"Будь-яка система і люди противляться змінам: в тих, хто здає землі в оренду, вже все "устаканилось", раз на рік вони мають якісь гроші, з ними ще аграрії додатково розраховуються сировиною і їм ніби й нормально. А що буде, якщо щось змінять, невідомо. Також й аграрії винайшли для себе модель, розібралися, перестали воювати з пайовиками. Тобто все більш-менш працює. Зараз аграрна галузь на рівні з IT та металургією приносить нам валютну виручку в об’ємах співставних з металургією. Десять років тому кількість людей в цій налагодженій схемі, які працювали, заробляли, мали стабільну роботу була значно менша і умови для ведення бізнесу та життя були більш спокійні. Зараз країна за останні п’ять років дуже багато пережила: Майдан, розстріли на Майдані, Крим, Донбас, війна, зростання курсу долара і це все додає дуже сильної невпевненості в завтрашньому дні. А тут є щось стабільне, воно мене забезпечує. І це є загальний фон настрою", – розповіла Наталка Федоришин.
Зараз, за словами експертки, фермери та дрібні аграрії не мають певності, не мають можливості брати кредит, захисту в суді: "Це нестабільні умови, в яких наші аграрії працюють і все ж перемагають".
Щодо того, чому власники землі здебільшого продають вирощену сировину, а не виробляють якісь готові продукти, які коштують значно дорожче, Федориишн зауважила: "Перш за все, ми маємо фактор короткотерміновості, коли аграрії-підприємці не знають, що буде завтра, і намагаються заробити зараз і вже. Якщо ти, наприклад, маєш пшеницю і її купують, це добре. Але в тебе немає можливості зараз шукати інвестиції, вкладати в млини і продавати борошно або робити спагеті. В 2010 році були навіть історії, коли наше зерно вивозилось в Індію чи Африку, там воно перетворювалось в борошно, поставлялось в Європу, в Європі робились спагеті і нам завозились. Фермерам зараз треба дати стабілізуватись з сировиною і пізніше вони почнуть думати на перспективу".
"Якщо говорити про законопроєкт, який розглядається Радою, то зміни відбуваються колосальними темпами. Останні два роки все просто обговорювалося, а зараз вже є проєкт закону, який голосують, зараз буде друге читання, мітинги, страйки і так далі. А люди не підтримують цей процес, я вважаю, в тому числі завдяки нерозумінню що і як буде працювати. Турборежим - це добре, бо зміни деколи треба робити різко. Але два місяці напевно треба було витратити на більш детальне обговорення, точно було варто також показати одну або кілька моделей. Поки ми не бачимо, що хочемо отримати в результаті, то ці моделі постійно змінюються: то продаємо іноземцям, то не продаємо і т.д. Прекрасно, що за останніми даними холдинги з іноземною часткою не зможуть купувати, але йдеться про п’ять потужних холдингів, які забезпечують нам робочі місця, які приносять валюту і є публічними компаніями. Відтак повинна би була бути модель, до якої ми йдемо, устрій, який ми будуємо. Можливо, варто аби модель була поетапна, як це пропонувалось в 2016 році, коли в перший рік, наприклад, виставляються на продаж тільки державні землі і дивляться, яка в якому регіоні середня ціна, як все рухається, а тоді роблять другий етап, коли свою землю можуть продавати люди. Ця модель не є ідеальною, але вона поетапна і дозволяє в ході процесу щось змінювати", – підсумувала експертка з державного управління Наталка Федоришин.
ФОТО: pixabay
