Щодня кожен із нас споживає великий масив інформації. Вона не завжди є позитивною. Іноді перенасиченість різними життєвими ситуаціями може викликати у людини депресію. Як не брати близько до серця всі ті події, які ми проживаємо радить психологиня Анастасія Глазкова.
"Перш за все, варто відбирати та "фільтрувати"інформацію, яку людина споживає з телевізора або соціальних мереж, і яка, здебільшого, нагадує хроніку катастроф. Також можна поспостерігати, як ми реагуємо на ту чи іншу інформацію, які емоції вона у нас викликає. Перший маркер – це відслідковувати тілесні реакції", - вважає керівниця розвиваючого психологічного центру "Профіль" Анастасія Глазкова.
Голова громадської організації "Психічне здоров’я"Людмила Айвазян зазначає, що необхідно розвивати стресостійкість:
"Важливо те, як ми реагуємо на новини. Стрес викликає не сама подія, а реакція людини на неї. Тому на різні події ми можемо по-різному реагувати. Те, що у когось викликає розпач і паніку, когось може залишати байдужим. Звичайно, ми не прагнемо того, щоб усім українцям було байдуже до того, що відбувається навколо, але варто розуміти, що чим краще ми можемо справлятися зі стресом, тим конструктивніші можуть бути дії навіть у катастрофічних ситуаціях".
Активістка також нагадала ключові рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо того, як варто керувати стресом та заспокоювати себе у кризових ситуаціях.
"Перша рекомендація – це сон, особливо тоді, коли стресові події вже відбулися, і ми перебуваємо у стані психологічного напруження. Варто відрегулювати сон, щоб ви могли спати необхідну кількість годин, тобто, 7-9. По-друге – це їжа. Коли ми нервуємось, ми перестаємо нормально харчуватися. Хтось починає вживати надто багато їжі, а хтось припиняє її вживати взагалі. По-третє – структура дня. Це те, що "злітає"першим, коли ми потрапляємо у стрес. Це наші звичні дії. Коли ми потрапляємо у стресову ситуацію, може змінюватися послідовність звичних дій, дещо може випадати. У цей період дуже важливо зберігати послідовність звичного розкладу дня. Ці три речі – сон, їжа, структура дня – перше, що можна зробити. Варто звернути на них увагу і регулювати, щоб вони були достатніми для кожної людини", - зауважила голова громадської організації "Психічне здоров’я" Людмила Айвазян.
Є певні категорії людей, які схильні до психологічних захворювань і депресії. Саме вони, у першу чергу, можуть опинитися у "зоні ризику". Уразливість до таких розладів зумовлюється певними чинниками.
"Перший чинник – це особистісна можливість долати стрес. Фактично це стресостійкість. Є люди, які за характером ближче приймають до серця події навколо, а є ті, які з легкістю долають будь-які труднощі. Друге – це умови, в яких зростала людина: чи повна сім’я, чи було все в достатку, чи була їжа, і т. ін. І третє – навколишні умови. Це може бути війна, і людина може зростати серед болю, смерті, страху. А можуть бути умови, які дозволяють людині розкривати свій потенціал. Сполучення цих трьох факторів зумовлює ступінь уразливості. Людина може зростати під час війни, але в неї може бути підтримка у сім’ї й висока внутрішня стійкість. Відтак, у неї не виникне психічного розладу, навіть якщо є генетична схильність. Так само комбінація цих факторів може змінюватися в інший бік: навколо може не бути війни та голоду, але у сім’ї такий стан стосунків, що це може бути провокуючим фактором", - підкреслює голова громадської організації "Психічне здоров’я" Людмила Айвазян.
Водночас Людмила Айвазян визнала, що в Україні досі існує багато стереотипів: "Сфера психічного здоров’я стигматизована, тобто, має дуже багато стереотипів. Так само носіями стереотипів є люди, які зіткнулися з хворобою. В Україні шлях інформування про психічне здоров’я лише розпочався".
Також психотерапевтка Анастасія Глазкова додає: "Є стереотипи, які заважають нам звернутися по допомогу, бо це соромно і свідчить про нашу вразливість – так це сприймається в нашій країні. Також є такий стереотип: якщо ти потрапиш до психолога або психіатра, тебе обов’язково поставлять на облік і всі про це дізнаються. Це також міф. Для пострадянських країн є характерним такий підхід до медицини: ми йдемо до лікаря лише тоді, коли зазнаємо значного дискомфорту. Є й інший формат стереотипів. Ідеться саме про психічні розлади. Депресія може вважатися за лінощі, намагання уникнути роботи, перебільшення. Тобто, депресія не визначається як хвороба. Ми не мислимо так само про діабет або інші фізичні розлади, але можемо так мислити про психічні хвороби. Це також стає перепоною на шляху до допомоги. Так само мислить і людина, яка сама зазнала депресії: чому я маю звертатися, всі це проходять, усе нормально, це я втомився. На жаль, саме через це в Україні дуже знижений поріг звернень до спеціалістів. Ми втрачаємо час, коли людина може зберегти можливість працювати, знаходитись у своєму колі, коли це лише початок хвороби".
Кризова психологиня Марта Пивоваренко висловила підтримку формату самодопомоги і наголосила на необхідності роз’яснювальної роботи, адвокації психічного здоров’я.
"Люди побоюються ділитись один з одним психологічними переживаннями. Багато проблем з психологічним самопочуттям у нашій країні мають три категорії людей. Як не дивно, це чоловіки від 40 років, які відчувають себе мужніми і зобов’язані тягнути сім’ю. Під тиском вони можуть зламатися і скоїти самогубство. Також це підлітки. Для українського суспільства це недопустима тема – говорити про підліткове самогубство, про смерть дитини, це дуже стигматизована тема. Ми також недостатньо враховуємо психологічний стан старшого покоління, тих, хто вже перестав активно працювати, перейшов у пенсійний вік. У нашій країні старше покоління дуже тяжко себе почуває у соціальній сфері, фінансовій, і все це впливає на емоційний стан людини", - вважає спеціалістка з психологічних досліджень громадської організації "Development Foundation" Марта Пивоваренко.
Голова громадської організації "Психічне здоров’я" Людмила Айвазян нагадала, що допомога близькій людині, яка має психологічну або психіатричну проблему, включає три основні складові: "По-перше, значиме спілкування, тобто, хвора людина має спілкуватися не лише з близькою людиною, яка з нею живе. По-друге, значима діяльність. Це не обов’язково має бути робота. Це може бути хобі, але це має бути діяльність, яка передбачає результат і якусь користь. Це може бути прибирання або приготування їжі. По-третє, часто найскладніше – це структура дня. Її треба налагоджувати дуже поступово, покроково, починати з елементарних речей. Ці дії мають системно виконуватися”.
Додамо, що нещодавно в Україні запрацювала безкоштовна кризова телефонна лінія "Lifeline"7333 для превенції суїцидів у ветеранів.
Гаряча лінія з попередження домашнього насильства – 116-123.
На фото:
кандидатка психологічних наук, голова громадської організації "Психічне здоров’я" Людмила Айвазян та керівниця розвиваючого психологічного центру "Профіль" Анастасія Глазкова
