Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
BА́LLI – це щось нове та дуже неординарне
Дмитро Захарченко: Я думаю, що нам треба відразу зняти перше питання, яке буде завжди поставати – твій псевдонім BА́LLI, він якось пов'язаний з Індонезією?
Ліза Байрак: Ні, він пов'язаний з моїм ім’ям та моїм прізвищем: Байрак Ліза – це BА́LLI.
Дмитро Захарченко: Все, зрозуміло. Просто це зараз дуже трендова історія, тому треба було запитати.
Ліза Байрак: Може, це як музичний острів, тому також можна це пов’язати.
Дмитро Захарченко: Створення альбому. Цікаво, як ти підійшла до цієї роботи. Тому, що у тебе є свій бекграунд, ти навчалася, у тебе музична освіта, у тебе магістратура в Глієра, зазвичай це у музичних колах поважно і сприймається досить серйозно. Наскільки серйозно ти підходила до створення альбому?
Ліза Байрак: Насправді це була робота, яка тривала роками. Багато пісень, які є в альбомі, наприклад "Ранок", "Земля", були написані ще роки три тому. "Night of Freedom" написала взагалі зі своєю подружкою, ще коли жила у Херсоні сім років тому. Зараз вона отримала нове звучання і ввійшла, нарешті, до нашого міні-альбому. Тому так, це дійсно можна назвати певним звітом. Але це не кінець, я вважаю, що скоро у нас буде ще багато цікавих історій. І це одна із них. Така глобальна.
Дмитро Захарченко: Знаєш, я часто чув порівняння, що коли створюєш пісню чи пишеш альбом, це як народження дитини. У тебе первісток. Цікаві твої емоції, коли ти "народила" її, скажімо так. Коли ти її опублікувала, стало легше? Чи навпаки, тепер сидиш і чекаєш реакції від слухачів, від аудиторії?
Ліза Байрак: Я ніколи нічого не чекаю. Якщо відгук буде, якщо нас підтримають, то це дуже круто. Підтримка є завжди від моїх друзів, від близьких так точно. І це для мене найголовніше. Звісно, якщо ці пісні знайдуть відгук у масах, то це буде дуже круто.
Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Дмитро Захарченко: Для себе ти зрозуміла власну місію у музиці? Тобто ти це робиш для того, щоб спілкуватися з аудиторією, чи ти хочеш щось людям доводити і показувати, що ти можеш?
Ліза Байрак: Я нічого не доводжу. Мені здається, що найглобальніша ціль мого проєкту – це показати, якою гарною і класною може бути українська музика. І як вона може звучати по-новому. Я вважаю, що стиль, у якому гурт BА́LLI виконує свої пісні – це щось нове та дуже неординарне.
Дмитро Захарченко: І коли в тебе запитають, як ти охарактеризуєш стиль, у якому ти виконуєш пісні, ти скажеш "це щось нове і дуже неординарне"?
Ліза Байрак: Насправді ми позиціонуємо себе, як поп-виконавці. Але тут дуже багато стилів, які пов’язані у нашій музиці – це і соул-музика, і фанк, тут дуже багато відгуків із минулого, які ми запозичили у багатьох виконавців. Дуже багато було переслухано музики мною та людьми, які брали участь у розробці цього альбому. Тому я вважаю, що тут є багато важливих меседжів.
Дмитро Захарченко: З усіх пісень в альбомі у тебе є пісня, яка тобі найцінніша? Або яка давалася найважче? Пісня з історією?
Ліза Байрак: Я не хотіла розповідати, але для мене дуже важливою є пісня "Лава". Взагалі, всі мої пісні є маленькими історіями, невигаданими, це реальні історії з мого життя.
Для мене зараз найближча пісня – "Лава". І так вийшло, що ми на всі платформи завантажили її в форматі "мінус". На YouTube вже доступна версія оригіналу, можна її послухати. Але я засмутилася, коли сталася та помилка. Проте зараз думаю, що, може, ми її випустимо синглом і розповімо ще докладніше цю історію, щоб краще донести її.
