Наслідки російського удару по будівлі супермаркету на Київщині. 30 вересня 2026 року. Фото: facebook/DSNS.GOV.UA
"Опорні моменти стійкості"
Стійкість української економіки в нинішніх умовах. Наскільки ми далеко від того, щоб відповідати цьому визначенню?
Щоб було зрозуміло, давайте почнемо, як кажуть науковці, з понятійного апарату. Що таке стійкість і які опорні моменти стійкості? Перше – це працездатна економіка. Що ми вкладаємо в це поняття? Чи продовжує працювати приватний сектор (виробництво, торгівля, агросектор, експорт, послуги), чи є оборот, робочі місця, податки, валютна виручка. Тобто, якщо говорити по-простому, чи йдемо ми кожного дня на роботу, чи виробляємо ми товари і послуги, чи платимо ми податки, чи купуємо ми в магазинах товари, чи йдемо ми в кафе тощо. Одним словом, ведемо активне економічне життя. Друге – стабільний державний бюджет. Тобто чи держава своєчасно фінансує військових, зарплати бюджетникам, пенсії пенсіонерам, платить соціальні виплати сиротам, сім'ям, які цього потребують. Тобто, чи говоримо ми про певну фінансову підтримку, фінансову стабільність. Хай це буде невелика заробітна плата, але вона виплачується вчасно. Хай пенсія, можливо, і відстає, але пенсіонер розраховує, як йому дотягнути до пенсії і це стабільно витримується. Третє, одне з основних – це критична інфраструктура. Як працює енергетика, те, що пробують зараз росіяни робити, як працює транспорт, залізниця, порт, зв'язок, водопостачання, логістика. Тобто критична інфраструктура, без якої звичайно ми можемо прожити і минула зима це вже показала, але досить таки складно. І найголовніше – це соціальна стабільність. Чи здатне суспільство продовжувати нормальне економічне життя, працювати, споживати, платити податки. Чи не відбувається критичне зростання соціальної напруги, зневіри, панічних депресивних настроїв, коли з одного боку люди починають панікувати і бігти купувати 10 кг гречки, а з іншого – в соцмережах починають поширювати "усе пропало, як ми переживемо цю зиму". От якщо ці чотири пункти – працездатна економіка, стабільний державний бюджет, критична інфраструктура і соціальна стабільність – будуть хоча б на 50% працювати, то я думаю, що ми спокійно переживемо зиму. У цьому впевненість у мене є.
"Цим почав займатися приватний бізнес і питання вирішилось"
Назагал виглядає так, що бізнес не зовсім був готовий до такої інтенсифікації ракетних, дронових ударів. Зараз почалося швидке перезавантаження, переосмислення. Бізнес сподівається передусім на власні сили чи є якісь сподівання на державу, на владу?
У нас якось була зустріч з експортерами, де були й чиновники, і один з великих експортерів сказав: "Знаєте, ми від вас нічого не чекаємо, просимо одного – не заважайте". Є й така позиція. Дуже часто, якщо ми говоримо про виживання, то бізнес набагато гнучкіший, набагато швидше реагує, набагато менше заформалізований і забюрократизований. Знаєте, людська пам'ять має властивість забувати, особливо погане. І це добре. Я весь час пригадую такий класичний приклад – початок війни, розбитий Кременчуцький нафтопереробний завод, закрилися НПЗ на Львівщині, згоріли нафтобази великі… Це був такий період восени 22-го року, коли не було бензину, черги стояли. Пробував уряд щось робити, міністри забезпечити, але потім вони тихенько відійшли в сторону. Цим почав займатися приватний бізнес і питання вирішилось. І на сьогодні, навіть незважаючи на обстріли, незважаючи на те, що Кременчуцького заводу не існує як такого, великих нафтобаз немає, за великим рахунком у нас же немає дефіциту нафтопродуктів. Ми можемо приїхати і заправитися. Інше питання – по якій ціні, але головне, що заправитися можна. Це живий приклад, як все це перебудовується.
"Класичне російське ІПСО"
Щодо складів. Це натура людська така. Ми з вами все одно тягнемо до останнього і надіємося, що якось воно мине. Звичайно, аналітично попереджали, говорили, що може таке бути. Хтось вивозив, хтось пробував менше завозити, але тягнули до останнього, як завжди українці тягнуть. І що характерно – як би там колеги не говорили, що "все пропало"… Так, були певні тимчасові перебої. Але було і класичне російське ІПСО, за яким підручники можна писати. Спочатку були публічні заяви російських політиків і депутатів: "Ми Україну знесемо вщент", "Ми випалимо землю, щоб на лапках приповзли". Після цього починаються обстріли, далі закидаються ІПСО про "пусті полиці". Хоча досі ніхто не знайшов того магазину з тими порожніми полицями. В окремих магазинах були перебої, було збіднення асортименту, але такого, щоб "все пропало" не було. Але після цього почали розкручувати ІПСО, наші корисні ідіоти, недобросовісні любителі лайків почали розказувати, що "завтра все пропаде" тощо… І що зробили люди, особливо старшого покоління? Побігли купувати гречку, цукор, мило і пішло-поїхало. Паніка пройшла. І вже 2 місяці пройшло з липня. Можна купити все? Можна. Можливо в магазинах трошки менший асортимент, але купити всі необхідні речі можна.
"Ми переходимо до економіки виживання"
Я це веду до того, що ми переходимо до економіки виживання. Це треба розуміти і бути до цього готовим. А це означає, що росіяни будуть пробувати вибивати у нас можливості нормального забезпечення продуктами харчування, електрикою, інтернетом. Як на це реагувати? Якщо психологічно ви почуваєте себе некомфортно, що у вас не лежить 3 кг гречки, 3 кг цукру, десяток брусків господарського мила і 10 пачок сірників, то ідіть і купіть. Якщо це вас заспокоює, то гаразд, купіть і заспокійтесь. Чи виб'ють усе росіяни? Ні. Це неможливо. У нас, на щастя, не таке концентроване виробництво продуктів харчування, як в тій же Росії. У нас тільки великих виробників продуктів харчування 15 тисяч. А якщо взяти дрібних і ФОПів, то їх приблизно 100 тисяч. Усіх вибити "Шахедами" неможливо. Тобто в будь-якому випадку продукти харчування будуть. Може бути менший асортимент, можуть бути вищі ціні, але продукти будуть. І треба розуміти, що росіяни це будуть робити. Але не треба панікувати. Треба просто до цього відноситися з готовністю. Тому так, у нас буде економіка виживання, буде складно, але наше розуміння того, що нас чекає, дає нам гарантію того, що ми переживемо цю зиму, як і переживали попередні.
Михайло Непран. Фото: facebook/TppNepran
"У наших умовах, на жаль, немає хорошого рішення"
Яких рішень ви очікуєте від президента, від уряду, від Верховної Ради в частині підтримки бізнесу та економіки?
Ми зараз ведемо активну дискусію з урядом щодо фонду відновлення. Всі розуміють, що це треба. Розуміють, що немає ідеального рішення. Є два підходи на сьогодні. Є підхід, який пропагує Міністерство економіки, прем'єр про це оголосив, – це формування фонду через підняття ПДВ на 1%, плюс страхування. І є пропозиція бізнесу, аналітичних центрів, щоб все-таки акцент зробити більше на страхування, на боротьбу з "тінню", на боротьбу з нецільовими витратами, на перегляд програм, а не підняття податків. Зараз така дискусія триває. Я думаю, що в підсумку на якийсь компромісний варіант ми вийдемо. Плюс інші програми розширення, які зараз активно йдуть. Я думаю, що ухвалення цих рішень буде болісним, вони непрості. Я ще раз хочу підкреслити, що в наших умовах, на жаль, немає хорошого рішення. Є, як кажуть, з мінімальною шкодою і максимальною. Ми за те, щоб врахували всі умови – і бізнесу, і держави. Ми ж розуміємо, що грошей немає. Якби вони були, то компенсувати це було б простіше. Тому продовжуємо діалог і в підсумку, я думаю, що ми домовимось.
