"Позиції Нафтогазу та Газпрому відомі, вони неодноразово озвучувалися керівниками компаній. Позиція "Газпрому" полягає в тому, що всі транзитні ставки були призначені справедливо, українська сторона наполягає, що "Газпром" недоплатив за транзит і не дозволив вирівняти ставки транзиту з європейськими. Розібратися в цих вимогах може лише кваліфікований правник, який кваліфікується на арбітражних провадженнях", — вважає Геннадій Рябцев.
Він нагадав, що у 2009 році було загострення, так званої, газової війни, й упродовж 17 діб Україна працювала, використовуючи газ з підземного газового сховища, який надходив до споживачів у реверсному режимі.
"Це був другий залп газової війни, коли Російська Федерація показово закручувала вентилі на кордоні внаслідок того, що закінчилися терміни попередніх контрактів і не було підписано нових контрактів на постачання і транзит російського газу. Проєкти цих контрактів були підготовлені, але не було людини, яка б ці контракти підписала й узгодила", — розповів експерт.
Тоді ж без погодження з Кабінетом Міністрів було підписано угоди, які відрізнялися від розроблених контрактів і були менш вигідними для України.
"Ці угоди було підписано без узгодження з колегіальним органом — Кабінетом Міністрів України. Після цього "Нафтогаз" оскаржував деякі умови цих угод у Стокгольмському арбітражі, і Стокгольмський арбітраж визнав, що ці угоди за деякими пунктами не відповідають практикам, не відповідають аналогічним угодам, і за сумою декількох позовів присудив перемогу в розмірі 2,6 млрд євро українській стороні", — нагадав Геннадій Рябцев.
Наразі "Газпром" оскаржує рішення Стокгольмського арбітражу.
