Фото: Укрінформ
"Шмигаль не має жодного корупційного скандалу"
Чому саме зараз настав момент замінювати прем’єр-міністра? Що не влаштовувало в уряді Шмигаля?
Президент Зеленський має для цього причини. На першому місці ― аудит угод у сфері оборонно-промислового комплексу, домовленостей щодо озброєння та кооперації у цих питаннях. Вочевидь це претензії до Міноборони, тобто шукали заміну саме Рустему Умєрову. Призначити когось із міністерства ― це одразу почати з від’ємного результату, бо почнуться виправдання. І так з’явилася кандидатура Дениса Шмигаля, який найдовше в історії України обіймав посаду очільника Кабміну, причому він не має жодного корупційного скандалу. Це ледь не унікальна ситуація в Україні, коли урядовець не має репутаційних втрат. Шмигаль ― це людина, котра все знає щодо оборони, на яку йшло 50% бюджету, людина, що втримала керованість урядом у складні часи, а також має певний авторитет і зв’язки за кордоном.
"До певної міри Свириденко ― це Шмигаль 2.0"
Друга обставина ― накопичення втоми всередині політичної команди, адже Кабмін планували змінити ще минулого літа, проте не могли знайти кандидатур. За цей час з’явилася третя обставина ― Юлія Свириденко практично пройшла шлях становлення як підготовлена зміна для Дениса Шмигаля. Відповідно, зараз можна сказати, що до певної міри Свириденко ― це Шмигаль 2.0. Бо умови, в яких відбувається формування цього Кабміну, нічим не відрізняються від тих, що були раніше. Він формується не в парламенті, не всередині Кабміну, і прем’єр-міністр не є результатом коаліційної угоди. Усе формується командою влади, тому що у нас порушена політична система і є одна політична команда. У цій ситуації, з одного боку, може бути претензія до президента, а з іншого боку ― не може бути, бо він лідер своєї політичної сили, і ми розуміємо, що так склалася політична система після виборів 2019 року: "Слуга народу" в одні ворота може призначати прем’єр-міністра, їм не потрібно це ні з ким узгоджувати. Сила монобільшості.
"Нова прем’єрка буде сильніша з точки зору стартового мандату на можливість формувати команду"
Що зможе реформувати пані Свириденко?
Я не бачу, щоб змінилися взаємини між Кабміном та іншими органами влади. Свириденко приходить як людина архілояльна до команди президента і доводила це неодноразово. З іншого боку, це людина достатньо підготовлена всередині Кабміну, яка знає всі процеси. Чому це не можна назвати просто "переставлянням ліжок"? Тому що ми маємо дещо інакшу конфігурацію всередині. Відбувається заміна прем’єр-міністра і частини міністрів, але не повна і принципова заміна уряду. Пані Свириденко отримала можливість призначити пана Качку як профільну людину у взаємодії з ЄС і НАТО, до нього є кредит поваги в експертному середовищі та бізнесі. Будуть й інші заступники міністрів, також пов’язані зі Свириденко. Тобто новий прем’єр-міністр буде сильнішим з точки зору стартового мандату на можливість формувати команду.
Олег Саакян. Фото: galka.if.ua
"Сама конструкція може бути конкурентогенеруючою"
Першим віцепрем'єром став міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. Це потужне посилення пані Свириденко чи майбутній конкурент?
За вагою та наближеністю до Офісу президента Федоров конкурент для всіх. Його міністерство ― це другий "монстр" поруч із прем’єркою, а ще є третій ― Шмигаль на чолі Міноборони, і туди ж додаються стратегічні галузі ВПК. Це буде дуже нестандартна ситуація для керованості, що може дати як великі можливості для швидкої трансформації, так і стати приводом для міжусобної боротьби всередині Кабміну. І тому я думаю, що не Федоров є конкурентом, а сама конструкція, яка вибудовується, може бути конкурентогенеруючою, якщо відбуватиметься зіткнення різних інтересів.
"Кабмін має пройти випробування зимою"
Чи можемо ми умовно окреслити дедлайн для вирішення завдань, поставлених перед пані Свириденко ― 100 днів або рік? Коли можна буде робити висновки про роботу її Кабміну?
