Фото: Пресслужба Olena Karas
Я намагаюся бути чесною з собою і даю музиці відобразити те, що відбувається у мене в житті
Сьогодні ти представляєш пісню "Безпечний простір". Що таке безпечний простір для тебе?
Для мене безпечний простір може бути у різних проявах, але я б дуже хотіла зазначити, що це саме мій особистий проєкт. Він не стосується гурту Тонка — це два різних проєкти, два різних формати. У нас теж є свої прекрасні новини: ми рухаємось у бік того, щоб випустити музику на вінілі. Тому я теж хочу це проанонсувати і розказати, що така подія скоро станеться. А саме цю пісню я написала як Olena Karas — як мій окремий проєкт. Саме тому вона настільки інтимна і, мабуть, найвразливіша пісня, яку я коли-небудь створювала. І, як не дивно, вона про кохання, що теж для мене невластиво. Але такий період: я намагаюся бути чесною з собою і даю музиці відобразити те, що відбувається у мене в житті. Тому наразі це такий стан, такі почуття, і мені хотілося, щоб це зафіксувалося в музиці, в моїх поглядах і зрезонувало з людьми, які проживають подібне — або, навпаки, не проживають подібне, але за рахунок того, що музика має дуже величезну силу та величезний доторк, щоб люди могли це відчути. До речі, серед відгуків знайомих я часто чую, що навіть перебуваючи далеко, ця пісня якось трошки окриляє, надає надії й віри в те, що світло та любов переможуть.
Як і Olena Karas, як і вокалістка гурту Тонка, мені здавалося, що ти насправді завжди співаєш про кохання. Але зараз ти кажеш, що це одна з небагатьох пісень про любов. А про що ти тоді співала, якщо це була не любов?
Мені здається, що це все залежить від того, з якої точки зору подивитися і з якою оптикою. Мені завжди здавалося, що мої пісні — вони такого екзистенційного характеру, що вони про питання пошуку себе і якихось глобально важливих подій або не подій, або якихось переживань у людини в житті, які виходять за межі кохання. Глобально вони як зміст філософського характеру. Але, звичайно, те, що я вкладаю в пісні, не обов'язково має почути людина. Тут я абсолютно даю завжди волю і простір слухачам: що в них відгукується — те і є для них правда. Мені здається, в цьому і є суть мистецтва — коли воно багатогранне, коли людина може почути різні сенси. Тоді воно багатошарове, цікаве, тоді воно чіпляє. Але, знову ж таки, мені завжди здавалося, що я пишу про якийсь пошук, про такі дійсно екзистенційні питання. І саме конкретно ця пісня — вона вже про стан любові, в якому я знаходжусь. Можливо, тому що у мене попередньо не було цього досвіду, коли я довго в стосунках, у яких відчуваю цей безпечний простір. І були пісні а-ля про розбите серце, коли стосунки вже закінчувались, але саме такого характеру, коли це про довіру та спокій — мабуть, це для мене вперше.
Мене вже зараз не лякають жодні відгуки — мені просто хочеться ділитися музикою
Композиція вийшла дуже відвертою. Тобі не страшно було так розкривати душу? А якщо у відповідь на відвертість хтось зможе зробити боляче?
Мені здається, що я вже доволі доросла людина, щоб чогось боятись. Я роблю музику не для того, щоб її оцінили, не для того, щоб комусь щось довести. І, звичайно, завжди є ризик, що комусь може не сподобатись, хтось може на відвертість і відкритість відреагувати якось гостро. Але внутрішньо я вже, мені здається, пройшла такий довгий шлях, що мене вже зараз не лякають жодні відгуки — мені просто хочеться ділитися музикою, і важливо це віддавати як музикантці й окремому проєкту, як учасниці гурту Тонка і як менторці з вокалу. Тому що насправді одні й ті ж сенси, які я закладаю і транслюю, та чесність, з якою я підходжу до створення музики або до передачі інформації — вони, на мій погляд, скрізь однакові.
Як народилася ця пісня? Розкажи про той момент, який став причиною цієї пісні, і хто з тобою працював над нею?
Саме з цією піснею складно сказати й запам’ятати якийсь момент. Вона не відразу так прийшла повністю, а в декілька підходів. Спочатку з’явився один фрагмент: "Все насправді просто, я твій безпечний простір", а потім уже якось з часом народився приспів. І мені подобається, що музика — це настільки цікаві завжди процеси, і вони дуже рідко повторюються. Тобто це завжди якийсь новий підхід, з новим станом, з новими інструментами, оточенням. Саме для цієї композиції саундпродакшен мені допомагав створювати Даніїл Зубков, також відомий як Lucas Bird. Дуже талановитий хлопець, він — мультиінструменталіст. Я знаю, що він працює з багатьма артистами і робить просто нереальні, круті речі. Саме в цій композиції він допоміг мені досягти цієї такої ніжності, такої якоїсь фарби тендітності, притаманної закоханій жінці. І все настільки в цьому аранжуванні таке обережне й акуратне. Мені дуже подобається, який у нас саундпродакшн. Також ми залучили талановитого барабанщика Павла Галицького, який зіграв на ударних для цієї композиції — теж дуже ніжно і красиво. Ми буквально записали два дублі, і другий взяли в композицію, тому що, коли Павло грає, він не грає на барабанах — він співає на них. Це неймовірна краса. Також ми покликали кларнетиста Юрія Тьохтю. Це взагалі цікавий випадок, коли людина працює в державній службі і потім виривається, щоб записати нам кларнет. Тобто всі музиканти навколо абсолютно перейнялися ідеєю створити таку ніжну композицію, як такий примарний замок, безпечний простір, в якому дійсно все настільки гармонійно і злагоджено. Я насправді в захваті від того, який внесок зробили музиканти в цю композицію. Тому з великою надією хочу, щоб слухачі теж відчули цей момент ніжності, довіри і дійсно місця, в якому ти почуваєшся безпечно.
Для мене було важливо показати, що люди навколо, стосунки та близькість — це суперважливо
Ти співаєш про безпечний простір. Чому ти вважаєш, що важливо говорити про це саме тут і саме в цей момент?
Тому що для людини це важливо. Взагалі безпека, якщо ми вже так копнемо глибоко, — це одна з найважливіших потреб для людини, одна з найбазовіших потреб. На жаль, ми зараз її втратили і втрачаємо: хтось — більшою мірою, хтось — меншою. Я кажу зараз про всіх українців. Навіть ті, хто за кордоном, також втратили відчуття безпеки, відчуття дому. Не можна порівнювати досвіди людей, але абсолютно вся наша нація зараз уражена. Ми уражені болем, ми уражені втратою. І часто у людей втрачається опора під ногами, не вистачає ресурсів мати цей безпечний простір самотужки. Тому, мабуть, для мене було важливо показати, що люди навколо, стосунки та близькість — це суперважливо. Це не обов’язково про кохання і партнерство як стосунки — це також друзі, сім’я, близькі. Тобто це ті речі, яких на такому метафізичному рівні важко торкнутися руками й окреслити кордони цього безпечного простору. Але це ті внутрішньо важливі речі, на які ми можемо покладатися і мати неймовірний ресурс, щоб витримати події, які нас оточують зараз. Тому так, мабуть, я б хотіла через цю пісню якось так м’яко натякнути людям про те, як важливо мати і зберігати цю близькість з людьми, яких ви любите, тому що це може слугувати неймовірною підтримкою.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
