1993 рік
1 січня перестала існувати Чеська і Словацька Федеративна Республіка. Вона мирно розділилась на дві держави - Чехію та Словаччину. В столицях обох країн з цієї нагоди відбулись святкові заходи.
Королева Британії Єлизавета II оголосила, що з метою зібрання коштів для ремонту замку Вінздорів, котрий постраждав від пожежі, вперше для туристів буде відкрито Букінгемський палац.
У Києві біля Софійського собору під час запланованої міліцією акції затримані керівники релігійного угрупування "Біле братство" Юрій Кривоногов і його дружина Марія Цвигун, "Живий Бог Марія Деві Христос", які на 24 листопада 1993-го року призначили кінець світу.
У Донецьку Сергій Бубка встановив світовий рекорд у стрибках із жердиною в закритих приміщеннях — 6 м 15 см.
На телеканалі NBC вийшла в ефір остання, 2137-а, серія мильної опери "Санта-Барбара". На початку 90-х серіали стали невід’ємною частиною життя українців. Мильні опери дивилися всі, незалежно від соціального статусу і освіти. Серіали крутили по всім доступним телеканалам, багато з них мали ще і ранковий повтор. У вільний від перегляду час латиноамериканські пристрасті гаряче обговорювали. Не бути в курсі подій означало випасти з життя.
Типовий анекдот того часу: – Питають бабку на базарі, чи не хоче вона емігрувати. Можна, відповідає баба, але тільки в Санта-Барбару – я там всіх знаю. До речі, в Україні останню серію Санти Барбари показали аж у 2002 році.
Україна могла б залишитися без Нічлави-співака але з Підлужним-футболістом
Відірвати від телевізорів молодь намагаються українські артисти. У 1993 році ми почули перші пісні Олександра Пономарьова та Руслани Лижичко, набирала обертів популярність Ірини Білик та гурту Віктора Павлика "Анна-Марія". У 1993 році починає записуватися альбом, який і сьогодні вважається прикладом класичної сучасної української лірики – альбом гурту "Нічлава".
Хоча цей альбом взагалі міг ніколи не з’явитися. Натомість, країна могла отримати топового футболіста. Втім, доля розпорядилася інакше.
Андрій Підлужний. Український співак, композитор, музикант, лідер гурту "Нічлава" та колишній учасник гурту "Скрябін". Заслужений артист України.
Андрій Підлужний пригадує: "Я доволі тривалий час займався професійно футболом. Грав до 17 років, потім отримав травму і на жаль змушений був припинити це заняття. Але приходив я на тренування з папкою для сольфеджіо і всі хлопці з мене сміялися, називали "музикантішко".
Андрій народився в родині типових радянських інтелігентів. Тато – інженер, мама – лікар-кардіолог. Бабусі – одна завуч у школі, друга – співала у церковному хорі. А от дідусів не було – загинули у Другій світовій. Можливо тому, Андрій майже все дитинство мріяв стати військовим.
Щоб направити кипучу енергію сина все ж таки у мирне русло мама Андрія порадила йому опанувати гру на гітарі. І красиво, і від поганих думок відволікає, і що найголовніше – хлопці з гітарами дуже подобаються дівчатам.
Діамант телебачення Ігор Пелих у житті Андрія Підлужного
Перший музичний колектив Андрія зібрався ще в школі. Потім було ще багато різних проектів, доки юний музикант не потрапив на репетицію тернопільського гурту "Чорний мандрівник", солістом і керівником якого був Ігор Пелих.
Ігор Пелих. Український телеведучий, тележурналіст, шоумен, продюсер. Працював на радіо. Був ведучим найпопулярніших телевізійних програм – "Не всі вдома", "Галопом по Європах", "Таксі". Трагічно загинув 8 травня 2009 року.
"Ігор Пелих був діамантом українського телебачення. Але він чудово співав, і колись заснував гурт, який називався «Чорний мандрівник». Мене туди запросили грати на бас-гітарі. Одного разу хлопці вийшли перекурити, я взяв інструмент та почав наспівувати якусь пісню. Коли повернувшись, хлопці почули, як я співаю – я став керівником гурту , вокалістом, а Ігор Пелих став простим басистом", - пригадує Підлужний.
