Фотоілюстрація: Українське Радіо
Історія гривні почалася понад тисячу років тому, за часів Київської Русі. Тоді так називали срібні зливки, якими розраховувалися за великі покупки, сплачували данину і штрафи. Згодом вони зникли з обігу, але сама назва збереглася. На початку XX століття гривня повернулася вже як грошова одиниця Української Народної Республіки. Після поразки Української революції вона знову зникла з обігу — цього разу на понад сім десятиліть.
1991 року Україна відновила незалежність, але ще певний час залишалася в рублевій зоні. Першими власними грошима стали тимчасові купоно-карбованці. На тлі економічної кризи та гіперінфляції їхні номінали швидко зростали — аж до мільйона. Майбутня гривня тим часом уже була надрукована. Перші банкноти виготовили за кордоном і 1992 року, під час таємної спецоперації, доправили до України. Та ввести їх в обіг змогли лише після того, як економічна ситуація стала більш стабільною.
2 вересня 1996 року розпочалася грошова реформа. Сто тисяч карбованців обмінювали на одну гривню, і за два тижні країна перейшла на нову валюту. Так почалася історія сучасної гривні. За наступні тридцять років їй доведеться пережити кілька економічних криз, пандемію, а згодом — найбільше випробування незалежної України: повномасштабну війну. Далі розповідає голова Національного банку України Андрій Пишний: "Ми увійшли в повномасштабне вторгнення з банківською системою, яка була досить непогано підготовлена в попередні 10 років, пройшовши дуже складні етапи. Це дозволило банківській системі швидко відновитися. Те, що відрізняє період повномасштабного вторгнення від періоду 2014 року — банківська система не додала негативних ефектів, а навпаки: посприяла якнайшвидшому відновленню і дотепер сприяє. Якщо говорити мовою цифр, з моменту повномасштабного вторгнення рівень інвестицій українських громадян в облігації внутрішнього державного боргу, номіновані саме в національній валюті, зріс у вісім разів. На період повномасштабного вторгнення українські громадяни тримали свої заощадження в облігаціях внутрішньої державної позики України на 13 мільярдів. Нещодавно цей показник сягнув 100 мільярдів. Це показує, наскільки українська гривна, навіть попри війну, стала привабливою і користується довірою. Депозити в українських банках за період повномасштабного вторгнення зросли удвічі".
На початку повномасштабного вторгнення Україні гостро бракувало коштів, зокрема, і на оборону. Одним із вимушених рішень стала додаткова емісія — тобто друк грошей. Це допомогло державі вистояти у перші місяці великої війни. Але продовжувати так довго було небезпечно: надмірна емісія могла посилити інфляцію та значно знецінити гривню. Зупинити цей механізм було принципово важливим завданням, пригадує голова Нацбанку Андрій Пишний: "Національному банку й уряду вдалося це зробити. Із 2023 року ми емісійно не фінансуємо бюджетний дефіцит, він фінансується за рахунок інших продуктивних джерел. Золотовалютні резерви на момент повномасштабного вторгнення — 22 мільярди, золотовалютні резерви станом не зараз — більше 50 мільярдів. Я не кажу, що у нас все дуже добре. Ні, виклики були, залишаються, але так чи інакше ми навчилися з ними працювати".
Через 30 років після грошової реформи в Україні з’явився новий найбільший номінал. 4 вересня цього року Національний банк ввів в обіг банкноту у 2000 гривень. На її лицьовому боці зображений український поет і дисидент Василь Стус. Дату також обрали не випадково. Розповідає голова Національного банку Андрій Пишний: "Мені здається, багато чого обертається навколо постаті Стуса як видатної людини, як генія, як морального абсолюта, як людини, котра, по суті, прокладає місток між минулим і майбутнім. Був період, коли я дихав одним і тим самим повітрям, що і Василь Стус. Мені було 11, коли його закатували і він помер у радянській в'язниці. По суті, він мій сучасник. Це той момент, коли ти розумієш, що ця постать десь не дуже далеко в історичній ретроспективі, вона тут, поруч, але водночас відображає і пов'язує усе те, що несли в собі і Володимир Великий, і Михайло Грушевський, і Тарас Шевченко, і Іван Франко, і Сковорода, і Скоропадський. Коли ми підбивали підсумки дитячого фестивалю, в якому взяло участь понад 500 діток, ми їм запропонували: намалюйте, будь ласка, власний варіант банкноти, будь-які оберіть. П’ятеро учасників віком від 9 до 12 років обрали постать Стуса. Як? Чому? Дуже складна лірика, складна поезія. Але водночас діти вже розуміють, він знаходить свій відгук. Через це для нас вибір Стуса був очевидний".
