Президент США Дональд Трамп і президент України Володимир Зеленський під час зустрічі в Trump Tower у Нью-Йорку, США, 27 вересня 2024 року. REUTERS/Shannon Stapleton
Очікування перед зустріччю Трампа і Зеленського були достатньо низькими
США запросили Володимира Путіна до Маямі на саміт G20, Марко Рубіо зустрічався із Сергієм Лавровим. Як ви оцінюєте це все?
Я прихильник жорсткої політики щодо Росії, якщо йдеться про її дипломатичну ізоляцію. І коли я дивився картинку зустрічі між Рубіо та Лавровим, що мені категорично не сподобалося, то це посмішка на обличчі Рубіо. Таке враження, що зустрілися представники США з представником абсолютно нормальної країни, з якою обговорюють питання, які становлять спільний інтерес.
Я дивився інше фото, де така ж посмішка була у постійного представника РФ при ООН Василя Небензі.
Це ще гірше. Розмова проходила так, що Василь Небензя почувався цілком комфортно, був задоволений. І в цілому така партнерська атмосфера, яку випромінювали Рубіо меншою мірою, Лавров, але також і Небензя, якраз викликає негативне сприйняття.
Щодо практичних речей, які було вирішено, то я про це не чув. Якщо відбудеться Тристороння зустріч, тоді це буде виправдано. А в цілому запрошувати Росію, пробивати дипломатичну ізоляцію Путіна — вона і так відносна — я гадаю, що це також контрпродуктивно. Я би не фетишизував сам факт зустрічі, якщо вона відбудеться. Побачимо. Головне не хто, як, а про що. Є про що говорити, але якихось підстав, щоб розраховувати, що ця зустріч буде успішною... Тим більше, якщо є у нас ілюзія, що ми зможемо в чомусь Путіна переконати, перетиснути, і тим більше, що Трамп нам в цьому допоможе — то у мене це викликає серйозні сумніви.
Ця зустріч відбулася. Що там обговорювали — незрозуміло. Але про результат, очевидно, ми дізнаємося тільки в тому випадку, якщо будуть якісь заплановані або незаплановані витоки. І тоді буде зрозуміло. Я абсолютно не виключаю, що на зустрічі обговорювалися і економічні проєкти, які, як нам заявляли американці, планують реалізувати з росіянами ще до припинення війни, щоб "підвищити рівень довіри і сприяти тому, щоб працював цей дипломатичний трек".
Це окремі зустрічі (Трампа із Зеленським та Рубіо із Лавровим – ред.). І змістовне навантаження, і значення їх різне.
Якщо говорити про зустріч нашого президента з Трампом, то тут треба відзначити, що була інша атмосфера. Якщо подивитися на те, що показали по телебаченню, то там є з боку Трампа і якісь приємні речі, навіть він плеснув по коліну українського президента по-хорошому, виявляючи свою удавану, я думаю, але все-таки приязнь.
Очікування перед цією зустріччю були достатньо низькими. Оцінка ЗМІ більш ніж стримана.
Ще одне важливе питання, яке обговорювалося — постачання в Україну засобів ППО, насамперед ракет для систем Patriot. Трамп і перед зустріччю, і за результатами дав ухильну відповідь, що, мовляв, побачимо, це ми будемо обговорювати, далі, як то кажуть, буде...
Питання щодо ліцензування. Ми і світ, не отримали чіткої відповіді. Це питання не одного-двох років, навіть з урахуванням нашого бажання. Зараз питання номер один — це питання постачання готових ракет. І щоб система PURL, незважаючи на об'єктивні труднощі, пов'язані з виснаженням американських ресурсів у результаті війни з Іраном, функціонувала максимально наближено до наших потреб і по масштабах, і щодо номенклатури поставок.
Питання про санкції. Тут наш президент закликав використати санкції і інструментарій, передбачений законом Грема. І тут, знову очікувано, дав Трамп дуже ухильну відповідь. Треба побачити готовність Трампа застосовувати санкції навіть не проти Росії – це, звичайно, було б дуже важливо. Вторинні санкції проти тих, хто допомагає обходити режим санкцій російській державі. І тут головним є Пекін. І от чи готовий Трамп це зробити? Побачимо, тому що перед зустріччю із Сі Цзіньпінем… Подивимось, що буде після зустрічі… Лейтмотив, головна риса поведінки і заяв Трампа — намагання домовитись з Китаєм, виробити такий алгоритм дій, який би не доводив взаємини, перш за все, економічні, до високого рівня напруги. За цих умов чи буде він готовий застосувати вторинні санкції? Не впевнений.
Щодо Росії, то я також побоююсь, що знову ми можемо почути заяви, що зараз є підстави сподіватися на дипломатичний напрямок, на початок перемовин. Ну як можна за цих умов використовувати ті санкції, які закладені в законі Грема?… І тут також виникає питання, наскільки Трамп буде готовий грати з нами разом, а не продовжити політику рівновіддаленого брокера, який якраз виявляв більшу схильність до того, щоб серйозно тиснути саме на українську сторону.
Під час зустрічі були порушені серйозні питання, пов'язані з поставкою американської зброї, її купівлі через PURL. І тут незрозуміло, наскільки це буде реалізовано.
Якщо дивитися на позицію Росії, то вона явно не надихає і не дає будь-яких підстав не те що до оптимізму, навіть для таких стриманих очікувань, що буде якийсь рух в напрямку, вигідному для нас. Головне питання зараз полягає в тому, щоб зупинити Путіна на фронті, в небі і посилити санкційний тиск. Тільки тоді ми побачимо початок перемовин, які можуть призвести до мінімально прийнятного для нас результату.
