"Назва нової програми спонукає до діалогу. Статистично переважна більшість батьків на цю назву відреагує фразою "о, ні, тільки не це". Діти ж, в свою чергу, зацікавляться. Коли є ця полярність, схвалення або напруга, усвідомлюєш, що слухання може спонукати до діалогу тих, хто відпочатку ставився до цього обережно, з тими, хто ставився з захватом. Дивлячись на історію України, ми знаємо, що право на протест, записане в Загальній декларації прав людини, — це крайня межа, і право людини опиратися узурпованій владі. Якщо хтось з батьків відчуває себе узурпатором, вони можуть злякатися і подумати, що не хочуть, щоб діти знали, як опиратися. З іншого бооку, люди, які готові до спілкування зі дітьми, усвідомлять, що, можливо, вони щось роблять не так чи з ними в дитинстві робили щось не так", — розповідає Лариса Денисенко.
За її словами, батькам не варто боятися, що діти будуть знати про свої права: "Дитина, яка знає свої права, знає і про міру своєї відповідальності. Всі люди є достаньо незручні. Проте люди, які дотримуються правил, є більш приємними людьми".
"Чому виникає опір? Бо хтось нехтує нашими правами, обмежує їх чи порушує. І я хочу побудувати свою програму на діалозі, де обмеження прав є справедливе і чому. Часто люди, які є домінантними, не пояснюють людям, які в силу своїх причин є слабшими, своїх вчинків і дій. Можливо, так можна комунікувати з собакою, але це неприйнятно для спілкування з близькими людьми або з тими, задля котрих ти працюєш", — пояснює правозахисниця.
Окремо авторка програми порушила й тему взаємодії дітей у школах: "Стосунки треба будувати на взаємоповазі, оскільки дуже часто батьки або беззастережно стають на бік дитини, або, навпаки, починають говорити, що вчителі винні у всьому. Знецінення педагогічної освіти мене дуже бентежить. Особливо, коли йде мова про заможних людей. Гроші часто розбещують. Такі батьки зазвичай не чують своїх дітей, тоді як дитина відтворюватиме таку саму поведінку до людини, яку вважатиме слабшою. Я ж за медіацію в школах і за те, щоб вислуховували абсолютно всіх".
"Також в програмі буде кілька тем, присвячених правилам етики та безпеки поведінки в соцмережах. Часто бувають випадки, коли учні знімають відео уроків. Проте вчительська робота — це публічна служба, де педагоги мають вести себе відповідно до професійної етики поведінки і спілкуванння як з дорослими, так і з дітьми. Тому, якщо людина дозволяє собі емоційний вибух, треба розуміти, що: а) вчитель в домінантному становищі і б) він представляє державу, коли дитина перебуває в школі. Тому будь-які відступлення від цієї норми можуть призвести до судового розгляду. Вже є перші рішення щодо протидії булінгу, де містяться норми, які передбачають відповідальність вчителя. Але цькування щодо вчителів з боку учнів також існує. На це я раджу реагувати в належний спосіб і викликати поліцію", — радить Лариса Денисенко.
Правозахисниця розповідає, що часто, коли дитина бачить, що, попри всі добрі установки, сильний виграє і має перевагу, важко пояснити, чому сама дитина має поводитись інакше, чому така поведінка є негідною: "Тут може допомогти лише власний приклад, послідовність і намагання віднайти в історії приклади боротьби, де перемоги здобувалися силою духу"
ФОТО: Центр інформації про права людини
