Український дрон-перехоплювач "Octopus". Міноборони
Наступний етап розвитку дронів-перехоплювачів — перехоплення ракет
Міністр оборони Денис Шмигаль повідомив у телеграмі, що Міністерство оборони у грудні передає до війська в середньому майже 950 дронів-перехоплювачів на добу. Чи така цифра є ефективною чи потрібно масштабувати?
Можна масштабувати до гігантських розмірів процес випуску конкретної номенклатури, навіть дронів-перехоплювачів, але з часом вони стануть мало ефективними, бо противник до них адаптується. Тому постійно відбувається пошук балансу між процесом максимальних поставок у Збройні сили і процесом постійного вдосконалення безпосередньо на конвеєрі під час виробництва, а також комунікація військових та виробників, щоб кількість завжди відповідала якості. Окрім того, що у дронів-перехоплювачів стоїть завдання перехоплювати ворожі дрони, в них також є ще і додаткові завдання: моніторинг повітряного простору, передача інформації відповідним станціям про те, що оцей дрон збиваємо ми, інший пролетів, оцей не вдалося збити, тому що в нього параметри, які не відповідають моніторингу дрона-перехоплювача. Тому це доволі складний процес. Чи достатньо їх? Не знаю. З іншого боку, ми ще достеменно не знаємо, який коефіцієнт корисної дії цих безпілотників. Тобто чи вистачає одного дрона-перехоплювача, щоб збити один ворожий "шахед" чи дрон, чи все-таки їм потрібно виловлювати дрон противника, який буде ухилятися, особливо якщо це розвідувальний дрон.
Я більш ніж впевнений, що, якщо не зараз, то дуже близькому майбутньому в дрони-перехоплювачі мають закладатися такі тактико-технічні характеристики, щоб збивати ракети. Я не говорю про "Іскандери" чи "Калібри", а, наприклад, ракети від "БУК" чи "ТОР". Якщо дрон буде доволі дешевим і матиме можливість летіти на декілька сотень кілометрів і супроводжуватиме інші дрони, які летять знищувати ворожі об'єкти, і коли проти них буде працювати вороже ППО, дрони-перехоплювачі займатимуться збиттям ракет. Але ми не знаємо, чи я говорю в теорії, чи це вже використовується на практиці, але режим таємності зберігається. У будь-якому випадку ми бачимо, що прильоти в найбільш захищений регіон Росії, саме в Москву, наших безпілотників, говорить про те, що робота відбувається саме ешелоновано. Звичайно, що противник теж буде намагатися випускати свої дрони-перехоплювачі, бо ракети до будь-яких систем протиповітряної оборони є доволі дорогими. І тут теж стоїть питання здешевлення засобів протиповітряної оборони, які мають працювати по масових нальотах дешевих засобів ураження. Тому я думаю, це тільки перший етап і скоро буде доволі серйозний процес і в нас, і в противника.
"Іскандер-М": між чутками і реальністю
Що наразі відомо про російський комплекс "Іскандер-М"? Є інформація про його застосування на віддаль 800 кілометрів.
Офіційних підтверджень цього ми не зустрічали. Я не кажу, що це можна ігнорувати, але зараз говорити про те, що вся російська індустрія з виробництва ракет перепрофілюється швиденько і будуть "Іскандери" з можливістю ураження до 1000 кілометрів — дуже складно. Поки немає підтвердженої інформації або аналізу від військових, то ми будемо вважати, що в кращому випадку це був якийсь окремо взятий прототип, а в гіршому, що все-таки противник отримав доступ до якихось технологій. Але також питання, де вони налагоджують таке серійне виробництво. Я б не хотів переходити ні в паніку, ні в заспокоєння.
Російська ППО виявилася не готовою до війни дронів
В якому стані наразі російська ППО?
Російська система протиповітряної оборони ще з радянських часів дійсно була доволі хорошою і ефективною. Вважали, що система протиповітряної оборони — це дешевше, довше і легше удосконалювати, бо всі ці засоби прив'язані до ландшафту, до землі і до засобів переміщення, які є доволі дешевими. Тобто будь-який автотранспорт є завжди дешевшим, ніж авіація. І все-таки Радянський Союз розглядав, що війну вони будуть вести на чужих територіях. І розглядалося, що ворожа авіація зможе працювати тільки короткий час, і якщо буде залітати на ті території, то масовані системи протиповітряної оборони будуть їх збивати. Після того, як Союз розпався, європейська частина Росії, яка з радянських часів була ешелонована у протиповітряній обороні, залишилася в такому ж стані. Вони намагалися удосконалювати, наскільки це їм вдавалося для того, щоб мати свою ППО, але і в Росії акцент йшов на те, що вони теж будуть вести бойові дії на чужій території, а війни, які будуть проти сусідів, будуть коротенькими переможними боями. Але не так склалося з Україною. І поява нових технологій, зокрема безпілотників, показала, що російські системи протиповітряної оборони доволі уніфіковані і заточені для боротьби з порівняно великогабаритними цілями — літаками чи стратегічними ракетами, принаймні середнього радіуса дії.
С-400 як "дипломат без ручки"
Туреччина збирається повертати Росії С-400. Чого нам від цього очікувати?
Це взагалі дуже цікава історія. Річ в тому, що ці С-400 турки, по суті, і не використовували, і не змогли інтегрувати в систему західних систем оборони, оскільки це чужорідне тіло, яке могло проникнути в систему протиповітряної оборони країн НАТО через програмне забезпечення. Тобто турки отримали, переплатили дорого і потрапили під санкції. Тож С-400 використати турки не можуть, бо немає проти кого їх зараз застосовувати. Тим паче один комплекс великої погоди не змінить. Це мусить бути ешелонованість і мережа. Крім того, навчати тільки під один російський комплекс окремо фахівців, інструкторів, спеціалістів, операторів — це доволі дорого і неефективно. І через російські технології Туреччина перебуває під санкціями й не може закупляти F-35.
Для Путіна повернення С-400, після того, як ці комплекси побували в Туреччині, — це, по суті, теж чужорідне тіло в їхню систему протиповітряної оборони. Ніхто не знає, якого шпигунського програмного забезпечення напхано в Туреччині. Також все одно не будуть повернуті всі кошти за них. І, крім того, дуже величезні іміджеві втрати для росіян. Комплекс, який куплявся як розрекламований, який вважався таким, якому немає аналогів у західній технології, виявився гіршим і нікому не потрібним. Для Путіна це велика проблема, особливо зараз, коли росіяни суттєво втратили ринок зброї, коли вони ведуть переговори у поставці таких комплексів Індії. Тож є багато перешкод для того, щоб повернути оцей дипломат без ручки, якими стали російські С-400 в Туреччині.