Гурт "Чорний мандрівник" протримається недовго, а от з Пелихом Андрій буде дружити все життя. Ми ще повернемося до їхньої дружби, а зараз розповімо про ще одну людину, без якої створення "Нічлава" було б абсолютно неможливим.
Дивовижна людина Юрій Лазаренко і "Червона рута"
Юрій Лазаренко, який в Тернополі на початку 90-х був власником першого в Україні джаз-клубу "Нічлава", запропонував Підлужному зібрати команду молодих музикантів і спробувати виступати в джаз-клубі на постійній основі.
"Юра Лазаренко дивовижна людина. Він був одним із співвласників джазового клубу, який називався "Нічлава". Той заклад був не типовим для того часу. На стінах висіли величезні портрети відомих джазменів. Сцена було зроблена у вигляді клавіш. У ті бандитські часи у клубі була доволі інтелігента атмосфера. Нас запросили спробувати свої сили на джазовій сцені. Спочатку дали нам нерентабельні дні – понеділок, середа. Але ми своїми виступами підтягнули у клуб серйозну аудиторію – на нас почали ходити люди. Ми грали і свої пісні, і відомі джазові композиції – і таким чином потроху сформували свій власний репертуар", - розповів Андрій.
Побачивши певний успіх юних блюзменів у своєму закладі, саме Юрій Лазаренко порадив хлопцям подати заявку на всеукраїнський конкурс молодих виконавців "Червона Рута".
У 1993 році фестиваль української пісні "Червона рута" відбувався в Донецьку. Саме та Рута зробила зірками Віктора Павлика, який ще співав у складі гурту "Анна-Марія" й Олександра Пономарьова. У 1993-му до Донецька приїхало 128 вокалістів. Наш герой також був серед них.
Підлужний пригадує: "Вперше ми вирішили спробувати свої сили на фестивалі "Червона Рута" в дуже дивному складі. Гурт "Нічлава" - це були три гітари і вокал.
У якості свого головного хіта "Нічлава" привезла на Червону Руту пісню на слова Тараса Шевченко "Ой по горі роман цвіте". Музику для поезії Кобзаря написав Ігор Пелих.
"Ми любили співати у під’їздах. Це було ледве не єдине місце, де можна було уникнути порад мами або тата. В одному з таких під’їздів ми сіли собі вчергове, починаємо співати і раптом різко відкриваються двері , виходить здоровий мужик у сімейних трусах. Ми тільки надумали тікати, а він каже нам : – "Ні, хлопці, не тікайте. Де ваші дівчата, що так красиво співали?", – розповів Підлужний.
Роль Радіо Промінь у становленні "Нічлави"
У 2013-му році пісню "Ой по горі роман цвіте" до свого репертуару взяла і вокальна формація "Піккардійська Терція". Пісня увійшла до 15-го альбому "Терції" "Лети..."
Отже 1993-ого , ця композиція у виконанні гурту "Нічлава" вразила і суворих членів журі поважного конкурсу "Червона Рута-93". І хоча "Нічлава" тоді не отримала ані Гран-Прі, ані першого місця – вони стали дипломантами конкурсу, їхні пісні помітили та трохи згодом навіть почали крутити по радіо.
Андрій Підлужний каже: "Я вважаю, що в становленні "Нічлави-блюз" величезну роль зіграло саме радіо Промінь. Формувало тоді музичні смаки не М1 , не приватні канали, а от саме "Промінь". Це було щось дивовижне".
Пісні "Нічлави" почали з’являтися в ефірі Радіо Промінь та посідати перші рядки у суперпопулярному тоді чарті "12 мінус 2". Після першого успіху на хлопців чекала неймовірна пропозиція. Саме радіостанція Промінь посприяла запису довгоочікуваного дебютного альбому "Нічлави".
Записували альбом у легендарному київському Будинку Звукозапису. Для музикантів – початківців це був справжній шок.
"Ми поки підключилися, вже й час запису вийшов. А там потрібно було цінувати кожну хвилину , максимально налаштовуватися. І все одно, це було щось неймовірне!" – згадує Андрій.