Утім, банкнота у 2000 гривень — це не новинка в українській грошовій історії. Такий номінал уже існував понад сто років тому — за часів Української Народної Республіки. Тож банкнота у 2000 гривень фактично повернулася, зазначив доктор історичних наук, старший зберігач фондів відділу "Музей грошей" Національного банку України Андрій Бойко-Гагарін: "Я пам'ятаю ще 2019 рік, коли ввели в обіг банкноту номіналом 1000 гривень, то тоді казали, навіщо її вводити, людей цікавили причини. І коли нас, істориків, запитували, яка ж історична роль цього номіналу, то ми казали: "А чому ми оперуємо словом "вводити"? Ми ж її відроджуємо". Тому що тисяча гривень 1918 року вже була, і дві тисячі були. А з'явилися вони на заміну саме російським грошовим знакам. Тому що російські, так звані думські банкноти номіналом 500 і 1000 рублей, які були по курсу в 1000 і 2000 гривень, відмінила українська влада як гроші, які насправді формували незаконно нажиті капітали. І відповідно, їх було відмінено, а на заміну надруковано 1000 гривень і 2000 гривень".
Рішення про запровадження нового номіналу Національний банк ухвалює не випадково. Для цього мають сформуватися певні економічні передумови та змінитися структура готівки в обігу. У випадку з банкнотою у 2000 гривень такі умови вже склалися. Розповідає голова Національного банку України Андрій Пишний: "Попередня банкнота була введена тоді, коли середній рівень заробітної плати складав приблизно 10 тисяч. Зараз складає 30 тисяч. Тобто для того, щоб виплатити заробітну плату на момент введення попереднього номіналу в 1000 гривень, треба було 10 банкнот. Для того, щоб цей номінал відпрацював для виплати заробітної плати у 2026 році, треба 30 банкнот. Що це означає? Що навантаження на логістику забезпечення готівкового обігу і, разом з цим, економічні витрати агентів, які забезпечують цей готівковий обіг, зросло втричі. Варто сказати, що інфляція за цей період зросла в два рази. Тому казати про те, що вона є абсолютно адекватним відображенням, це буде не зовсім правильно. Другий важливий індикатор, який свідчить національному банку будь-якої країни про потребу введення нового номіналу — в готівковому обігу питома вага операцій, які покриваються номіналом у тисячу гривень, сягнули 55%. Тобто в готівковому обігу найбільш популярна банкнота на сьогодні — це номінал 1000 гривень. Це сигналізує про те, що ми повинні знову переходити до наступного етапу".
Окремо працювали і над дизайном нової банкноти. Її оформлення побудували так, щоб кожна деталь доповнювала образ Василя Стуса і водночас розповідала про покоління, до якого він належав. Продовжує голова НБУ Андрій Пишний: "Я часто кажу, що це, напевно, перша банкнота, яку можна читати. Тому що в ній є все. Ви бачите не лише Стуса, ви можете побачити там "Боривітер" Алли Горської. Він залишився у Маріуполі, його зруйнували окупанти. Ми його, по суті, увічнили на цій банкноті. Зв'язок Стуса з Горською також не випадковий. Це творчий особистий зв'язок. Вони були ровесниками, сучасниками, вони були дуже-дуже близькими з точки зору того, як бачили майбутнє української держави. Ця банкнота присвячена, в тому числі, шістдесятникам, без яких, на мою думку, не було б української незалежності 1991 року. У цій банкноті все символічно. Навіть дати. Вона введена в обіг 4 вересня — це день пам'яті Василя Стуса, день смерті, коли він був закатований у в'язниці. Але водночас це день 4 вересня 1965 року, коли Василь Стус, Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл провели акцію під час прем'єри фірму "Тіні забутих предків". І в цьому моменті можна вже сказати, що відбувся дисидентський рух. Тому наша банкнота — і про це також. Крім того, на цій банкноті є один зі знаків, що ми присвятили волонтерству. Це мозаїка, яку зробили Віктор Зарецький та Алла Горська".