Я не вважаю, що українське питання — і, в принципі, підстав для цього немає, якщо дивитися на те, що відбувається, про що говорять, що обговорюють — якимось чином може вплинути на перебіг і результати проміжних виборів. Тому що під час проміжних виборів питання зовнішньої політики явно не на вершечку переліку пріоритетів. Якщо говорити про зовнішню політику, тут тільки два питання: війна в Ірані, тому що вона впливає на рівень цін і, насамперед, цін пального, який є для пересічного американця абсолютним пріоритетом. І на рівень цін в цілому. І питання щодо ставлення до Ізраїлю, оскільки воно стало поляризуючим моментом. В Демократичній партії є серйозний розкол серед тих, хто вважає, що треба продовжувати підтримувати Ізраїль, і тих, хто вважає, що треба скоротити або зовсім припинити допомогу. На жаль, Україна і українське питання, війна в Україні присутні в дискурсі, але вони не є такими, які вчиняють помітний вплив на те, як готуються до виборів, як проголосують виборці. Якщо дивитися на мотивацію Трампа, чому він зустрівся з Зеленським, очевидно можна врахувати, що все-таки є стала, хоча тут ситуація неоднозначна, підтримка допомоги Україні в американському суспільстві. Є вона навіть в Республіканській партії і серед "ядерного" електорату Трампа – це, безумовно, він має враховувати. Він, звичайно, не хоче виглядати слабаком порівняно з Путіним, і з Сі, оскільки вважає, що він директор всесвіту. І він має показати, що переймається дійсно проблемами пересічного американця. Він, кажучи про те, що знищена частина російського НПЗ, впливає на ціну дизеля, і тут в цьому провина України – буде це повторювати. Це меседж, спрямований на внутрішню американську аудиторію. Питання війни в Україні не є таким, яке справляє помітний вплив на перебіг виборчої кампанії.
Є три моменти в позиції Трампа щодо війни в Україні, які залишаються незмінними. Він хотів би побачити закінчення війни за будь-яких умов, зокрема за рахунок наших інтересів. Україна не цікава ні для Америки Трампа, ні для Трампа особисто. Він має плани нового партнерства з Росією. Також переформатування за допомогою Росії усього порядку світової політики й того, як ця політика робиться. Це крок до допомоги Путіну подолати і далі пробивати дірку в дипломатичній і політичній ізоляції. Це шлях в нікуди. Але в поведінці й позиції Трампа ніяких змін в кращу для нас сторону я не бачу. Зараз він у цьому напрямку в глухому куті. Він не розуміє, не знає, що далі робити, щоб реалізувати свої обіцянки про мир і припинення війни. Тому що нічого у нього не виходить.
50 — це не 193
Понад 50 країн ООН закликали Росію припинити агресію, погодитися на негайне припинення вогню. Україна погодилася на повне, негайне та безумовне припинення вогню. Цей заклик і величезна підтримка спонукають і чи змінять що-небудь в ставленні Москви, Кремля до самої ідеї зустрічі, перемовин, припинення вогню?
Це важливо. Серед 50 країн це, перш за все, країни ЄС і наші партнери з інших частин світу. Це все-таки важлива, потужна, але не величезна підтримка. Якби більша частина, абсолютна більшість членів ООН виступили з такою заявою, то це виглядало б трохи інакше. 50 — це не 193. Чи справить це враження на Росію? Ні, не справить. Треба зупинити Путіна, примусити його до початку перемовин. Іншого шляху тут немає. Вони підстав для якихось мирних перемовин не бачать. І не будуть бачити, поки ми і наші партнери їх не примусимо до перемовин. А якщо це трапиться, то йтиметься про паузу. Вирішити ситуацію суто дипломатичним шляхом неможливо. Це глухий кут.
Є три моменти, які абсолютно необхідні: щоб ситуація на фронті була стабільною для нас, щоб Путін перестав просуватися і не мав ніяких сподівань на те, що йому вдасться просунутись. І підсилилось значення неба. Треба зробити все, щоб Путін не міг і надалі тероризувати населення України. Йому треба не дати можливості домінувати в небі. Тут питання і до нас, і до наших партнерів. Але це є абсолютно необхідним. Це пов'язано з тим, що має функціонувати система PURL. Це питання до Штатів, до наших європейських партнерів, щоб вони надавали нам відповідні фінансові кошти.
І питання санкцій. Всі розмови, що щось можна зробити чисто дипломатичним шляхом, не мають ніякого сенсу без того, щоб Путіна не було зупинено і на полі бою, і в небі, і в економіці. Якщо буде синергія цих трьох моментів, тоді можна говорити про дійсно перемовини, а не диктат з боку Росії, щоб припинити вогонь, просто заморозити фронт по лінії розподілу. І треба надалі готуватися до продовження війни. Війна на цьому, на жаль, не припиниться.
Альтернативи нашому спротиву російській агресії не існує. Ми маємо вистояти й відстояти свою і державу, і свій народ.
Чи можна сподіватися на помітне посилення або бодай якесь посилення української ППО перед зимою?
Робиться все можливе, щоб переконати наших партнерів "поскрести по закромах" і віддати, передати України всі ті ракети, які є. Оскільки від того, як ефективно буде боротися Україна з Росією, залежить майбутнє Європи. Але чи готові на це наші партнери? Отут у мене повної впевненості немає. Можливість така є. З нашого боку робиться все можливе, щоб ці ракети отримати.
Ситуація залишається дуже складною. В особі Трампа і його адміністрації ми, на жаль, не маємо того стратегічного партнера, яким би він мав бути. Тому дуже важливо, щоб наші європейські партнери вжили тих надзусиль, про які вони дуже говорять. І потрібно зробити все, щоб всередині країни створився нарешті той військовий табір, який дасть нам можливість і пережити й цю зиму, і більш-менш упевнено дивитися в майбутнє в наступний рік.