Я не знаю, що думають у владі, але гадаю, що внутрішній проміжний прапорець стоїть на шести місяцях. Тобто проходження зими і входження у наступну весну ― це буде точка, в якій рахуватимуть результати. У цьому є певна логіка, тому що зимовий період ― це опалення, інфраструктура, кризовий час, тож робити на половині зими висновки про роботу Кабміну дуже складно. Кабмін має пройти випробування зимою. А тоді будуть дивитися, чи "перевзуватися" на літній Кабмін, чи залишити зимовий, якщо говорити автомобільною термінологією.
"Сьогодні стоїть виклик ― зміна економічної моделі"
Ця перевірка буде для цілої низки міністерств. Хто з міністрів зможе умовно розслабитися на ці пів року? Чи навпаки ― усім міністрам треба буде показати результат?
Думаю, усім. Бо задачі стоять кроссекторальні, а очікування ― завищені, судячи з публічних комунікацій. Досягнути їх нереально в будь-якому разі. Наприклад, у частині підвищення соціальних видатків, різних виплат ― де їх узяти? Якщо виконувати це завдання, то це потребуватиме переструктурування політики в економічному та соціальному напрямі. А це фактично землетрус. Бо треба буде відходити від лівої економічної школи і переходити на більш праві рейки ― працювати над тим, як збільшувати кількість підприємств та підприємців, а отже, збільшувати базу оподаткування, а не самі податки та глибину проникнення у кишеню громадян. Якщо цього не робити, то в соціально-економічній політиці нічого не зміниться. Ми бачимо, скільки вже закрилося ФОПів, а на тлі зростаючої оборонки можна зрозуміти, наскільки серйозно постраждав національний виробник і бізнес. Зараз нас рятує те, що є зовнішня підтримка, яка заходить у вигляді валюти, створює унікальну ситуацію для воєнного часу. Зазвичай під час війни країнам не вистачає валюти, а у нас інша історія ― купа валюти йде в Україну, а наші видатки не настільки великі, тому ця валюта продається на внутрішньому ринку, завдяки чому тримається курс.
Отже, на сьогодні стоїть виклик ― зміна економічної моделі. І це один із ключових індикаторів, чи зможе новий Кабмін керувати інакше. Якщо цього не відбудеться, то ми будемо говорити, що це Кабмін 2.0 воєнного часу, який нічим принципово не відрізняється для пересічного українця.
Юлія Свириденко виступає у Верховній Раді перед ратифікацією парламентом угоди про надра зі США, 8 травня 2025 року. Getty Images/AFP/ANDRII NESTERENKO
"Реверс оборонних і бюджетних видатків ― завдання з двома зірочками для уряду Свириденко"
Сьогодні можна спробувати домовитися з нашими європейськими партнерами з приводу рокіровки видатків оборонних і бюджетних. Наразі зовнішня підтримка України іде на бюджетні видатки, а оборона формується із податкових надходжень. Кожен платник податків в Україні фактично спонсорує оборонку. Чому сформувалась така модель? Тому що на початках європейці взагалі не були готові підтримувати мілітарні тематики. А зараз, коли на Заході доросли до певного рівня рішучості, може відкритися вікно, коли оборонні видатки можна перекинути на зовнішню підтримку, а бюджетні видатки ― зарплати, пенсії ― на внутрішні бюджетні надходження. І це може одразу прибрати скляну стелю для оборонних видатків, дати можливість підняття зарплатню військовим, тому що так ми отримаємо більше ресурсу і водночас більшу прозорість та контроль. Бо європейці будуть контролювати, куди йдуть гроші на оборонку. Через це питання реверсу ― це не лише подолати психологічний бар’єр партнерів, але й пройти певний бар’єр лобі військово-промислово комплексу та всієї воєнної корупції всередині країни. Це ― завдання з двома зірочками для уряду Юлії Свириденко, якщо вона захоче це робити. А бюджетний процес буде ставити виклики такого плану, для того щоб знаходити шляхи, як зверстати доходи і видатки.
