Фото: Getty Images
Зросте економіка, люди повернуться
Яку роль відіграє людський капітал у відновленні України?
Людський капітал є передумовою або драйвером економічного розвитку. Чим більше в нас є людей, які можуть працювати ефективно з доданою вартістю, починаючи від лінійних робіт і завершуючи високими експертними спеціальностями – це і є підґрунтям для розбудови та відновлення економіки. Чи економічний розвиток або економічне відновлення може стати тим хорошим тригером, який буде мотивувати українців повертатися? В такій кризі війни, яку зараз проходить Україна на європейському континенті, такої ситуації не було з часів Другої світової війни. Якщо навіть говорити про Другу світову, то це війна, яка за неповних п'ять років прокотилася територію декількох країн. В той час коли та війна, через яку ми проходимо сьогодні повномасштабно, вже більше чотирьох років точиться на теренах однієї країни – України. Тому тут складно порівнювати навіть шлях відновлення.
Що би змотивувало, якщо брати економічний вимір? Можемо подивитися на приклади країн Болгарії і Литви. В 2024 році в цих країнах повернення людей стало більшим за виїзд. Звісно, в них інші зовсім причини виїзду і міграції: відкриті кордони, міграція людей в країни з більшим економічним розвитком. І коли стали досліджувати, то одну з кореляцій, яку провели – це кореляція між підняттям ВВП на людину в цих країнах із середнього 35 від загальноєвропейського показника в Болгарії до 66. І від 50, відповідно до європейського показника в середньому, до 87 в Литві. Коли стала зростати економіка, люди стали повертатися.
Акцент зміщується на економічну спроможність
Як корелюють державні програми компенсації за зруйноване житло єВідновлення з готовністю людей повертатися?
Прекрасно, що такі програми існують. Не всі, хто є за кордоном сьогодні, можуть пройти цю процедуру, яка потрібна, щоб отримати компенсацію за зруйноване житло. Чи є вони основними для повернення? Ні. Ми можемо прослідкувати по тенденціях внутрішньо переміщених осіб. І тут говорять про безпеку, житло, роботу, соціальну інфраструктуру, особливо якщо це сім'ї з дітьми. В останні пару років акцент зміщується на економічну спроможність. Якщо людина може на новому місці переміщення або в місці повернення отримати гідну оплату за свою роботу, то вірогідно вона може зняти достойне житло. Тому що компенсувати житло ми всім не зможемо. Побудувати швидко соціальне гідне житло ми теж швидко не зможемо. І тому на перший план виходить можливість економічної спроможності людини забезпечити собі варіант зняти нормальне житло.
Безпека, соціальна інтеграція, соціальна інфраструктура для людей із вразливостями, інтеграція активного спроможного населення українського за кордоном, соціальна згуртованість
Які головні бар'єри, які стримують українців за кордоном від повернення в Україну?
Безпека залишається одним з основних, тим більше з коливанням ситуації, яку ми маємо сьогодні в Україні.
Далі, соціальна інтеграція. Якщо сім'ї з дітьми, які виїхали і за ці роки діти змогли інтегруватися в те суспільство, де вони проживають, пішли до школи, то більшість батьків будуть залишатися в країні прихистку, щоби не смикати дитину, щоби вона довчилася і могла поступити далі. І батьки вже будуть залишатися там безвідносно до свого комфорту, до свого ступеню інтеграції.
Також, соціальна інфраструктура для людей із вразливостями. Якщо це люди старшого віку, з інвалідністю, то дуже складно зараз говорити про умови гідного повернення в Україну. Наша країна на сьогодні не має тої гідної соціальної інфраструктури, яка би могла прийняти таких людей і забезпечити їм гідні умови проживання.
Крім того, інтеграція активного спроможного населення українського за кордоном. Якщо це люди з окупованих територій, або ті, хто втратив тут житло, вони виїхали в 2022, 2023, 2024 і в силу своєї проактивної позиції змогли інтегруватися, мають роботу, соціальні зв'язки на новому місці і тут не залишилось частини сім'ї… Бо якщо тут є сім'я, то це може бути інша історія і якраз це може стати тригером до повернення одним із найсильніших. Якщо тут не залишилось сім'ї і якихось сильних зв'язків, то для них повернення – це почати все спочатку в країні, яку вони вже не знають, бо вони виїжджали з іншої країни.
Наостанок фактор психологічний, соціальний – те, що ми називаємо соціальна згуртованість. Чим довше триває війна, чим довше ми маємо цей час, коли частина українців залишається в країні, частина виїхала, тим, на жаль, глибший і ширший стає цей розрив нерозуміння один одного і не готовності тих, хто залишається тут, прийняти тих, хто виїхав.
Яку роль у подоланні психологічного бар'єру відіграє цифрова держава та спрощення доступу до адміністративних послуг для тих, хто все-таки планує повернення?
Я би не називала інструмент цифровизації інструментом соціальної згуртованості. Це може бути один із інструментів реінтеграції, який забезпечує певний трек, який веде нас по адміністративних процедурах. Коли ми говоримо про соціальну згуртованість, то це про сприйняття суспільством, про інтеграцію в соціальну тканину тої громади, місцевості, куди людина буде повертатися. Це про те, як її сприймають і яке місце їй відводять, коли вона повертається. Ми це бачили на прикладах внутрішньо переміщених осіб, коли люди приїжджають в громаду і тут питання: а як їх сприймають місцеві?
Які основні бар'єри виникають і хто має працювати над тим, щоб ці бар'єри зрушити?
Безпека однозначно один із найвищих бар'єрів. Другий бар'єр – спроможність забезпечити себе економічно на тому рівні, який люди мають сьогодні в країні прихистку. Це житло, але своє житло ні, тому що перебуваючи 2-4 роки за кордоном, ці люди не мають свого житла. І для них це вже стає звичним, хоч і прикрим не мати свого житла, а користуватися житлом. Тому це може бути перенесено сюди. І цей бар'єр знижується. А от достатня соціальна інфраструктура, щоб отримувати якісні соцпослуги, якщо це люди з вразливостями, щоб мати якісну освітню інфраструктуру, інфраструктуру для розвитку дитини. Питання освіти для сімей з дітьми, які би могли повертатися. Оці бар'єри вищі, ніж бар'єри житла.
