— Як ви познайомилися з музикою?
— У мене були дуже хороші батьки, коли вони бачили, що дитина хоче грати на барабанах — дитині купили барабан. В нього був жахливий звук, це було просто неймовірно. І для того, щоб воно якось звучало, мій батько сам зробив тарілки. Але, коли мені було 9 років, я пішов до музичної школи, звісно ж, налаштований на барабан. І тут мені кажуть: “ні, у нас недобір за флейтою. Тому ти гратимеш на флейті. Потім, коли флейта закінчиться, буде барабан. І я погодився, бо дуже хотів грати на барабані.
— Але, допомогло, правда ж? Наскільки я розумію, щоб грати на марімбі, вміння грати на фортепіано, на флейті настільки збагачує. І сьогодні ви ще й є диригентом. Флейта розширила горизонти чи це були втрачені роки?
— Це ще не кінець історії. Коли моя мука з флейтою закінчилася, мені сказали: “Тепер ти маєш вчити фортепіано. А барабан буде ще пізніше”. Але я вже був дорослий, сильний, і сказав — ні, барабани мають колись бути. Мама відвела мене до приватного вчителя, і я грав на барабанах. Але це все — і флейта, і фортепіано, музика, композиція, ноти мені допомагали. І вже у 12 років я грав на 4-х інструментах.
— Усе ж таки ви — не з родини музикантів. Як сталося так, що вас вразила музика? Коли це сталося? Сьогодні батьки пишаються вами?
— На жаль, моїх батьків уже немає з нами, вони померли. Але, що я мушу сказати? У моєї мами було таке екстраординарне відчуття на все прекрасне. Вона обирала мені найкращих педагогів, вона підтримувала мене у моїй мрії. Коли я одночасно займався перкусією та фортепіано, навіть була сварка між учителями, ким я маю бути. А щодо того, що в моїй родині не було музичних якихось коренів, по-перше, були. Відомий скрипаль Єфрем Цимбаліста — це двоюрідний брат мого прадідуся. Це була велика родина в Європі, яка розкололася на дві гілки. Велика частина емігрувала в Європу. Попри все, моя мама — скульптор, вона художник, і в неї було чудове почуття прекрасного.
— Що таке марімба, для тих, хто не розуміється? Скількома інструментами ви володієте?
фото - theoutlook.com.ua
— Марімба — мій головний інструмент, він африканський і досить примітивний, але він розвинувся під європейську клавіатуру, і хто грає на фортепіано, той грає на марімбі. І західні композитори цьому інструменту підкоряються. У моїх концертах можна послухати не тільки Баха, а й Розаріо П’яццолу і ізраїльських композиторів, які писали для мене. Я граю ще на єгипетських інструментах, бонги, конги, загалом можете нарахувати близько сотні.
— Крім виконавської діяльності, ви почали диригувати. Як це сталося і чому?
— Моє життя мене завжди дивує, і кар’єра у мене досить нелінійна. Часто, буває, ти приходиш до музичної школи зіграти на одному інструменті, потім граєш на іншому. Так часто було з іншими поворотам моєї кар’єри. У 16 років я зіграв у Зубін Мета, він тоді грав перед солдатами, і йому потрібен був перкусіоніст. Мені зателефонував мій учитель і сказав: “Збирайся, бери інструмент, завтра ти граєш у Зубіна Мети, з оркестром”. Це надзвичайна людина з усією його енергією, харизмою, вміннями. Я подивився на нього і зрозумів, що це — класична музика, і я хочу бути таким як Зубін Мета.
— Чи вірите ви в долю? І як вона допомагає вам підтримувати інших?
— Авжеж, я вірю у долю! Я вірю, що хтось споглядає на нас згори і керує ситуацією. І, прокидаючись зранку, я думаю, як я можу зробити цей світ кращим. Я — людина слова “так”, я людина дії. І, коли ти робиш добро у світ, він тобі його повертає у більшій кількості. Я дуже цікавлюся всім, що відбувається у світі. І, коли мені виповнилося 50 років, я задумався, що можу зробити для мирного процесу. Це не стосується політики, я знаю, що в Україні йде жахлива війна. Я — не політик, я музикант. І я подумав, що можу допомогти миру, за допомогою того, чим я володію, за допомогою музики.
фото - zapas-slov.com.ua
— Чи може музика змінити світ на краще?
— Звичайно, так! Я диригував найбільшими і найкращими оркестрами Ізраїлю. І всюди я бере талановиту молодь, щоб діти відчули як це бути музикантом, відчули велику сцену. У мене є “Фабрика талантів”, де діти з будь-яких куточків Ізраїлю — християни, мусульмани, я навіть не знаю, хто є хто з них. Але, головне, що вони сидять і грають разом. Цей проект — для того, щоб створити мости між людьми. Це значно дешевше, ніж продовжувати війну. Це не коштує майже нічого — лише орендувати автобус та взяти бутерброди. Я хочу дати можливість цим дітям побачити світ і показати, яким чином налагоджуються мости між людьми, країнами, континентами.