В Україні стартувала інформаційна кампанія проти насильства у сім’ях – "Говори проти насильства". Про те, як розпізнати домашнє приховане насильство, в ефірі День Про розповіла уповноважена з питань гендерної політики в уряді Катерина Левченко.
На фото: Катерина Левченко. Ресурс: humanrights.org.ua
Уповноважена зазначає, що, хоча юридичного терміну "приховане насильство" в українському законодавстві немає, абсолютна більшість випадків домашнього насильства є саме прихованим. При цьому Катерина Левченко розрізняє два види цієї "прихованості".
"По-перше, коли постраждалі від насильства розуміють, що те, що коїться, є ненормальним, є насильством, є правопорушенням, але вони не хочуть про це говорити і розповідати ані близьким, ані правоохоронним органам, ані соціальним працівникам, – розповідає правозахисниця. – По-друге, дуже часто люди не можуть розпізнати в тих діях, які відбуваються, саме ознаки насильства. І статистика говорить про те, що тілесні покарання дітей, якісь стусани і ляпаси не вважаються насильством. Це якраз і показує, скільки прихованого насильства у нас є".
Катерина Левченко радить усім, хто зазнав насильства, звертатися до соціальних служб та в поліцію. Також вона зазначила: прийнятий цього року Закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству" відкриває більше можливостей для захисту тим, хто потерпає від насильства.
"Домашнє насильство криміналізоване, і ця норма статті запрацює з початку 2019 року. (З 2019 року вступає у повну силу норма про запровадження кримінальної відповідальності за будь-яку насильницьку дію – ред.). Новим законом запроваджено такий спеціальний захист дитини від насильства, як терміновий заборонний припис, який виноситься терміном до 10 діб органом Національної поліції України. Є обмежувальні приписи, які виносяться судом терміном до 6 місяців і відповідно до яких заборонено контакти кривдника с постраждалою особою".
Правозахисниця зауважила, що за статистикою щороку від 1 до 3 млн. дітей стають жертвами або свідками насильства.
"Сьогодні, відповідно до національного законодавства, дитина – свідок насильства є одночасно і жертвою насильства, тобто розглядається як жертва. Тому що психологічні і моральні наслідки цього для дитини є дуже і дуже тяжкими", – зазначила Катерина Левченко.
Наприкінці уповноважена з питань гендерної політики зауважила, що багато чого залежить не тільки від державних служб, урядових, але і від засобів масової інформації, від того, як люди розумітимуть, що потрібно звертатися до державних структур і говорити про насильство, а не замовчувати його.
Нагадаємо, 1 листопада в Україні стартувала інформаційна кампанія з протидії насильству у сім’ї "Говори проти насильства". Організатори ставлять на меті поінформувати українців про приховані види домашнього насильства та реагувати на їх вияви в сім’ї.
Матеріал підготувала Анастасія Руссу