Не менш символічним зробили і зворотний бік нової банкноти. Його деталі продовжують історію Василя Стуса і водночас пов’язують її із сучасною Україною. Продовжує Андрій Пишний: "Зворотний бік банкноти — це університет. Донецький університет ім. Василя Стуса, який залишився на окупованій території фізично, але переїхав з усім викладацьким складом у Вінницю. Ви побачите там сосни, які височіють, як щогли. А головне — обов'язково зверніть увагу на напис. Там є рядки з вірша Василя Стуса: "І свічка тріпотить світанком, який наш правнук днем назве". Мені здається, це дуже символічні слова. Ми якраз за цей світанок, який наш правнук повинен назвати днем, боремось, продовжуємо ту боротьбу, яку вів Василь Стус. Мені здається, все склалося в дуже чітку, зрозумілу символіку. І як завжди, українська гривня про це сказала".
Ще одна сторінка в історії гривні може бути перегорнута вже найближчим часом. 2024 року Національний банк запропонував повернути історичну назву розмінної монети — "шаг" замість "копійки". Відповідний законопроєкт уже пройшов перше читання у Верховній Раді. Його автори пояснюють ініціативу прагненням повернути українську грошову традицію й остаточно відійти від російської та радянської спадщини. Розповідає Андрій Бойко-Гагарін: "На сьогодні ми маємо ситуацію, коли копійкою користується блок наших ворогів. Це так зване Придністров'я і Білорусь-Росія. Хоча копійка є в Азербайджані, яка називається "гяпік". Але ми більше думаємо про те, як нам відродити наші власні назви історичного підґрунтя. Тут у нас цілий блок роботи, коли треба пояснювати назву "шаг", звідки вона походить, і дуже багато було фідбеку. Було багато питань, а які інші могли бути назви? Наприклад, є така назва "сотик", яка в Галичині дійсно практикувалася. У побутовій мові було дозволено використовувати назву "сотик", крім офіційних банківських документів. Там треба було писати державною — "геллер". І відповідно, ми часто чули від львів’ян, а чому б не сотик? Так, він був у використанні, але він не був грошовим знаком. Ось тут проблема, що ми цінуємо всю нашу історію, але сотик не був грошовим знаком".
Голова Національного банку Андрій Пишний наголошує: шаг — це питома українська назва, яка має власне історичне й культурне коріння. Її повернення має відновити зв’язок сучасної гривні з грошовою традицією Української Народної Республіки та остаточно розірвати його з Росією. Введення в обіг шагів, за словами очільника НБУ, означатиме остаточне завершення грошової реформи: "У моєму розумінні ми розірвали зв'язок 1996 року — вийшли з рубльової зони і навіть намагались на рівні найменшої частини української гривні також закріпити питомі українські назви. Але тоді політична ситуація не дозволила цього робити. Я питав Віктора Ющенка, чому? Він пояснив, що, на жаль, така була ситуація та певні компроміси. Коли він дізнався, що НБУ ініціює запровадження шагу, саме так до цього і поставився. Ми, по суті, завершуємо те, що нам свого часу не вдалося остаточно завершити. Це як останній компонент, якого не вистачає для того, щоб уся картина набула повних стовідсоткових ознак суверенітету, навіть у найменших її проявах. Назви важливі, мова важлива, розуміння важливе. Це наша рефлексія, яку ми повинні шанувати".
