ФОТО: Фото надане співачкою
"Пісні, які я віддаю в інші руки, — це можливість цим пісням отримати життя. Тому що я пишу дуже багато, але не можу фізично це все реалізувати, по-перше. А по-друге, не завжди те, що я пишу, пасуватиме і личитиме саме мені."
Привіт. Нам цікаво, музика в твоєму житті розпочалася з чого?
З дитинства. Перші такі великі і публічні кроки — це, мабуть, в 14-му році Нацвідбір на Дитяче Євробачення. Там я вже вперше співала свою авторську пісню, яку написала з тодішнім викладачем вокалу. А в 16-ть років я випустила пісню, яку написала сама.
До того, як стала Diandi, ти виступала під ніком DIANA. Чому змінила його?
Боже, мені так приємно, що ви це знаєте. [Сміється — ред.] Так, було таке. Чесно? Для унікальності індексування, тому що Діан багато. Була дуже цікава й смішна історія, коли я випустила пісню "Принцеса", і тільки коли прийшла на радіо презентувати пісню, до мене дійшло, що принцеса Діана — це принцеса Діана [Сміється — ред.], а воно буде читатися як співачка DIANA і пісня "Принцеса", і в мене прям такий вау-інсайт був.
Насправді після Дитячого Євробачення було дуже багато різних конкурсів. Були проєкти з "1+1" до того Дня незалежності. Це був проєкт "Оберіг" з багатьма артистами, я теж брала там участь до двадцять п'ятої річниці незалежності. Після цього знову ж таки багато конкурсів, багато всього. І я вважаю, що вже мій дорослий шлях почався саме тоді, коли я стала Diandi. Був перший реліз у 22-му році, пісня "Міста-герої". І це вже такий самостійний великий шлях, коли я стала працювати як сонграйтерка з іншими артистами, стала продюсувати свої пісні, шукати команду, однодумців, з якими я крокую зараз. І це вже зовсім інший відрізок шляху.
Трохи хочу продовжити про те, що ти пишеш пісні для відомих артистів. Наприклад, пісня "Вітер" у виконанні KALUSH і Balsam вже набрала свій перший мільйон.
Вже навіть більше, вже майже два!
Ти стежиш?
Звичайно. [Сміється — ред.]
Які в тебе з'явились емоції, коли ти побачила перший мільйон, коли побачила таку цифру?
Для мене це було неочікувано, тому що я дуже тішилась, що цю пісню в принципі випустили. Я дуже чекала. Від моменту написання до релізу пройшов досить великий відрізок часу, і я ходила, слухала її сама, і мені так хотілось, щоб люди це почули, тому що мені дуже сильно подобається ця пісня. Я вважаю, це одна з найкращих, що я написала. І я просто збирала портфоліо, щоб показати співпраці, і я бачу, що лише на YouTube Music перевалило за мільйон! Дуже приємно, звичайно, коли людям відгукується те, що відгукується тобі, коли доходять оці всі імпульси, сенси, різні відчуття, які ти закладав. Це дуже кайфово. Тому да, я дуже пишаюсь цією роботою і дуже тішуся, що склалась така співпраця.
А не було такого: "Чого вона зайшла, а моя пісня не зайшла?"
Ні. Взагалі я дуже тішуся. Пісні, які я пишу для інших, — це теж як мої діти. І я дуже радію, коли в них класна доля, коли в них великий шлях, коли їх чують. Я не ревниво ставлюсь, коли якась пісня мого авторства залітає. А чого? Це ж так само я туди долучилась, це так само мій досвід, це круто. Я не проводжу паралель і не думаю, що це справа в мені, тому що ми всі розуміємо, що аби пісню донести до слухача, це треба дуже багато ресурсу, дуже багато зусиль. І я дуже радію, коли виходить, тому що є дуже багато пісень, які я написала іншим артистам, і це дуже класні пісні, це крутяцький матеріал, але, на жаль, він не такий почутий. І тут треба, щоб зійшлось дуже багато факторів для того, аби донести пісню у вуха і в плейлісти людям, які це слухають. Тому я дуже радію, коли виходить, коли це стається. І я дуже тішуся, коли в супермаркетах, на заправках чую пісні, які я написала. Це дуже тішить мою душу.
Мені дуже сподобалась фраза: "Це теж мої діти, просто я їх продала". [Сміється — ред.]
До речі, не завжди продала.
Ну ось. А взагалі, як це розпочалось? Ти пам'ятаєш перший раз, коли написала іншому артисту пісню й щось за це отримала? Не обов’язково гроші, досвід — це вже багато.
Просто пісні, які я віддаю в інші руки, — це можливість цим пісням отримати життя. Тому що я пишу дуже багато, але не можу фізично це все реалізувати, по-перше. А по-друге, не завжди те, що я пишу, пасуватиме і личитиме саме мені. Тому що в мене є певний стиль, як я бачу себе, як я хочу рухатись, як реагує моя аудиторія. Невеличка, але все ж. А є пісні, які зовсім не корелюються з моїм стилем. Але я хочу, щоб це звучало саме так. І це класно, що я можу щось привнести в інший репертуар. Тому як тільки в мене накопичилась така кількість цих пісень, що мені треба було їх кудись прилаштувати, [Сміється — ред.] то звичайно, я тішуся, що це може бути руками іншої людини.
А хто був перший, ти так і не сказала.
Перший? Це була колаборація ізраїльського діджея і української молодої співачки. Це було дуже давно. А так, щоб оця моя доросла сонграйтерська кар'єра, це, мабуть, була співачка IMARY. В неї всі пісні, крім однієї в репертуарі, написані мною.
"Антон Santera, мій музичний продюсер, колега і партнер, — от він придумав оцей дроп танцювальний і сказав, що треба якусь одну коротку фразу, яка буде запам'ятовуватись. І він в жарт сказав: "Ну так не буде — це ж ти". І вона так і залишилась там."
Ти кажеш, що пісня не завжди пасуватиме тобі. Сьогодні ми представляємо пісню "Так не буде". А вона точно пасує тобі? Розкажи про неї.
"Так не буде" — це дуже цікава історія, тому що ми написали її ще рік тому, і в той період в мене дуже часто проскакувала фраза: "Ні, так не буде". Коли хтось мені щось розказував, і по роботі багато такого було, я казала: "Так не буде". І вона настільки до мене прижилась, що коли ми писали музику, а почалась вона з музики, хоча так буває рідко, як правило, є якісь тексти, фраза, а тут саме з музики. І Антон Santera, мій музичний продюсер, колега і партнер, — от він придумав оцей дроп танцювальний і сказав, що треба якусь одну коротку фразу, яка буде запам'ятовуватись. І він в жарт сказав: "Ну так не буде — це ж ти". І вона так і залишилась там. Далі вже дописувались куплети, які мені супер подобаються, і вийшла дуже цікава історія.
А на що ти кажеш "так не буде"?
Наприклад, коли на студії на роботі ми вирішуємо якусь або стратегію, або є якісь ідеї. І люди одразу не пропонують, а ствердно кажуть: "Ми зробимо так, отак, отак". А я зразу розумію, що це не те, що має бути. От тоді може прозвучати: "Так не буде. Нє, хлопці, так не буде. Давайте щось інакше. Давайте подумаємо. Давайте ще щось".
Думаю, що це дуже корисна фраза, яку потрібно собі нагадувати і нею іноді зупиняти інших людей. Дякуємо тобі за розмову.
Слухати пісню Diandi "Так не буде", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Новинки" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням
