Ілюстративне фото із сайту Pixabay
"Кожна мережа щодня проводить десятки, а то й сотні перемовин"
Як загалом змінилася ситуація у супермаркетах, зокрема у логістиці України, порівняно з кінцем серпня?
Мабуть, кожна мережа і фактично кожен магазин шукає свої способи організації роботи. Кожен буде шукати індивідуальних рішень. Немає загального, уніфікованого чи універсального рішення для всіх ситуацій. Тому що в одному випадку влучили у склад швидкопсувних товарів, в іншому — у склад товарів, консервів чи бакалії. Абсолютно різні були ситуації у магазинів і, відповідно, реакції можуть бути різними.
По-друге, у кожного з них є свої відмінності. На сьогодні вже відбуваються домовленості з постачальниками, виробниками, імпортерами. І це також впливає на той асортимент, який ми бачимо в кінцевому випадку на полицях. Загальна оцінка того, що роблять мережі, — це намагання всіляко розширювати асортимент та коло партнерів, з якими вони працюють, щоб убезпечити споживача від дефіциту товарів.
"Дрібні виробники також заслуговують на свою полицю"
Наскільки швидко відбувається переорієнтація і заміна товарів у таких випадках? І чи відбувається взаємозаміна ефективно?
Так, це працює ефективно. Магазини одразу відреагували на ситуацію. З одного боку, постачальники шукають можливість розширити свою присутність. З іншого боку, торговці намагаються шукати максимально широкий набір товарів, які будуть у них у продажу, для того, щоб у випадку проблем в одного можна було перекрити його іншим. Тому я точно впевнений, що кожна мережа щодня проводить десятки, а то й сотні перемовин із різними постачальниками навіть одного й того ж товару для того, щоб убезпечити себе від дефіциту. І на цьому тлі виникають дрібні виробники чи імпортери, які привозять невеличкі партії, але які також заслуговують на свою полицю у магазинах.
До речі, цікавий нюанс: чи означає, що менші виробники, яких раніше можна було купити не в супермаркеті, а на базарі, тепер нарешті зможуть потрапити на супермаркетну полицю?
Так, можна визнати, що так відбудеться. Не завжди це буде відповідати ідеальним очікуванням з приводу якості чи ціни. Цей виробник може, навпаки, мати дуже високу якість, дуже високу ціну за якийсь товар, тому він раніше був дрібним виробником. У цій ситуації він виросте в обсязі продажів, але це не означає, що зміниться його ціна. Тому це не призводить до автоматичного наповнення полиць магазинів тільки дрібними постачальниками.
Але чи дозволяє така ситуація виробникам, які не були настільки масштабованими у своєму виробництві, скористатися ситуацією і, можливо, піднятися на вищий рівень?
Так, обов'язково. Той, хто відчуває в собі сили зростати на сьогоднішній день, поставляти більше і більше, має йти в мережі і змінювати свої способи продажу. З початку повномасштабного вторгнення кожен підприємець мав переосмислювати свій бізнес, шукати нові способи розвитку. І, на жаль, події війни підштовхують підприємців до таких змін. Тут немає сенсу очікувати, що до тебе прийдуть, все буде добре і тебе це не зачепить. Треба готуватися. Якщо ви дрібний виробник якогось конкретного товару, то вам треба шукати більше каналів збуту, ніж було раніше.
Андрій Кривонос. Фото: facebook/andriikryvonos
Як іноземні виробники адаптуються до воєнних ризиків в Україні
Як поводиться відомий, великий бізнес, зокрема іноземний, який присутній на українському ринку, який так само страждає. Які тенденції простежуються?
Іноземні виробники, які працюють на території України для українського ринку, мають зрозуміло ті ж реакції, що й українські виробники. Вони нічим не відрізняються: шукають можливості постачання, індивідуально реагують на загрози, на пошкоджені склади, виробництво товару тощо. В іноземців, які працюють на території України для закордонного ринку, з метою економії коштів на своєму ринку, інші реакції. З питань безпеки для них простіше у випадку загрози закриватися, реагувати у випадку надзвичайних ситуацій. Зрозуміло, у разі пошкоджень вони будуть брати паузу у відновленні своїх виробництв і вже відкладати цю роботу на пізніше. Ми бачили приклади виробничих підприємств, які працюють на європейський ринок у Житомирській області, Київській тощо.
Таких багато?
Так, десятки є. Український ринок достатньо цікавий. У нас є виробники, які працюють для українського ринку, іноземці в Україні, які працюють для європейського ринку, які практично всю продукцію вивозять за кордон. Є 50 на 50. Є учасники ланцюгів виробництва. Тому український ринок доволі різноманітний з точки зору виробництва товарів.
"Частина торговців шукає для себе невеличкі склади"
Як зміниться підхід до логістики внаслідок подій в Україні зміниться?
