену в кінці 11-го класу з піснею Скрябіна "Місця щасливих людей". Ти тоді зрозумів, що не будеш плисти за течією і вирішив стати музикантом. Можеш пригадати шкільний час і як у тебе з'явилась музика?
Це дійсно так. Цікаво, що ви знайшли цю інформацію. Все почалося з того, що я взяв до рук гітару десь приблизно в 10-11 класі, не знаючи, що таке музика. Але в нас у школі сформувалась маленька тусовка з друзів, які грають на інструментах. Так потроху навчившись грати на гітарі, я також почав займатись вокалом. І вже в кінці 11-го класу я вперше виступив, не просто підігравши на гітарі, а співав, і це дало такий поштовх. І саме завдяки пісні Скрябіна так повелось, що я вступив до Київського університету культури. Також на творчому конкурсі використав цю пісню і пройшов.
Щаслива пісня виходить. Але я ще хотів про мотивацію розпитати. Думаю, багато хто з хлопців впізнає себе в цій історії, коли в шкільні часи, якраз в 10-11 класі, буяють гормони й дуже хочеться щось комусь довести. І саме тоді знаходиться гітара і ти кажеш: "О, я знаю чотири акорди й заспіваю вам всі пісні". У тебе була така ж мотивація чи інша?
Приблизно. Насправді була мотивація навчитись грати на якомусь музичному інструменті. Просто зрозуміти, як це працює. Це була початкова мотивація, саме тому я придбав гітару, щоб зрозуміти, як будується музика, і все. А вже потім це переростає в те, що "о, я вмію грати, подивіться!" Не без цього, як то кажуть.
Давай перенесемось у ще один період твого життя, коли ти потрапив у проєкт Артема Пивоварова. Чи правда, що ти подав заявку на участь під час стріму на Twitch?
Це не було під час стріму. Я подав заявку осінню того року, коли Артем оголосив про проєкт "Нові імена" й сказав скидати демки. Це було спрямовано на вірші поетів. А в мене ця демка вже давно лежала, тому я відправив її. Я, звичайно, не був на тому стрімі, коли він побачив її вперше. Але він мені відписав, і вже на наступному стрімі я зайшов і скинув йому ще свої треки. Він послухав і сказав: "Чувак, ти вже скидав, я тобі написав". І ми зв'язались на наступний день, поїхали на студію і зробили цю пісню.
Як тобі працювалось із Пивоваровим?
Досить легко. Ми приїхали на студію, зібрались із саундпродюсерами й просто творили цю пісню без якоїсь нав'язливості. Все доволі легко. Не знаю, простий вечір написання музики, і все. Доволі щирий.
Ти зараз уже розумієш свою стилістику, жанровий фокус, в якому хочеш працювати? Це інді, це рок, це щось на межі, куди ти прямуєш?
В цілому так. Ось це звучання в останньому мініальбомі [ЕР "Не потрібний"— ред.], — це доволі притаманне мені звучання. Я не йду за звучанням інших, просто роблю те, що мені подобається. І наразі плюс-мінус я розумію своє звучання. Я можу бути різним, і мені це подобається. В мене може бути лірика, на наступний раз я можу піти в рок, а можу і в поп. Наразі сказати, що я повністю сформований у звучанні, то, напевно, ні. Я ще в пошуку цього, й можливо, будуть виходити кардинально інші пісні. Але мені дуже подобається експериментувати зі звучанням.
"Я дуже задоволений цією піснею, вона мені дуже подобається. Воно варте було того очікування, щоб саме так вона прозвучала"
Сьогодні ми будемо слухати пісню "я забуваю". Про неї в тебе є історія?
Вона писалась приблизно півтора року. Перше демо я накидав буквально за годину чи дві, сидячи вдома, мені просто прийшла ідея. Я накидав гітару. В принципі, все аранжування я зробив сам, сидячи вдома, і це було десь за 2-3 години. Я написав першу частину, після чого пісня лежала півтора року. Тобто я інколи приходив до неї, розумів, що потрібно дописати текст, але не міг нічого дописати, сидячи над нею навіть по декілька годин. Я просто вмикав, слухав, але не міг нічого написати. І буквально цієї весни я сів і зміг її дописати. А до того ніяк не міг нічого написати. Разів п'ять сідав і нічого не міг.
З чим це пов'язано? Це особиста історія переживання чи банально не було натхнення? Чи просто це твій підхід, що ти можеш довго ходити навколо однієї пісні, відкласти, а потім повернутись?
Не знаю, з чим пов'язано з цією піснею, бо саме вона довго писалась. Я не зміг знайти підходящі слова, напевно. Було повністю аранжування, але я не розумів, як воно має звучати. Мені дуже подобалась перша частина, а далі я не знав, як продовжити історію. Напевно, з натхненням якось навіть пов'язано. Бо реально сидів і нічого не приходило в голову. Але все написалось навесні, коли я прям сів старанно вигадувати мелодію, і все склалось.
Зараз ти задоволений результатом?
Так, я дуже задоволений цією піснею, вона мені дуже подобається. Воно варте було того очікування, щоб саме так вона прозвучала. Саме навесні вона так зазвучала. Вона мала так зазвучати.
Думаю, це може бути таким мікровисновком нашої розмови, що іноді треба дати собі час пожити зі своїми ідеями, зі своєю роботою.
Всьому свій час, як то кажуть.
Дякуємо за цю розмову й за знайомство.
Слухати пісню "я забуваю" від MLB, як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