Незатишна столиця
Незатишно почували себе хлопці і у столиці – велике місто зі своїми правилами тиснуло на скромних тернопільських юнаків.
"Мені це нагадувало фільм "Пригоди італійців у Росії". Ми такі "вуйки", з маленького міста приїжджаємо до того Києва. У метро порозкривали роти, закрилися двері вагону, затиснуло нам гітару! Ми блудили неодноразово по місту. Це жах просто був!" – додав Підлужний.
Для проживання в Києві хлопцям винайняли кілька номерів в дешевому готелі. Правил поведінки в великому місті їх навчав друг та старший колега – Алік Кобцев.
"Завдяки Аліку ми трохи адаптувалися в столиці, він нас трохи повозив, навчив як себе поводити у різних ситуаціях. Наприклад, не відповідати агресивно, коли дивуються, що ми говоримо українською", – розповів Андрій.
Незважаючи на усі побутові перепони – хлопці були налаштовані на серйозну творчість. Робота у студії Будинку звукозапису вирувала – хоча, як сьогодні згадує Андрій – половина того, що було записано у тих стінах було суцільною імпровізацією:
"Нам сказали – треба їхати! Щось в дорозі ми ще програвали, придумували. Вони невиспівані були ті пісні. Я ж вчився співати по касетах, або вчився у хлопця, який співав на 2 дні довше ніж я. Чому він мене міг навчити?".
Вставай сонце
Тим не менш платівка "Вставай сонце" подарувала нам хіти, які співають і сьогодні. Зокрема, пісню, яка дала назву всьому альбомові.
Історія цієї пісні надзвичайна. Пам’ятаєте Андрій вже розповідав про те, як часто вони з музикантами – однодумцями репетирували у звичайних тернопільських під’їздах? Так от тексти своїх пісень вони також частенько писали саме там, і майже завжди залишали ті тексти безпосередньо на стінах.
"Тоді ж не було гаджетів, щоб можна було швидко записати свої ідеї , і тому брали копійку, або сірничок та писали на стінах. Там багато на тих стінах було пісень. Там багато було пісень, які ми з Ігорем писали", – пригадує Підлужний.
Вперше зі сцени пісня "Вставай сонце" пролунала ще на "Червоній руті -93" у Донецьку. Неймовірно – але тоді кожен фестивальний день учасники і гості "Червоної рути" починали саме цією піснею тернопільських дебютантів , а згодом "Вставай сонце" співали просто на вулицях Донецька.
"Цікавий момент. Коли ми співали у Донецьку "Вставай, сонце" – зал співав разом з нами. Хоча глядачі були русифіковані повністю", – зауважив співак.
Писали альбом у київському Будинку звукозапису. Допомагав хлопцям зі звуком відомий в ті часи звукорежисер Андрій Шептицький:
"Це бородатий, інтелігентний, глибокий та розумний звукорежисер. Він і спав на студії. Жив кожною ноткою. На жаль не знаю, як склалася його подальша доля".
Пісня тривалістю 7 хвилин
Добряче почаклувати над кожною ноткою Шептицькому певно довелось під час запису пісні "Мавка", бо ноток тих назбиралось аж на сім хвилин загального звучання композиції.
Підлужний каже: "Це справді довжелезна пісня, яка порушує усі існуючі канони шоу-бізнесу. Пісня "Мавка", яка триває 7 хвилин".
Композиція "Мавка" – яскравий приклад української пісенної лірики. Казкова музика та текст, від якого віє міфами та містикою.
"Мавка" – це не реальний персонаж. Це не була якась реальна історія. Це фантазія, мрія про містичну жінку. Але я так собі наміряв, що кожна моя жінка дійсно була містична. Але в принципі я вдячний усім своїм жінкам , кожен урок від них має свої певні наслідки. Завдяки отім душевним ранам, я писав найкрасивіші свої пісні", – зауважив Підлжуний.
