Як ви гадаєте, чи змінюються в нашому суспільстві дозволи щодо розмов про секс?
Ольга Мельник: У нашому суспільстві не прийнято дозволяти жінкам говорити забагато. Хоча мені здається, що ця норма трохи змінюється. У нас з'являються деякі права. А говорити жінкам про секс не прийнято взагалі. Це табуююється та вважається дикою розпустою.
Насправді за п’ять років, коли почала займатися цією темою, не зіштовхувалася із дикою агресією. Я постійно про це чую, проте стосовно мене ніколи такого не було. Мабуть тому, що ми всі існуємо в інформаційній капсулі, наші знайомі до цього толерантні. Є надія, що ця тема добре розвиватиметься в українському суспільстві й далі.
Поліна Башкіна: Навіть з урахуванням того, що я ставлюся до сексу як до мистецтва, мені було дуже важко змусити себе в соціальних мережах про це написати. Люди читають, проте навіть соромляться ставити лайки, адже це неприйнятно. Я прочитав, проте дати комусь зрозуміти, що я це прочитав і що мені це цікаво, у нашому суспільстві нібито соромно. Проте це ненормально. Тому зараз ми й хочемо розмовляти про секс як про мистецтво.
14 листопада пройде івент "Реальність vs Фантазії", де сміливі жінки говоритимуть про еротичні фантазії. Про це складно говорити вголос?
Ольга Мельник: Фантазії ще більше табуйовані ніж сам процес. Ми не знаємо де ці межі дозволеного, про що можна фантазувати, а що вже вважається неприйнятним, збоченням. Сексологи можуть зі мною погодитися в тому, що збочень дуже мало. Те, що не робить шкоди іншим, не вважається збоченням. Тому у своїх фантазіях ми можемо дозволити собі все, що завгодно, якщо ми ці фантазії не виносимо в світ та не робимо зле іншим людям.
Секс як мистецтво — це як?
Поліна Башкіна: Секс як мистецтво — це коли ти дорослішаєш, і в тебе накопичуються певні асоціації: музичні, літературні, культурні, у тебе є певний бекгранд із людиною, яку ти любиш. У даний момент у кожного з вас є ваш власний міф, власна система символів. Коли ти любиш людину й хочеш із нею глибоко пограти, то ти починаєш взаємодіяти із його міфом та його символами. Починаєш говорити мовою символів. І у вас секс — це не просто взаємодія тіл, а справжня гра в бісер, тільки в неї ще тілесне, емоційне підгрунтя.
Хочеться поговорити про поліаморію (система етичних поглядів на кохання, яка припускає можливість існування множинних любовних відносин у однієї людини). Чи правда, що це стосуються більше чоловіків?
Ольга Мельник: З великою долею ймовірності це не так, адже більше півроку вивчала це питання. Жінки не менш поліаморні, аніж чоловіки. Досить спірне питання щодо того, чи є нормою поліаморія чи ні. Є теоретики, що кажуть про антропологію, яка передбачає поліаморію як норму для людини. Інші теоретики кажуть зовсім протилежне.
Досвід, який бачила я, не завжди позитивний. Справа не в поліаморії, а в тому, що люди не до кінця розуміють самі себе. Вони часто приходять до поліаморії через те, що у них не закриті якісь інші проблеми. Наприклад, жінка у своєму дитинстві отримала травму через те, що була некрасивою чи непопулярною. Коли вона стає дорослою і має можливість мати багатьох чоловіків, то вона цим користується. Справа не в тому, що вона хоче давати свою любов кільком людям одночасно, навпаки — вона хоче її отримати. Всім людям, які приходять у поліаморію, рекомендую спочатку розібратися в собі.
Поліна Башкіна: Я гадаю, що до поліаморії приходять ті, кому не вдалося знайти ту людину, яка поєднує в смобі ті риси, що потрібно саме тобі. і тоді ти береш потрохи від кожного і не можеш насититися.
Як працює культура згоди в сексі?
Ольга Мельник: Ця культура має багато стереотипів. Найчастіше зіштовхуюся з наступним: жінки завжди не хочуть, а чоловіки завжди хочуть. Це не так. Якщо ви спілкуєтеся з жінками, що живуть у великому місті і яким за 30, ви почуєте протилежне. Жінки завжди хочуть, а чоловіки мають якісь свої справи тощо.
Є дуже чудовий ролик, який я всім рекомендую, що пропонує згоду й секс із чаєм. Цей ролик дуже добре показує де ці кордони, де ця згода закінчується. Наприклад, непритомна людина не може дати згоду на секс. Якщо вона не чинить очевидного спротиву – це також не означає, що вона згодна.
Поліна Башкіна: Якщо людина мені неприємна, то я не дозволю їй навіть узяти себе за руку, адже це мій особистий простір. Просто не потрібно дозволяти заохочувати в собі слабкість говорити "ні" пізніше. Потрібно казати "ні" вчасно. Я, наприклад, не розумію, чому вважається нормальним, коли чоловік, який тобі не подобається, на побаченні цілує тебе в щічку. Немов це зона якогось соціального дозволу. Він хоче до тебе доторкнутися, ти не хочеш, щоби він це робив, проте на побаченні при зустрічі прийнято цілуватися в щічку. Вчіться говорити "ні". Тоді у вас не буде проблем із подальшою історією.
У кожної людини є своя дистанція. Для мене дистанція означає гідність. У тебе є твоя гідність, яка визначає певну дистанцію між тобою та іншою людиною — як моральну, так і фізичну. Потрібно тримати цю дистанцію та не дозволяти людям, у якому б вони статусі не були, переходити ці кордони.
Ольга Мельник: В патріархальному суспільстві вважається нормальним, коли право власності на жіноче тіло має держава й чоловік. Так уже історично склалося. Наше суспільство не є більш патріархальним. Я дуже надіюся, що ми це зрозуміємо й будемо від цього відходити.
Поліна Башкіна: Нічого страшного не станеться, коли ви словом чи дією відмовитеся. Насправді чоловік вас більше поважатиме. У найгіршому випадку він скаже вам щось неприємне і зникне.
Як говорити про секс за згодою, але з певними обмеженнями? Тобто коли ми хочемо цього, але до певної межі.
Ольга Мельник: Немає іншого методу аніж говорити.
Поліна Башкіна: Є погляди та жести. Можна казати: "Тут мені буде приємно так". Ти дав усе зрозуміти, проте немає якихось вульгарностей, які можуть зіпсувати момент. Ти просто показуєш що хочеш своїм поглядом, тілом.
Ольга Мельник: Можна, навіть, скинути відповідну гіфку своєму партнеру й не потрібно буде нічого говорити.
Розкажіть про стереотип, який стосується сексу та жіночого віку.
Ольга Мельник: В нашій країні прийнято, що коли жінці 55 +, то в неї дві тільки дві ролі: бабуся або працівник. Інших ролей у неї немає. Але насправді це не так. Люди цього віку живуть досить активно, добре розуміють свої бажання, у них немає серйозних проблем зі здоров’ям, можуть собі дозволити все, що завгодно. Часто в них немає проблем із дітьми, адже вони вже виросли, їх немає у квартирі. Кожен спеціаліст, що працює із жінками, чи то гінекологиня, чи то психологиня, скажуть, що пік жіночої сексуальності припадає на вік після 35 років.
Джерело: unsplash