Історія гривні нерозривно пов’язана з історією самої України. Вона з’являлася в різні періоди української державності, зникала і поверталася знову. Тож гривня, безперечно, посідає особливе місце серед символів Української держави — вважає Владислав Безпалько, керівник науково-дослідного відділу історії України від XIV до початку XX століття Національного музею історії України: "Гривня, безперечно, займає особливе місце в символах Української держави. Як герб — вона сполучає 1000 років, можливо, навіть більше. Тому що наш герб від Володимира Святославича, а гривня — іще глибша у часі. Тому вона точно заслуговує на те, щоб бути українською грошовою одиницею. Вона унікальна тим, що зараз тільки в Україні є гривня. Є долари в багатьох країнах, різні, або якісь фунти. Гривня — лише у нас. Це важливо пам'ятати і цінувати. Гривня була з українцями протягом століть, а вже і тисячоліття. І як би не оберталася політична історія, у ХХ столітті гривня стала символом української боротьби. За те, що у когось зберігалися УНРівські гривні, люди йшли під суд більшовицьких спецтрибуналів і отримували вироки або смертну кару. Так само і шаги Української Народної Республіки ставали тим маркером, який визначав українськість".
Власна валюта — це одна з ознак незалежної держави. Для України такими грошима стала саме гривня — з власною назвою, історією, що сягає століть, і символами, які розповідають про саму країну. Продовжує Андрій Бойко-Гагарін: "Гроші відіграють ключову роль у розумінні побутування й функціонування саме держави. І звісно, вони несуть державні символи, несуть зображення українських лідерів, великих князів, гетьманів Війська Запорозького, лідерів Української революції, наших філософів-науковців. Сьогодні банкноту 2000 гривень прикрашає Василь Стус, совість нації, людина із трагічною долею. Відповідно, я думаю, всі ще раз актуалізували для себе цю постать. Гроші йдуть у ногу з часом. Сьогодні Україна бореться за свою незалежність, і на грошах модернізованого ряду банкнот є також фраза: "Слава Україні! Героям слава!".
Повернення гривні мало значення не лише для грошової системи. Воно нагадувало українцям, що історія держави почалася не випадково і має значно глибше коріння. Наголошує завідувач сектора "Музей Української Революції 1917-1921 років" Національного музею історії України Олександр Кучерук: "Зараз би зробити громадське опитування, чи варто змінити назву з гривні, скажімо, на рубль чи на карбоводец. Я думаю, якщо б 10% респондентів відповіли б так, це вже дуже багато. Насправді ми вже відчули смак держави, смак своєї держави. І якраз ці гривні і є тим елементом. Мудрість Грушевського була в тому, що він зв'язував нас із добою князівською, не зупинявся. Людям розказували, і вони бачили, що наша нація не вчора народилася, а має значно довшу і велику історію. І як би там не було, а гривня перемогла".
Історичні етапи, які пройшла гривня, багато в чому відображають шлях самої України і те, що переживають сьогодні всі українці, додав голова НБУ Андрій Пишний: "Ви ніколи не думали про те, що ми наділяємо гривню, коли її починаємо характеризувати, певними людськими якостями? Гривня нервує, гривня нестабільна, гривня посилалась, гривня послабилась. Тобто ми так чи інакше відзеркалюємо на неї те, що самі багато в чому всередині відчуваємо. Це ж навіть не економічні терміни, а дуже по-людськи. Тому ми кажемо, що гривня — це більше, ніж гроші. Гривня – це і причина, і наслідок. Національний банк робить все для того, щоб ситуація з національною валютою не стала причиною додаткової знервованості, трагедії, драми. А навпаки, ми переконані, що привабливість гривні — це один із ключових елементів довіри до неї. Це один із ключових елементів нашої стійкості в умовах повномасштабної війни".
За понад тисячу років гривня мала різні форми і значення. А наприкінці XX століття остаточно стала національною валютою незалежної України. За цією звичною сьогодні назвою — сторінки української історії, втрати і повернення, боротьба за право мати власну державу і власні гроші.
Сьогодні гривня знову проходить випробування разом з усією країною. На її банкнотах з’являються нові постаті й символи. Водночас до грошового обігу повертаються назви, якими українці користувалися понад сто років тому. Минуле отримує нове прочитання. А сама гривня залишається частиною України, яка змінюється, бореться і дивиться в майбутнє. Попереду — нові події, нові символи і нові сторінки. А отже, історія гривні триватиме й надалі.