У 23 роки, а саме стільки було Андрію, коли записувався альбом "Вставай Сонце", головною умовою для того, щоб прийшло натхнення була відсутність контролю з боку батьків. Він так і казав – щоб з’явилася пристойна нова пісня, потрібно щоб батьки від’їхали на дачу:
"Тому що, коли їхали батьки на дачу, я мав можливість запросити дівчину у гості, і з нею, як то кажуть "прочитати якусь книжку в ролях".
Мабуть з особами протилежної статі Андрію тоді щастило, тому що романтичних пісень на платівці вистачає. Проте є і композиції, які з’явилися на альбомі як данина своєрідній музичній моді 90-х.
Лихі 90-ті
Давайте зараз знов згадаємо початок 90-х. Це час фінансових авантюр, брехні, підстав, розборок. Час найсильнішого демографічного спаду та розшарування суспільства. Час, який згадувати дуже не хочеться, але необхідно, щоб уникнути його повторення. Саме на 90-ті припадає пік наркоманії. Це зараз героїн – маргінальний (та й доволі дорогий ) наркотик, а тоді, на початку-середині 90-х, героїном "бавилися" не лише золота молодь, богема а і звичайні бідні студенти. Шоу-біз швидко відреагував на проблему. Дивно, але пісні які зачіпають таке серйозне соціальне питання, як наркоманія – дуже швидко стають справжніми хітами…
Пісня під назвою "Наркоман" є і на альбомі гурту "Нічлава". І вона дуже відрізнялась від того романтично – солодкого репертуару, який переважав на дебютній платівці.
Після того, як дебютний альбом гурту побачив світ – Андрій Підлужний отримує фантастичну пропозицію – підписати контракт з відомою студією "Нова".
"Ми почали дуже гарно працювати з Ірою Білик, з хлопцями, з Юрою Нікітіним і все було дуже чудово", – розповів Андрій.
На той час на студії працював найкращий аранжувальник України Жан Болотов. На студії "Нова" тоді епатувала та яскраво горіла зірка Ірини Білик. Андрій записував нові пісні та їздив в тури по всій Україні з Іриною Білик та гуртом "Скрябін". Разом з гуртом "Скрябін" Андрій Підлужний записав кілька яскравих альбомів та пережив багато приємних та не дуже приємних моментів. Талановитим та харизматичним хлопцем зацікавились інші продюсери. Проте як часто буває…почались інтриги, які призвели до розриву ділових стосунків зі студією "Нова".
Повернення додому
У той час гурт "Нічлава" також припинив своє існування. Андрій намагався вижити в столиці самостійно. Брав участь у багатьох спільних музичних проектах разом з Юлією Лорд і Тарасом Чубаєм. З 2000 року вів хіт-парад "Новиє Русскіє Горкі" на каналі М1 — в образі веселого діда Андрона, персонажа якого сам вигадав. Врешті-решт Підлужний прийняв важливе рішення – повернутися до рідного Тернополя. Тернопіль такий вчинок оцінив.
На малій Батьківщині Підлужного завалили почесними званнями та орденами. Він має статус "Почесного жителя Тернополя" та навіть свою власну зірку на Алеї зірок рідного міста. Втім сьогодні найбільшого, чого прагне музикант – визнання!
"Спи собі сама", "Мовчати" гурту "Скрябін", "Ніжно", "Не дощ" Тіни Кароль - всі ці пісні належать авторству Андрія Підлужного, але про це не завжди згадують.
"Мені набридло відповідати на одні й ті ж самі питання. Хто написав цю пісню – я чи Тіна Кароль?", - зауважив Підлужний.
Сьогодні Андрій Підлужний окрім створення нових хітів займається ще й організацією мистецького фестивалю "Вставай Сонце". Фестиваль має на меті популяризацію української пісні, розвиток культурно-мистецького життя в області, а ще дає можливість дітям, насамперед з сільської місцевості, продемонструвати свої творчі здібності. За словами організаторів в перспективі вони планують розвинути фестиваль до всеукраїнського й навіть міжнародного рівнів.
Більше того Андрій Підлужний все частіше замислюється над тим, щоб відродити "Нічлаву-блюз" - колектив, який колись, у 90-ті приніс йому перші визнання та популярність. Отже, на цьому ця історія не закінчується, далі буде…
Фото: Facebook виконавця
