Про оцінку дій командування українського під час боїв за Дебальцеве
Давайте розділяти політичну та військову складову. Справді, до військової складової багато запитань, чому сталося оточення українського угруповання та чому здали Логвинове та Вуглегірськ. А це і спричинило ті наслідки, які ми маємо. І досі ми не отримали відповідь на запитання щодо причин військової поразки. Як би не говорили про те, що українські військові організовано вийшли і лише 19 військовослужбовців загинули під час виходу, але власне втрати українських військ були співрозмірні з Іловайськом. Тим більше, що йдеться й про втрати військового майна, зокрема важкої бронетехніки та автотранспорту, боз оточення виходили фактично по одній грунтовій дорозі.
Разом з тим, є і політична складова цієї військової поразки. Дебальцевська операція стала відправною точкою для підписання "Мінська-2". Фактично ця військова поразка була використана Москвою в якості додаткового важелю тиску на український політичний провід з метою з метою змусити підписати невигідні для України документи. Наслідки цих Мінських угод ми досі спостерігаємо.
Що буде з Мінськими домовленостями
Україна намагається лавіювати у питаннях невиконання політичної частини "Мінська-1" і "Мінська-2". Але позиція країн Заходу щодо Мінських домовленостей не є однозначною. Наразі є заяви французького посла, який заявив про небажаність перегляду "Мінська" і взагалі небажаність реалізації так званого "Плану Б". Тим паче, за словами французького дипломата, він не розуміє, що таке "План Б". А якщо його немає, то Україні варто виконувати "План А". Це доволі тривожний дзвоник, який свідчить про те, що країни Європи, скоріше за все, будуть фактично тиснути на Київ з метою власне імплементації політичної частини "Мінська-2", а це надання особливого статусу, проведення виборів і власне реалізація "формули Штайнмаєра". Які будуть кроки у відповідь з боку політичного проводу України досі не зрозуміло. Якщо українському суспільству наразі не продемонстрований "План Б", то це свідчить про повне нерозуміння ситуації і відсутність альтернативних шляхів щодо врегулювання ситуації на сході України. Ми можемо відтягувати по часу, але знову ж таки країни Заходу все більше схиляються до того, що Україна має приїхати на виконання "Мінська-2".
Про готовність припинити роботу української делегації в рамках Тристоронньої контактної групи
Треба давно було заявляти, що "Мінськ-2" — це дипломатичний документ про наміри, а не міждержавний документ, який ратифікований парламентами країн. Україні варто підвищувати суб'єктність Нормандського перемовного процесу, де є чіткі підписанти і країни-гаранти, зокрема йдеться про Францію, Німеччину і відповідно Росію, але не як про спостерігача чи третю сторону, а безпосередньо як сторону конфлікту. У нормандському форматі відсутні так звані квазіутворення в особі ЛНР та ДНР. А Тристоронню контактну групу варто розглядати виключно як технічний майданчик для обговорення виключно поточної ситуації, себто відкриття КПВВ, розведення військ, розмінування територій. Тобто ми маємо чітко зауважити, що ми виконуємо чи не виконуємо підписані Нормандські угоди, в залежності від власне оцінок місії ОБСЄ до можливості проведення виборів на окупованих територій, а "Мінськ" залишається як технічна сторона, яка супроводжує Нормандський формат.
Фото: Reuters
