Переговори української та американської делегацій в Берліні, 14 грудня 2025 року. Фото: facebook/zelenskyy.official
"Зміни у Конституцію України можна вносити лише, коли не буде війни, не буде воєнного стану"
Напередодні в Берліні розпочався черговий раунд перемовин щодо завершення російсько-української війни. Президент України Володимир Зеленський зустрічався з американськими представниками. Спецпосланник президент США Стів Віткофф написав про "значний прогрес" у переговорах. Водночас з'явилося повідомлення агенції Reuters, що президент Зеленський нібито заявив про готовність Києва відмовитися від прагнення вступити в НАТО в обмін на чіткі та юридично зобов'язуючі гарантії безпеки з боку західних партнерів. Сам Зеленський, його Офіс не підтвердили ці дані Reuters. Знаємо також про неготовність деяких держав, передусім США, приймати Україну до НАТО. Про це нещодавно також заявляв президент Дональд Трамп. Як ви це прокоментуєте?
Якщо згадувати те, що Трамп говорить, то це взагалі можна до уваги не брати. "Було", "очевидно"… Та нічого не було і не буде очевидно. Трамп теж не назавжди, м'яко кажучи. Це один момент. Другий момент – ще невідомо, що з самим НАТО буде на тлі того, що коїть той же Трамп. Тому так, ситуація змінюється кардинально.
А щодо слів Зеленського, я припускаю, що так, у процесі переговорів таке абсолютно можливо. Але це не означає, що йдеться прямо про відмову від вступу до НАТО, оскільки є купа і запобіжників, і абсолютно реальних речей, що це не може здійснитися в одну мить, як того волів би той же Трамп. Бо це дійсно внесено в Конституцію. Зміни у Конституцію можна вносити лише, коли не буде війни, не буде воєнного стану. І знову ж таки, якщо ми зараз уже бачимо, як працює НАТО і які гарантії воно може дати, то виникають величезні сумніви. І в принципі під час переговорного процесу говорити про те, що, мовляв, гаразд, якщо це є каменем спотикання, то давайте в умовах, коли закінчиться війна, будемо переглядати цей момент, але до цього отримуємо гарантії безпеки, як на мене, як елемент переговорної тактики – це абсолютно можливо і ми можемо про це говорити.
Але той же Віткофф – це персонаж, який, як кримінальний девелопер і забудовник, чудово розуміє, що, якщо ти хочеш незаконну якусь оборудку проштовхнути, то саме жертва має відмовлятися від усього. Він це чудово розуміє. Він неодноразово побивався в своїх інтерв'ю, що, мовляв, дуже шкода, що в українців така Конституція, яка заважає їм відмовитися від території. Але оскільки це тільки початок нового раунду цього переговорного процесу, то очевидно, що не йдеться про те, що це буде зараз, завтра або взагалі буде можливо реалізувати. Це частина переговорної тактики. Гадаю, що американська сторона це теж чудово розуміє.
"Там символізму ще більше"
Місцем для цих перемовин обрали Берлін. До того ж на їх початку був присутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Що це символізує, що мали б прочитати американці у виборі місця, і в появі там німецького канцлера?
Я думаю, що там символізму ще більше – він насправді ще й сів з українського боку. Не так, наприклад, як відбувалися переговори в Туреччині, коли турецька сторона сиділа окремо. А тут Мерц сів разом із українською делегацією. Як на мене, це теж достатній успіх, що переговори проходять на території країни, яка не погодилася з "американським планом". Вірніше умовно американським, бо зрозуміло, що ті спершу 28 пунктів – це те, що намалювали в Москві. І природно, що Німеччина – саме та країна, яка дійсно є лідером поки що умовної, як на мене, "Коаліції охочих". Це країна, яка є одним із стовпів Європи, яка насправді відновлює свій потенціал. Принаймні, я думаю, що сам Мерц волів би, щоб так прочитали це в Сполучених Штатах. Це не Лондон, не Париж. Лондон все ж таки є частиною англосаксонського світу і там особливі відносини зберігаються. Париж також віддалений від України. А Німеччина достатньо близька для того, щоб можна було продемонструвати наближеність до України навіть у географічному плані. І сам Мерц напередодні зробив такі заяви, які не залишають якогось простору для тлумачення його позиції і позиції Європи як якоїсь віддаленої від України.
Дмитро Левусь. Фото: facebook/ObiednanaUkraina
Є позиції України, які РФ однозначно не підійдуть
Німецький таблоїд BILD пише, що Трамп хоче угоду до Різдва. Залишається насправді менше 10 днів. Наскільки це реалістично зараз?
Трамп уже жадав підписання угоди з боку України до Дня подяки, тому його бажання тут не важать абсолютно нічого. Нам не звикати.
Далі будемо до Великодня чекати?
Я думаю, що так. Він уже ж закінчив війну "за добу", а потім незламний генерал Келлог (генерал-лейтенант у відставці Кіт Келлог - ред.) розказував: "Та ні, такого не було, це ж жарт був". Тому я думаю, що достатньо наївно з боку BILD говорити про те, що, мовляв, є якісь підстави. Бо є ще й Російська Федерація. І ми точно впевнено можемо говорити, що є позиції України, які їй однозначно не підійдуть. А є взагалі речі як, наприклад, та ж "вільна економічна зона", як про неї говорять американці. І що говорять про це московити? Вони кажуть, що це просто, мовляв, демілітаризована зона. І Ушаков (помічник очільника Кремля Юрій Ушаков – ред.) говорить, що там же ж буде Росгвардія та поліція. Тобто це не те, що різночитання, тут різні підходи. І той же Трамп, який взагалі ні в що не вникає, коли його запитують про цю "вільну економічну зону", він не в змозі дати ніякої відповіді на це. До речі, Зеленський це питання теж порушував. Тобто зрозуміло, що це кардинальні відмінності в цих підходах.
"Камбоджа з Таїландом не дадуть збрехати, який він миротворець"
Посол Росії у Великій Британії Андрій Келін, коментуючи "мирний план" Трампа, сказав, що це не повинна бути угода, а мова має йти про капітуляцію України, враховуючи становище на землі…
Так, це дуже показово. До речі, Келін – один із тих, хто регулярно озвучує і такі погрози, і реальні плани. Тому я, м'яко кажучи, сумніваюсь. Трампівський підхід загалом зрозумілий. Для нього будь-яке підписання — це успіх. Але ж ми бачимо, який успіх. Бачимо який "успіх" у Газі. А зараз Камбоджа з Таїландом не дадуть збрехати, який він миротворець. Зрозуміло, що він хоче імітації швидкого успіху, а що там далі буде… Але в нас ситуація, м'яко кажучи, дещо інша, ніж між Таїландом і Камбоджею.
