"Приватизація "Більшовика" – це хороша новина, тому що це перша велика та успішна приватизація відтоді, як почало діяти нове приватизаційне законодавство в 2018 році. По-друге, плюс і в тому, що йдеться надходженням в бюджет. Також борги заводу "Більшовик", які складають 500+ млн грн, будуть покриті новим власником", – зазначив Богдан Прохоров.
Разом з тим, є й очікування, які не виправдалися, зокрема, щодо збільшення ціни під час аукціону та кількості інвесторів, бажаючих придбати "Більшовик": "Але варто розуміти, що в нас в Україні не залишилося безпроблемних об’єктів приватизації, і об’єкти, які далі будуть виставлятися, так само міститимуть великі ризики".
"В заводу є так звані “"poison pills" – "отруйні таблетки", які заклалися ще з 2019 року. Тоді власником окремих будівель на території "Більшовика" стала компанія, за словами "Економічної правди", афілійована з переможцем торгів. Фонд державного майна ці роки ходив до суду, дійшов до Верховного Суду. Договори оренди та відчуження були визнані недійсними, але об’єктивно такі процеси можуть тривати роками. Тому був вибір: або продавати зараз, або відтягнути ще на кілька років і продати, мабуть, дорожче. Прийняли політичне, скоріш за все, рішення, що варто продавати зараз, тому що є очікування ще з 2019 року, що в нас нарешті почнеться велика приватизація. Відповідно, вирішили продавати, навіть враховуючи, що є "poison pills". Звісно, розраховувати, що буде більше учасників, будуть інвестори, які не побояться цих проблем. Були компанії, які заявляли, що будуть брати участь, але перед аукціоном вони від цього відмовитись", – розповів Прохоров.
Він додав, що держава в подальшому буде слідкувати за приватизованими об’єктами, цю функцію виконує Фонд державного майна. Проте інветори часто знаходять способи не виконувати приватизаційні умови: "Раніше часто було так, що виставлялися об’єкти з великими інвестиційними зобов’язаннями і потім вони не виконувалися, зносилися в судах. А оштрафувати чи забрати актив за невиконання зобов’язань доволі проблематично. Тому, наприклад, для малої приватизації єдиним фактором продажу є ціна, а приватизаційні умови якщо й є, то вони незначні. На малій приватизації це активи до 250 млн грн й вони зазвичай доволі занедбані. Якщо говорити про велику приватизацію, то є умови: щодо збереження персоналу, збереження виробництва і т.д. Зазвичай це виконується формально, а реально потенційний інвестор завжди може знайти шлях, як це оминути".
Нагадаємо, що голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко оприлюднив плани щодо великої приватизації до кінця року. На черзі продаж таких об’єктів: "Об’єднана гірничо-хімічна компанія", "President Hotel", порт Усть-Дунайськ та "Електронмаш".
"Аукціон щодо "Об’єднаної гірничо-хімічної компанії" вже двічі переносили через те, що не було достатньо учасників. Фонд заявляв, що була лише одна заявка. Чи зміниться щось до грудня, коли планується третя спроба приватизації, сказати складно. Особливо, якщо звертати увагу на те, що говорив інвестиційний радник приватизації "Об’єднаної гірничо-хімічної компанії". Він говорив про те, що цікавилися об’єктом 29 потенційних інвесторів, але вони відмовились через те, що під час процедури відбувалися обшуки на підприємстві, блокування головного офісу, були певні спроби судових процесів. Відповідно інвестори зрозуміли, що ризики занадто високі", – зазначив Богдан Прохоров.
Щодо інших підприємств, які за словами Сенниченка планують виставляти на приватизацію в цьому році, в експерта Центру економічної стратегії також великі сумніви.
"Зараз інвестиційний клімат в Україні далекий від такого, щоб інвестори масово приходили і забирати об’єкти, торгуючись за них на аукціонах", – підсумував економіст.
Фото: Главком