На сьогодні говорити про те, що великі склади — це зло і вони не можуть існувати, не зовсім вірно. Ми бачимо приблизно кожні плюс-мінус 25 років, що європейський та американський ринок, ритейл і логістика постійно змінюються. То торговельні точки йдуть у центр міста — невеличкими навіть не магазинчики, а корнерами. То виходять за межі міста гіпермаркети та великі склади. То знову повертаються в центр. Така міграція з приводу гігантоманії і подрібнення бізнесу відбувається постійно. Це навіть не питання економії грошей, це питання споживацьких настроїв, побажань, наскільки ми готові їхати на великий склад, бачити багато товарів і наскільки виробник готовий з одного місця привезти багато товарів у свою торговельну точку. Тобто це питання природного розвитку споживацьких настроїв. А на сьогодні для нас дійсно стали ризиком великі склади і торговельні точки, а тому торговельні мережі шукають рішення цієї ситуації.
Рішення цієї ситуації ви можете побачити, коли в якомусь магазині посередині проходів, які були раніше вільними, стоять палети із завантаженими товарами, які з цього магазину перевозяться до сусідніх. Це стає центром ланцюжка. З логістичного складу привезли в магазин, поставили тут ці палети, і з цього вже магазину будуть перевозити в сусідні магазини для забезпечення роботи мережі. Частина торговців шукає для себе невеличкі склади, частина торговців переносить свої товари до складів виробників. Уже є інформація про те, що знайшли і використовують склади в Польщі, Словаччині, Угорщині для того, щоб звідти вже возити товари на нашу територію.
Коли знищено товар, він замінюється іншим, очевидно, знаходяться інші постачальники. А що з попередніми? З ними розриваються контракти, ставляться на паузу?
В кожному окремому випадку десь витрати перекладаються на виробника, десь витрати бере на себе мережа повністю, десь перекладають навпіл — залежно від того, як юридично була оформлена передача товарів раніше, наскільки системні, довгі стосунки між цими компаніями, наскільки у виробника є можливість відновити виробництво. Чи, якщо це постраждали товари на складі, просто замінити їх на складі торговця, наприклад, завезти. Абсолютно індивідуально. Тут навіть самі торговці не будуть розказувати, до яких вони домовленостей доходять у роботі з кожним виробником окремо.
"Ти тільки живи, але не вмирай": як франчайзери підтримують своїх партнерів
Є окремий приклад Coca-Cola — всесвітній бренд, який локалізувався в Україні не складами, а виробництвом. Це виробництво розбомбили, і сюди поїхала продукція з Румунії. Для такого масштабу бренду скільки часу потрібно, щоб перенаправити потоки і щоб вони доїхали до всіх мереж, де вони представлені?
У кожному випадку індивідуально. Приклад, зрозуміло, цікавий, і дійсно він відповідає дійсності, але сказати, що інший виробник може ним аналогічно скористатися, ми не зможемо. Тому що в іншого виробника може бути інше виробництво, яке розташоване далі, воно може бути на 100% законтрактоване, може бути, що продукція того виробництва не відповідає нашим нормам і не можна перевести. Чи з маркетингової точки зору цей товар не відповідає українському ринку, чи треба доклеювати нові етикетки, що буде занадто дорого, і простіше не йти зараз на ринок, а чекати чогось іншого. Тому для кожного виробника цей приклад може спрацювати в різний бік.
А щодо можливості роботи за франшизою? Ваші спостереження зараз показують, можливо, сплеск зацікавленості у відкритті малих маркетів у форматі "біля дому" або як у цьому напрямку рух відбувається?
Запити на франшизу є, підприємці звертаються. Зрозуміло, підприємці намагаються економити, відкривати максимально економні невеличкі формати, але при цьому ми бачимо інше зрушення. Франшизери всіляко шукають можливості допомагати чинним франчайзі. Тут франчайзери вже працюють із точки зору кадрового забезпечення і товарного, і працюють над панограмами магазинів, змінюють їх, шукають нові формати. Може, і зменшення самого розміру магазину, може, навпаки, збільшення. Коротше кажучи, за принципом "ти тільки живи, але не вмирай".
"Проблема з персоналом у нас доволі суттєва"
Щодо скорочення персоналу: цей процес куди рухатиметься, в яких масштабах? Зараз уже, наприклад, у Fozzy Group, "Сільпо" повідомили про таке скорочення. Що ви про це скажете?
Проблема з персоналом у нас доволі суттєва. І, шукаючи способи залучення нових працівників, мережі йдуть і домовляються. Одні мережі залучають інші для того, щоб співпрацювати, продавати товари через них. Тут кожен шукає рішення, залежно від того, яка структура персоналу у них була до цього. Чи було дуже багато людей, які підпадають під мобілізацію, чи жіночі колективи. У деяких компаніях питання полягає не просто у звільненні, а в тому, щоб перенести частину людей з одних регіонів в інші. І тут уже компанія намагається допомогти з релокацією.
Нещодавно спостерігав цікаву сцену, коли в торговельній залі однієї мережі замінили касирів на каси самообслуговування. Куди тут піде прогрес? Чи піде він усе-таки остаточно в штучний інтелект, автоматизацію, чи десь живі люди залишаться, на вашу думку?
Буде завжди поєднання того і того. Така вже людська істота, нам у деяких випадках буде цікаво поспілкуватися з роботом, а в деяких — з людиною. Це залежить і від товару, і від контингенту споживачів, і від локації. Тому поки ми відчуваємо, що буде поєднання, але частка буде періодично переходити в один бік, то в інший, залежно від багатьох факторів.
