"Маленька хронологія подій: в 2017 році Верховна Рада прийняла закон "Про освіту", де було визначено спеціалізовану мистецьку освіту як окремий тип закладів, які надть професійну мистецьку освіту. І для того, щоб показати рухи Міністерства культури, почалося реформування. Воно відбувалося не зовсім зрозумілими нам шляхами: була зібрана закрита група експертів, які видавали документи, потім їх виставляли на обговорення в липні–серпні, коли вся педагогічна громада знаходилася у відпустках. І в результаті, ці документи, начебто погоджені і підписані, проходили через Мін'юст чи Мінкульт", – розповідає Олександр Шалій.
За його словами, відповідно до нового закону має зрости якість надання освітніх послуг:
"З'явилилося неприємне слово "викладач-надавач послуг". Формулювання, що освіта – це є послуга, яку хтось надає. Освіта має набути нової якості: якщо є реформа і вона називається "нова українська школа", паралельно вирішили реформувати і мистецьку освіту. З'ясувалося, що Міністерство культури підготувало мультик, де показуються переваги того, що якісь спеціальності будуть скорочені з двох годин до однієї, запроваджені нові предмети і т.д. По нових предметах немає жодних підручників, програм. По-друге, збурило те, що якщо запровадити цю реформу, зміщується акцент: були предмети обов'язкові і за вибором. Мінкульт запеняє, що всі передбачені новими планами години є обов’язковими і це затверджено в наказі. Проте, згідно із законом, кожна школа має право вибору. А в наказі записано, що ці програми з 1 вересня мають бути запроваджені у всіх мистецьких школах країни".
"Відповідно, були протести і міністр ніби нас почув, сказавши, що введення в дію наказу № 352 буде відтерміновано, положення про атестацію буде переглянуто. З цих обіцянок не виконано нічого", – наголошує Олександр Шалій.
Він акцентує увагу на тому, що всі департаменти культури у містах відштовхуються від наказу міністерства, а не закону, і починають запроваджувати типові програми: "А перехід на такі програми тягне за собою скорочення фінансування і в 2020 році ми можемо лишитися без фінансування".
Його думку підтримує і Ольга Кізлова: "Музична школа – це джерело постачання подальших професіоналів. Вона виникла ще за часів Римського-Корсакова, коли з'явилися безкоштовні музичні школи. Традиція музичного виховання має глибокі корені, збагачує людину духовно. Тому зараз ми створюємо осередок грамотних споживачів музичної культури, навіть якщо вони не стають музикантами. Невірно вимірювати успішність лише відсотками дітей, які стають професійними музикантами. Це призведе до того, що кількість дітей, які навчаються, зменшиться, а навчання подорожчає".
"Також слід врахувати, що "топи" запропонували відмінити заняття вокалом в початковій школі і мені це дивно, бо наш міністр актор і режисер. Зараз вимоги міністерства геть неприйнятні, особливо, для провінційних шкіл. Якщо в Києві ще є можливість підготувати дитину до міжнародного чи всеукраїнського конкурсу, – де вона отримає диплом, а викладач виконає вимогу атестаії, – то в регіонах такої можливості немає. Я вважаю, що міністерство розраховує на дві причини для зниження фінаснування: зменшення освітніх годин і категорійних налаштувань педагогів. В керівництві міністерва немає музикантів, тому вони цим не переймаються", – зазначила Ольга Кізлова.
ФОТО: Pixabay