Дмитро Захарченко: Чому була ідея вмістити в альбом саме реальні історії?
Ліза Байрак: Мені здається, що вигадані історії не працюють і краще сприймаються слухачем ті історії, які правдиві.
Cправжня класна музика не завжди відразу стає популярною, але на роки
Дмитро Захарченко: В тебе є музична освіта, ти брала участь у "Голосі Країни", ти маєш досвід, витратила на музику десять років, скажи, тобі не образливо, що хтось, хто навіть не знає, що існують ноти, але він зараз записав собі пісню і став мега-популярною зіркою?
Ліза Байрак: Мені здається, що справжня класна музика не завжди відразу стає популярною, але вона на роки. Мине час, і її згадуватимуть.
Дмитро Захарченко: Що ж, працюєш на довгострокову перспективу і це добре. А в твоєму бекграунді були ще кавери, у тебе великий досвід роботи з ними. Пару тижнів тому до нас приходив співак Ілля Резніков, і ми з ним теж пригадували подібні історії. Він казав, що кавери трохи псують музикантів, бо люди користуються чужим матеріалом, а потім не можуть створити щось власне, самобутнє. На тебе це не повпливало?
Ліза Байрак: Мені здається, що це залежить від музиканта і від того, як він аналізує музику, з якою працює. Я надихаюся музикою артистів, яких я слухаю. Для того, щоб надихнутися і створити щось своє, має бути бекграунд заслуханого та проаналізованого. Можливо, якщо ти переспівуєш і не аналізуєш, то це може бути проблемою. Але для мене це зовсім не так, я надихаюся іншим матеріалом.
Дмитро Захарченко: А надихнутись і запозичити на твою думку — різні речі?
Ліза Байрак: Зараз такий час, коли дуже багато з’являється нової музики. Для музиканта запозичення, навіть якщо зараз я заглиблюватимуся у джазовий якийсь матеріал, то один виконавець пише якусь свою авторську пісню, а інші виконавці вже роблять інтерпретацію на неї. І це ніколи не було таким, що один вкрав мелодію у іншого. Коли ти інтерпретуєш по-своєму, то це дуже круто. Ariana Grande випустила "7 Rings", але ж це запозичено із джазового стандарту. "My Favorite Things" називається ця пісня. А це вже її прочитання цієї пісні.
Дмитро Захарченко: Чудово, що в тебе на все є відповіді. А є відповідь на запитання – до чого ти хочеш прийти, наприклад, за наступні три роки?
Ліза Байрак: Мені б дуже хотілося, щоб аудиторія BА́LLI ставала все більшою. Глобальна моя така мрія – щоб наші карантинні обмеження не були такими, як зараз, щоб ми могли проводити концерти, щоб прибувало аудиторії, яка ходитиме на наші концерти і слухатиме нашу музику.
Дмитро Захарченко: Ви зараз випустили альбом і я так розумію, що концерти мають бути, розкажи, які є плани?
Ліза Байрак: 22 червня ми плануємо виступ в концерт-холі "Caribbean Club" у Києві, тому всіх запрошуємо, квитки вже є у продажу. Дуже сподіваємося, що концерт відбудеться.
Дмитро Захарченко: Можна буде прийти і відкрити нове ім’я в сучасній українській музиці. Сподіваюся, що вам усім це вдасться і вам також сподобається… Скажи наостанок, ти чогось боїшся?
Ліза Байрак: Ні. Взагалі. Мені здається, що той шлях, який я для себе обрала, він однозначно був обраний з тим настроєм, що нічого не треба боятися.
Дмитро Захарченко: А чи не боїшся загубитися у цьому музичному потоці, що зараз існує?
Ліза Байрак: Абсолютно ні.
Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
