Сьогодні за дохристиянським календарем наші пращури відзначали осіннє свято Місяця. У цей час зазвичай відбувалося настаттє. Тобто, з’являвся молодий Місяць-молодик.
За його грою визначали, якою буде погода наступного місяця та взимку. В уявленні давніх українців Місяць був вродливим парубком.
Однак, як і всі красені, непостійним у стосунках з жінками. Спочатку він кохав Сонце, прекрасну панну у золотих шатах, однак минула лише перша їхня весна і він вже закохався у Зорю.
Тоді Сонце своїм золотим мечем розрубало Місяць навпіл. От так Місяць і став щербатим.
